Постанова

від 11.06.2019 по справі 909/600/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2019 р. Справа №909/600/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЖеліка М.Б.

суддівСкрипчук О.С.

Зварич О.В.

за участі секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради №446/11.1-03/14в від 13.05.2019 (вх. ЗАГС №01-05/1838/19 від 16.05.2019)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2019 (повний текст рішення складено 12.04.2019, суддя Михайлишин В.В.)

у справі №909/600/18

за позовом: Заступника військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є:

- Міністерство оборони України

- Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району

до відповідачів:- Івано-Франківської міської ради

- Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання недійсним пункту 5 рішення 50 сесії шостого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 03.12.2014 № 1589-50 Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань щодо затвердження Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України проекту землеустрою і відведення земельної ділянки площею 0, 3175 га на вул. Чорновола, 161 та передачі вказаної земельної ділянки у постійне користування Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України для влаштування автопарку Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та витребування з чужого незаконного володіння Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь Міністерства оборони України нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 0, 3175 га

за участю представників сторін:

від Івано-Франківська міська рада, Шуляк Ю.С.

від Міністерства оборони України, ОСОБА_1

від Івано-Франківська КЕЧ р-ну, Єрмакова І.І.

від Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, ОСОБА_2

від Військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону - Літвінов Р.О.

Учасникам процесу роз`яснено їх права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України. Заяв про відвід складу суду не надходило.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

У судовому засіданні 12.06.2019 проголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2019 у справі №909/600/18 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним п. 5 рішення 50 сесії шостого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 03.12.2014 № 1589-50 Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань щодо затвердження Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України проекту землеустрою і відведення земельної ділянки площею 0, 3175 га на вул. Чорновола , 161 та передачі вказаної земельної ділянки у постійне користування Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України для влаштування автопарку Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Витребувано з чужого незаконного володіння Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь Міністерства оборони України нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 0, 3175 га. Стягнуто з Івано-Франківської міської ради на користь Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району 5 622, 51 гривень судового збору та 3 516, 00 гривень витрат, пов`язаних із проведенням експертизи. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району 5 622, 51 гривень судового збору та 3 516, 00 гривень витрат, пов`язаних із проведенням експертизи.

Не погоджуючись з даним рішенням скаржник звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що відсутні будь-які норми чинного законодавства, які б визначали, що МОУ від імені держави здійснює права власника державного майна, а саме земельної ділянки площею 351, 6 кв.м згідно державного акту на право користування землею. Таким чином, зважаючи на характер спірних правовідносин до таких мають бути застосовані загальні норми Земельного кодексу України у взаємозв`язку із спеціальними нормами ЗУ Про збройні сили України. Oднак ЗУ Про правовий режим майна у Збройних силах України, який визначає роль МОУ в управлінні військовим майном не може застосовуватись при регулюванні земельних відносин. З моменту формування земельної ділянки в розмірі 0, 3175 га на вул. Чорновола, така ніколи не перебувала в державній власності та не відносилась до земель оборони чи до майна МОУ. Тому, відсутні права у позивачів володіти та розпоряджатися землями державної власності, МОУ та Івано-Франківська КЕЧ району та такі не є належними позивачами за вимогою про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння, так як не є власниками спірної земельної ділянки, що є обов`язковою умовою для застосування ст. 387 ЦК України.

Натомість, оскаржуване рішення прийняте на підставі та в межах повноважень, визначених ЗК України, ЗУ Про місцеве самоврядування та у спосіб, що передбачений чинним законодавством. Ні органами місцевого самоврядування, ні спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері земельних відносин, ні суміжними землекористувачами не висловлено заперечень та претензій щодо передачі земельної ділянки площею 0, 3175 га у постійне користування в/ч НОМЕР_1 НГУ.

Окрім того, з позовної заяви не вбачається підтвердження дотримання військовим прокурором вимог ст. 23 ЗУ Про прокуратуру при зверненні до суду в інтересах інших осіб, а саме відсутність письмового повідомлення осіб, в інтересах яких пред`явлено позов про наміри подання такого позову. Судом в свою чергу не досліджено належним чином питання наявності чи відсутності підстав для представництва прокуратурою позивачів у справі та не встановлено обставин, які перешкоджають захисту прав та інтересів держави саме належними суб`єктами МОУ чи Івано-Франківською КЕЧ. Враховуючи, що предметом позову є майнові правовідносини, пов`язані з правом власності на земельну ділянку, а Івано-Франківська КЕЧ району не є власником чи законним користувачем спірної земельної ділянки, апелянт вважає, що жодні майнові права та інтереси останньої не є порушені.

11.06.2019 на адресу суду від представника військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 03.06.2019 (вх.. ЗАГС №01-04/3747/19 від 11.06.2019), в якому він просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким в повному обсязі відмовити в задоволенні позову та погоджується повністю з доводами, які наведені в апеляційній скарзі.

12.06.2019 в судовому засіданні представником військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону поданий відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2019 у даній справі в якій останні просить рішення першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з врахуванням того, що прийняття органом місцевого самоврядування рішення про розпорядження земельною ділянкою, виключне право розпоряджатися якою має орган виконавчої влади, суперечить закону і засадам правового порядку, порушує право того державного органу, повноваження якого привласнив орган місцевого самоврядування, а також порушує право власності держави на землю в разі, якщо орган місцевого самоврядування незаконно розпорядився землею, яка перебуває у державній власності. Міська рада порушивши норми чинного законодавства без згоди Міністерства оборони України передала спірну земельну ділянку, яка перебуває у власності держави, у постійне користування військовій частині НОМЕР_1 НГ України. Метою подання позову військовою прокуратурою Івано-Франківського гарнізону стало здійснення захисту інтересів держави та повернення земельної ділянки у власність держави, у зв`язку із неналежним виконанням своїх обов`язків, щодо захисту інтересів держави Міністерством оборони України та Івано-Франківською КЕЧ районну.

Також, у судове засідання 12.06.2019 позивачем -1 було подано відзив на апеляційну скаргу на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2019 у даній справі в якому Міністерство оборони України просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з урахуванням того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотримання принципу верховенства права, а тому відсутні підстав для скасування вказаного рішення.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В судове засідання 12.06.2019 прибули представники сторін, які надали пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а оскаржуване рішення зміні чи скасуванню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, у 1982 році Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради депутатів трудящих видано державний акт на право користування землею серія Б № 024794 за Військовою частиною 13709 351, 6 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування; земля надана для державних потреб. Зазначена земельна ділянка розміщена у м. Івано-Франківську по вул. Чорновола, 161; перебуває у державній власності та використовувалась для розміщення і постійної діяльності Військової частини НОМЕР_2 .

Моніторингом інформації з публічної кадастрової карти України встановлено факт безпідставного вилучення органом місцевого самоврядування земельної ділянки, що належить до земель оборони, розміщеної по вул. Чорновола, 161 у м. Івано-Франківськ та за відсутності правових підстав її передано у постійне користування суб`єкту господарювання.

10.06.2014 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась з заявою до міського голови про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться по вул. Чорновола, 161 в м. Івано-Франківську, орієнтовна площа якої 0, 3175 га.

28.08.2014 на 47 сесії шостого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради № 1511-47 надано дозвіл Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться по вул. Чорновола, 161 в м. Івано-Франківську, орієнтовна площа якої 0, 3175 га (в тому числі земельна ділянка площею 0, 0145 га на яку накладено земельний сервітут) для влаштування автопарку Військової частини НОМЕР_1 .

03.10.2014 Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась із заявою до міського голови з приводу затвердження проекту землеустрою щодо відведеної зазначеної вище земельної ділянки для влаштування автопарку.

03.12.2014 на 50 сесії шостого демократичного скликання Івано-Франківської міської Ради № 1589 - 50 проводився розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань, про що прийнято рішення, зокрема затвердити Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 3175 га (в тому числі земельна ділянка площею 0, 0145 га на яку накладено земельний сервітут) на вул. Чорновола, 161 (кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:25:009:0162) та передати вказану земельну ділянку в постійне користування Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України для влаштування автопарку Військової частини НОМЕР_1 , вид цільового призначення землі - 15.02, для розміщення та постійної діяльності внутрішніх військ МВС (дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України надано, згідно п. 1 додатку 1 до рішення 47 сесії Івано-Франківської міської ради шостого демократичного скликання від 28.08.2014 № 1511-47 Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань).

27.11.2017 т.в.о. начальника Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району надіслав лист № 8/1620 27.11.2017 прокурору військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону в якому зазначив, що на обліку в Івано-Франківській квартирно-експлуатаційній частині району знаходиться земельна ділянка загальною площею 459, 2074 га, яка належить до аеродромних земель військового містечка № 108 в м. Івано-Франківську по вул. Чорновола, 161. Однак, земельну ділянку площею 0, 3175 га самовільно захоплено для будівництва житлового будинку та присвоєно кадастровий номер 2610100000:25:009:0162 для розміщення та постійної діяльності внутрішніх військ Міністерства Внутрішніх Справ (в/ч 1241 Національної Гвардії) без відома та згоди Міністерства Оборони України.

З копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-26009172020114 від 02.10.2014 вбачається, що земельна ділянка площею 0, 3175 га, місце розташування якої м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 161 має присвоєний кадастровий номер 2610100000:25:009:0162, належить до категорії земель житлової та громадської забудови з видом використання - для влаштування автопарку Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та належить до комунальної власності.

06.11.2017 Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України зверталась до Військової частини НОМЕР_3 з листом № 50/41-1733 з проханням надати інформацію стосовно земельної ділянки на якій планується будівництво багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , про що отримала відповідь ( № 350/484/1/2072 від 23.11.2017), що земельна ділянка належить до аеродромних земель і будь-яке будівництво на цій земельній ділянці буде незаконним.

Аналізуючи зазначені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно частини першої статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Статтею 3 цього Кодексу визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (стаття 19 зазначеного Кодексу).

Землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України (стаття 13 Земельного кодексу України, стаття 1 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України, статті 9, 14 Закону України Про Збройні Сили України).

Відповідно до ст.77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

У відповідності до статті 1 Закону України Про використання земель оборони землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Відповідно до статті 14 Закону України Про Збройні Сили України земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Водночас, за змістом статті 80 Земельного кодексу України держава є суб`єктом права власності на землі державної власності, реалізуючи це право через відповідні органи державної влади; за частиною першої статті 167, статтею 170 Цивільного кодексу України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, набуваючи і здійснюючи цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їх компетенції, встановленої законом.

Відповідно із статтею 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать зокрема землі оборони.

Згідно з частиною 5 статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України Про використання земель оборони.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про Збройні Сили України та п.п. 1, 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 за № 671, п. 44 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями і Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартири експлуатаційної служби Збройних Сил України, затверджених наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997 р. (діючого на момент прийняття оскаржуваного рішення ради, далі - Положення), встановлено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, яке зокрема, здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил, надає згоду на вилучення земельних ділянок, які не використовуються Збройними Силами України.

Отже, держава є власником земель оборони за законом, а Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до розділу V Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України №448 від 03.07.2013 (далі - Положення) квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами Збройних Сил України.

Відповідно до п. 2.4. Положення про КЕВ (КЕЧ) здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності.

Нормами п. 5.14 Положення фонди військових містечок та земельні ділянки, утримання яких фінансується за рахунок бюджетних асигнувань відповідно до кошторису Міністерство оборони України па квартирно-експлуатаційне забезпечення, обліковуються у КЕВ (КЕЧ).

Відповідно до пункту 4.2. Положення, майно установи є державною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління.

Пунктом 4.5. Положення передбачено, що установа користується закріпленою за нею землею, а також іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.

Таким чином, Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району є юридичною особою, яка набуває прав та обов`язків відповідно до положень чинного законодавства та входить в структуру органів Збройних Сил України.

Частиною 1 статті 2 Закону України Про використання земель оборони передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 4 Закону України Про правовий режим майна у збройних силах України, військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.

Згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської районної (міської) ради депутатів трудящих, державного акту на право користування землею від 1982 року в/ч 13709 надано в постійне користування 351,6 га землі.

Пунктом 2 Постанови КМУ від 02.04.2002 № 449 Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинним і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (Постанова Верховного суду України від 26.09.2011 № 6-14цс11).

Обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22.09.2005.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

Крім того, Законом України Про Державний земельний кадастр (чинний з 01.01.2013) встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Відтак, державний акт на право постійного користування землею Б № 024794 від 1982 року, виданий військовій частині НОМЕР_2 , на даний час є дійсним.

Як уже було вищезазначено, пунктом 5 рішення Івано-Франківської міської Ради № 1589 - 50 від 03.12.2014: затверджено Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 3175 га (в тому числі земельна ділянка площею 0, 0145 га на яку накладено земельний сервітут) на вул. Чорновола, 161 (кадастровий номер земельної ділянки - 2610100000:25:009:0162); та вирішено передати вказану земельну ділянку в постійне користування Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України для влаштування автопарку Військової частини НОМЕР_1 , вид цільового призначення землі - 15.02, для розміщення та постійної діяльності внутрішніх військ МВС України (дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Військовій частині 1241 надано, згідно п. 1 додатку 1 до рішення 47 сесії Івано-Франківської міської ради шостого демократичного скликання від 28.08.2014 № 1511-47 Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань).

Місцевим господарським судом при розгляді даної справи було призначену судову земельно-технічну експертизу, згідно з висновком № 4.4-135/18 від 04.01.2019 якої земельна ділянка з кадастровим номером № 2610100000:25:009:0162, площею 0, 3175 га, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 161, яка була передана Івано-Франківською міською радою у постійне користування Військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України, знаходиться в межах земельної ділянки площею 351, 6 га, яка надана в/ч 13709 у постійне користування згідно Державного акту від 1982 року.

Отже, з врахуванням вищенаведеного, земельна ділянка площею 351, 6 га перебуває у державній власності, яка використовувалась для розміщення і постійної діяльності Військової частини НОМЕР_2 та належить до земель оборони, облік якої здійснює Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району.

Відповідно до частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно з частинами 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували добровільну відмову Міністерства оборони України від користування зазначеною земельною ділянкою, що відноситься до земель оборони або згоду на передачу у комунальну власність земельної ділянки. Таким чином, станом на момент прийняття рішення Івано-Франківською міською радою від 03.12.2014 № 1589 - 50 (пункту 5) спірна земельна ділянка відносилася до земель державної власності (землі оборони) та перебувала на праві постійного користування Військової частини НОМЕР_2 .

З огляду на що, Івано-Франківська міська рада не мала правових підстав на розпорядження відповідною земельною ділянкою, а тому рішення Івано-Франківської міської ради від 03.12.2014 № 1589 - 50 (пункту 5) прийнято із порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За приписами статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до статей 152, 155 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції про визнання недійсним рішення про визнання недійсним пункту 5 рішення 50 сесії шостого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 03.12.2014 № 1589-50 щодо затвердження Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України проекту землеустрою і відведення земельної ділянки площею 0, 3175 га на вул. Чорновола, 161 (кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:25:009:0162) та передачі вказаної земельної ділянки у постійне користування Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України для влаштування автопарку Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Засади захисту права власності, які поширюються і на правовідносини щодо права користування, регулюються ст. 386 ЦК України, зокрема, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто в особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння.

З наведеного вище слідує, що віндикаційний позов має місце, коли у власника зберігається право власності, але він не може його здійснювати, оскільки річ вибула із його володіння і перебуває у неправомірному (незаконному) володінні іншої особи. Тобто віндикаційний позов - це позов неволодіючого власника до незаконно володіючого невласника з метою відновлення порушеного володіння річчю шляхом вилучення її у натурі.

При розгляді віндикаційного позову позивач повинний підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.

Отже, умовами задоволення такого позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно встановив, що спірна земельна ділянка вибула з користування поза волею власника - держави та правомірно застосовано позивачем засіб захисту прав та інтересів - витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки власник позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому земельною ділянкою.

Щодо твердження апелянта, які зазначені в апеляційній скарзі, що позов поданий до суду неналежним представником органу держави, оскільки військова прокуратура замінила належний орган, який уповноважений представляти інтереси держави у даній справі, судова колегія вбачає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про Збройні Сили України Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. Пунктом 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 визначено, що Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

Міністерство Оборони України подає Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо відчуження військового майна та здійснює в установленому законом порядку його відчуження або передачу.

Як центральний орган виконавчої влади Міністерство оборони України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

А безпідставне прийняття рішень та укладення будь-яких господарських угод органами місцевого самоврядування відносно земельних ділянок, що належать до земель оборони, завдає шкоду інтересам держави та порушує права держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України.

Згідно з п.4 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 №1040 основним завданням юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства, інших нормативних актів органом виконавчої влади, підприємством, їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов`язків, а також представлення інтересів органу виконавчої влади, підприємства в судах. Пунктом 10 цього Положення визначено, що юридична служба органу виконавчої влади відповідно до покладених на неї завдань організовує претензійну та позовну роботу, здійснює контроль за її проведенням.

Крім того, згідно з п.4.5 Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України зазначено, що начальник КЕЧ, будучи командиром військової установи, у разі вилучення земель оборони або нерухомого військового майна зобов`язаний вжити заходів щодо захисту інтересів держави відповідно до чинного законодавства.

З огляду на те, що Міністерством оборони України та Івано-Франківський КЕЧ району заходів представницького характеру з питань захисту інтересів держави на земельну ділянку військового містечка не вжило, прокурор, керуючись ст. 23 Закону України Про прокуратуру здійснює представництво в суді законних інтересів держави.

При цьому нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам до суду не звертається. Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка, проте, є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересу держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

Прокурор в позовній заяві зазначив, що спірна земельна ділянка незаконно вибула з державної власності внаслідок прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування, а заходів по поверненню спірної земельної ділянки у державну власність не вжито, що і свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави, більше того дана ділянка є власністю держави в особі Міністерства оборони.

Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги.

Згідно з ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи, викладені у відзиві, зводяться до обґрунтованості рішення першої інстанції, з чим колегія суддів погоджується.

Наведені доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини по справі та його висновки, а тому апеляційна скарга Івано-Франківської міської ради підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2019 без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 240, 269, 271, 273, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги Івано-Франківської міської ради №446/11.1-03/14в від 13.05.2019 (вх. ЗАГС №01-05/1838/19 від 16.05.2019) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2019 у справі №909/600/18 - залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови оформлено і підписано відповідно до вимог ст.282 ГПК України 25.06.2019

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддя Скрипчук О.С.

суддяЗварич О.В.