Ухвала

від 31.10.2019 по справі 341/826/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

31 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 341/826/18

провадження № 61-14571ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації - Профспілкового комітету Бурштинської ТЕС, публічного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 червня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме ? сплати судового збору, оскільки пільг щодо сплати судового збору за позовними вимогами про стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу статтею 5 Закону України Про судовий збір не передбачено. Роз`яснено, що у разі невиконання у встановлений строк вимог ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій заявник зазначає, що звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір , оскільки предметом позову є вимоги про поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з підстав, визначених статтею 235 КЗпП України.

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовними вимогами про поновлення його на роботі на посаді заступника начальника по господарській роботі Комбінату спортивних споруд Профспілкового комітету Бурштинської ТЕС з 21 квітня 2018 року шляхом скасування наказу Профспілкового комітету Бурштинської ТЕС № 144 від 19 квітня 2018 року; стягнення з ВП Бурштинська ТЕС публічного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21 квітня 2018 року по час ухвалення рішення; вирішення питання про розподіл судових витрат та виконання рішення суду.

Cтаттею 5 Закону України Про судовий збір установлено пільги щодо сплати судового збору, згідно з пунктом 1 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України Про оплату праці , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції про захист заробітної плати № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін заробітна плата означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття заробітна плата і оплата праці , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України Про оплату праці , за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Трудовий договір повинен укладатись, як правило, у письмовій формі (частина перша статті 24 КЗпП України) або оформлюватись наказом чи розпорядженням роботодавця (частина третя статті 24 КЗпП України).

Припинення та розірвання трудового договору пов 'язано зі звільненням працівника.

З огляду на зазначене, якщо працівник був незаконно звільнений, трудовий договір з ним був незаконно припинений роботодавцем в односторонньому порядку. Виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нежчеоплачуваної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.

Ураховуючи викладене, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати.

Аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18.

Пільг щодо сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Законом України Про судовий збір також не передбачено.

Право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (МПП Голуб проти України, № 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Оскільки заявником у встановлений судом строк, станом на 31 жовтня 2019 року, не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 13 серпня

2019 року щодо усунення недоліків касаційної скарги, а саме - не сплачено судовий збір, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.

Повернення касаційної скарги заявнику не перешкоджає повторному зверненню із касаційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації - Профспілкового комітету Бурштинської ТЕС, публічного акціонерного товариства ДТЕК Західенерго про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вважати неподаною та повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. П. Штелик