Ухвала

від 24.06.2019 по справі 826/9488/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 червня 2019 року

м. Київ

справа №826/9488/18

адміністративне провадження №К/9901/16632/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Усенко Є.А.,

суддів: Олендера І.Я., Гусака М.Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби (ДФС) у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2019 у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства АЗ-Фрукт до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2018 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.03.2018 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 66 500,00 грн.

Відповідач оскаржив це рішення, подавши апеляційну скаргу, яка ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.02.2019 була залишена без руху як така, що подана з порушенням вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України: відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження, а вказані ним у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини, з якими відповідач пов`язує пропуск строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції (обмежене бюджетне фінансування витрат для сплати судового збору) не є поважною підставою для поновлення вказаного строку. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено десятиденний строк з дня отримання її копії для усунення зазначеного недоліку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2019 (оприлюднена 15.05.2019) Головному управлінню ДФС у м. Києві відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративний суд м. Києва від 02.10.2018 у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, а клопотання про поновлення строку визнано необґрунтованим.

12.06.2019 відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2019, у якій просить скасувати зазначене судове рішення, а матеріали справи направити до апеляційного адміністративного суду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що на час звернення з апеляційною скаргою контролюючий орган з об`єктивних причин, які від нього не залежали, не міг сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, проте, як тільки судовий збір було сплачено, відповідальним співробітником одразу ж направлено платіжне доручення до матеріалів апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності наведених скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний час, шляхом уникненням або зволіканням у виконанні ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі, і щодо сплати судового збору.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у зв`язку з чим касаційна скарга визнається необґрунтованою, що, в свою чергу, відповідно до пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Є.А. Усенко

І.Я.Олендер

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду