Постанова

від 20.06.2019 по справі 341/826/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 341/826/18

Провадження № 22-ц/4808/736/19

Головуючий у 1 інстанції Юсип І. М.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Фединяка В.Д., Горейко М.Д.,

секретаря Турів О.М.,

з участю представників відповідачів,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації - Профспілкового комітету Бурштинської ТЕС та Публічного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду від 06 березня 2019 року під головуванням судді Юсип І.М. в м. Галич

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом до Первинної профспілкової організації - Профспілкового комітету Бурштинської ТЕС та Публічного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що в період з 09 лютого 2015 року по 20 квітня 2018 року він працював заступником начальника по господарській роботі Комбінату спортивних споруд Профспілкового комітету Бурштинської ТЕС. Наказом від 20 квітня 2018 року його звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням штату працівників.

Вважає звільнення незаконним, оскільки його не попередили про звільнення не пізніше як за 2 місяці до часу звільнення; не запропонували іншу роботу; звільнення проведено в період дії положення Колективного договору, яким визначено заборону звільнення з ініціативи власника; звільнення проведено без згоди профкому; оскільки в межах Бурштинської ТЕС створено Комбінат спортивних споруд, якому передано майно Комбінату спортивних споруд Профспілкового комітету Бурштинської ТЕС всіх працівників слід було перевести в створену установу.

Враховуючи наявні доводи щодо незаконності звільнення, просив поновити його на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Галицького районного суду від 06 березня 2019 року відмовлено в задоволенні позову.

ОСОБА_1 , інтереси якого представляє в суді ОСОБА_3 , подав надане рішення апеляційну скаргу в якій зазначає, що рішення є неправильним, незаконним та необґрунтованим.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки та уваги показам свідка головного бухгалтера ППО Бурштинської ТЕС ОСОБА_5 , яка підтверджувала, що позивач не отримував зарплати за лютий та березень 2018 р. поки не написав заяву про звільнення по скороченню, також не надано уваги показам цього ж свідка, про те, що у ППО Бурштинської ТЕС ніякого скорочення не було.

Апелянт зазначає, що пунктом 5.14.2 Статуту профспілки зазначено, що змінити в штатний розклад може здійснювати тільки профспілковий комітет Бурштинської ТЕС, як колегіальний виконавчий орган.

Судом не надано належної оцінки колективному договору, де зазначено що він поширюється як на працівників Бурштинської ТЕС так і на працівників профкому.

Апелянт зазначає, що скорочувати працівників, які об`єднані єдиним Колективним договором неможна, оскільки це є порушення такого договору.

Апелянт вважає, що його звільнили з займаної посади з порушенням норм трудового законодавства, тобто не попередили про таке звільнення.

Відповідно до п.2.1-2.3 розділу 2 Колективного договору йому не запропонували іншу посаду та роботу хоча така була на Бурштинській ТЕС ПАТ ДТЕК Західенерго .

Суд першої інстанції не навів мотивів відмови у задоволенні позову, не навів причин відхилення наданих доказів, та не взяв до уваги показання свідків.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Первинна профспілкова організація Бурштинська ТЕС подала відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що ОСОБА_1 було звільнено на законній підставі з додержанням ст. 49-2 КЗпП України.

17 квітня 2018 року позивача Первинною профспілковою організацією Бурштинської ТЕС було попереджено про наступне звільнення з посади заступника начальника по господарській роботі, слюсаря - сантехніка, а також прибиральника території Комбінату спортивних споруд.

Цього ж дня позивачем було подано заяву про звільнення його на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України до закінчення 2-х місячного терміну попередження, а саме 20 квітня 2018 року та без розгляду цього питання профспілковою організацією.

Про те, що позивач написав заяви про звільнення власноручно і добровільно ствердив в судовому засіданні свідок.

Під час проведення процедури звільнення та після отримання розрахункових ніякої незгоди позивач не заявляв. У відповідності до наказу від 16.05.2018 року №189 посади, які обіймав позивач, виведені з штатного розпису Профкому Бурштинської ТЕС . Додаткових вимог позивач не заявляв .

Тому, вважає що звільнення позивача проведено у відповідності до вимог закону, та просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а рішення залишити без зміни.

Акціонерне товариство ДТЕК Західенерго також подала відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що позивач ніколи не перебував та не перебуває в трудових відносинах з AT ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО в тому числі і з Відокремленим підрозділом Бурштинська теплова електрична станція .

Зазначає, що законодавством чітко визначено зобов`язання роботодавця нараховувати та виплачувати заробітну плату саме працівнику в установлені строки. При цьому, для настання обов`язку підприємства щодо виплати заробітної плати працівнику, між ними мають бути трудові відносини, а саме: укладено трудовий договір.

Посилання позивача про те, що його звільнили з порушенням cт. 32, 492 КЗпП, тобто не попередивши позивача за два місяці до початку звільнення, є необґрунтованим та не відповідає дійсності.

З матеріалів справи вбачається, що позивача було належним чином попереджено про вивільнення у зв`язку із скороченням штату, позивачем власноручно було написано заяву про скорочення строку попередження та прохання звільнити за частиною 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Жодним нормативним актом не покладено обов`язку на роботодавця пропонувати вакансії, наявні в іншому підприємстві, хоч би про наявність таких вакансій і було б відомо роботодавцю.

Порушень трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 не допущено, тому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін.

Судові засідання в апеляційному суді в даній справі відбувалися неодноразово з належним повідомленням учасників справи. Розгляд справи відкладався з підстав вирішення самовідводу та відводів суддям.

В засідання апеляційного суду, призначене на 20.06.2019 ОСОБА_1 та його представник не з`явилися. Представнику позивача відповідно до вимог ч.9 ст. 128 ЦПК України у зв`язку з терміновою необхідністю (дотриманням строків розгляду апеляційної скарги) засобами мобільного зв`язку надіслано текстове повідомлення про час і місце слухання справи, що вважається належним повідомленням.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у Первинній профспілковій організації Бурштинської ТЕС заступником начальника по господарській роботі Комбінату спортивних споруд.

17 квітня 2018 року позивача ОСОБА_1 . Первинною профспілковою організацією Бурштинської ТЕС попереджено про наступне звільнення з посади заступника начальника по господарській роботі Комбінату спортивних споруд.

До закінчення двомісячного строку з дня попередження звільнення працівників з ініціативи адміністрації на зазначених підставах без їх згоди не допускається. Разом з цим, на переконання суду, при наявності письмового прохання працівника скоротити термін попередження про наступне звільнення, який є обов`язковим тільки для роботодавця, працівник може бути звільнений до його закінчення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

17 квітня 2018 року ОСОБА_1 у добровільному порядку написано та подано заяву роботодавцю про звільнення його з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України до закінчення 2-х місячного терміну попередження, а саме 20 квітня 2018 року та без розгляду цього питання профспілковою організацією.

Наказом № 144 Первинної профспілкової організації Бурштинської ТЕС від 19 квітня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника по господарській роботі Комбінату спортивних споруд Первинною профспілковою організацією Бурштинської ТЕС на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням штату працівників.

Розірвання трудового договору за цією підставою вважається правомірним, якщо роботодавець виконає усі приписи трудового законодавства з приводу такого звільнення.

Відповідно до частин 1, 8 статті 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 27 листопада 2018 року запитано згоду виборного органу первинної профспілкової організації Бурштинської ТЕС на звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Розпорядженням профспілкового працівника у Первинній профспілковій організації Бурштинської ТЕС від 27 грудня 2018 року надано згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , який обіймав посаду заступника начальника по господарській роботі Комбінату спортивних споруд Первинної профспілкової організації Бурштинської ТЕС з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З огляду на встановлені обставини суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 проведено у відповідності до вимог закону, що вказує на наявність підстав для відмови в позові в частині поновлення на роботі та в частині похідних вимог - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Доводи апелянта про те, що звільнення відбулося з порушенням норм трудового законодавства та з порушенням конституційного права на працю, без урахування переважного права на залишення на роботі та без запропонованої позивачу іншої роботи, спростовані зібраними у справі доказами. Наявність посад, які міг би виконувати позивач у іншій юридичній особі ПАТ ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО , в тому числі у Відокремленому підрозділі Бурштинська ТЕС, не може вважатися незаконним його звільненням, оскільки скорочення штату відбулося у юридичній особі, з якою ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах, а саме у Первинній профспілковій організації Бурштинська ТЕС . Звільнення ОСОБА_1 з роботи відбулося за його волевиявленням відповідно до поданих ним заяв, що не може вважатися порушенням відповідачем норм трудового законодавства, які регулюють питання звільнення з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України.

Інші доводи скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Апеляційний суд приходить до переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості рішення суду і підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду від 06 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24 червня 2019 року.

Судді: І.В. Бойчук

М.Д. Горейко

В.Д. Фединяк