Постанова

від 01.10.2019 по справі 910/5747/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2019 р. Справа№ 910/5747/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. За участю представників учасників процесу: згідно із протоколом судового засідання від 01.10.2019. Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лес Пром Ресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі № 910/5747/19 (суддя Павленко Є.В., м. Київ, повний текст рішення складено 24.06.2019)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегарент Плюс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лес Пром Ресурс", м. Київ

про стягнення 500 010,00 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі № 910/5747/19 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 510 000,00 грн. основного боргу, а також 7 500,15 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що загальна сума основного боргу відповідача за договором поставки від 04.10.2017 № МР-92, яка складає 500 010,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лес Пром Ресурс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що на виконання умов договору щодо оплати вартості поставленого товару та на підставі рахунку на оплату, за отримані послуги відповідачем було здійснено повний розрахунок, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 193 від 11.10.2017 на суму 10,00 грн., платіжними дорученнями № 61 від 18.10.2017 на суму 200 000,00 грн., № 64 від 19.10.2017 на суму 130 000,00 грн., № 65 від 19.10.2017 на суму 170 000,00 грн., що також вбачається і з витягів із особового рахунку відповідача.

Також відповідач у апеляційній скарзі просить стягнути з позивача судові витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 30 000,00 грн. та 11 250,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 у справі № 910/5747/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лес Пром Ресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі № 910/5747/19 повернуто скаржнику з доданими до неї документами.

23.07.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лес Пром Ресурс" вдруге звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі № 910/5747/19, відповідно до якої просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 у справі № 910/5747/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лес Пром Ресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі № 910/5747/19 залишено без руху.

02.08.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Лес Пром Ресурс" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги з додатком, а саме: заява (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідно до якої скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі № 910/5747/19.

Розглянувши зазначену вище заяву судова колегія вважає, що заява про поновлення строку на апеляційне оскарження є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Підстав для повернення апеляційної скарги та відмови у відкритті апеляційного провадження судовою колегією не встановлено.

Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час винесення ухвали до суду не надійшло.

Враховуючи, те що скаржник усунув недоліки зазначені в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 у справі № 910/5747/19, колегія суддів апеляційної інстанції, визнала подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лес Пром Ресурс" та поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі № 910/5747/19. Відкрито апеляційне провадження у справі № 910/5747/19. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лес Пром Ресурс" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі № 910/5747/19 призначено на 16.09.2019.

29.08.2019 від позивача через відділ документального забезпечення суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якій позивач вказує на те, що подані відповідачем докази мають на меті затягування процесу та порушують норми процесуального права, носять сумнівний характер, а тому не можуть бути враховані судом при розгляді справи, як неналежні та неприпустимі докази. Позивач вказує на те, що у додатковому договорі, який є невідємною частиною договору про надання правової допомоги, сторонами вказана стороння особа, яка не має жодного відношення до відповідача. Також позивач вказує на те, представник відповідач ніяк не міг знати ще 01.07.2019, що йому на складення апеляційної скарги знадобиться три години; суду не надано акту приймання-передачі наданої правової допомоги; адвокат включив в детальний опис робі послуги зі збирання доказів у справі та здійснення запитів, які він не надавав, а отже вони є надуманими, такими що вводять суд в оману щодо факту їх надання та необхідності оплати. Позивач не погоджується із виставлення фіксованої суми у розмірі 10 000,00 грн. за супроводження представником справи у суді, оскільки ця сума названа довільно за послуги, які він не надавав, а які виникнуть у майбутньому. Таким чином, позивач вважає ціну на адвокатські послуги в 30 000,00 грн. у нескладній справі завеликою, необґрунтованою, неспівмірною із складністю справи, часом, який було витрачено адвокатом та обсягом наданих послуг, а в деяких випадках створеною штучно, без реального надання послуг.

06.09.2019 від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якій відповідач вказує на те, що позивач не заперечує факт оплати відповідачем поставленого товару в повному обсязі на рахунок позивача, а лише вказує, що така оплата була здійснена в порядку, не передбаченому договором, ніби не на той рахунок, що не відповідає змісту п. 4.2 договору. Відповідач не знав про існування вказаної судової справи та не отримував ухвали про відкриття провадження у справі, що підтверджується матеріалами справи, тому не мав змоги подавати докази, що по суті призвело до ухвалення судом першої інстанції неправомірного рішення. На думку відповідача витрати у розмірі 30 000,00 грн. є обґрунтованими та співмірними, враховуючи, що позивачем ініційовано безпідставний позов.

На підставі ст.ст. 216, 270 ГПК України ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 оголошено перерву у справі № 910/5747/19 до 01.10.2019.

27.09.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегарент Плюс" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.10.2019 просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі № 910/5747/19 скасувати, вимоги апеляційної скарги задовольнити.

Згідно із ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, судова колегія ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності інших учасників справи, які у судове засідання не з'явились.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та відповіді на відзив на апеляційну скаргу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі № 910/5747/19 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.10.2017 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки нафтопродуктів № МР-92, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання передати відповідачу у власність нафтопродукти, а відповідач, у свою чергу, - прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах, викладених у договорі, найменування, кількість та ціна яких вказується у накладних документах на товар та додатках до договору, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Згідно із п. 1.2 договору номенклатура товару, його кількість та ціна встановлюється сторонами за обопільною згодою на базі письмової заявки покупця й зазначаються в додатках до договору, розрахункових документах (рахунках-фактури) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які складають невід`ємну частину договору.

Відповідно до п 3.2 договору товар вважається переданим позивачем і прийнятим відповідачем по кількості та якості відповідно до технічних умов і інших нормативно-технічних актів (паспорт, сертифікат заводу-виробника), товарно-транспортних накладних документів (накладна та/або акт приймання-передачі), у відповідності з вибраним базисом поставки товару з урахуванням Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року № 271/121, Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155.

Пунктом 4.1 договору сторонами погоджено, що загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару відповідачем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається позивачем в рахунках-фактурах та накладних документах.

Згідно із п. 4.2 договору відповідач, за договором покупець, зобов`язується оплатити повну вартість партії в розмірі 100 % (у тому числі ПДВ) за товар в сумі, відображеній у рахунках-фактурах, наданих позивачем, за договором постачальником, до дати бажаного відвантаження товару.

Так, на виконання укладеного договору позивач 04.10.2017 поставив відповідачу товар кількістю 47 620 літрів на загальну суму 500 010,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 04.10.2017 № 945, належним чином засвідчена копія якої наявна у матеріалах справи.

Однак, як вказує позивач, всупереч умовам договору відповідач взятий на себе обов`язок з оплати вартості поставленого йому товару у встановлений строк не виконав, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем на суму у розмірі 500 010,00 грн.

21.03.2019 позивачем на адресу відповідача направлено претензію про повернення боргу від 18.03.2019 № 1, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Однак, відповідачем до матеріалів справи додано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 193 від 11.10.2017 на суму 10,00 грн., та платіжні доручення № 61 від 18.10.2017 на суму 200 000,00 грн., № 64 від 19.10.2017 на суму 130 000,00 грн., № 65 від 19.10.2017 на суму 170 000,00 грн., які свідчать про сплату відповідачем заборгованості за поставлений позивачем товар за договором.

Твердження позивача про те, що відповідачем в порушення умов договору здійснено оплату на інший, ніж передбачено договором, рахунок, спростовується рахунком на оплату № 1075 від 04.10.2017, наданий позивачем відповідачу, який містить банківські реквізити на які і було сплачено відповідачем грошові кошти, що також підтверджується витягами із особового рахунку.

Дані дії відповідача відповідають умовам п. 4.2 договору, яким передбачено, що відповідач зобов`язується оплатити повну вартість партії в розмірі 100% (у тому числі ПДВ) за товар в сумі, відображеній у рахунках-фактурах, наданих позивачем, за договором постачальником, до дати бажаного відвантаження товару.

Натомість позивачем, в свою чергу, не повернуто відповідачу сплачених грошових коштів за договором, як таких, що сплачені не на той рахунок.

Принагідно слід зазначити, що позивачем було виписано відповідачу податкову накладну № 04102017 (порядковий номер - 46), сума ПДВ за якою була включена відповідачем до складу податкового кредиту за звітний період за жовтень 2017 року, що підтверджується податковою звітністю.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у зв'язку зі сплатою відповідачем грошових коштів за поставлений позивачем товар, права останнього, за захистом яких позивач звернувся до суду, не були порушені, тому у задоволенні позову належить відмовити.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідачем до апеляційної скарги додані документи, які підтверджують правомірність вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію договору про надання професійної правничої (правової) допомоги, копію додатку до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги, копію опису виконаних робіт, копію рахунку на оплату послуг за договором про надання професійної правничої (правової) допомоги, копію платіжного доручення про сплату витрат визначених договором про надання професійної правничої (правової) допомоги.

Слід зазначити, що у додатковому договорі до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № 35/2019 від 01.07.2019, підписаного між позивачем та адвокатським бюро Арсена Маринушкіна (за підписом ОСОБА_3 та ОСОБА_4.) вказано, що фіксований гонорар складає 30 000,00 грн.

Виставлення рахунку за надану правову допомогу та його оплата є належними доказами оплати витрат на правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 753/23491/16-ц викладено висновок про те, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, опис наданих робіт, платіжні документи для оплати таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.

Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

Таким чином, відповідачем доведено отримання зазначених послуг адвоката та їх належну оплату.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що витрати у розмірі 30 000,00 грн. на професійну правничу (правову) допомогу є обґрунтованими та співмірними, враховуючи надані відповідачем докази та те, що саме неправомірні дії позивача були причиною для виникнення потреби відповідача у таких послугах.

Як вбачається із оскаржуваного рішення, спір у даній справі розглядався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), тобто за відсутності представника відповідача, тому, відповідно до ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглянув справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідив докази, що стосуються фактів, на які позивач та відповідач посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності до статті 277 Господарського процесуального кодексу України є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Рішення господарського суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню, а в задоволені позовних вимог слід відмовити повністю з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лес Пром Ресурс" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі № 910/5747/19 скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегарент Плюс" (02232, місто Київ, проспект Маяковського, будинок 68, офіс 233; ідентифікаційний номер 39842833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лес Пром Ресурс" (03142, місто Київ, бульвар Академіка Вернадського, будинок 57, квартира 54; ідентифікаційний номер 40353708) 30 000,00 грн. витрат на професійну правничу (правову) допомогу та 11 250,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Справу № 910/5747/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського суду міста Києва.

Повний текст судового рішення складено - 03.10.2019

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко