Рішення

від 22.08.2019 по справі 500/1406/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1406/19

22 серпня 2019 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 13.11.2018 №Ф-1306-51У про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску в сумі 15819,54 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 10.06.2019 позивачка отримала постанову Козівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про відкриття виконавчого провадження, винесену державним виконавцем 05.06.2019, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 15819,54 грн та 1581,95 грн виконавчого збору.

Підставою для прийняття вказаної постанови була вимога Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 № Ф-1306-51У. Недоїмка відповідачем нарахована у зв`язку із наявністю у позивачки права на зайняття адвокатською діяльністю як незалежною професійною діяльністю, що, на думку контролюючого органу, зобов`язує самозайняту особу сплачувати єдиний внесок.

Проте наявність права на зайняття адвокатською діяльністю не зобов`язує особу займатись незалежною професійною діяльність як адвокат - самозайнята особа, і не забороняє перебувати в трудових відносинах в межах цієї професійної діяльності. Позивачка незалежну професійну діяльність як адвокат - самозайнята особа, не проводила, оскільки весь період перебувала в трудових відносинах у межах професійної діяльності.

З огляду на положення Податкового кодексу України та беручи до уваги те, що позивачка не здійснювала і не здійснює незалежної професійної діяльності, не отримує жодних доходів як самозайнята особа, вважає, що вона не є платником єдиного внеску згідно із пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , у зв`язку з чим звернулась до суду із позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Тернопільській області від 13.11.2018 № Ф-1306-51У про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску в сумі 15819,54 грн.

Ухвалою суду від 24.06.2019 поновлено ОСОБА_1 пропущений з поважних причин строк звернення до суду з цим позовом, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову. Ухвалою суду від 24.06.2019 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цій адміністративній справі задоволено частково, зупинено стягнення на підставі вимоги Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 № Ф-1306-51У, за якою головним державним виконавцем Козівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 05.06.2019 відкрито виконавче провадження (ВП59284025) про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 15819,54 грн та 1581,95 грн виконавчого збору, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Копії ухвали про відкриття провадження у справі від 24.06.2019 та ухвали про забезпечення позову від 24.06.2019 отримано відповідачем.

03.07.2019 за вх.№8936/19 на адресу суду від Головного управління ДФС у Тернопільській області надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом до суду сторін.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.07.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

12.07.2019 за вх. №9452/19 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.117-119), у якому зазначено, що згідно інформації, яка міститься в інформаційній системі Податковий блок. Облік платників податків розділ Реєстраційні дані Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Тернопільської області 10.12.2004 було проведено державну реєстрацію ОСОБА_1 , 04.04.2008 позивачка взята на облік Головним управлінням ДФС у Тернопільській області, Козівським управлінням, Козівською ДПІ як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, вид діяльності - діяльність у сфері права (код ВЕД 69.10). 08.02.2013 за позивачкою встановлено ознаку незалежної професійної діяльності, за ознакою діяльності - адвокат. Позивачка у період 2017-2018 роки перебувала на обліку в податкових органах як самозайнята особа, адвокатської діяльності не припиняла, а тому за вказаний період мала сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Представник відповідача у відзиві на позов посилається на положення Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 № 5076-VI, Закону України По збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464-VI від 08.07.2010 (далі Закон №2464-VI), вважає оскаржувану вимогу правомірною та просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

24.07.2019 за вх. № 9973/19 до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив (а.с.130-135), у якій зазначено, що враховуючи приписи податкового законодавства України, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності. Якщо особа перебуває в трудових відносинах в межах своєї професійної діяльності, то платником єдиного соціального внеску є її роботодавець.

У період 2017-2018 років ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ Тедіс Україна та ТОВ Солар Медіа Інтертейнмент , якими на заробітну плату позивачки було нараховано та сплачено єдиний соціальний внесок, виходячи з бази оподаткування 22%. При цьому нараховані суми єдиного соціального внеску є більшими за мінімальний страховий внесок, встановлений у 2017 та 2018 роках.

Оскільки позивачка є застрахованою особою і єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував і сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, то обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачкою як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, відсутній.

Крім того, у відповіді на відзив позивачка зазначає про порушення відповідачем встановлених законодавством термінів надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) та строку набрання її чинності. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

05.08.2019 за вх. №10460/19 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с.147-150). Відповідач зазначає, що незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем, платник єдиного внеску визначений пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську), перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок відповідно до визначеної бази нарахування єдиного внеску. При цьому базу нарахування єдиного внеску зобов`язані визначати платники, як ті, що отримують, так і ті, які не отримують дохід.

Отже, у позивачки як у особи, яка провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі адвокатську, був обов`язок сплачувати єдиний внесок за період 2017-2018 років, чого вона не зробила, а тому сума єдиного внеску підставно обчислена контролюючим органом та є недоїмкою, вимогу про сплату якої було сформовано та надіслано позивачці.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом про заняття адвокатською діяльністю №358, виданим Тернопільською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 10.12.2004 на підставі рішення Комісії від 10.12.2004 №8 (а.с.34).

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 01.12.2008 по 20.11.2017 працювала на таких посадах: начальник юридичного відділу, начальник юридичного управління, директор юридичного департаменту Товариства з обмеженою відповідальністю Поділля - тютюн (в 2011 році перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Мегаполіс Україна , в 2016 році - на Товариство з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна ). З 15.01.2018 і по сьогодні ОСОБА_1 працює на посаді заступника директора з юридичних питань у Товаристві з обмеженою відповідальністю Солар Медіа Інтертейнмент (а.с.35-43).

Наявність трудових відносин між позивачкою та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Мегаполіс-Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю Солар Медіа Інтертейнмент у період 2016-2018 років підтверджується також наявними у матеріалах справи копіями трудових договорів від 10.02.2016 та від 15.01.2018 (а.с.44-48).

У період з 01.01.2017 по 20.11.2017 ОСОБА_1 отримала сукупний дохід в сумі 1 493 947,48 грн, що підтверджується копією довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна №606-317 від 20.11.2017 (а.с.52).

Вказана сума отриманого доходу відображена позивачкою у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік від 20.03.2018, що надіслана контролюючому органу 22.03.2018 (а.с.49-51).

За період з січня 2017 року по листопад 2017 року роботодавцем позивачки, Товариством з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна , було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 в загальній сумі 100 034,00 грн, що підтверджується копією довідки, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна 18.06.2019 (а.с.57).

У період з 15.01.2018 по 31.12.2018 ОСОБА_1 отримала сукупний дохід в сумі 145 166,84 грн, про що свідчить копія довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Солар Медіа Інтертейнмент №1 від 24.01.2019 (а.с.56).

Вказана сума отриманого доходу відображена позивачкою у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік від 23.01.2019, що надіслана контролюючому органу 29.01.2019 (а.с.53-55).

За період з 15.01.2018 по 31.12.2018 роботодавцем позивачки, Товариством з обмеженою відповідальністю Солар Медіа Інтертейнмент , було нараховано та перераховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 у загальній сумі 31 936,72 грн, що підтверджується довідкою, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю Солар Медіа Інтертейнмент 14.06.2019 (а.с.58).

Згідно з інформацією, яка міститься в інформаційній системі Податковий блок. Облік платників податків розділ Реєстраційні дані Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Тернопільської області 10.12.2004 було проведено державну реєстрацію ОСОБА_1 , 04.04.2008 позивачка взята на облік Головним управлінням ДФС у Тернопільській області, Козівським управлінням, Козівською ДПІ як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, вид діяльності - діяльність у сфері права (код ВЕД 69.10). 08.02.2013 за позивачкою встановлено ознаку незалежної професійної діяльності, за ознакою діяльності - адвокат. 19.02.2019 - прийнято рішення про припинення, дата зняття ознаки незалежної професійної діяльності 19.02.2019 (а.с.122-123).

За даними інтегрованої картки платника податків за ОСОБА_1 станом на 31.10.2018 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску фізичною особою, яка займається незалежною професійною діяльністю, у розмірі 15 819,54 грн із терміном сплати 21.01.2019 (а.с.124-125).

На вказану суму недоїмки зі сплати єдиного внеску 13.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Тернопільській області було сформовано ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1306-51 У (а.с.20).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 надсилалася ОСОБА_1 поштовим зв`язком рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, однак поштове відправлення повернулось на адресу відповідача без вручення, з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.126-127).

10.06.2019 на адресу місця реєстрації позивачки від Козівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №59284025 від 05.06.2019 про стягнення з ОСОБА_1 15 819, 54 грн боргу (недоїмки) на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1306-51У від 13.11.2018, винесеної Головним управлінням ДФС у Тернопільській області, та 1 581,95 грн виконавчого збору (а.с. 21-25).

11.06.2019 позивачка звернулась до Головного державного виконавця Козівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області із клопотанням про надання матеріалів виконавчого провадження ВП № 59284025 (а.с.26). У відповідь на вказане клопотання позивачка отримала копії матеріалів виконавчого провадження та вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1306-51У від 13.11.2018 (а.с.27).

Не погоджуючись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1306-51У від 13.11.2018, позивачка звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.226. пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статті 178 ПК України, за умов, якщо така особа не є найманим працівником та не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Тобто, фізична особа, яка здійснює незалежну адвокатську діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність не є підприємницькою і не може проводитися фізичною особою - підприємцем.

Разом з тим, для фізичної особи, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, не передбачено обмежень щодо здійснення підприємницької (відмінної від адвокатської) діяльності, не забороненої законом, у разі реєстрації такої особи підприємцем.

Статтею 178 ПК України передбачено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об`єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб. Іноземці та особи без громадянства, які стали на облік у контролюючих органах як самозайняті особи, є резидентами і у річній податковій декларації поряд з доходами від провадження незалежної професійної діяльності мають зазначати інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Під час виплати суб`єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов`язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом №2464-VI.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).

Відповідно до пунктів 3 та 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №2464-VI облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом. Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік осіб, зазначених: в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , - здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей; в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , - здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви; в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону - здійснюється на підставі подання копії свідоцтва про державну реєстрацію угоди про розподіл продукції не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви.

Згідно із пунктом 1 розділу ІІІ Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1162 від 24.11.2014р., взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1.

Згідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Абзацом третім частини восьмої статті 9 зазначеного Закону передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

В той же час, відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Системний аналіз положень підпункту 14.1.226. пункту 14.1 статті 14 ПК України та статей 4, 7 Закону №2464-VI свідчить про те, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Як встановлено судом позивач має право на заняття адвокатською діяльністю, однак реалізовувала його не як самозайнята особа, а як найманий працівник - Товариства з обмеженою відповідальністю Тедіс Україна та Товариства з обмеженою відповідальністю Солар Медіа Інтертейнмент . Зокрема, вказаними роботодавцями позивачки у 2017-2018 роках щомісячно було нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 в розмірі 22% від суми нарахованої їй заробітної плати, в сумі що перевищує розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4 пункт 4.1 стаття 4 ПК України).

Законом №2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності.

Із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в розумінні Закону №2464-VI позивачка є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога, регулярно нараховував та сплачував роботодавець у розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачкою як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.

Оскільки у позивачки відсутній обов`язок щодо сплати єдиного внеску на загальних підставах як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, то податковим органом безпідставно нараховано ОСОБА_1 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 № Ф-1306-51У.

Оскаржувана вимога не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям щодо рішень суб`єктів владних повноважень, зокрема не відповідає критерію пропорційності , адже у такий спосіб не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивачки, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи в даних правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску роботодавцем.

Щодо доводів позивачки про формування оскаржуваної вимоги на неіснуючу особу ОСОБА_1 через зміну її прізвища з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 ще до отримання свідоцтва на право здійснення адвокатської діяльності і відповідно до постановки на облік в контролюючому органі, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 08.03.2004 у зв`язку із одруженням позивачка змінила прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження від 08.03.2004 НОМЕР_2 (а.с.33). Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №358 видане позивачці на прізвище ОСОБА_1 (а.с.34).

Суд враховує той факт, що всі дії, які пов`язані із наявністю у позивачки права на заняття адвокатською діяльністю, у тому числі і постановка на облік у контролюючому органі, мали здійснюватись на прізвище ОСОБА_1 . Разом з тим, зміна прізвища не позбавляє особу обов`язку сплачувати передбачені законодавством податки і збори, крім того, податковий облік ведеться за присвоєним платнику податків реєстраційним номером облікової картки платника податків, який не залежить від зміни прізвища особи.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі, заперечуючи проти позову, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення. Позов підлягає до задоволення шляхом прийняття рішення про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Тернопільській області від 13.11.2018 № Ф-1306-51У про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску в сумі 15819,54 грн.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Оскільки суд задовольняє позов повністю (а також задоволено частково заяву про забезпечення позову), то на користь позивачки необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 768,40 грн. за подання позовної заяви до суду та половину суми судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 288,15 грн (576,30 грн / 2) у зв`язку з частковим її задоволенням, а всього 1056,55 грн, сплачених згідно з квитанціями від 18.06.2019 №11ЕВ4317F0 та №11ЕАВ217ЕС відповідно (а.с.6, 86).

Щодо заходів забезпечення позову, вжитих судом ухвалою від 24.06.2019, шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 № Ф-1306-51У, за якою головним державним виконавцем Козівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 05.06.2019 відкрито виконавче провадження (ВП59284025) про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 15819,54 грн та 1581,95 грн виконавчого збору, то суд зауважує таке.

Вказаний в ухвалі від 24.06.2019 захід забезпечення позову зберігає свою дію до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

З аналізу статті 157 КАС України слідує, що набрання законної сили рішенням у цій справі зумовлює припинення дії заходів забезпечення позову. Питання щодо їх скасування не потребує окремого розгляду.

Керуючись статтями 72-77, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 13.11.2018 № Ф-1306-51У про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску в сумі 15819,54 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1056,55 (одна тисяча п`ятдесят шість грн 55 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління ДФС у Тернопільській області (46000, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Білецька, 1, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39403535).

Повний текст рішення складено та підписано 22.08.2019.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

Згідно з оригіналом:

Суддя Чепенюк О.В.