Рішення

від 21.06.2019 по справі 640/8756/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 червня 2019 року № 640/8756/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовомОСОБА_1 доШевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві третя особа проГоловне управління Пенсійного фонду України в місті Києві визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про:

- визнання неправомірною бездіяльності Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, щодо закінчення виконавчих проваджень № 58808879 від 08.04.2019 року, № 56338354 від 07.05.2018 року та № 54840385 від 06.10.2017 року;

- зобов`язання Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві закінчити виконавчі провадження № 58808879 від 08.04.2019 року, № 56338354 від 07.05.2018 року та № 54840385 від 06.10.2017 року.

Позов обґрунтовано тим, що виконавчі провадження № 58808879, № 54840385 та № 56338354 відкрито з порушенням положень Закону України Про виконавче провадження , Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхання , Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом міністерства юстиції України, від 02.04.2012 року № 512/5.

Зокрема, як зазначає позивач, вказані виконавчі провадження було відкрито на підставі заяв представника Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в той час, як з відповідного виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2017 року № 826/11632/15 стягувачем є Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва.

Поряд з цим, позивач звертає увагу, що за відсутності доказів правонаступництва Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві щодо Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києві виконавчі провадження № 58808879 від 08.04.2019 року, № 56338354 від 07.05.2018 року та № 54840385 від 06.10.2017 року, підлягають закінченню відповідно до положень п. 3 ч.1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження , тобто у зв`язку з вибуттям стягувача - УПФ України в Шевченківському районі м. Києва, без правонаступництва.

Невчинення таких дій відповідачем, на думку позивача, свідчить про його протиправну бездіяльність та необхідність у зв`язку з цим закінчення вказаних виконавчих проваджень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2019 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд та запропоновано відповідачу не пізніше дати призначення судового засідання надати суду відзив на позовну заяву та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження.

Одночасно вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві та запропоновано подати до суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог.

18.06.2019 року Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві подано до суду копії матеріалів виконавчого провадження № 58808879, № 54840385 та № 56338354.

Третя особа письмових пояснень щодо позовних вимог до суду не подала.

У зв`язку з поданням позивачем заяви про розгляд справи без його участі та неявки у судове засідання всіх учасників справи, суд на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до переконання про можливість її подальшого розгляду в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

27 червня 2017 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист по справі № 826/11632/15, за яким зобов`язано стягнути з Малого приватного підприємства Бонка (код ЄДРПОУ 20576713) суму заборгованості (недоїмки) по сплаті внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі в розмірі 496 грн. 24 коп. (чотириста дев`яносто шість гривень 24 коп.) на користь управління Пенсійного фонду в Шевченківському районі міста Києва (код ЄДРПОУ 26087323).

05 жовтня 2017 року Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулося до відповідача з відповідною заявою щодо виконання рішення суду на підставі вказаного вище виконавчого листа.

За результатами такої заяви, 06 жовтня 2017 року постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Полісмака О.О. відкрито виконавче провадження № 54840385 .

28 грудня 2017 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем у виконавчому провадженні № 54840385 прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Окрім цього, 07 травня 2018 року за заявою Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо примусового виконання рішення суду на підставі вказаного вище виконавчого листа від 27.06.2017 року № 826/11632/15 відкрито виконавче провадження № 56338354.

26 червня 2018 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем у виконавчому провадженні № 56338354 прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Також судом встановлено, що 08 квітня 2019 року відповідачем за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо примусового виконання рішення суду на підставі вказаного вище виконавчого листа від 27.06.2017 року № 826/11632/15 було відкрито виконавче провадження № 58808879.

На даний час вказане виконавче провадження не завершено та у ньому здійснюються виконавчі дії по виконанню рішення суду на підставі виконавчого листа від 27.06.2017 року № 826/11632/15.

Вважаючи, що вказані вище виконавчі провадження відкрито за заявою неналежної сторони, позивач звернувся до суду про визнання протиправної бездіяльності та необхідності зобов`язання відповідача закінчити виконавчі провадження № 58808879, № 54840385 та № 56338354.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення позивача та відповідача, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини суд зазначає таке.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII), Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) та ін.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 1403-VIII завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Частина 1 статті 1 Закону № 1404-VIII визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;

5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1-3 ст. 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

За рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення.

Матеріалами справи встановлено, що виконавчий лист, на підставі якого відкрито вказані вище виконавчі провадження було видано Окружним адміністративним судом м. Києва по справі № 826/11632/15 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва до Малого приватного підприємства "Бонка" про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 496 грн. 24 коп., що виникла внаслідок сплати страхових внесків в неповному обсязі.

Тобто, виконавчі провадження № 58808879, № 54840385 та № 56338354 відкрито за рішенням про стягнення в дохід держави коштів на користь держави, а тому стягувачем є державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення. В даному випадку Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва.

Як вбачається з наданих копій виконавчих проваджень № 58808879, № 54840385 та № 56338354 старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Полісмаком О.О. їх було відкрито за заявами Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, а в подальшому Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, які не є стягувачами в розумінні Закону України Про виконавче провадження .

У той же час, постановою КМ України від 16.12.2015 року № 1055 Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України згідно додатку № 1 реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України, зокрема, утворено Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві шляхом злиття управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва, управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва та управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва .

В подальшому, постановою КМ України від 29 березня 2017 р. № 203 утворено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві , реорганізувавши шляхом злиття Правобережне, Лівобережне, Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві та головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Як встановлено матеріалами справи, позивач вважає, що оскільки Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва та Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві є такими, що припинили свою діяльність без правонаступника, то державний виконавець повинен закінчити виконавчі провадження № 58808879, № 54840385 та № 56338354 у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України Про виконавче провадження .

Суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем не оскаржуються дії державного виконавця та відповідні його рішення про відкриття виконавчих проваджень № 58808879, № 56338354 та № 54840385 через подання неналежними особами заяв про відкриття таких виконавчих проваджень.

У той же час, суд, вирішуючи дану справу в межах заявлених позовних вимог зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо:

1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;

4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;

9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;

10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";

11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Частиною п`ятою вказаної статті Закону передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

8) визнання боржника банкрутом;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;

16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

Таким чином, припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII є однією з підстав для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження.

Суд звертає увагу, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва припинено, та правонаступником якого вказаного Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, а відтак закінчення Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві виконавчих проваджень з вказаної підстави не відповідатиме вимогам п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, оскільки припинення стягувача передбачає правонаступництво.

Судом також встановлено, що відкриття виконавчих проваджень № 58808879 від 08.04.2019 року, № 56338354 від 07.05.2018 року та № 54840385 від 06.10.2017 року на підставі одного і того ж виконавчого документу було здійснено за результатом здійснення виконавчих проваджень в рамках яких державними виконавцями приймались рішення, щодо повернення виконавчого документа стягувачу з підстав передбачених статтею 37 Закону України Про виконавче провадження , що в свою чергу не позбавляє права повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання протягом строків встановлених законом. Відповідно чого у разі повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання йому присвоюється АСВП власний номер.

Так, постановами державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 28 грудня 2017 року № 56338354 та 27.06.2018 року № 54840385 виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Зокрема, підставою такого повернення стало те, що вжитими державним виконавцем заходами розшукати майно боржника, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявилось можливим. Боржник до відділу не з`являється, відомості про сплату боргу не надає. Згідно відповіді ДФСУ у боржника відсутні рахунки у банківських установах. Згідно інформації, яка міститься в Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та АТС м. Києва та НАІС МВС України рухоме та нерухоме майно на яке можливо звернути стягнення у боржника відсутнє. Виходом державного виконавця за адресою зазначеною у виконавчому документі боржника та майно яке б підлягало опису та арешту не розшукано. У зв`язку з вищевикладеним виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу з правом його повторного пред`явлення до виконання у встановлений законом строк.

Станом на час вирішення даної справи за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року № 826/11632/15 здійснюється єдине виконавче провадження № 58808879, відкрите на підставі постанови державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 08.04.2019 року та підстави для його закриття за п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII відсутні.

Суд зазначає, що вказані постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві та постанова про відкриття виконавчого провадження є чинними та позивачем доказів їх оскарження в судовому порядку не надано.

Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідач при вчиненні виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 58808879, № 56338354 та № 54840385 діяв згідно приписів ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

А тому вимога позивача про визнання неправомірною бездіяльності Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, щодо закінчення виконавчих проваджень № 58808879 від 08.04.2019 року, № 56338354 від 07.05.2018 року та № 54840385 від 06.10.2017 року до задоволення не підлягає.

За вказаних обставин не підлягає до задоволенні вимога про зобов`язання Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві закінчити виконавчі провадження № 58808879 від 08.04.2019 року, № 56338354 від 07.05.2018 року та № 54840385 від 06.10.2017 року.

Таким чином, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України Про судовий збір від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 ) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко