Рішення

від 20.06.2019 по справі 727/10011/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/10011/18

Провадження № 2/727/432/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Смотрицького В.Г.

при секретарі Вальчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Первинної профспілкової організації працівників Чернівецького обласного центру з гідрометеорології, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Чернівецький обласний центр з гідрометеорології, начальник Чернівецького ЦГМ ОСОБА_1, про визнання протиправною вимоги профспілки, -

Встановив:

Позивач Державна служба України з надзвичайних ситуацій звернулась до суду з позовом до відповідача Первинної профспілкової організації працівників Чернівецького обласного центру з гідрометеорології про визнання протиправною вимоги профспілки посилаючись на те, що Державної служби України з надзвичайних ситуацій (скорочено ДСНС) є уповноваженим органом управління Чернівецького обласного центру з гідрометеорології (скорочено Чернівецький ЦГМ), керівником якого є ОСОБА_1

06.08.2018 року до них від Первинної профспілкової організації працівників Чернівецького обласного центру з гідрометеорології (далі - Профспілка) надійшла вимога від 27.07.2018 року №40/10-45 про розірвання трудового договору в порядку п.9 ст.38 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та ст.45 КЗпП України.

У вимозі Профспілка вказала, що керівником ЦГМ під час перебування на посаді здійснюються численні та систематичні порушення норм законодавства, а на загальних зборах від 18.07.2018 року члени Профспілки визнали результати роботи керівника по виконанню колективного договору на 2018-2019 роки незадовільними у зв`язку з чим вимагала розірвати трудовий договір, укладений між Українським Гідрометцентром та ОСОБА_1 на посаду начальника Чернівецького обласного центру з гідрометеорології.

Вважали вказану вимогу оформленою із порушенням вимог чинного законодавства, а доводи Профспілки необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колективний договір між відповідачем та третьою особою Чернівецький ЦГМ на 2018-2019 роки укладено лише у 2018 році та зареєстровано у Департаменті праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради 20.07.2018 року, тобто відповідач зробив висновки про можливі порушення колективного договору з боку керівника Чернівецького ЦГМ на підставі семи днів його чинності.

Крім того, Профспілка не наводить належних та допустимих доказів на підтвердження тверджень про порушення керівником Чернівецького ЦГМ вимог чинного законодавства. Також у вимозі вказано про особистий конфлікт між керівником Профспілки та керівником Чернівецького ЦГМ.

Вимога за своїм змістом є фактичним втручанням Профспілки до повноважень ДСНС, закріплених у ст.6 Закону України Про управління об`єктами державної власності .

20.08.2018 року, в двотижневий строк, вони звернулись до Господарського суду Чернівецької області з позовом у порядку господарського судочинства до Первинної профспілкової організації працівників Чернівецького обласного центру з гідрометеорології про визнання протиправною вимоги, однак ухвалою суду від 30.08.2018 року, яку вони отримали лише 04.09.2018 року, було відмовлено у відкритті провадження та роз`яснено право на звернення з позовом до Шевченківського районного суду м. Чернівці.

А тому просив визнати поважними причини пропуску строку, поновити строк на звернення до суду, визнати протиправною вимогу Первинної профспілкової організації працівників Чернівецького обласного центру з гідрометеорології №40/10-45 від 27.07.2018 року про розірвання трудового договору (в порядку п.9 ст.38 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та ст.45 КЗпП України), а також стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн.

Представник позивача Державної служби України з надзвичайних ситуацій в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив задовольнити позовні вимоги та розглянути справу в його відсутності.

Представники відповідача Первинної профспілкової організації працівників Чернівецького обласного центру з гідрометеорології в судовому засіданні позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у відзиві на позов та поясненнях, просили відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того просили стягнути з позивача витрати на правничу допомогу.

Третя особа начальник Чернівецького ЦГМ ОСОБА_1. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в запереченнях на відзив та в поясненнях, просила задовольнити позовні вимоги.

Представники третьої особи Чернівецького обласного центру з гідрометеорології в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в запереченнях на відзив та в поясненнях, просили задовольнити позовні вимоги.

Свідок ОСОБА_2 пояснив суду, що він до листопада 2018 року працював газогенераторником Чернівецького ЦГМ. Спецхарчування він отримував нерегулярно, приміщення не було сертифіковане. Два вогнегасники з`явились протягом останнього року. В приміщенні газогенераторної електропроводку не ремонтували. Він звертався до керівництва Чернівецького ЦГМ з приводу порушень.

Свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що він працював до 31.10.2018 року техніком-аерологом Чернівецького ЦГМ. Він підготовував дрова, колов дрова та носив їх, топив пічки, косив траву, проводив вологе прибирання, робив відмостку газогенераторної. Працівники самі чистили туалет та переробили його, ремонтували електропроводку, чистили пічки, проводили ремонт огорожі станції.

Свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що він з 2010 року працює інженером з охорони праці Чернівецького обласного центру з гідрометеорології. Відділ обладнаний всім необхідним для протипожежної безпеки. Газогенераторна має ліцензію. Харчування видавалось працівникам, коли були кошти.

Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що вона працює головним бухгалтером Чернівецького обласного центру з гідрометеорології. Фінансування було на 70-80% від потреби, а до 2017 року лише 40-50% від потреби.

Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що вона працює начальником авіаційної метеорологічної станції Чернівецького обласного центру з гідрометеорології. У відділі керівник відділу має в підпорядкуванні свою доньку, вони з цього приводу звертались в НАЗК, яке надало відповідь, що порушень немає.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що адміністрація не докладала всіх зусиль для улагодження конфлікту з профспілкою. Адміністрація завжди посилалась на недостатність фінансування.

Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що Первинна профспілкова організація працівників Чернівецького обласного центру з гідрометеорології на даний час існує та перебуває в них на обліку.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій є уповноваженим органом управління Чернівецького обласного центру з гідрометеорології, керівником якого є третя особа ОСОБА_1 .

Первинною профспілковою організацією працівників Чернівецького обласного центру з гідрометеорології 27.07.2018 року винесено вимогу №40/10-45 про розірвання трудового договору, укладеного між Українським Гідрометцентром та ОСОБА_1 на посаду начальника Чернівецького обласного центру з гідрометеорології, в порядку п.9 ст.38 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та ст.45 КЗпП України (т.1 а.с.17-25), яку позивач отримав 06.08.2018 року.

Згідно зі ст.45 КЗпП України на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності .

Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник, стосовно якого пред`явлено вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) до суду у двотижневий строк з дня отримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

У разі, коли рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) не виконано і не оскаржено у зазначений строк, виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) у цей же строк може оскаржити до суду діяльність або бездіяльність посадових осіб, органів, до компетенції яких належить розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації.

Згідно зі ст.33 Закону України Про професійні спілки і гарантії їх діяльності профспілкові органи мають право вимагати розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства, установи або організації, якщо він порушує цей Закон, законодавство про працю, про колективні договори та угоди.

Вимога профспілкових органів про розірвання трудового договору (контракту) є обов`язковою для розгляду і виконання. У разі незгоди з нею керівник, стосовно якого прийнято рішення, або орган чи особа, від яких залежить звільнення керівника, можуть у двотижневий строк оскаржити рішення профспілкового органу до місцевого суду. У цьому разі виконання вимоги про розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.

З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що подання може бути внесене тільки на виконання рішення відповідного профспілкового органу про внесення подання про звільнення керівника.

Тобто, позивачем обраний не той спосіб захисту порушеного права, оскільки законом не передбачено оскарження вимоги (подання) профспілкового органу про звільнення керівника, без посилання на рішення профспілкового органу. Отже позивач мав право звернутись до суду з позовом щодо оскарження саме рішення відповідного профспілкового органу про внесення подання про звільнення керівника.

Відповідно до ч.9 та ч.10 ст.21 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності визначено повноваження профспілок, їх об`єднань щодо захисту прав громадян на працю та здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю, для здійснення цих функцій профспілки, їх об`єднання можуть створювати служби правової допомоги та відповідні інспекції, комісії, затверджувати положення про них. Уповноважені представники профспілок мають право вносити роботодавцям, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування подання про усунення порушень законодавства про працю, які є обов`язковими для розгляду, та в місячний термін одержувати від них аргументовані відповіді.

У разі ненадання аргументованої відповіді у зазначений термін дії чи бездіяльність посадових осіб можуть бути оскаржені до місцевого суду.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.10-12) Первинна профспілкова організація працівників Чернівецького обласного центру з гідрометеорології зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код юридичної особи: 41245455.

За змістом ст.45 КЗпП України, яка регулює спірні правовідносини, зверненню до власника або уповноваженого ним органу з вимогою про розірвання трудового договору передує прийняття виборним органом первинної профспілкової організації рішення щодо звернення з вимогою до власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору.

Проте, відповідно до позовної вимоги позивач просить визнати протиправною лише вимогу Первинної профспілкової організації працівників Чернівецького обласного центру з гідрометеорології від 27.07.2018 року, не оскаржуючи рішення цього профспілкового органу від 18.07.2018 року, як це передбачено ч. 2 ст.45 КЗпП України.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представником позивача Державної служби України з надзвичайних ситуацій неодноразово надавались суду клопотання про розгляд справи без участі позивача, в яких представник підтримував заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, а тому суд приходить до висновку, що позивач наполягав саме на зазначеній в позовній заяві вимозі, обравши не той спосіб захисту порушених прав та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Позивач звернувся до суду з цим позовом 14.09.2018р. ( позовна заява надійшла поштою 21.09.2018р. ). Але згідно з позовною заявою від 20.08.2018р. ( а.с.39 ) оскаржуване подання до позивача надійшло 06.08.2018р.

Суд вважає, що посилання позивача на те, що ДСНС вчасно звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом у порядку господарського судочинства, однак ухвалою судді від 30.08.2018 року було відмовлено у відкритті провадження та роз`яснено право на звернення з позовом до Шевченківського районного суду м. Чернівці. Отже позивачем пропущено передбачений чинним законодавством України двотижневий строк для звернення до суду, посилання на поважність причин пропуску цього строку є безпідставними, оскільки позивач мав можливість своєчасно звернутись з позовом до належного суду в порядку цивільного судочинства. Крім того, у позивача є юридичний відділ, працівники якого повинні були відповідально поставитись до виконання своїх обов`язків і відразу визначити в порядку якого судочинства та до якого саме суду необхідно було подавати позов.

Інших поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду з позовом, позивачем Державною службою України з надзвичайних ситуацій не надано, а тому, суд вважає, що відсутні підстави для поновлення пропущеного строку.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з врахуванням вищевказаного, оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачем обрано не той спосіб захисту та пропущено двотижневий строк звернення до суду.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, то відповідно до ст.141 ЦПК України не підлягають стягненню і понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Крім того, представник відповідача Первинної профспілкової організації працівників Чернівецького обласного центру з гідрометеорології просив стягнути з позивача судові витрати, понесені ним у зв`язку наданням правничої допомоги.

На підтвердження цих витрат суду були надані відповідні документи, а саме: угода №9-7 про надання правової допомоги та представництва від 12.09.2018 року (т.1 а.с.199-202), попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат (а.с.72-73), квитанція до прибуткового касового ордера №02-68 від 12.09.2018 року на суму 11000 грн. ( т.1, а.с. 197 ) та квитанція до прибуткового касового ордера №02-74 від 07.06.2019 року на суму 5000 грн. за участь в судових засіданнях.

Згідно з ст. 12 ч.3, ст. 81 ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються - згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат - учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 141 ч.3 п. 4 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Представник позивача подав до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки сума втрат є завищеною.

На думку суду з зазначеним розміром судових витрат відповідача, які він просить стягнути з позивача, не можна погодитись у зв`язку з наступним.

Суд вважає, що розмір заявлених представником відповідача витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Крім того, керуючись принципами справедливості та верховенства права розмір витрат на правничу допомогу є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, ніякого публічного інтересу дана справа не викликала.

Отже, суд приходить до висновку, що вартість наданої правничої допомоги за участь в судових засіданнях є завищеною.

Зокрема завищеною є вартість за надання консультацій та узгодження правової позиції, безпідставною є вимога щодо збору доказів, а саме ознайомлення з матеріалами двох цивільних справ, які не досліджувались в судовому засіданні, завищеною є вартість підготовки та подання відзиву до суду, а також завищена вартість години участі адвоката в судовому засіданні.

А тому, враховуючи розмір виконаних адвокатом Федіним В.Ю. робіт по наданню правничої допомоги, складність справи; час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); участь в судових засіданнях; обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціну позову та значення справи для сторони, суд вважає, що на користь відповідача з позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 5500 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 45 КЗпП України, ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 89, 137, 141, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Первинної профспілкової організації працівників Чернівецького обласного центру з гідрометеорології, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Чернівецький обласний центр з гідрометеорології, начальник Чернівецького ЦГМ ОСОБА_1, про визнання протиправною вимоги профспілки відмовити.

Стягнути з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь Первинної профспілкової організації працівників Чернівецького обласного центру з гідрометеорології судові витрати в сумі 5500 гривень.

В задоволенні іншої частини вимог про відшкодування судових витрат відмовити.

З повним рішенням суду особи, які беруть участь у справі, зможуть ознайомитись 20 червня 2019 року.

Апеляційна скарга може бути подана протягом 30 днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: