Ухвала

від 18.07.2019 по справі 906/64/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 906/64/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Кролевець О.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Подік"

на рішення Господарського суду Житомирської області

(суддя - Тимошенко О.М.)

від 22.04.2019

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Коломис В.В., судді - Дужич С.П., Крейбух О.Г.)

від 24.06.2019

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11"

до Приватного підприємства "Подік"

про стягнення 489 752,98 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.04.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №11" до Приватного підприємства "Подік" про стягнення 489 752,98 грн задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 410 206,13 грн основного боргу, 11 766,74 грн 3% річних, 29 534,84 грн інфляційних втрат та судовий збір. Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 979,00 грн інфляційних втрат та в частині 34 266,27 грн пені.

Ухвалюючи на підставі статей 509, 525, 526, 530, 692, 1046, 1049 Цивільного кодексу України рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що існує заборгованість відповідача за поставлені позивачем товари у розмірі 325 106,13 грн (що підтверджується відповідними видатковими накладними, платіжними дорученнями та актами звірки взаємних розрахунків, дослідженими судом) та не повернуто фінансову допомогу у розмірі 85 100,00 грн, разом - 410 206,13 грн. Вимогу від 21.12.2017 про її погашення впродовж 7 днів, відповідач залишив без відповіді та задоволення. З боку відповідача мало місце прострочення виконання зобов`язання, тому судом стягнуто з нього 11 766,74 грн 3% річних, 29 534,84 грн інфляційних втрат. При цьому, у стягненні 3 979,00 грн інфляційних суд першої інстанції відмовив, оскільки їх нараховано та відповідно пред`явлено до стягнення безпідставно. Також суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 34 266,27 грн пені, оскільки сторони у договорі не передбачили стягнення пені як відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання. Посилання скаржника на неотримання ним вимоги від 21.12.2017 суд першої інстанції визнав безпідставним, оскільки позивачем було надано докази направлення відповідачу цієї вимоги: фіскальний чек від 21.12.17 з ідентифікатором поштового відправлення №1001497219370, опис вкладення в цінний лист про відправлення кореспонденції відповідачу за його юридичною адресою, роздруковану сторінку з доступного онлайн-сервісу Укрпошти (http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku) за посиланням на поштове відправлення №1001497219370, згідно з яким поштове відправлення вручене відповідачу 29.01.2018. Твердження відповідача наявності у нього права зарахування зустрічних однорідних вимог до позивача в суді першої інстанції не були доведені.

04.07.2019 Приватне підприємство "Подік" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.04.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 у справі №906/64/19.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм статей 14, 76, 77, 78, 80, 91 Господарського процесуального кодексу України та неправильне застосування норм статей 204, 598, 599 Цивільного Кодексу України, пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації , просить скасувати судові рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заявник стверджує, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а саме: наведені в рішенні письмові докази є неналежними, недопустимими і недостовірними, оскільки їх копії засвідчені неналежним чином, заборгованість перед позивачем він не визнавав, поштове повідомлення з вимогою про погашення заборгованості від 21.12.2017 не отримував, тому у позивача відсутні підстави для звернення до суду з позовом. Крім того, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про відсутність у відповідача права вимог до позивача у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Дослідивши матеріали касаційної скарги та ретельно перевіривши доводи скаржника, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо:

1) Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; або

2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку .

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Нормами статті 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги конкретні обставини справи, відсутність у суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також зважаючи на те, що доводи скаржника повністю розглянуті під час розгляду скарг у суді апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції вважає, що касаційну скаргу необхідно визнати необґрунтованою, оскільке правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Отже, касаціна скарга Приватного підприємства "Подік" є явно необґрунтованою, що як наслідок є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження відповідно до частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235 частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 906/64/19 за касаційною скаргою Приватного підприємства "Подік" на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.04.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019.

2. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Подік" на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.04.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 у справі №906/64/19 надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кролевець