Рішення

від 24.06.2019 по справі 910/5747/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2019Справа № 910/5747/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мегарент Плюс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лес Пром Ресурс" про стягнення 500 010,00 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Мегарент Плюс" (далі - ТОВ "Мегарент Плюс") звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання укладеного між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Лес Пром Ресурс" (далі - ТОВ "Лес Пром Ресурс") договору поставки нафтопродуктів від 4 жовтня 2017 року № МР-92 позивач здійснив поставку газу вуглеводного скрапленого кількістю 47 620 літрів на загальну суму 500 010,00 грн. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов`язання з оплати поставленого товару не виконав, позивач, посилаючись на статті 526, 610, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з наведеного покупця вищезазначену суму боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 травня 2019 року вищенаведену позовну заяву ТОВ "Мегарент Плюс" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5747/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня його отримання.

Проте ТОВ "Лес Пром Ресурс" у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 7 травня 2019 року про відкриття провадження у справі № 910/5747/19 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03142, місто Київ, бульвар Академіка Вернадського, будинок 57, квартира 54. Проте вказане відправлення було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду з посиланням на відсутність адресата за зазначеною адресою.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 7 травня 2019 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

4 жовтня 2017 року між відповідачем та позивачем було укладено договір поставки нафтопродуктів № МР-92, відповідно до умов якого останній взяв на себе зобов`язання передати ТОВ "Лес Пром Ресурс" у власність нафтопродукти, а відповідач, у свою чергу, - прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, викладених у договорі, найменування, кількість та ціна яких вказується у накладних документах на товар та додатках до договору, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Номенклатура товару, його кількість та ціна встановлюється сторонами за обопільною згодою на базі письмової заявки покупця й зазначаються в додатках до договору, розрахункових документах (рахунках-фактури) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які складають невід`ємну частину договору (пункт 1.2 вказаної угоди).

Згідно з пунктом 3.2 наведеного правочину товар вважається переданим позивачем і прийнятим відповідачем по кількості та якості відповідно до технічних умов і інших нормативно-технічних актів (паспорт, сертифікат заводу-виробника), товарно-транспортних накладних документів (накладна та/або акт приймання-передачі), у відповідності з вибраним базисом поставки товару з урахуванням Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року № 271/121, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155.

Загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару відповідачем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається позивачем в рахунках-фактурах та накладних документах (пункт 4.1 договору).

Пунктом 4.2 зазначеного правочину передбачено, що покупець зобов`язується оплатити повну вартість партії в розмірі 100 % (у тому числі ПДВ) за товар в сумі, відображеній у рахунках-фактурах, наданих постачальником до дати бажаного відвантаження товару.

Відповідно до пунктів 4.3, 4.4 наведеної угоди право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару (з урахуванням обраного базису поставки товару), що вказана в накладних документах на товар (видаткових накладних та/або акти приймання-передачі). Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника.

Згідно з пунктом 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даною угодою сторони несуть повну матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством.

Цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє один рік, а в частині розрахунків - до їх повного проведення. Якщо жодна із сторін не повідомили іншу сторону про розірвання договору за 30 календарних днів до строку закінчення договору, останній вважається продовженим на 1 рік на тих самих умовах (пункт 7.1 договору).

Судом встановлено, що 4 жовтня 2017 року позивач на виконання укладеного правочину поставив відповідачу вищезазначений товар кількістю 47 620 літрів на загальну суму 500 010,00 грн. Вказана обставина підтверджуються наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної від 4 жовтня 2017 року № 945, підписаної уповноваженими представниками сторін та скріпленої печатками цих юридичних осіб.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань щодо поставки спірного товару за цією видатковою накладною також свідчить відсутність з боку покупця претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

У той же час всупереч умовам вищенаведеного правочину відповідач взятий на себе обов`язок по оплаті вартості поставленого йому товару у встановлений строк не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 500 010,00 грн.

21 березня 2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію про повернення боргу від 18 березня 2019 року № 1, яка залишена ТОВ "Лес Пром Ресурс" без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором поставки від 4 жовтня 2017 року № МР-92, яка складає 500 010,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і ТОВ "Лес Пром Ресурс" на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ТОВ "Мегарент Плюс" до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Разом із тим, позивачем до позовної заяви надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, що складається із судового збору за подання позовної заяви та становить 7 500,15 грн., а також витрат на правову допомогу в розмірі 11 000,00 грн., з яких: вартість складання позовної заяви та додаткових документів - 5 000,00 грн., орієнтовна кількість судових засідань в яких буде приймати участь представник вартістю 2 000,00 грн./засідання (3 засідання) - 6 000,00 грн.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Натомість до позовної заяви на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем було надано лише договір про надання юридичних послуг від 4 березня 2019 року № 04-03/19, укладений між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Аспер". Однак жодних рахунків, актів про надані послуги, платіжних доручень чи інших документів, які свідчать про фактичне понесенням позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, ТОВ "Мегарент Плюс" надано суду не було.

Крім того, зі змісту наданого позивачем договору про надання юридичних послуг від 4 березня 2019 року № 04-03/19 не вбачається, що цей правочин охоплює представництво інтересів позивача саме в даному спорі. Також у матеріалах справи відсутні й будь-які докази, що підтверджують складання даної позовної заяви саме представниками товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Аспер".

Суд також звертає увагу на те, що спір у даній справі розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), що додатково свідчить про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на участь представника у судових засіданнях.

За приписами частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі. Водночас заявлені позивачем витрати на правову допомогу адвоката відшкодуванню не підлягають.

Керуючись пунктом 13 статті 8, статтями 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Мегарент Плюс" задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лес Пром Ресурс" (03142, місто Київ, бульвар Академіка Вернадського, будинок 57, квартира 54; ідентифікаційний номер 40353708 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мегарент Плюс" (02232, місто Київ, проспект Маяковського, будинок 68, офіс 233; ідентифікаційний номер 39842833 ) 500 010 (п`ятсот тисяч десять) грн. 00 коп. основного боргу, а також 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн. 15 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24 червня 2019 року

Суддя Є.В. Павленко