Ухвала

від 24.06.2019 по справі 500/1406/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про забезпечення позову

Справа № 500/1406/19

24 червня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 13.11.2018 № Ф-1306-51У про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску в сумі 15819, 54 грн.

Ухвалою суду від 24.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просить:

зупинити дію вимоги Головного управління ДФС у Тернопільській області від 13.11.2018 № Ф-1306-51У до прийняття остаточного рішення у справі;

зупинити стягнення на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження (ВП59284025), винесеної головним державним виконавцем Козівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 05.06.2019, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 15819,54 грн та 1581,95 грн виконавчого збору до прийняття остаточного рішення у справі.

Заява ОСОБА_1 про забезпечення позову та матеріали, які надійшли разом із такою заявою, відповідають вимогам статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

З урахуванням наведеного вирішується питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову обґрунтована наступним.

10.06.2019 позивачка отримала постанову Козівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про відкриття виконавчого провадження, винесену державним виконавцем 05.06.2019, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 15819,54 грн та 1581,95 грн виконавчого збору.

Підставою для прийняття вказаної постанови була вимога Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 № Ф-1306-51У. Недоїмка відповідачем нарахована у зв`язку із наявністю у позивачки права на зайняття адвокатською діяльністю як незалежною професійною діяльністю, що, на думку контролюючого органу, зобов`язує самозайняту особу сплачувати єдиний внесок.

Проте наявність права на зайняття адвокатською діяльністю не зобов`язує особу займатись незалежною професійною діяльність як адвокат - самозайнята особа, і не забороняє перебувати в трудових відносинах в межах цієї професійної діяльності. Позивачка незалежну професійну діяльність як адвокат - самозайнята особа, не проводила, оскільки весь період перебувала в трудових відносинаху межах професійної діяльності, на підтвердження чого надає копію трудової книжки та копії трудових договорів.

З огляду на положення Податкового кодексу України та беручи до уваги те, що позивачка не здійснювала і не здійснює незалежної професійної діяльності, не отримує жодних доходів як самозайнята особа, вважає, що вона не є платником єдиного внеску згідно із пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , у зв`язку з чим звернулась до суду.

Звернення до суду не зупиняє дію оскаржуваного рішення, тому ОСОБА_1 звернулась з заявою про забезпечення позову. Зазначає, що наявні підстави для забезпечення позову, передбачені пунктами 1, 2 частини другої статті 150 КАС України.

На дату подання позовної заяви відкрите виконавче провадження за вимогою про сплату боргу (недоїмки), наслідком чого буде арешт майна позивачки, заборона виїзду за кордон та примусове стягнення боргу (недоїмки).

Позивачка зазначає, що є одинокою матір`ю, самостійно виховує малолітню доньку, жодної допомоги від батька не отримує, про що подає відповідні докази. Стягнення у примусовому порядку такої значної суми відобразиться, у тому числі, і на належному забезпеченні життя дитини, її харчуванні, відпочинку.

При цьому, у разі задоволення позову для повернення помилково стягнутої суми недоїмки та виконавчого збору позивачці доведеться докласти значних зусиль, а також фінансових затрат на відновлення порушених прав як своїх, так і дитини. Оскільки ОСОБА_1 постійно працює та проживає у м.Києві, що підтверджується належними доказами, доданими до заяви, необхідно буде неодноразово приїжджати до м.Тернополя.

Також позивачка вказує на очевидну протиправність оскаржуваного рішення, оскільки позиція відповідача прямо суперечить підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Про очевидні ознаки протиправності рішення контролюючого органу, на думку позивачки, свідчить і судова практика в такій категорії справ.

Вважає, що заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної вимоги та зупинення стягнення на підставі вимоги є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Частиною першою статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову (частина друга статті 154 КАС України).

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк (частина третя статті 154 КАС України).

Суд, ознайомившись з заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову та доданими до неї документами, дійшов висновку, що її розгляд не потребує отримання додаткових пояснень від заявниці (позивачки) та додаткових доказів.

Отож, у зв`язку з відсутністю необхідності заслухати пояснення позивачки та отримати від неї додаткові докази для вирішення питання щодо забезпечення позову, із врахуванням достатності доказів для розгляду заяви про забезпечення позову, вказана заява розглянута судом без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову згідно з частиною другою статті 150 КАС України допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити про те, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Отже, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша статті 90 КАС України).

Дослідивши подану ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення частково та вжиття заходів забезпечення позову з огляду на таке.

Предметом дослідження у межах спірних правовідносин є правомірність вимоги Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 № Ф-1306-51У, якою зобов`язано ОСОБА_1 сплатити недоїмку, у розмірі 15819,54 грн (пункт 1 вимоги).

У вимозі також зазначено: суми, зазначені у вимозі, підлягають сплаті протягом 10 календарних днів з дня одержання цієї вимоги на рахунки органу доходів і зборів, відкриті у відповідному органі Казначейства (пункт 3 вимоги). У разі несплати суми боргу, зазначеної у пункті 1 вимоги, ця вимога передається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства для стягнення в примусовому порядку протягом строку, визначеного Законом України Про виконавче провадження (пункт 4 вимоги).

Судом встановлено, що головним державним виконавцем Козівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено 05.06.2019 постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП59284025) про стягнення з ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) на користь держави недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 15819,54 грн., та 1581,95 грн. виконавчого збору.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Згідно з частиною п`ятою статті 25 Закону № 2464-VI вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

За наведеним визначенням у Законі України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як рішення інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.

Суд зазначає, що відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 № Ф-1306-51У, яка є предметом судового оскарження в цій справі, зумовлює вжиття органами державної виконавчої служби заходів примусового стягнення та тягне за собою інші наслідки, передбачені Законом №1404-VIII. Вказане, в свою чергу, може негативно вплинути на майновий стан позивачки, оскільки передбачає стягнення не лише суми недоїмки на підставі вимоги, яка є спірною, а й витрат виконавчого провадження, а також арешт майна боржника.

Крім того, у разі вирішення спору на користь позивачки, для повернення помилково стягнутої суми недоїмки та виконавчого збору доведеться вживати додаткових заходів.

Наведені обставини дають суду підстави для висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивачки до ухвалення рішення в адміністративній справі внаслідок вчинення державним виконавцем виконавчих дій на підставі оскаржуваної вимоги, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду. Зазначені обставини є достатніми підставами для забезпечення позову відповідно до пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.

Визначаючись із способом забезпечення позову у цій справі, суд звертає увагу на таке.

Пунктом 2 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Як зазначено вище одним із способів забезпечення позову, передбачених частиною першою статті 151 КАС України, є зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно із частиною третьою статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

З огляду на те, що постанова головного державного виконавця Козівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 05.06.2019 про відкриття виконавчого провадження (ВП59284025) про стягнення з ОСОБА_1 не є предметом оскарження у цій справі, суд не може забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі вказаної постанови державного виконавця.

Разом з тим, враховуючи обґрунтованість клопотання позивачки про забезпечення позову, а також те, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, суд дійшов висновку про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення саме на підставі вимоги Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 № Ф-1306-51У, за якою головним державним виконавцем Козівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 05.06.2019 відкрито виконавче провадження (ВП59284025) про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 15819,54 грн., та 1581,95 грн. виконавчого збору.

Такий спосіб забезпечення позову відповідає пункту 5 частини першої статті 151 КАС України та узгоджується з положеннями пункту 2 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII.

При цьому суд вважає, що вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) не порушить прав та законних інтересів відповідача (стягувача у виконавчому провадженні) щодо стягнення боргу, адже вимога Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 № Ф-1306-51У оспорюється та правомірність визначення суми боргу у встановленому порядку не доведена та судом наразі не встановлена, сума боргу є неузгодженою.

Також суд зауважує, що забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) стосується предмету позову і є співмірним з позовними вимогами. Незастосування заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявниці. Також, суд вважає, що негативні наслідки (безпідставне стягнення коштів), які можуть настати в результаті невжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивачка, є значно істотнішими, ніж негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову.

Застосування такого виду забезпечення позову до набрання рішенням суду законної сили виключає потребу вжиття інших заходів забезпечення позову, котрі пропонує позивачка, оскільки наявність такого заходу (зупинення стягнення на підставі виконавчого документа) відповідно до приписів пункту 2 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII зобов`язує державного виконавця зупинити виконавче провадження.

Відтак, належним і достатнім способом забезпечення позову суд вважає саме зупинення стягнення на підставі оскаржуваного рішення, позаяк судом достовірно встановлено факт відкриття виконавчого провадження за таким виконавчим документом.

При цьому, заходи забезпечення адміністративного позову з огляду на підстави визначені пунктом 2 частини другої статті 150 КАС України щодо очевидності ознак протиправності оскаржуваного рішення, на які вказує позивачка, судом не беруться до уваги оскільки потребують дослідження обставин і доказів, на які посилається ОСОБА_1 як на підставу для задоволення позову, що здійснюється при розгляді справи по суті.

У даному випадку судом встановлено існування спору та обрано адекватні заходи для забезпечення позову, передбачені пунктом 5 частини першої статті 151 КАС України, які будуть діяти до набрання законної сили судовим рішенням. Зазначений спосіб забезпечення позову матиме належний та дієвий засіб, яким досягається та мета на досягнення якої, такий спосіб був спрямований.

Вжиття таких заходів жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Зазначене відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та завданням адміністративного судочинства, яке відповідно до статті 2 КАС України полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Зважаючи на положення статті 156 КАС України, ухвалу про забезпечення позову у цій справі слід надіслати Козівському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 153, 154, 156, 243, 248КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити частково.

Зупинити стягнення на підставі вимоги Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 № Ф-1306-51У, за якою головним державним виконавцем Козівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 05.06.2019 відкрито виконавче провадження (ВП59284025) про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 15819,54 грн та 1581,95 грн виконавчого збору, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Копію ухвали надіслати учасникам справи, а також Козівському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області (47600, Тернопільська область, Козівський район, смт Козова, вулиця Дорошенка, 3).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено та підписано 24.06.2019.

Позивач (заявник): ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління ДФС у Тернопільській області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39403535, 46000, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Білецька, 1.

Суддя Чепенюк О.В.

З оригіналом згідно:

Суддя Чепенюк О.В.