Постанова

від 03.12.2019 по справі 500/1406/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/10334/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.08.2019р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській обл. про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (суддя суду І інстанції: Чепенюк О.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 22.08.2019р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 22.08.2019р.),-

В С Т А Н О В И В:

18.06.2019р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача Головного управління /ГУ/ ДФС у Тернопільській обл. про сплату недоїмки № Ф-1306-51У від 13.11.2018р.; судовий збір покласти на відповідача (а.с.7-17).

Розгляд цієї справи, що віднесена процесуальним законом до справ незначної складності, проведено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1-3).

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.08.2019р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною та скасовано вимогу відповідача ГУ ДФС у Тернопільській обл. про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1306-51У від 13.11.2018р.; вирішено питання про розподіл судових витрат (а.с.157-165).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДФС у Тернопільській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що у своїй сукупності призвело до неправильного вирішення справи, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.59-61).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що нормами Податкового кодексу /ПК/ України не встановлено прямого обов`язку адвоката ставати на податковий облік як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, через отримання відповідного свідоцтва. Разом з тим, такий обов`язок виникає лише тоді, коли адвокат має намір здійснювати адвокатську діяльність індивідуально, що витікає з норми абз.2 п.63.5 ст.63 ПК України.

Оскільки позивач не подавав заяву про припинення права на зайняття адвокатською діяльністю та зняття з реєстрації в податковому органі, тому він є особою, яка провадить незалежну професійну діяльність. При цьому, адвокату необхідно буде подати ліквідаційну звітність з єдиного соціального внеску /ЄСВ/ і сплатити відповідні суми внеску до бюджету.

Факт працевлаштування позивача і його перебування в трудових відносинах з підприємством не спростовує вказаного висновку, при цьому спірний борг по єдиному соціальному внеску обліковується за позивачем як за особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, а не як працівником.

Таким чином, апелянтом правомірно сформовано та скеровано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1306-51У від 13.11.2018р. на суму заборгованості 15819 грн. 54 коп., що виникла станом на 31.10.2018р.

Позивачем ОСОБА_1 скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому остання вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.201-204).

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до постанови КМ України № 537 від 19.06.2019р. Про утворення територіальних органів Державної податкової служби відповідача ГУ ДФС у Тернопільській обл. реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління /ГУ/ Державної податкової служби /ДПС/ у Тернопільській обл., яке є правонаступником останнього (а.с.172).

У зв`язку із наведеною реорганізацією ГУ ДФС у Тернопільській обл. судом апеляційної інстанції в порядку ст.52 КАС України допущено заміну відповідача його правонаступником - ГУ ДПС у Тернопільській обл.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 358 від 10.12.2004р., виданого Тернопільською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури згідно рішення № 8 від 10.12.2004р., позивач ОСОБА_1 є адвокатом (а.с.34).

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач ОСОБА_2 з 01.12.2008р. по 20.11.2017р. працювала на посадах начальника юридичного відділу, начальника юридичного управління, директора юридичного департаменту Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ Поділля-тютюн (в 2011 році перейменоване на ТзОВ Торгова компанія Мегаполіс Україна , в 2016 році - на ТзОВ Тедіс Україна ). Починаючи з 15.01.2018р. позивач ОСОБА_1 працює на посаді заступника директора з юридичних питань у ТзОВ Солар Медіа Інтертейнмент (а.с.35-43).

Наявність трудових відносин між позивачкою та ТзОВ Торгова компанія Мегаполіс-Україна та ТзОВ Солар Медіа Інтертейнмент у період 2016-2018 років підтверджується копіями трудових договорів від 10.02.2016р. та від 15.01.2018р. (а.с.44-48).

У період з 01.01.2017р. по 20.11.2017р. позивач ОСОБА_1 отримала сукупний дохід в сумі 1493947 грн. 48 коп., що підтверджується довідкою ТзОВ Тедіс Україна № 606-317 від 20.11.2017р. (а.с.52).

Вказана сума отриманого доходу відображена позивачем у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік від 20.03.2018р., що надіслана податковому органу 22.03.2018р. (а.с.49-51).

За період з січня по листопад 2017 року роботодавцем ТзОВ Тедіс Україна сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 в загальній сумі 100034 грн, що підтверджується довідкою вказаного товариства № 91-ЗП від 18.06.2019р. (а.с.57).

У період з 15.01.2018р. по 31.12.2018р. позивач ОСОБА_1 отримала сукупний дохід в сумі 145166 грн. 84 коп., про що свідчить довідка ТзОВ Солар Медіа Інтертейнмент № 1 від 24.01.2019р. (а.с.56).

Вказана сума отриманого доходу відображена позивачем у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік від 23.01.2019р., що надіслана податковому органу 29.01.2019р. (а.с.53-55).

За період з 15.01.2018р. по 31.12.2018р. роботодавцем ТзОВ Солар Медіа Інтертейнмент , було нараховано та перераховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 у загальній сумі 31936 грн. 72 коп., що підтверджується довідкою вказаного товариства № 2 від 14.06.2019р. (а.с.58).

Згідно з інформацією, яка міститься в інформаційній системі Податковий блок. Облік платників податків розділ Реєстраційні дані Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Тернопільської обл. 10.12.2004р. було проведено державну реєстрацію ОСОБА_3 ; 04.04.2008р. позивач взята на облік ГУ ДФС у Тернопільській обл., Козівським управлінням, Козівською ДПІ як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, вид діяльності - діяльність у сфері права (код ВЕД 69.10). 08.02.2013р. за позивачем встановлено ознаку незалежної професійної діяльності, за ознакою діяльності - адвокат. 19.02.2019р. прийнято рішення про припинення, дата зняття ознаки незалежної професійної діяльності 19.02.2019р. (а.с.122-123).

За даними інтегрованої картки платника податків за позивачем станом на 31.10.2018р. обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску фізичною особою, яка займається незалежною професійною діяльністю, у розмірі 15819 грн. 54 коп. (а.с.124-125).

Зокрема, за 2017 рік позивач зобов`язана сплатити єдиний внесок у сумі 8448 грн., термін сплати до 10.02.2018р. (мінімальний страховий внесок за місяць у 2017 році 3200 грн. х 22 % = 704 грн.); за 2018 рік - єдиний внесок у загальній сумі 8228 грн. 72 коп. Терміни сплати наведених сум за 2018 рік є наступними: за І квартал 2018 року (сплата до 20.04.2018р.) у сумі 2457 грн. 18 коп., за ІІ квартал 2018 року (сплата до 20.07.2018р.) у сумі 2457 грн. 18 коп., за ІІІ квартал 2018 року (сплата до 20.10.2018р.) у сумі 2457 грн. 18 коп., за ІV квартал 2018 року (сплата до 20.01.2019р.) у сумі 2457 грн. 18 коп. (а.с.151-152).

На вказану суму недоїмки зі сплати єдиного внеску 13.11.2018р. відповідачем ГУ ДФС у Тернопільській обл. сформовано Ткач ОСОБА_4 Я. вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1306-51У (а.с.20).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 надсилалася ОСОБА_5 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак таке повернулося на адресу відповідача без вручення, з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання (а.с.126-127).

10.06.2019р. на адресу місця реєстрації позивача надійшла від Козівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській обл. постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 59284025 від 05.06.2019р. про стягнення з ОСОБА_5 суми боргу (недоїмки) в розмірі 15819 грн. 54 коп. на підставі вимоги ГУ ДФС у Тернопільській обл. про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13 6-51У від 13.11.2018р. та 1581 грн. 95 коп. виконавчого збору (а.с.21-25).

11.06.2019р. позивач звернулась до державного виконавця Козівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській обл. із клопотанням про надання матеріалів виконавчого провадження ВП № 59284025 (а.с.26). У відповідь на вказане клопотання позивач отримала копії матеріалів виконавчого провадження та вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1306-51У від 13.11.2018р. (а.с.27).

Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ГУ ДФС у Тернопільській обл. безпідставно здійснив нарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, через що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1306-51У від 13.11.2018р. не відповідає вимогам закону.

Висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Відповідно до пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу /ПК/ України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно із п.2 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Аналізуючи вищенаведені норми, колегія суддів зазначає, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється ст.178 ПК України, за умов, якщо така особа не є найманим працівником та не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Статтею 178 ПК України передбачено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об`єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Під час виплати суб`єктами господарювання - податковими агентами, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, доходів, безпосередньо пов`язаних з такою діяльністю, податок на доходи у джерела виплати не утримується в разі надання такою фізичною особою копії довідки про взяття її на податковий облік як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, відносини за яким встановлено трудовими відносинами, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації.

Згідно із п.2 ч.1 ст.1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 5 ч.1 цього Закону передбачено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.5 вказаного Закону облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом. Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік осіб, зазначених: в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , - здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей; в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , - здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви; в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону- здійснюється на підставі подання копії свідоцтва про державну реєстрацію угоди про розподіл продукції не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них відповідної заяви.

Згідно із п.1 розділу ІІІ Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затв. наказом Міністерства фінансів України № 1162 від 24.11.2014р., взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Пунктом 3 ч.1 ст.1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно із п.5 ч.1 ст.4 зазначеного Закону платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 вказаного Закону єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Абзацом 3 ч.8 ст.9 зазначеного Закону передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно із п.1 ч.1 ст.4 наведеного Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 цього Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Колегія суддів зазначає, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності, та що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

З матеріалів справи слідує, що позивач в спірний період своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовувала не як самозайнята особа, а як найманий працівник ТзОВ Поділля-тютюн (в 2011 році перейменоване на ТзОВ Торгова компанія Мегаполіс Україна , в 2016 році - на ТзОВ Тедіс Україна ), ТзОВ Солар Медіа Інтертейнмент (начальник юридичного відділу, начальник юридичного управління, директор юридичного департаменту, заступник директора з юридичних питань) та її роботодавці щомісячно сплачували єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника в розмірі 22 % від суми нарахованої їй заробітної плати, тобто, в сумі, що перевищує розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно із п.4.1.4 пп.4.1 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Оскільки Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності, а із системного аналізу його норм слідує, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні вказаного Закону позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого та послідовного висновку про те, що винесена відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) не відповідає критерію пропорційності , адже у такий спосіб не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи, в даних правовідносинах досягається сплатою єдиного внеску роботодавцем, а тому відповідачем протиправно винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1306-51У від 13.11.2018р.

Водночас, решта доводів позивача, які викладені нею у позовній заяві, не можуть слугувати достатньою підставою для скасування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Зокрема, у зв`язку із одруженням позивач змінила прізвище, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 08.03.2004р. (а.с.33). Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видане позивачу на прізвище ОСОБА_1 (а.с.34).

За таких умов всі дії, які пов`язані із наявністю у позивача права на зайняття адвокатською діяльністю, у тому числі і постановка на облік у податковому органі, повинні були здійснюватися на прізвище ОСОБА_1 . Разом з тим, зміна прізвища не позбавляє особу обов`язку сплачувати передбачені законодавством податки і збори.

Крім того, податковий облік ведеться за присвоєним платнику податків реєстраційним номером облікової картки платника податків, який не залежить від зміни прізвища особи.

Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, через що останній підлягає до задоволення.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

За таких умов колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги підставними та обґрунтованими, а тому такі підлягають до задоволення, з вищевикладених мотивів.

Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДПС у Тернопільській обл.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській обл. на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.08.2019р. в адміністративній справі № 500/1406/19 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС у Тернопільській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку лише у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного судового рішення: 04.12.2019р.