Ухвала

від 24.06.2019 по справі 708/598/19

ЧИГИРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 708/598/19

Номер провадження № 2/708/173/19

УХВАЛА

24 червня 2019 року

Чигиринський районний суд Черкаської області

в складі :

головуючої - судді Ткаченко С.Є.

при секретарі - Тендітній Л.В.,

з участю прокурора - Святокума О.С.,

представників відповідачів - Вакуленко Л.О., Атамась І.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Чигирині цивільну справу за позовом заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 про скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконними та скасування наказів № 23-12544/14-16-СГ від 19.09.2014 року і № 23-12547/14-16-СГ від 23.11.2016 року про виділення в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок та визнання недійсними договорів оренди землі, укладених 25.09.2014 року і 23.11.2016 року між відповідачами.

В підготовчому судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заявила клопотання про закриття провадження у справі, обгрунтовуючи викладеними в ньому обставинами, зазначивши, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки відповідач після укладення договорів оренди землі зареєстрував фермерське господарство для користування спірними земельними ділянками.

Прокурор заперечував проти задоволення даного клопотання, вважаючи його необгрунтованим та посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц .

Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області - Вакуленко Л.О. не заперечувала проти закриття провадження у справі.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Ст. 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Ст. 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Відтак розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів відбувається залежно від їхнього предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 ГПК України. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу (ст. 45 ГПК України).

Особливості участі прокурора в розгляді справ установлено статтею 56 ЦПК України та статтею 53 ГПК України, за змістом положень яких у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У відповідідності до ч. 1 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (ст. 2 Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (ст. 8 даного Закону), тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень ст. 12 Закону України Про фермерське господарство вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статтей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство можна зробити висновок, що після укладення договору користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 і Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області 25.09.2014 року та 23.11.2016 року укладено договори оренди земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства на підставі Закону України Про фермерське господарство .

Після державної реєстрації цих договорів відповідач ОСОБА_1 у виконання вимог ст. 8 Закону України Про фермерське господарство заснував 15.01.2015 року фермерське господарство "Гетьман 2015", зареєстроване як юридична особа.

В подальшому, після отримання спірних земельних ділянок у користування, він створив інше фермерське господарство - "Гетьман 2017", засноване 24.02.2017 року, яке фактично і є користувачем зазначених земельних ділянок.

Виходячи з цього, у правовідносинах користування спірними земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря й обов`язки землекористувача земельних ділянок перейшли до ФГ Гетьман 2017 з дня його державної реєстрації, в користуванні якого вони і перебувають на час звернення прокурора до суду з вказаними позовами.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (замість яких захист інтересів держави в суді у визначених законом випадках здійснюють прокурори), мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 628/774/18.

У постанові від 20 березня 2019 року (справа № 619/1680/17-ц), на яку також посилається прокурор у своєму запереченні проти задоволення клопотання представника відповідача, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про необхідність розмежування того, чи пов`язана спірна земельна ділянка з фермерським господарством.

Отже, як вбачається з матеріалів цивільної справи, ФГ Гетьман 2017 пов`язане зі спірними земельними ділянками та є самостійною юридичною особою, для створення якої відповідач ОСОБА_1 25.09.2014 року та 23.11.2016 року і одержав ці земельні ділянки площею 99,7258 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 13,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_2 та площею 27,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_3 .

А тому зазначений прокурором висновок у вказаній ним частині не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки в справі наявні інші фактичні обставини.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому клопотання представника відповідача підлягає до задоволення.

Як передбачено ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, що є підставою для повернення позивачу сплаченого судового збору в сумі 3842,00 грн. за платіжним дорученням № 752 від 23.05.2019 року та судового збору в сумі 3842,00 грн. за платіжним дорученням № 893 від 07.06.2019 року.

На підставі викладеного та, керуючись п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 256 ЦПК України, п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Провадження у справі за позовом заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 про скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції господарського суду.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Чигиринському районі Черкаської області (код ЄДРПОУ 36783194, юридична адреса: 20901, м. Чигирин, вул. Б. Хмельницького, 26 Черкаської області) повернути Смілянській місцевій прокуратурі (код ЄДРПОУ 02911119, юридична адреса: 20700 м. Сміла, вул. Ю. Кондратюка, 25 Черкаської області) судовий збір в розмірі трьох тисяч вісімсот сорока двох гривень за платіжним дорученням № 752 від 23.05.2019 року та в розмірі трьох тисяч вісімсот сорока двох гривень за платіжним дорученням № 893 від 07.06.2019 року.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Головуюча