Рішення

від 18.06.2019 по справі 922/1809/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1809/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Будкомплект", м. Харків про стягнення коштів 191 215,59 грн. за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

02.07.2018 року Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Будкомплект" в якій просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 191 215,59 грн. за користування земельною ділянкою площею 0,4055 га по просп.Московському, 118 у м.Харкові.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.07.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження ; підготовче засідання призначено на 01.08.2018 о 12:10 год.

27.07.2018 відповідач до суду надав відзив на позовну заяву (вх.№21780), який був долучений судом до матеріалів справи.

01.08.2018 через канцелярію господарського суду Харківської області позивач надав пояснення по справі (вх.№22248), які були долучені судом до матеріалів справи.

01.08.2018 відповідач до суду надав клопотання про долучення документів (вх.№22259). Вказані документи після огляду були долучені судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 01.08.2018 підготовче засідання було відкладено на 06.09.2018 о 14:10.

05.09.2018 через канцелярію господарського суду Харківської області позивач надав відповідь на відзив (вх.№25725), яка після дослідження була залучена судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 06.09.2018 у судовому засіданні було оголошено перерву до 12:30 год. 12.09.2018.

Після закінчення перерви 12.09.2018 підготовче засідання було продовжено.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.09.2018 року провадження у справі 922/1809/18 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №922/3412/17.

16.04.2019 через господарський суд Харківсьої області від представника Харківської міської ради надійшло клопотання про поновлення провадження у справі (вх.№9412). У даному клопотанні вказано про те, що справу №922/3412/17 до закінчення розгляду якої було зупинено провадження у справі №922/1809/18 розглянуто та за результататми її розгляду Великою Палатою Верховного Суду винесено постанову від 20.11.2018. (копію постанови від 20.11.2018 по справі №922/3412/17 додано до клопотання).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.04.2019 у відповідності до ч.1 ст.230 ГПК України провадження у справі №922/1809/18 було поновлено та призначено підготовче засідання на 15.05.2019 об 11:00.

Протокольною ухвалою від 15.05.2019 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.06.2019 об 11:00 про що в порядку ст.120-121 ГПК України було повідомлено сторін.

У судовому засіданні 05.06.2019 оголошувалась перерва до 18.06.2019 о 09 год. 30 хв.

Після перерви у судове засідання 18.06.2019 представник позивача не з'явися.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №014014.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, від 29.01.2018 №112077257 право власності на нежитлові будівлі літ. XII-4 (по приміщенням) загальною площею 4959,0 кв.м. та літ. XI-1 загальною площею 2448,9 кв.м. по просп.Московському, 118 у м.Харкові з 10.07.2015 по 06.03.2018 було зареєстровано за ТОВ АТЛАНТ БУДКОМЛЕКТ на підставі договору купівлі-продажу від 10.07.2015 за р.№1772.

Відповідно до листа Управління Держгеокадастру у м.Харкові Харківської області від 20.08.2017 №19-20-0.23,08-1696/116-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 23.08.2017 №5309/0/225-17 речові права ТОВ АТЛАНТ БУДКОМЛЕКТ на земельну ділянку 0,4055 га по просп. Московському, 118 у м.Харкові не зареєстровані.

Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням приписів статей 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка загальною, площею 0,4055 га, по просп. Московському, 118 у м.Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

07.06.2018 головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради були здійснені заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, просп.Московський, 118, за участю інженера-геодезиста та інженера-землевпорядника.

За результатами вказаних вище заходів було складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, просп.Московський, 118, у якому зазначено, що ТОВ АТЛАНТ БУДКОМЛЕКТ з 10.07.2015 по 06.03.2018 використовувало земельну ділянку площею 0,4055 га по просп.Московському, 118 у м.Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125 та 126 Земельного кодексу України.

З посиланням на зазначені обставини, Харківська міська рада вказує, що ТОВ АТЛАНТ БУДКОМЛЕКТ набувши право власності на нежитлові будівлі по просп.Московському, 118 у м.Харкові з урахуванням вимог ст. ст. 120, 125 ЗК України мав укласти з Харківською міською радою договір оренди земельної ділянки з метою обслуговування зазначених будівель. Проте оскільки такий договір не було укладено, Харківська міська рада вважає, що ТОВ АТЛАНТ БУДКОМЛЕКТ зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Харківська міська рада втрачає належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати ТОВ АТЛАНТ БУДКОМЛЕКТ за рахунок Харківської міської ради. Згідно з наданими Харківською міською радою розрахунками, розмір збережених ТОВ АТЛАНТ БУДКОМЛЕКТ коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню останнім за період користування земельною ділянкою з 01.10.2016 по 06.03.2018 становить 191 215,59 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень Харківської міської ради (позивача у справі) розрахунок позовних вимог було здійснено виходячи з розміру земельної ділянки площею 0,4055га. Межі земельної ділянки для розрахунку прощі визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі. В подальшому здійснена геодезична зйомка, координати земельної ділянки оброблені та сформовані в електронному файлі у форматі.

До позовної заяви позивачем було додано копію ситуаційної схеми розміщення земельної ділянки; копію плану меж фактичного користування земельною ділянкою; фото земельної ділянки та будівель.

Як зазначав позивач, визначені координати земельної ділянки були направлені до відповідного відділу Харківської міської ради для здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів ТОВ АТЛАНТ БУДКОМЛЕКТ у вигляді орендної плати з розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативно грошової оцінки земель м.Харкова. Відповідно до здійсненого розрахунку розмір належних до сплати за користування зазначеною земельною ділянкою грошових коштів у вигляді орендної плати склав 191 215,59 грн, які і були заявлені до стягнення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Так, предметом позову у даній справі є стягнення на підставі статей 1212 та 1214 Цивільного кодексу України з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

За змістом статей 74, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з цим, довести зазначені обставини сторона має доказами, наділеними такими обов`язковими ознаками, як: допустимість, достовірність та достатність.

Так, відповідно до статі 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини справи, які входять до предмету доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначене поняття допустимість доказів, яке полягає в тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Виходячи зі змісту зазначених статей, предметом доказування у даній справі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, її площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є власником нежитлових будівель літ. XII-4 (по приміщенням) загальною площею 4959,0 кв.м. та літ. XI-1 загальною площею 2448,9 кв.м. по просп.Московському, 118 у м.Харкові, що підтверджується інформаційною довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Том.1 а.с.18-20)

Згідно з частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Приписами статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З приписів наведеної норми права вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Матеріали справи не містять відомостей про внесення земельної ділянки, визначеної у акті обстеження від 07.06.2018р., а саме: площею 0,4055 га, по просп.Московському, 118 у м.Харкові, до Державного земельного кадастру.

Отже, матеріли справи не містять доказів того, що земельна ділянка, загальною площею 0,4055га, по просп.Московському, 118 у м.Харкові, на якій розташовані нежитлові будівлі літ. XII-4 (по приміщенням) загальною площею 4959,0 кв.м. та літ. XI-1 загальною площею 2448,9 кв.м., та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, була сформована як об`єкт цивільного права протягом зазначеного позивачем періоду.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно розрахунку позивача, площа земельної ділянки визначена на підставі топографічного плану та акту обстеження земельної ділянки. Однак, чинним законодавством не передбачено формування земельних ділянок на підставі топографічних планів та актів обстеження земельних ділянок, які не є документацією землеустрою згідно з положеннями статей 25, 26, 50 Закону України Про землеустрій.

Таким чином, акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, просп.Московський, 118 від 07.06.2018 є неналежним доказом сформованості земельної ділянки як об`єкта цивільного права.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня технічна документація стосовно земельної ділянки по просп.Московському, 118 у м.Харкові

Так, відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Частиною першою статті 13 Закону України Про оцінку земель передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оцінку земель, нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 18 Закону України Про оцінку земель встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше, ніж один раз на 5 - 7 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій.

Підставою для проведення оцінки земель згідно зі статтею 15 Закону України Про оцінку земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів регламентовано Методикою нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів від 23.03.1995р. №213, та Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (надалі - Порядок), затвердженим спільним наказом Держкомзему, Мінагрополітики, Мінбудархітектури, Української академії аграрних наук від 27.01.2006р. №18/15/21/11 та зареєстрованим у Мін`юсті 05.04.2006 року за №388/12262.

Згідно з вимогами статей 20 та 21 Закону України Про оцінку земель, за результатами проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів складається технічна документація, яка підлягає державній експертизі відповідно до закону.

Технічна документація, зокрема, містить визначення середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, середньої для економіко-планувальної зони вартості одного квадратного метра земель різного функціонального використання та схему зон впливу локальних факторів, які виявляються в межах окремої земельної ділянки.

Положеннями статті 23 Закону України Про оцінку земель визначено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Частиною 2 статті 20 Закону України Про оцінку земель визначено, що дані про нормативну грошову оцінку стосовно окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з пунктом 4 Порядку, за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 2.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України.

Отже, системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. При цьому, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 31.07.2018р. у справі №804/7823/14, від 30.10.2018р. у справі №804/2111/14.

Проте, в даному випадку, в порушення вищезазначених вимог чинного законодавства, позивачем не було надано до суду технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку за твердженням позивача займає відповідач.

Наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати також не містить даних щодо технічної документації земельної ділянки та Витягу з нормативної грошової оцінки землі.

Разом з тим, як було зазначено вище, позивачем заявлено до стягнення кошти, які останній кваліфікує як безпідставно збережене майно у розмірі орендної плати, у зв`язку з чим нарахування мають здійснюватись позивачем саме на підставі технічної документації та Витягу з нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, з розрахунку позивача неможливо встановити чи правильними є застосовані останнім функціональне призначення, коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені в якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення позивачем.

В матеріалах справи також відсутні будь-які докази щодо виділення земельної ділянки, її кадастрового номеру та площі, оскільки наданий позивачем акт обстеження не містить таких даних.

Інших доказів, що могли б ідентифікувати земельну ділянку, яку за твердженням позивача, займає відповідач, Харківською міською радою не надано.

Виходячи з вищенаведеного, з огляду, що позивачем в установленому ГПК України порядку не надано допустимих та належних доказів, які б підтверджували обставини, на які останній посилається в якості підстав позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням вимог статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на позивача.

На підставі ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, 11, 13, 16, 22, 1212 ЦК України, ст.ст. 24, 120, 156, 157 ЗК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення через господарський суд Харківської області.

Повне рішення складено "24" червня 2019 р.

Суддя С.Ч. Жельне