Ухвала

від 07.05.2019 по справі 511/457/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/629/19

Номер справи місцевого суду: 511/457/19 1-кс/511/203/19

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

розглянувши у відритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційну скаргу прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 25.03.2019 року, якою було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВРоздільнянського ВПГУНП вОдеській області ОСОБА_8 ,за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12019160390000175 від 05.03.2019 року, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Зазначеною ухвалоюслідчого суддібуло відмовленоу задоволенніклопотання слідчогопро накладенняарешту намайно вилученогов ході проведення 06.03.2019 року огляду території АЗС ПП АЗС «БІОТУРБО», яка розташована за адресою: м. Роздільна, вул. Кишинівська, 28, а саме пляшку з бензином «А-92» - ємкістю 1 л., наповнену через авто паливно-роздавальну колонку, яка розташована на території АЗС ПП «БІОТУРБО»; бензин «А-92» - 2300 л., бензин «А-95» - 1504 л., дизельне паливо - 2724 л., які зберігалися в паливних резервуарах на території АЗС ПП «БІОТУРБО».

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вищезазначену ухвалу та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про арешт майна посилаючись не те, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, винесеною з порушенням вимог закону. Висновок суду про відмову у накладенні арешту не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, так як вилучене майно є предметом кримінального правопорушення та речовим доказом, в зв`язку з чим не накладення арешту на майно може призвести до його трати та перешкодити кримінальному провадженню.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження, апеляційний судприходить довисновку проте,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Так, згідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно ст.168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ст. 170 ч.ч. 1-4 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку .

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

2. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

3. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

4. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Згідно ч.2ст.171КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно ст. 173 ч.ч. 1,2 п.5 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати розумність та спів розумність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Апеляційний суд, дослідивши клопотання слідчого та надані до нього матеріали провадження, вважає, що слідчий суддя обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання з наступних обставин.

Так, в обґрунтування клопотання про арешт майна слідчий зазначив, що 04.03.2019 року до Роздільнянського ВП надійшло повідомлення від ОСОБА_9 про те, що 04.03.2019 року близько 16.14 години на АЗС, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Роздільна, вул. Кишинівська, 28, йому заправили недоброякісне пальне А-92 на суму 200 гривень, в наслідок чого його транспортний засіб ВАЗ 2107 ДНЗ НОМЕР_1 почав глухнути.

Відомості за вказаним фактом слідчим відділом Роздільнянського ВП ГУНП в Одеській області 05.03.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження № 12019160390000175 за ознаками злочину, передбаченогост. 227 КК України.

В ході досудового розслідування, встановлено, що вищевказана АЗС перебуває у користування ПП «БІОТУРБО» (код ЄДРПОУ 42292809, місце реєстрації пров. Героїв Бреста, 86А, офіс 201, Автозаводський район, м. Кременчук, Полтавської області) відповідно до договору оренди нерухомого майна №180831/3 від 31.08.2018, укладеного між ФОП ОСОБА_10 та ПП «БІОТУРБО».

Крім того, установлено, що у АЗС ПП «БІОТУРБО» відсутній дозвіл на проведення робіт з підвищеною небезпекою.

05.03.2019 року відомості за вказаним фактом на підставі рапорту слідчого внесені до ЄРДР за №12019160390000176 та розпочато кримінальне провадження за ч. 1ст. 272 КК України.

05.03.2019 року матеріали кримінального провадження за № 12019160390000175 та №12019160390000176 було об`єднано в одне провадження під № 12019160390000175, про що було внесені відомості до ЄРДР.

В ході проведення подальшого досудового розслідування, 06.03.2019 року в період часу з 17:10 годин по 17:41 годин було проведено огляд території АЗС ПП АЗС «БІОТУРБО», яка розташована за адресою: м. Роздільна, вул. Кишинівська, 28.

В ході огляду було виявлено та в подальшому вилучено: пляшку з бензином «А-92» - ємкістю 1 л., наповнену через авто паливно-роздавальну колонку, яка розташована на території АЗС ПП «БІОТУРБО»; бензин «А-92» - 2300 л., бензин «А-95» - 1504 л., дизельне паливо - 2724 л., які зберігалися в паливних резервуарах на території АЗС ПП «БІОТУРБО».

Таким чином, в клопотанні слідчого в обґрунтування арешту на майно зазначено, що арешт необхідний для збереження речового доказу, оскільки вилучене майно є предметом злочину та необхідно для встановлення причетних осіб до вчиненого кримінального правопорушення.

Однак, ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, оскільки в клопотанні жодним чином не обґрунтовані та не підтвердженні ризики та необхідність у накладенні арешту на майно, а також в зв`язку з тим, що в даному кримінальному провадженні немає підозрюваного.

Апеляційний суд,дослідивши матеріалипровадження тапояснення учасниківапеляційного розгляду,вважає,щослідчий суддя обґрунтовано відмовив у накладенні арешту на паливо, згідно до вимог ст. 170 КПК України, оскільки пришов до обґрунтованого висновку проте,що будь-якої необхідності в накладені арешту на автомобіль в клопотанні не зазначено та прокурором не доведено.

Так, стороною обвинувачення не доведено наявність обставин, які дають достатні підстави вважати, що зазначене майно може бути використане, як доказ у кримінальному провадженні та що, відповідно до п. 2 ч.3 ст. 132 КПК України, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, яка є власником вказаного майна.

Крім того, згідно матеріалів провадження на вилучене майно у власника містяться всі відповідні сертифікати відповідності та необхідні свідоцтва.

Також жодній особі у кримінальному провадженні повідомлення про підозру не було вручене, а тому не зрозуміло, та в клопотання необґрунтованого з посиланням на конкретні докази, про необхідність у накладенні арешту на паливо, на які є необхідні сертифікати відповідності та свідоцтва.

Орган досудового слідства не перевірив паливо, яким заправлявся заявник та його автомобіль на технічний стан.

В клопотанні слідчого взагалі не обґрунтовано, яким чином ПП «БІОТУРБО» порушували правила безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, тобто не доведено обґрунтування ознак кримінального правопорушення відомості про яке внесені до ЄРДР.

Також в клопотанні слідчий не обґрунтував та не довів мету накладення арешту на майно, з посиланням на конкретні докази.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що відсутність арешту на майно зазначене у клопотанні, може призвести до його втрати, знищення або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, є неспроможними, так як в клопотанні не зазначено, а з наданих до клопотання копій документів не вбачається, чим конкретно прокурор обґрунтовують ці доводи, які є лише припущеннями.

Таким чином,слідчий суддяприйшов дообґрунтованого висновку,що відсутніпідстави, передбачені ст.ст. 170-171 КПК України, для задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно, оскільки будь-яких конкретних обґрунтувань про те, що паливо має доказове значення за кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч. 1 ст. 272 КК України, стороною обвинувачення в судовому засіданні не було наведено.

Апеляційний суд вважає, з наведених підстав, що доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя незаконно відмовив у задоволенні клопотання про арешт майна, не можуть бути прийняті до уваги.

При таких обставинах, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скаргане підлягає задоволенню, оскільки її доводи підтвердження не знайшли, ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 376 ч.2,404,405,419,422 КПК України, апеляційний суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Роздільнянської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 25.03.2019 року, якою було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВРоздільнянського ВПГУНП вОдеській області ОСОБА_8 ,за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12019160390000175 від 05.03.2019 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.272, 227 КК україни, про арешт майна, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і подальшому оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3

З оригіналом згідно суддя: ОСОБА_2