Постанова

від 24.06.2019 по справі 910/12727/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2019 р. Справа№ 910/12727/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Разіної Т.І.

Іоннікової І.А.

без виклику сторін

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані-Абіа"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 (повний текст складено27.02.2019)

у справі №910/12727/18 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані-Абіа"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник" про стягнення 63 760,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Укрзалізниці звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІ-АБІА про стягнення 63 760 грн. штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у накладній №44236123.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у справі №910/12727/18 позов акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІ-АБІА", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Власівський Мірошник" про стягнення 63 760 грн. задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІ-АБІА" на користь акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" 63 760 грн. штрафу та 1 762 грн. судового збору. Рішення мотивоване тим, що при комерційному переважуванні було встановлено, що фактична маса вантажу у вказаному вагоні менша на 3980кг ніж зазначена в накладній, що підтверджується залізничною накладною та комерційним актом від 21.03.2018 №450003/44/44, в зв`язку з чим позивач відповідно до вимог ст.ст. 118, 122 Статуту набув права вимагати з відповідача сплати штрафу.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач посилається на те, що комерційний акт від 21.03.2018 №450003/44/44 не містить підпису начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи). При цьому, позивачем на надано доказів на підтвердження що на прийомоздавальника станції Ниньодніпровськ-Вузол ( ОСОБА_1 ) покладено обов`язки щодо підписання комерційних актів від імені залізниці. Крім того, апелянт зазначає, що в діях відповідача відсутній склад господарського правопорушення, передбаченого ст. 122 Статуту. Також, апелянт вказує, що суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компані-Абіа" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у справі №910/12727/18.

У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" заперечило проти доводів апеляційної скарги та просило залишити без змін оскаржуване рішення.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України:

- господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного; частина перша);

- спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина третя);

- для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята).

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. (п. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, в березні 2018 відповідачем зі станції відправлення Власівка Південної залізниці на станцію призначення Чорноморська Одеської залізниці був відправлений, зокрема вагон №95390738 за накладною № 44236123 /а.с. 30/.

Відповідно до накладної №47105580 /а.с. 31/. маса вантажу у вагоні №95390738 становить - 64850кг.

При проходженні зазначених вагонів з вантажем, на прохідній станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці при комерційному переважуванні позивачем було встановлено, що фактична маса вантажу у вказаному вагоні менша ніж зазначена в накладній про що складено акт загальної форми №334 від 21.03.2018 /а.с. 33/.

На підставі вищевказаного акта загальної форми складено комерційний акт №450003/44/44 від 21.03.2018 /а.с. 32/, відповідно до якого встановлено, що фактична маса вантажу у вказаному вагоні менша на 3980 кг ніж зазначена в накладній.

Посилаючись на ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України (далі Статуту), п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь 63 760 грн. штрафу.

Стаття 908 ЦК України, яка кореспондується із приписами ст. 306 ГК України встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 3 ст. 909 ЦК України встановлено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ч. 5 ст. 307 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. №457, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезення вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 передбачено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Правилами перевезення вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 за № 644 (з змінами), а саме п.1.1 розділу Правил оформлення перевізних документів, передбачено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил.

Статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Статтею 37 Статуту залізниць України, п. 5 розділу Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Пунктом 2.1. розділу Правил оформлення перевізних документів, встановлено, що вантажовідправник при заповненні перевізних документів вказує також масу вантажу у кілограмах.

Отже, саме на відправника покладається обов`язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ.

Відповідно до додатку 3 розділу Правил оформлення перевізних документів оформлення перевізних документів визначено, що маса вантажу визначена відправником заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом).

Згідно додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів у графі 55 накладної представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Колегією суддів встановлено, що накладна №47105580 оформлена відповідно до діючих вимог, правильність внесених до неї відомостей підтверджується підписом представника відповідача.

Відповідно до п. 11 Правил приймання вантажів до перевезення, у разі зважування вантажів на вагонних вагах відправник у разі потреби провадить дозування вантажу (довантаження або часткове вивантаження). Для цього він повинен безпосередньо біля вагонних ваг організувати дозувальний майданчик, забезпечити його необхідним інвентарем, а при відправленні масових вантажів (вугілля, руди, цементу тощо) додатковими механізмами для виконання дозувальних операцій в процесі зважування. Тобто, відповідач мав можливість і зобов`язаний був запобігти подібних порушень і провадити чітке зважування та вказувати у перевізних документах вірну інформацію стосовно маси вантажу.

Згідно з пунктами 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 р. за №442, та інших нормативно - правових актів. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Відповідно до ч. 2 п. 2.6. Правил оформлення перевізних документів, маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2 %.

В даному випадку різниця між зазначеною в перевізних документах і фактично виявленою масою склала 3980 кг, що перевищує 0,2 % від маси вказаної відповідачем (65700кг).

Підставою для накладення на відправника відповідальності згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.

Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Доводи апелянта щодо того, що комерційний акт від 21.03.2018 №450003/44/44 є неналежним доказом у справі, оскільки не містить підпису начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), а натомість містить підпис прийомоздавальника, який не має повноважень на підписання комерційного акта, колегією суддів визнано безпідставними, з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту комерційного акту №450003/44/44 від 21.03.2018 він підписаний заст. ДС Клюєвим, АРВ Плітченко, прийомоздавальником ОСОБА_2.

Згідно вимог п. 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Відповідно до наказу позивача № 739 від 29 грудня 2017 р. /а.с. 162/, до обов`язків працівника ОСОБА_2 віднесено обов`язки начальника вантажного району, передбачені п. 10 вищевказаних Правил. Робочою інструкцією, затвердженою начальником станції Нижньодніпровск-Вузол від 2 березня 2016 р. /а.с. 157/, уповноважено ОСОБА_3 , зокрема, на зважування вагонів, що потребують перевірки ваги в статичному режимі.

Таким чином, суб`єктний склад підписантів є правомірним, а комерційний акт відповідає вимогам Правил складання актів.

Частиною 1 статті 24 Статуту передбачено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Також, апелянт зазначає, що ним було зважено вантаж на вагонних вагах, належних ТОВ Власівський Мірошник . При цьому, вказані ваги, як засіб ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) відповідають вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 №442. Тензометричні ваги занесені до Державного реєстру засобів вимірюваної техніки за №У498-02, взяті на облік ЗВВТ ревізором вагового господарства відповідної дирекції Залізниці, що підтверджується технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки від 10.01.2013, та регулярно проходять повірку без порушення встановлених зазначеною Інструкцією інтервалів з участю уповноважених представників Залізниці.

В той же час, зазначені доводи апелянта не спростовують факт невірного зазначення відповідачем маси вантажу в залізничній накладній.

Крім того, на підтвердження контрольного зважування та справності ваг, на яких проводилось зважування вантажу по ст. Нижньодніпровськ-Вузол, позивачем надано копію технічного паспорту ваг /а.с.34-35/ із відміткою про своєчасне проходження ними держповірки та оригінал виписки з книги обліку контрольних зважувань від 06.09.2017 /а.с.114/ в якій зазначено масу вантажу в кількості 60870кг.

Доводи апелянта щодо відсутності його вини у неправильному визначенні маси вантажу, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки як зазначалось вище саме на відправника покладається обов`язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, яка кореспондується з положеннями пункту 5.5. Правил оформлення перевізних документів, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача суми штрафу за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній.

При цьому, суд першої інстанції відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в зменшенні розміру штрафу, з огляду на наступне.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Пунктом 6.4 роз`яснення Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" визначено, що виходячи з наведених норм, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

Крім того, судова колегія вважає за необхідним зазначити, що виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.

Проте, відповідачем не доведено та необґрунтовано наявності підстав для зменшення санкцій, а також винятковість даного випадку.

Дослідивши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що Господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з`ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

З наведених у даній постанові обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у справі №910/12727/18.

керуючись ст.ст. 252, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у справі №910/12727/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2.Матеріали справи №910/12727/18 повернути до місцевого господарського суду.

3.Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Т.І. Разіна

І.А. Іоннікова