ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2729/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів : Принцевської Н.М., Ярош А.І.
секретар судового засідання: Клименко О.В.
за участю представників учасників справи :
від позивача: Григор`єв В.В. (не прибув);
від відповідача: не прибув;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СПМК-17
на рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2019, ухвалене суддею Малярчук І.А. у м. Одесі, повний текст якого складено 29.03.2019
у справі № 916/2729/18
за позовом: Приватного підприємства Євродор
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СПМК-17
про: стягнення 2297436,03 грн., із яких 1468000,00 грн. основного боргу, 108778,80 грн. інфляційних втрат, 39213,70 грн. три проценти річних, 440400,00 грн. штрафу відповідно до п.4.2. договору, 241033,53 грн. пені
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2018 року Приватне підприємство Євродор звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СПМК-17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю СПМК-17 на користь Приватного підприємства Євродор 2297436,03 грн. заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги №9/10-15 від 09.10.2015, із яких 1468000,00 грн. основного боргу, 108778,80 грн. інфляційних втрат, 39213,70 грн. три проценти річних, 440400,00 грн. штрафу відповідно до п.4.2. договору, 241033,53 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору про надання поворотної фінансової допомоги №9/10-15 від 09.10.2015 щодо повернення фінансової допомоги у розмірі 1468000,00 грн., що, в свою чергу, стало також підставою для нарахування штрафних санкцій та застосування відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.01.2019 задоволено заяву Приватного підприємства Євродор від 14.12.2018 про забезпечення позову: накладено арешт на грошові кошти, які перебувають на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю СПМК-17 у розмірі суми основного боргу, який складає 1468000,00 грн., визначено розмір зустрічного забезпечення в сумі 1468000,00 грн. шляхом надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на суму 1468000,00 грн. від особи, погодженої судом, у строк до 27.01.2019 та зобов`язано надати докази фінансової спроможності такої особи суду на погодження в даний термін.
Ухвалою суду першої інстанції від 28.01.2019 відмовлено у погодженні наданого згідно заяви Приватного підприємства Євродор від 25.01.2019 зустрічного забезпечення; ухвалу Господарського суду Одеської області від 17.01.2019 у справі №916/2729/18 про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення позову скасовано.
У відзиві на позов Товариство з обмеженою відповідальністю СПМК-17 зазначало про відсутність заборгованості з договором, оскільки 09.10.2017 ним було перераховано залишкову частину поворотної фінансової допомоги у розмірі 1468000,00 грн. згідно платіжного доручення №820.
У відповіді на відзив, позивач заперечував проти отримання залишкової частини поворотної фінансової допомоги у розмірі 1468000,00 грн. згідно платіжного доручення №820 від 09.10.2017, зазначаючи про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю СПМК-17 допустило помилку у номері рахунку позивача, зокрема, відповідно до даних АТ КБ Приватбанк Товариству відкрито рахунок за № НОМЕР_1 , тоді як відповідачем перераховано вищезазначену суму на рахунок за №260066060116738, зазначивши одну лишню цифру 6 .
20.02.2019 відповідач надав суду першої інстанції заперечення на відповідь на відзив, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову та зазначив про неправомірне нарахування одночасно пені та штрафу з огляду на положення ст.61 Конституції України.
11.03.2019 відповідачем подане клопотання про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій з огляду на відсутність вини в порушенні зобов`язання та доказів спричинення збитків іншим учасникам господарських відносин. Крім того, заявник наголошував, що під час подання заяви про забезпечення позову було доведено незадовільне фінансове положення відповідача та наявність інших значних зобов`язань.
Вказане клопотання протокольною ухвалою, яка постановлена в судовому засіданні 11.03.2019, залишене судом без задоволення через ненадання заявником доказів поважності причин пропуску строку для подання відповідного клопотання в підготовчому провадженні.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.03.2019 у справі №916/2729/18 позовні вимоги Приватного підприємства Євродор задоволено повністю: з Товариства з обмеженою відповідальністю СПМК-17 на користь Приватного підприємства Євродор стягнуто 1468000 (один мільйон чотириста шістдесят вісім тисяч) грн. основного боргу, 108778 (сто вісім тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 80коп. інфляційних втрат, 39213 (тридцять дев`ять тисяч двісті тринадцять) грн. 70коп. три проценти річних, 440400 (чотириста сорок тисяч чотириста) грн. штрафу, 241033 (двісті сорок одна тисяча тридцять три) грн. 53коп. пені, 34461 (тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят одну) грн. 55 коп. судового збору, 29974 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) грн. 36коп. витрат на послуги адвоката.
Судове рішення мотивоване обґрунтованістю позовних вимог та доведеністю їх матеріалами справи. При цьому, судом відхилено посилання відповідача на обставини погашення основного боргу в сумі 1 468 000,00 грн., оскільки в платіжному дорученні №820 від 09.10.2017 останнім зазначено невірний рахунок Приватного підприємства Євродор .
З приводу заперечень відповідача щодо неправомірності одночасного стягнення штрафу та пені, суд вказав, що застосування такого набору штрафних санкцій не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Не погодившись з означеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю СПМК-17 звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2019 у справі №916/2729/18 скасувати; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилався на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.
На думку апелянта, суд першої інстанції при прийнятті рішення дійшов помилкових висновків про задоволення позовних вимог, оскільки ним було повернуто отримані за договором грошові кошти, що підтверджуються копією платіжного доручення, а тому, зобов`язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги №9/10-15 від 09.10.2015 є виконаним належним чином та у повному обсязі. Крім цього, скаржник наголошує на зменшенні розміру штрафних санкцій, оскільки порушення зобов`язань відбулось внаслідок випадку, за відсутністю вини відповідача, а заявлене клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій всупереч встановленого ст. 13 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності залишено судом першої інстанції без розгляду.
Апелянт також заперечує проти нарахування штрафу та пені, посилаючись на ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Крім того, на думку скаржника, місцевий господарський суд неправомірно стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю СПМК-17 витрати на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем не було надано доказів на підтвердження тих обставин, що понесені витрати на правову допомогу стосуються даної справи.
У відповідності до вимог ст. 32 та ч. 1 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2019 для розгляду вказаної апеляційної скарги визначено судову колегію у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Богацька Н.С., судді Принцевська Н.М., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю СПМК-17 відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами його направлення учасникам справи).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 розгляд апеляційної скарги призначено на 29.05.2019 о 14:00 год.
Розгляд справи згідно ухвали від 29.05.2019 відкладено на 19.06.2019, у зв`язку із задоволенням поданого скаржником клопотання про відкладення.
Учасники наданими процесуальними правами на подання відзиву на апеляційну скаргу, участь в судовому засіданні не скористались, що згідно вимог ст.ст. 263, 270 Господарського процесуального кодексу України не є перешкодою для розгляду справи зважаючи на належність їх повідомлення про час, дату та місце розгляду справи (про що свідчать долучені до матеріалів справи поштові повідомлення з відміткою підприємства поштового зв`язку про вручення поштового відправлення).
Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
09.10.2015 між Приватним підприємством Євродор (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю СПМК-17 (підприємство) укладено договір №9/10-15 про надання поворотної фінансової допомоги (договір), за умовами якого позикодавець надає підприємству поворотну фінансову допомогу у сумі 2968000,00 грн., а підприємство зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.
Поворотна фінансова допомога надається підприємству на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується. Нарахування процентів за користування грошовими коштами цим договором не передбачено (п. 2.1 договору).
Поворотна фінансова допомога за умовами п. 2.2. договору надається протягом 3-х днів з дати підписання цього договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підприємства з поточного або іншого рахунку позикодавця.
Відповідно до п. 3.1 договору сума поворотної фінансової допомоги підлягає поверненню протягом 15 банківських днів з моменту отримання вимоги позикодавця, але не пізніше 31.12.2017.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що повернення отриманої фінансової допомоги може здійснюватись частинами. Частина отриманої фінансової допомоги повинна бути повернута протягом трьох банківських днів з моменту отримання вимоги позикодавця.
Згідно з п. 3.3 договору повернення фінансової допомоги провадиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позикодавця в установі банку.
Відповідно до п. 4.2 договору у випадку прострочення повернення фінансової допомоги підприємство сплачує позикодавцю штраф у розмірі 30% від неповернутої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неповернутої суми за кожен день прострочення.
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 8.1 договору).
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зобов`язанням, у відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором позики та підпадає під правове регулювання норм статей 1046-1043 Цивільного кодексу України.
За визначенням ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
На виконання умов договору, позивачем на рахунок відповідача - №26001208891 перераховано суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 2968000,00 грн., що підтверджується платіжним доручення №175 від 08.10.2015.
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з банківської виписки АТ КБ Приватбанк за 02.12.2015 по рахунку Приватного підприємства Євродор №26006060116738, відповідач частково повернув позивачу фінансову допомогу у розмірі 1500000,00 грн. за платіжним дорученням №1327.
На підтвердження виконання умов договору щодо сплати залишкової частини фінансової допомоги у розмірі 1468000,00 грн., відповідач надав копію платіжного доручення №820 від 09.10.2017, з якої вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю СПМК-17 на рахунок №260066060116738, отримувач - Приватне підприємство Євродор , перераховано суму у розмірі 1468000,00 грн.,
Між тим, з копії довідки №190114SU14145504 від 14.01.2019 про відкриття рахунку, вбачається, що Приватному підприємству Євродор в АТ КБ Приватбанк відкрито рахунок № НОМЕР_1 , у той час, як перерахування грошових коштів здійснювалось відповідачем на рахунок № НОМЕР_2 6 НОМЕР_3 . Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_1 за період з 09.10.2017 по 31.10.2017 Приватне підприємство Євродор платежу на суму 1468000,00 грн. не отримувало.
Наведене спростовує доводи скаржника щодо належності виконання грошового зобов`язання з повернення суми поворотної фінансової допомоги.
Нездійснення відповідного розрахунку є порушенням відповідного грошового зобов`язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважає таким, що прострочив виконання такого грошового зобов`язання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.
В свою чергу, відповідно до ст.ст. 549, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, передбачених п. 4.2 договору.
За поданим позивачем розрахунком розмір пені за період з 01.01.2018 по 01.07.2018 склав 241033,53грн., розмір штрафу - 440400,00грн.
Представлений позивачем розрахунок перевірений як місцевим, так і апеляційним господарським судом, є арифметично та методологічно вірним.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №905/978/17, від 11.05.2018 у справі №922/3087/17 та від 26.04.2018 у справі №910/11857/17).
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Перевіривши представлений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, які за період з 01.01.2018 по 21.11.2018 склали 39213,70грн. та 108778,80грн. відповідно, враховуючи встановлені обставини порушення грошового зобов`язання, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно обґрунтованості заявлених вимог в цій частині.
Щодо посилань скаржника на незастосування судом першої інстанції положень ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, норми Цивільного кодексу України (ч. 3 ст. 551) та Господарського кодексу України (ст. 233) передбачають можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій які підлягають стягненню, за наявності певних умов.
Матеріали справи свідчать, що 11.03.2019 відповідач звернувся до суду першої інстанції з відповідним клопотанням, однак останнє відхилено судом через неподання заявником доказів наявності поважних причин, за яких таке клопотання не було подане під час підготовчого провадження.
За змістом ст. 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Загальний порядок розгляду заяв та клопотань встановлений ст. 207 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 вказаної статті головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
Заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, залишаються судом без розгляду (ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Підготовче провадження у справі № 916/2729/18 тривало з 14.12.2018 (дата ухвали про відкриття провадження у справі) по 20.02.2019 (дата ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті), натомість відповідачем подано клопотання під час розгляду справи по суті та без мотивування причин неможливості його подання у належні строки.
Відносно доводів скаржника щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовий аналіз ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При цьому, визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.
Зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду; оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру цих санкцій.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Скаржник зазначає, що розмір штрафних санкцій, заявлених позивачем, є надмірно великим, а позивач не довів, що він зазнав збитків.
Оцінюючи чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання відповідачем зобов`язання та причин неналежного виконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, відповідач повинен був повернути суму поворотної фінансової допомоги протягом 15 банківських днів з моменту отримання вимоги позикодавця, але не пізніше 31.12.2017, тоді як фактично повернув її частково, грошове зобов`язання на суму 1468000,00грн залишилось не виконаним та є значним.
При цьому, колегія суддів враховує, що договір про надання поворотної фінансової допомоги є безвідсотковим (п. 2.1 Договору) і на відповідача покладався обов`язок лише вчасно повернути суму поворотної фінансової допомоги. В свою чергу положеннями п. 4.2 договору сторонами було погоджено саме такий вид відповідальності за несвоєчасне повернення фінансової допомоги, з огляду на її розмір.
Відповідач наголошує на відсутності своєї вини у невиконанні зобов`язання та вважає обставини допущення помилки у номері рахунку позивача випадком.
Проте, такі обставини є проявом суб`єктивної поведінки відповідача, оскільки саме він мав пересвідчитись в правильності вказаних реквізитів для здійснення банківської операції, а тому наведені обставини не можуть вважатися випадком у розумінні ст. 617 Цивільного кодексу України та підставою для звільнення від відповідальності. Наразі, згідно положеннями п. 2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.
Фінансовий стан скаржника сам по собі не є тією винятковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість зменшення розміру неустойки, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Крім того, з огляду на обставини справи відповідач мав можливість своєчасно виконати грошовий обов`язок перед позивачем, проте внаслідок власної поведінки допустив його прострочення, яке триває понад рік.
Так само колегією суддів відхиляється посилання скаржника на невідповідність положенням ст. 61 Конституції України вимог щодо одночасного стягнення штрафу та пені за порушення одного й того ж грошового зобов`язання.
За визначенням ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня ), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 3 Закону України Про несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин, суд першої інстанції вірно зазначив, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 18.12.2018 у справі № 908/639/18).
Стосовно витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Адвокатська діяльність згідно ст. 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Договір про надання правової допомоги №19/11-2018 від 19.11.2018, укладений між адвокатом Григор`євим Віктором Вікторовичем та Приватним підприємством Євродор містить положення щодо порядку обчислення гонорару.
Так, п. 3.1 договору сторони погодили, що за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.1, 1.2 договору замовник сплачує адвокату гонорар відповідно до додаткових угод до договору та актів виконаних робіт.
Наявні в матеріалах справи Додаток № 1 від 19.11.2018 до договору про надання правової допомоги № 19/11-2018 від 19.11.2018 та акт виконаних робіт від 28.11.2018 за договором про надання правової допомоги № 19/11-2018 від 19.11.2018 містять детальний опис послуг, що надаються та їх вартість, метою надання правової допомоги згідно вказаного Додатку № 1 є захист прав та законних інтересів Приватного підприємства Євродор з питань стягнення заборгованості по договору № 9/10-15 про надання поворотної фінансової допомоги від 09.10.2015.
Крім того, на підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав виписку по рахунку ОСОБА_1 у АТ КБ Приватбанк від 21.02.2019, з якої вбачається перерахування позивачем коштів в сумі 29974,36грн. з призначенням платежу: оплата за юридичні послуги та представництво інтересів згідно дог. № 19/11-2018 від 19.11.2018.
Наявні докази у своїй сукупності спростовують твердження заявника апеляційної скарги про недоведеність обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу саме у зв`язку з розглядом даної справи.
За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю СПМК-17 залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2019 у справі № 916/2729/18 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СПМК-17 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 21.03.2019 у справі №916/2729/18 залишити без змін.
Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.06.2019.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
судді Н.М. Принцевська
А.І. Ярош
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 19.06.2019 |
Оприлюднено | 25.06.2019 |
Номер документу | 82602837 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Богацька Н.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні