Постанова

від 24.06.2019 по справі 906/64/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2019 року Справа № 906/64/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Дужич С.П. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Величко К.Я.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - Крижанівський В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Подік" на рішення Господарського суду Житомирської області від 22 квітня 2019 року (повний текст складено 02.05.2019) у справі № 906/64/19 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11"

до Приватного підприємства "Подік"

про стягнення 489 752,98 грн

Розпорядженням керівника апарату від 24 червня 2019 року у справі №906/64/19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі №906/64/19 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Дужич С.П., суддя Крейбух О.Г.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22 квітня 2019 року у справі №906/64/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" до Приватного підприємства "Подік" про стягнення 489 752,98 грн задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Подік" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" - 410206,13 грн. основного боргу, 11766,74 грн. річних, 29534,84 грн. інфляційних, 6772,61 грн. судового збору. Відмовлено в позові в частині стягнення 3979,00 грн. інфляційних та в частині 34266,27 грн. пені.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ПП "Подік" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Житомирської області скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представник позивача, оскільки останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Крім того, ухвалою апеляційного суду від 22 травня 2019 року явка представників сторін обов`язковою не визнавалась.

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за усною домовленістю за період з 28.07.2016 по 31.07.2017 ТОВ "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" було поставлено ПП "Подік" товар на суму 812143,09 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №РН-0000042 від 02.08.16 на суму 364981,67грн., №РН-0000041 від 05.08.16 на суму 3586,68грн., №РН-0000043 від 10.08.16 на суму 112958,78грн., №РН-0000044 від 10.08.16 на суму 310037,36грн., №РН-0000045 від 11.08.16 на суму 1493,40грн., №РН-0000046 від 19.08.16 на суму 4965,70грн., №РН-0000047 від 23.08.16 на суму 1996,80грн., №РН-0000049 від 29.08.16 на суму 6497,04грн., №РН-0000050 від 30.08.16 на суму 432,00грн., №РН-0000052 від 21.11.16 на суму 5193,66грн. та надано поворотну фінансову допомогу на суму 60000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №133 від 22.08.16; а також сплачено 13000 грн. за будівельні матеріали, що підтверджується платіжними дорученнями №229 від 20.01.17, №233 від 30.01.17 (а.с.17-29).

Таким чином, загальна сума поставлених товарів, наданих послуг та сплачених коштів від ТОВ "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" на користь ПП "Подік" за вказаний період склала 885143,09 грн.

ПП "Подік", в свою чергу, з 28.07.2016 по 31.07.2017 було поставлено ТОВ "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" товар на суму 13309,52 грн, здійснено повернення фінансової допомоги на суму 60000 грн, частково сплачено кошти за поставлений товар в сумі 474181,67 грн, а також додатково надано автотранспортні послуги і послуги з оренди приміщень на суму 12545,77 грн (а.с.30-71).

Отже, загальна сума поставлених товарів, наданих послуг та сплачених коштів від ПП "Подік" на користь від ТОВ "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" за вказаний період склала 560036,96 грн.

За Актом звірки взаємних розрахунків від 04.08.2017 ТОВ "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" та ПП "Подік" відобразили взаємні господарські операції з поставки товарів, надання послуг, сплати коштів за період 2016-2017 роки та підтвердили суму заборгованості ПП "Подік" перед ТОВ "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" в розмірі 325106,13 грн. (а.с.74).

За період з 09.09.2016 по 11.07.2017 ТОВ "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" було перераховано ПП "Подік" кошти, як поворотну фінансову допомогу, на загальну суму 128000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками (а.с.75-101).

ПП "Подік" повернув частину отриманих коштів на загальну суму 47000 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з 27.10.2016 по 27.12.2016 (а.с.105-107).

За Актом звірки взаємних розрахунків від 04.08.2017 (а.с.108) ТОВ "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" та ПП "Подік" дійшли згоди, що борг останнього з повернення поворотної фінансової допомоги становить 81000 грн.

За період з 07.08.2017 по 23.08.2017 ТОВ "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" перерахувало ПП "Подік" кошти, як поворотну фінансову допомогу, на загальну суму 4100 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №№413,418,428 (а.с.102-104).

Отже, загальний розмір заборгованості ПП "Подік" перед ТОВ "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" склала 410206,13 грн. (325106,13 + 81000 + 4100), що також визнано ПП "Подік" у заяві від 08.02.2019 (а.с. 135)

21 грудня 2017 року ТОВ "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" направило на адресу ПП "Подік" вимогу №21/12-17 про погашення вищевказаного боргу протягом семи днів, що підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком та описом вкладення в цінний лист (а.с.114).

За інформацію з онлайн-сервісу Укрпошти (http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) за посиланням на поштове відправлення №1001497219370 станом на 29.01.2018 міститься відмітка "Відправлення вручено".

ПП "Подік" залишив вказану вимогу без відповіді та задоволення, що в свою чергу стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором не встановлено інший строк оплати. Відтак обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач використав право, визначене вказаною нормою, та встановив відповідачу строк виконання зобов`язань направивши останньому вимогу.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Отже, відповідач зобов`язаний погасити борг за поставлений товар до 05.02.2018, повернути позику до 28.02.2018.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 410206,13 грн обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 530, 692, 1046, 1049 ЦК України.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо правомірності стягнення з останнього 11766,74 грн відсотків річних та 29534,84 грн інфляційних нарахувань. При цьому, у стягненні 3979,00 грн інфляційних суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та відповідно пред`явлено до стягнення безпідставно.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 34266,27 грн пені, оскільки сторони у договорі не передбачили стягнення пені, як відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

При цьому, посилання скаржника на неотримання останнім вимоги від 21.12.2017, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 19, 60 Правил надання послуг поштового зв`язку (постанова КМУ №270 від 05.03.09), внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано докази направлення відповідачу вимоги про сплату боргу: фіскальний чек від 21.12.17 з ідентифікатором поштового відправлення №1001497219370 та опис вкладення в цінний лист про відправлення кореспонденції відповідачу за його юридичною адресою. Також позивачем надано роздруковану сторінку з доступного онлайн-сервісу Укрпошти (http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) за посиланням на поштове відправлення №1001497219370, з якої вбачається, що вказане поштове відправлення вручене 29.01.2018.

На запит відповідача щодо вручення вказаного поштового відправлення Житомирською дирекцією АТ "Укрпошта" отримана відповідь про неможливість перевірки доставки вказаного відправлення в зв`язку зі спином часу зберігання такої інформації (а.с.137).

Зазначене, в свою чергу, підтверджує факт відправлення вказаного поштового відправлення на адресу відповідача та отримання його останнім. При цьому суд враховує, що поштове відправлення було направлено на юридичну адресу відповідача, який не піддає сумніву достовірність фіскального чеку та опису вкладення, заперечуючи лише факт отримання.

Стосовно доводів апелянта щодо безпідставності позову в зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до ст.601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2019 (після відкриття провадження у даній справі) відповідач направив позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (а.с.135), в якій повідомив позивача про припинення зобов`язання щодо сплати позивачу 410206,13 грн, у зв`язку з наявністю боргу у позивача перед відповідачем в розмірі 752600 грн.

Разом з тим, відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано жодних доказів наявності права вимог до позивача, що унеможливлює встановити наявність зобов`язань позивача перед відповідачем, їх зміст, строк настання виконання, тому у суду відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 601 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 129, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Подік" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 22 квітня 2019 року у справі №906/64/19 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

4. Справу №906/64/19 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "25" червня 2019 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Крейбух О.Г.