Постанова

від 20.06.2019 по справі 460/2818/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 рокуЛьвів№ 857/3719/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,

за участю секретаря судового засідання Ваврик Х.Б.,

представника відповідача Баланецького О.Д.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Львові апеляційну скаргу Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року у справі №460/2818/18 (рішення ухвалено в м. Рівне, головуючий суддя Борискін С.А., повний текст рішення складено 19.02.2019) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство Норд-Сервіс до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство Норд-Сервіс 07.11.2018 звернулося в суд із адміністративним позовом до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, в якому, з урахування заяви про уточнення позовних вимог від 21.12.2018, просило визнати протиправними дії Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради щодо відмови у видачі Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство Норд-Сервіс містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки загальною площею 0,7943 гектарів за кадастровим номером 7310136600:35:002:0105 для будівництва адміністративної будівлі з вбудованими приміщеннями громадського призначення в м. Чернівці, Першотравневий район, вул. Руська, 236 та скасувати наказ №274 МУЮ від 30.08.2018; зобов`язати Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (делеговані повноваження) видати Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство Норд-Сервіс містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки загальною площею 0,7943 гектарів за кадастровим номером 7310136600:35:002:0105 для будівництва адміністративної будівлі з вбудованими приміщеннями громадського призначення в м. Чернівці, Першотравневий район, вул. Руська, 236, відповідно до поданого містобудівного розрахунку.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради щодо відмови у видачі Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство Норд-Сервіс містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки загальною площею 0,7943 гектарів за кадастровим номером 7310136600:35:002:0105 для будівництва адміністративної будівлі з вбудованими приміщеннями громадського призначення в м. Чернівці, Першотравневий район, вул. Руська, 236. Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради від 30.08.2018 №274 МУО Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень . Зобов`язано Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради (делеговані повноваження) видати Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство Норд-Сервіс містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки загальною площею 0,7943 гектарів за кадастровим номером 7310136600:35:002:0105 для будівництва адміністративної будівлі з вбудованими приміщеннями громадського призначення в м. Чернівці, Першотравневий район, вул. Руська, 236 відповідно до поданого містобудівного розрахунку.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт вважає, що судом неправильно зроблено висновок про те, що об`єкт містобудування, це об`єкт незавершеного будівництва, відтак у розумінні частини 3 статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності не відноситься до нового будівництва чи реконструкції об`єкта будівництва , а тому відповідач неправомірно вимагав документ, який би посвідчував право власності на будівлю, яка знаходиться на земельній ділянці на вулиці Руській, 236. На думку апелянта, вказані висновки є помилковими, оскільки не підтверджені належними доказами.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив в її задоволенні відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги наведені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, а саме повісткою, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю - доповідача, представника відповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що 15.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельне підприємство Норд-Сервіс , в порядку ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , звернулось до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень на будівництво адміністративної будівлі з вбудованими приміщеннями громадського призначення в м. Чернівці, Першотравневий район, вул. Руська,236 (т. 1 а.с.77, 185).

30.08.2018 Управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради прийнято наказ №274 МУО Про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень та направило позивачеві відповідний лист від 30.08.2018 №04/01-08/1-3403 (т.1 а.с.14-16, 78-80, 186-188).

Відповідач відмовив позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень на будівництво адміністративної будівлі з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Руській, 236, на підставі пунктів 1, 3 ч. 4 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а саме з таких підстав:

-неподання визначених частиною третьою статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, зокрема, копії документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації).

-невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, в межах проектованої території громадських установ (зона Г-1 - зона загальноміського центру), де знаходиться земельна ділянка відповідно до містобудівної документації Коригування генерального плану міста Чернівців , затвердженого рішенням сесії Чернівецької міської ради від 27.03.2014 №1171, не передбачається будівництво адміністративних будівель.

Не погоджуючись із такими відмовами щодо видачі містобудівних умов та обмежень земельної ділянки позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не підтверджено правомірність винесення оскаржуваної відмови та наказу про відмову у видачі позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки загальною площею 0,7943 гектарів за кадастровим номером 7310136600:35:002:0105 для будівництва адміністративної будівлі з вбудованими приміщеннями громадського призначення в м. Чернівці, Першотравневий район, вул. Руська, 236.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Згідно зі ст. 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування. Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва (ч.3).

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

За правилами частини четвертої статті 29 Закону № 3038-VI підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Містобудівні умови та обмеження містять: 1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах; 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу (ч. 6).

Як встановлено судом, відповідач відмовив позивачу в наданні містобудівних умов і обмежень через неподання копії документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згоди його власника, засвідченої в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації). При цьому, виходив з того, що необхідність подання вищевказаних документів обґрунтовується пунктом 2.1., наданого позивачем містобудівного розрахунку (т.1 а.с.116-166), де вказано, що передбачається реконструкція існуючої адміністративної будівлі.

Однак, колегія суддів зазначає, що відповідач не взяв до уваги те, що будівля на вул. Руській, 236 в м.Чернівці є об`єктом незавершеного будівництва і не вводилась в експлуатацію. Вказане підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1 а.с 17).

Таким чином, будівництво вказаного об`єкту не можна вважати реконструкцією, а для нового будівництва законодавством не передбачено вимог щодо надання копії документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна.

Також, як видно з матеріалів справи ще одною підставою для відмови позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень була невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Підставою для відмови стало те, що в межах проектованої території громадських установ (зона Г-1 - зона загальноміського центру), де знаходиться земельна ділянка відповідно до містобудівної документації Коригування генерального плану міста Чернівців , затвердженого рішенням сесії Чернівецької міської ради від 27.03.2014 №1171, не передбачається будівництво адміністративних будівель.

Системний аналіз вищенаведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що наміри забудови встановлюється на стадії надання містобудівних умов та обмежень. При цьому, невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто затвердженим текстовим та графічним матеріалам з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій конкретного населеного пункту.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі №823/5265/15 (провадження №К/9901/7431/18).

Колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача про невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, зона Г-1 (зона загальноміського центру, яка виділена для забезпечення правових умов використання земельних ділянок і будівництва нерухомості з широким спектром ділових, громадських, культурних, обслуговуючих і комерційних видів використання переважно регіонального і загальноміського значення), де знаходиться земельна ділянка відповідно до містобудівної документації Коригування генерального плану міста Чернівців , затвердженого рішенням сесії Чернівецької міської ради від 27.03.2014 №1171 передбачає наступні переважні види забудови та іншого використання земельних ділянок, зокрема, але не виключно: офіси, контори різних організацій, фірм, компаній; магазини, торгові комплекси; виставки товарів; підприємства громадського харчування (їдальні, кафе, закусочні, бари, ресторани) інше; супутні види забудови та іншого використання, зокрема, але не виключно: парковки перед об`єктами ділових, культурних, обслуговуючих і комерційних видів використання, інше; допустимі види забудови та іншого використання земельних ділянок, зокрема, але не виключно: тимчасові павільйони торгівлі і обслуговування населення.

Тобто, намір позивача щодо будівництва адміністративної будівлі з вбудованими приміщеннями громадського призначення в м. Чернівці, Першотравневий район, вул. Руська, 236 узгоджується з вимогами містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, в межах проектованої території громадських установ зона Г-1 - зона загальноміського центру (згідно з містобудівною документацією Коригування генерального плану міста Чернівців , затвердженого рішенням сесії Чернівецької міської ради від 27.03.2014 №1171) (т.1 а.с.21-25).

На погляд колегії суддів, позивачем разом з заявою щодо отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки було надано відповідачу документи у відповідності до переліку визначеного частиною третьою статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Таким чином, доводи відповідача про те, що позивачем подано неповний пакет документів, який визначено ч. 3 ст. 29 Закону № 3038-VI та, зокрема, відсутня копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, а також те, що земельна ділянка на вул. Руська, 236 відповідно до містобудівної документації Коригування генерального плану міста Чернівців , затвердженого рішенням сесії Чернівецької міської ради від 27.03.2014 №1171 в складі якої розроблено план зонування території міста, знаходиться в межах проектованої території громадських установ (зона Г-1 - зона загальноміського центру), де будівництво адміністративних будівель не передбачено, є безпідставними.

Рішенням 44 сесії Чернівецької міської ради VII скликання від 08.12.2017 №1024 на території міста Чернівці запроваджено обмежений режим використання та забудов в існуючих районах (кварталах) (т.1 а.с.109), який полягає в забороні розміщення в існуючих районах (кварталах) міста нових об`єктів будівництва (реконструкції) шляхом ущільнення забудови, без наявності затвердженої містобудівної документації - детального плану території, як зазначалось раніше, невідповідність намірів забудови означає, що запланований для будівництва об`єкт не відповідає вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, і не може обґрунтовуватись їх відсутністю, зокрема відсутністю детального плану території.

Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради №87/3 від 02.02.1999 Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення позивачу було надано земельну ділянку в м. Чернівці, вул. Руська, 236, загальною площею 0,7943 гектарів у постійне користування для виробничих потреб.

На підставі Державного акту на право постійного користування землею серія І- НОМЕР_1 , виданого Чернівецькою міською Радою від 02.03.2000, акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування №1416, вказана земельна ділянка яка знаходиться в м. Чернівці, вул. Руська, 236, загальною площею 0,7943 гектарів, кадастровий номер 7310136600:35:002:0105 перебуває у постійному користуванні ТОВ ВТП Норд-Сервіс .

Цільове призначення вказаної земельної ділянки: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (згідно Класифікації видів цільового призначення земель , затвердженій Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548) (т. 1 86-94; а.с. 156-166).

Забудова ділянок здійснюється в межах їх цільового використання. Зміна функціонального призначення територій не тягне за собою зміну припинення права власності чи користування земельними ділянками, які передані у власність (користування) до встановлення нового функціонального призначення територій (абз. 2 ч. 2 ст. 24 Закону № 3038-VI).

Функціональне використання (призначення) території - використання території за переважними функціями (багатофункціональна, громадська, житлова, промислова тощо), що існує або встановлюється містобудівною документацією, та наявність інших супутніх функцій, які не суперечать функціям, що переважають.

До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під`їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд (ст. 66 ЗК України).

Вищевикладені доводи підтверджують відповідність намірів забудови земельних ділянок вимогам закону та містобудівній документації.

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що наміри позивача щодо функціонального використання земельної ділянки шляхом будівництва адміністративної будівлі з вбудованими приміщеннями громадського призначення в м. Чернівці, Першотравневий район, вул. Руська,236 відповідають вимогам чинного законодавства та цільовому призначенню земельної ділянки.

Частина 4 статті 29 Закону № 3038-VI встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, проте відповідач безпідставно відмовив позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень за відсутності законодавчо визначених підстав.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення ЄСПЛ в справі EAST/WEST ALLIANCE LIMITED ПРОТИ УКРАЇНИ (Заява № 19336/04) згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах Іммобіліаре Саффі проти Італії [ВП], заява N 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та Вістіньш і Перепьолкінс проти Латвії [ВП], заява N 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

В п. 167 вказаного рішення зазначено, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі Антріш проти Франції , від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та Кушоглу проти Болгарії , заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Відповідно до п. 168 зазначеного рішення ЄСПЛ, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції , пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства , n. 50, Series A N 98).

Як вказано у п. 60 рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції …заборони на будівництво, безперечно, обмежували право заявників на користування своїм майном .

Суд також визнав (п.72 наведеного рішення), що система, яка допускає спричинення власникам майна шкоди внаслідок тривалої дії заборон, не може існувати в державі, що керується верховенством права .

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції надав оцінку всім встановленим у справі обставинам та прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача надати містобудівні умови та обмеження, колегія суддів вважає, що суд також правомірно задовольнив в цій частині позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача видати товариству містобудівні умови та обмеження, оскільки обрання такого способу захисту та відновлення прав позивача не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача у випадку, коли відсутні передбачені законом підстави для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень.

Відповідно до випадку пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (ч. 4 цієї статті).

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі N 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року. При вирішенні вказаної справи Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що яка-небудь норма не може вважатися законом , якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію. Проте досвід показує, що абсолютна точність недосяжна і що необхідність уникати надмірної жорсткості формулювань і слідувати за обставин, що змінюються, веде до того, що багато законів неминуче викладені в термінах, які більшою чи меншою мірою є невизначеними

Фраза передбачено законом не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia п. 1 статті 8.

Закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання держави.

Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання необхідним у демократичному суспільстві , Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 року (справа №825/602/17).

Таким чином, обрання такого способу захисту та відновлення прав позивача як зобов`язання надати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на земельній ділянці не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки за відсутності передбачених законом підстав для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень відповідач зобов`язаний надати позивачу містобудівні умови та обмеження.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року у справі №460/2818/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Д. М. Старунський судді В. Я. Качмар О. І. Мікула Повне судове рішення складено 25.06.2019