Рішення

від 13.06.2019 по справі 260/1119/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 червня 2019 рокум. Ужгород№ 260/1119/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Дору Ю.Ю.,

учасники справи не з`явилися,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про визнання неправомірними дій та визнання протиправним і скасування наказу голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данка Віктора Йосиповича від 12.09.2018 року №366/02-09 "Про скасування наказу від 10.09.2018 року №360/02-09", -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (надалі - відповідач, Ужгородський міськрайнний суд Закарпатської області), в якій просить: визнати неправомірними дії голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко Віктора Йосиповича щодо винесення наказу від 12.09.2018 року №366/02-09 "Про скасування наказу від 10.09.2018 року №360/02-09"; визнати протиправним та скасувати наказ голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко Віктора Йосиповича від 12.09.2018 року №366/02-09 "Про скасування наказу від 10.09.2018 року №360/02-09".

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що оскаржуваний наказ є безпідставним, протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Оскільки законом передбачено лише два випадки позбавлення працівника відпустки у визначений графіком та наказом строк - це перенесення відпустки на іншу дату на підставі ст.11 Закону України "Про відпустки" та відкликання з відпустки на підставі ст. 12 Закону України "Про відпустки" та в обох випадках визначених законом зміна періоду відпустки відбувається виключно за згоди працівника. А такої згоди позивачем не надавалося. Позивач зазначив, що голова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко В.Й. неправомірно, всупереч вимогам Закону України "Про відпустки", виніс наказ від 12.09.2018 року №366/02-09 "Про скасування наказу від 10.09.2018 року №360/02-09", та визнав наказ про щорічну оплачувану відпустку позивача втративши чинність, таким чином порушив його трудові права.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження за вказаною позовною заявою та визначено строк учасникам справи для подання заяв по суті справи.

08 листопада 2018 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що оспорюваний наказ голови суду в повному обсязі відповідає нормам чинного законодавства та видано у спосіб, що відповідає чинному законодавству України. Відповідачем зазначено, що наказ в.о. голови суду від 10.09.2018 №360/02-09 "Про надання відпустки ОСОБА_1 " було видано всупереч графіку відпусток, без відповідних повноважень та без врахування виробничих потреб суду. Відповідно до статті 79 КЗпП України черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Окрім цього, 08.11.2018 року представником відповідача подано клопотання про заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Ухвалою суду від 15 листопада 2018 року вказане клопотання представника відповідача задоволено та вирішено розгляд справи за позовною заявою ОСОБА_1 проводити в порядку загального позовного провадження.

05 грудня 2018 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд зазначає, що розгляд справи неодноразово відкладався з об`єктивних на то причин, зокрема у зв`язку з обґрунтованими клопотаннями учасників справи.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Проте, позивачем 26 грудня 2018 року подано заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.137) та 13 червня 2019 року представником відповідача також подано заяву про розгляд справи без участі представника відповідача (а.с.228).

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно вимог ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до наказу голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 338/02-09 від 23.08.2018 року у зв`язку з вибуттям у відпустку голови суду ОСОБА_2 виконання обов`язків голови суду у період з 03 вересня по 11 вересня 2018 року було покладено на ОСОБА_3 (а.с.154). Відповідно до наказу в.о. голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо В.І. № 356/02-09 від 07.09.2018 року у зв`язку з наданням відпустки Бедю В.І., виконання обов`язків голови суду у період з 10 вересня по 11 вересня було покладено на суддю Придачука O. ОСОБА_4 . (а.с.156).

Наказом в.о. голови суду Придачуком O.A. видано наказ від 10.09.2018 року № 360/02-09 «Про надання відпустки ОСОБА_1 » , відповідно до якого ОСОБА_1 , судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, було надано невикористану щорічну відпустку терміном з 01 по 22 жовтня 2018 року включно (а.с.65).

У подальшому головою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данком В. ОСОБА_5 . видано наказ від 12.09.2018 №366/02-09 "Про скасування наказу від 10.09.2018 №360/02-09., відповідно до якого наказ в.о. голови суду від 10.09.2018 №360/02-09 "Про надання відпустки ОСОБА_1 " вважати таким, що втратив чинність починаючи з 13 вересне 2018 року та пунктом 2 вказаного наказу повідомлено про можливість повторно написати заяву про отримання відпустки на обраний ним період. Як підставу вказано: "службова необхідність".

Як вбачається зі змісту вказаного наказу головою суду зазначено, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та з урахуванням тієї обставини, що фактична кількість суддів Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, які здійснюють повноваження, складає 9 з 23 передбачених за штатним розписом, а у період до відпустки згідно з наказом №360/02-09 судді Фазикош О.В. призупиняється автоматизований розподіл справ за 14 календарних днів як судді та за 3 дні як слідчому судді, що суттєво збільшує навантаження на інших суддів (слідчих суддів) у період з 17 до 28 вересня 2018 року включно, а також беручи до уваги, що справу про адміністративне правопорушення №308/9775/18, яка перебуває на розгляді у вищевказаного судді, призначено до розгляду на 10:00 год. 03.10.2018 року. З оскаржуваним наказом позивач ознайомлений 05.10.2018 року (а.с.158). Відповідачем до матеріалів справи додано доповідну записку від 13.09.2018 р. за підписом начальника відділу управління персоналом ОСОБА_6 про ознайомлення ОСОБА_1 із оскаржуваним наказом та відмовою останнього від підпису про ознайомлення. (а.с.68)

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема графіку черговості надання щорічної оплачуваної відпустки суддям Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у 2018 році, ОСОБА_1 за попередньою узгодженість визначено період відпустки з 18.06.2018 по 20.07.2018 (а.с.103).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Відповідно до ст. 74 Кодексу законів про працю України щорічні відпустки громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік - ст. 26 Закону України «Про відпустки» .

Відповідно до статті 79 Кодексу законів про працю України черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Згідно частини 3 та частини 4 статті 80 КЗпП України щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону України "Про відпустки".

Формулювання статті передбачає згоду сторін, тобто бажання одного працівника чи власником або уповноваженим ним органом не достатньо.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402- VIII голова місцевого суду: 1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; 2) визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду; 3) контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, а також вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства; 4) видає на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді відповідний наказ; 5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України, а також через веб-портал судової влади про вакантні посади суддів у суді у триденний строк з дня їх утворення; 6) забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду; 7) організовує ведення в суді судової статистики та інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства; 8) сприяє виконанню вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду; 9) вносить на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів; 10) здійснює інші повноваження, визначені законом. Голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

Аналізуючи вищенаведену норму, слід зазначити, що місцеві суди очолюються головою, на якого покладено організаційне керівництво діяльністю суду. Головна мета такого керівництва - забезпечення злагодженості в роботі апарату суду, створення сприятливих умов для відповідального ставлення усіх працівників до своїх службових обов`язків і на цій основі - виконання судом покладених на нього завдань по здійсненню правосуддя.

Суд зазначає, що на підставі заяви позивача, яка була погоджена з в.о. голови Ужгородського міськрайонного суду, відповідно до наказу від 10.09.2018 №360/02-09 позивачу надано частину щорічної оплачуваної відпустки з 01 до 22 жовтня 2018 року у відповідності до Закону України "Про відпустки".

Відповідно до ч.2.3.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду від 15.09.2016 року: не розподіляються щодо конкретного судді судові справи, що надійшли: за чотирнадцять днів, якщо інше не встановлено зборами суддів відповідного суду, до початку відпустки (якщо її тривалість становить не менше чотирнадцяти календарних днів); за три робочих дні до початку відпустки, якщо її тривалість становить менше чотирнадцяти календарних днів.

Отже, оскільки наказом в.о. голови суду № 360/02-09 від 10.09.2018 «Про надання відпустки ОСОБА_1 » надано позивачу відпустку з 01.10.2018 по 22.10.2018 включно, згідно вищевказаного Положення, розподіл справ на відповідного суддю мав припинитися з 17.09.2018 року, тобто за 14 днів до відпустки.

У зв`язку зі збільшенням навантаження на інших суддів (слідчих суддів) у період з 17 до 28 вересня 2018 року включно, а також беручи до уваги, що справу про адміністративне правопорушення №308/9775/18, яка перебуває на розгляді у судді Фазикош О.В., призначено до розгляду на 10:00 год. 03.10.2018 року, з метою забезпечення злагодженості в роботі апарату суду головою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 12.09.2018 видано оскаржуваний наказ у зв`язку з чим виключено відомості з автоматизованого системи документообігу суду про припинення розподілу справ з 17.09.2018.

Як встановлено судом, відповідач не вчиняв дій, яки б мали ознаки протиправності.

Діяльність - це активна взаємодія людини з середовищем, в якій він досягає свідомо поставленої мети, що виникла в результаті появи у нього певної потреби.

Дія - це відносно закінчений елемент діяльності, в процесі якої досягається конкретна, не розкладається на більш прості, усвідомлена мета. Дія має подібну діяльності психологічну структуру: мета - мотив - спосіб - результат.

На відміну від правомірних дій, що можуть бути прямо передбачені нормами права, а можуть і випливати в загальній формі з «духу закону» (дозволено все, що не заборонено законом), протиправні дії повинні бути чітко сформульовані правовими нормами. З цього погляду про правопорушення можна говорити лише в рамках і з позиції закону, що визначає поняття й ознаки цивільного, адміністративного чи іншого правопорушення, а нерідко і точний перелік протиправних діянь. Такого роду «формалізм» протиправності забезпечує ясність і єдність вимог, що висуваються до всіх громадян і організацій.

Суд вказує, що головою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_2 , у межах повноважень визначених законом, видано оскаржуваний наказ, оскільки повноваження видавати та скасовувати кадрові накази належить до його компетенції.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що в діях відповідача не вбачається порушень чинного законодавства та суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання неправомірними дії голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко Віктора Йосиповича щодо винесення наказу від 12.09.2018 року №366/02-09 "Про скасування наказу від 10.09.2018 року №360/02-09".

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко Віктора Йосиповича від 12.09.2018 року №366/02-09 "Про скасування наказу від 10.09.2018 року №360/02-09" суд зазначає наступне.

Наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173 затверджено «Інструкцію з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ» (далі - Інструкція), де в п.6.10 зазначено, що у констатуючій частині наказу (розпорядження) зазначаються підстава, обґрунтування або мета його видання. Якщо наказ (розпорядження) видається на підставі законодавчого акта, нормативно-правового або розпорядчого документа, у констатуючій частині зазначаються назва цього документа, дата та номер.

Пунктом 6.12 Інструкції визначено, що якщо наказ (розпорядження) доповнює, скасовує або змінює попередні накази (розпорядження) чи їх окремі пункти, про це зазначається у тексті документа.

Як вбачається зі змісту розпорядчої частини наказу від 12.09.2018 №366/02-09 такий звучить наступним чином: "наказ в.о. голови суду від 10.09.2018 р. №360/02-09 "Про надання відпустки ОСОБА_1 " вважати таким, що втратив чинність починаючи з 13 вересня 2018 року.

Враховуючи вищенаведені положення Інструкції суд вказує, що текст наказу не відповідає визначеним вимогам.

Окрім цього, втрата чинності , припинення дії , скасування хоч і є взаємопов`язаними поняттями, проте позначають самостійні та різнопорядкові правові явища. Втрату чинності нормативно-правового або акту індивідуальної дії слід трактувати як передбачений правовими приписами момент закінчення дії акта, що є наслідком настання передбачених у законодавстві обставин. Передбаченими у законодавстві обставинами, з якими пов`язується момент закінчення дії акта (його частин), може бути: 1) скасування акта (його частини); 2) визнання акта (його частини) недійсним (неконституційним, незаконним); 3) завершення дії тимчасового акта (настання передбаченої у акті дати або неминучої обставини).

Отже, відповідач не міг нереалізований акт індивідуальної дії вважати таким, що вичерпав свою дію, оскільки підстави та обставини з яких він виносився на час винесення оскаржуваного наказу не був таким, що був реалізованим, або іншим чином втратив чинність.

З врахуванням вищевикладеного, суд вказує, що оспорюваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 2 другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірність свого рішення, а тому останнє підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу , стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 705,00 грн. відповідно до квитанції № 2471220148 від 12 жовтня 2018 року, який згідно з ст.139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 72-76, 139, 242-246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Загорська, буд.53, код ЄДРПОУ 26529130) про визнання неправомірними дій та визнання протиправним і скасування наказу голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данка Віктора Йосиповича від 12.09.2018 року №366/02-09 "Про скасування наказу від 10.09.2018 року №360/02-09" - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ голови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данка Віктора Йосиповича від 12.09.2018 року №366/02-09 "Про скасування наказу від 10.09.2018 року №360/02-09".

У задоволенні позову у частині решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (код ЄДРПОУ 26529130 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 352,40 грн. (триста п`ятдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 3 статті 243 КАС України повний текст рішення складено та підписано 24.06.2019 року.

СуддяЮ.Ю. Дору