Ухвала

від 24.06.2019 по справі 815/4574/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 червня 2019 року

Київ

справа №815/4574/17

касаційне провадження №К/9901/12406/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Бившевої Л.І. (суддя-доповідач), Хохуляка В.В., Шипуліної Т.М., розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС в Одеській області на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 у справі № 815/4574/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКА" до Головного управління ДФС в Одеській області ДФС про скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС в Одеській області ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019.

Верховний Суд ухвалою від 16.05.2019 касаційну скаргу залишив касаційну скаргу без руху, оскільки скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження, а клопотання про поновлення строку не надано; не додано до скарги документа про сплату судового збору. Цією ж ухвалою скаржнику встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

У строк, встановлений судом, скаржник надав клопотання, в якому просив відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги, з посиланням на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору та арешт рахунків. На підтвердження вказаних обставин скаржник надав копії листів органу державної казначейської служби.

Частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Разом з тим, положення наведеної статті процесуального закону надає суду певні можливості для зменшення тягаря судових витрат за своїм розсудом у кожній конкретній ситуації, тоді як Закон України "Про судовий збір" у певних категоріях справ/певної категорії населення безальтернативно звільняє від обов`язку сплачувати судовий збір, серед яких органи доходів і зборів відсутні (стаття 5 цього Закону).

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.

Таким чином, клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що клопотання про поновлення строку також фактично обґрунтовано відсутністю бюджетних асигнувань на сплату судового збору, суд касаційної інстанції з наведеного вище вважає таке клопотання необґрунтованим, а причини пропуску строку неповажними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження належить відмовити.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

Відмовити Головному управлінню ДФС в Одеській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019.

Копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна