Ухвала

від 19.11.2020 по справі 909/600/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/600/18

У Х В А Л А

20.11.2020 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Назарчук І. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Міністерства оборони України (за вх. № 15813/19 від 09.08.2019) на дії державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області у справі

за позовом: Заступника військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону

в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є:

Міністерство оборони України

Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району

до відповідачів: Івано-Франківської міської ради

Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання недійсним пункту 5 рішення 50 сесії шостого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради від 03.12.2014 № 1589-50 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань" щодо затвердження Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України проекту землеустрою і відведення земельної ділянки площею 0, 3175 га на АДРЕСА_1 та передачі земельної ділянки у постійне користування Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України для влаштування автопарку Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та витребування з чужого незаконного володіння Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь Міністерства оборони України нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 0, 3175 га по АДРЕСА_1 ,

представники учасників справи та державний виконавець у судове засідання не з`явилися,

В С Т А Н О В И В:

02.04.2019 суд ухвалив рішення, відповідно до якого позовні вимоги заступника військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону задовольнив повністю.

03.05.2019 на виконання рішення видано відповідні накази.

12.06.2019 Західний апеляційний господарський суд рішення залишив без змін.

09.08.2019 Міністерство оборони України звернулося до суду із скаргою на дії державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області. Скарга мотивована тим, що дії державного виконавця в частині винесення повідомлення про повернення виконавчого документу (наказу суду від 03.05.2019 № 452 про витребування з чужого незаконного володіння Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь Міністерства оборони України нерухомого майна - земельної ділянки загальною площею 0, 3175 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 2610100000:25:009:0162) стягувачу без прийняття від 16.07.2019 є незаконними та такими, що суперечать вимогам Закону України "Про виконавче провадження". При цьому скаржник просив суд врахувати об`єктивні обставини, що зумовили пропуск строку на звернення до суду та поновити строк на подання скарги.

У зв`язку із відкриттям касаційного провадження у цій справі та відсутністю її матеріалів у суді, 13.08.2019 суд відклав вирішення питання про прийняття скарги до розгляду до повернення матеріалів справи.

09.11.2020 матеріали справи повернулися до суду.

13.11.2020 суд поновив Міністерству оборони України строк на оскарження дій державного виконавця та призначив скаргу до розгляду на 20.11.2020.

В судове засідання 20.11.2020 представники учасників справи та державний виконавець не з`явилися.

Оскільки явка скаржника та державного виконавця судом обов`язковою не визнавалась, з огляду на приписи частини 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги по суті за відсутності уповноважених представників учасників справи та державного виконавця.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, дослідивши представлені скаржником докази, суд встановив наявність правових підстав для часткового задоволення скарги.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із статтею 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із нормами частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", cудові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" передбачено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Відповідно до статті 3 означеного Закону, завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно з положеннями частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувана та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Суд наголошує, що виконавчий документ, а саме наказ від 03.05.2019 № 452 на примусове виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2019 у справі № 909/600/18 про витребування нерухомого майна відповідає усім вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

У свою чергу, держаний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання з посиланням на пункт 7 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до пункту 7 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Суд зазначає, що згідно з статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Так, в пункті 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2019 у справі № 909/600/18 визначено: витребувати з чужого незаконного володіння Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) на користь Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код: 00034022) нерухоме майно - земельну ділянку загальною площею 0, 3175 га по вул. Чорновола, 161 у м. Івано-Франківськ, кадастровий номер № 2610100000:25:009:0162.

Витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикація) - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна, який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Витребування майна з чужого незаконного володіння та його передача власнику кореспондується із заходом примусового виконання, передбаченим пунктом 3 частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження", а саме - вилучення та передача предметів стягувачу.

Статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Суд зазначає, що стаття 60 Закону України "Про виконавче провадження" прямо передбачає виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 03.05.2019 № 452, який було пред`явлено Міністерством оборони України, а отже дії державного виконавця щодо його повернення на підставі пункту 7 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" є неправомірними.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги в частині визнання неправомірними дії державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (станом на день постановлення ухвали Івано-Франківський міський відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в частині винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 16.07.2019 № 37007 та визнання такого повідомлення недійсним.

Водночас, щодо іншої частини вимог скарги про зобов`язання державного виконавця відкрити виконавче провадження, то останні знаходяться в межах повноважень державного виконавця і суд не може здійснювати втручання в такі повноваження. При цьому суд вказує на те, що стягувач не позбавлений права на подання відповідної заяви до виконавчої служби для відкриття виконавчого провадження. Відтак, в цій частині скарга задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі "Півень проти України", № 56849/00, від 29.06.2004).

Право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Жовнер проти України" № 56848/00, § 33, від 29.06.2004).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Керуючись статтями 234, 339, 342 - 345 Господарського процесуального кодексу України суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Скаргу Міністерства оборони України (за вх. № 15813/19 від 09.08.2019) на дії державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області задовольнити частково.

2. Визнати неправомірними дії державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області в частині винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 16.07.2019 № 37007.

3. Визнати недійсним повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 16.07.2019 № 37007, прийняте державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Обертинським В. В.

4. В іншій частині скарги - відмовити.

5. Копію ухвали надіслати учасникам справи та Івано-Франківському міському відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76000).

6. Ухвала набирає законної сили 20.11.2020 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строки, визначені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст ухвали складено 23.11.2020.

Суддя В. В. Михайлишин