Рішення

від 25.02.2010 по справі 14/3-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.02.10

          Справа № 14/3-10.

за позовом: Закритого акціонерного товариства  “Лізинг інформаційних технологій”, м. Київ

до відповідача: Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м. Конотоп Сумської області

про стягнення: 27168 грн. 80 коп.

Суддя:  С.О. Миропольський

За участю секретаря судового засідання:  Т.М. Мороз

За участю представників сторін:

Від позивача:   не з‘явився

Від відповідача: ОСОБА_1

       Суть спору: позивач просить суд розірвати договір № 08030401 від 04.03.2008 року, укладений між СПД ФО ОСОБА_1 (відповідачем) та ТОВ «Матрикс мобайл», стягнути з відповідача на користь позивача збитки у сумі 24160,52 грн., стягнути штрафні санкції за прострочення платежу у сумі 3008,28 грн., а також стягнути з відповідача державне мито у сумі 271,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

       Відповідач подав суду відзив на позовну заяву № б/н від б/д,  в якому позовних вимог не визнає.   

        Позивач надав пояснення по справі № б/н від 23.02.2010 року, в яких зазначає, що твердження відповідача у його відзиві щодо односторонньої зміни позивачем умов договору є необгрунтованими, в зв’язку з тим, що розмір штрафних санкцій, індексація, відносно курсу НБУ бали встановлені при укладенні договору.

            Розглянувши матеріали справи господарський суд встановив:

            04.03.2008 року між СПД ФО ОСОБА_1 (відповідачем) та ТОВ «Матрикс Мобайл» був укладений договір № 08030401 про отримання ІТ – обладнання, інших товарів та послуг в системі Lease-IT (далі Договір). Згідно даного договору ТОВ «Матрикс Мобайл» діяло від імені та за дорученням ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» (позивача у справі) на підставі довіреності № 0709031 від 16.10.2007. За договором відповідач отримав на умовах фінансового лізингу (оренди) ком’ютерне обладнання загальною первісною вартістю 49995,00 грн.

          Відповідно до ст. 59 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не

передбачені цими актами, але за анологією породжують цивільні права та обов’язки.

Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

          Як вбачається з матеріалів справи, обов’язок (зобов’язання) відповідача перед позивачем виникло з моменту отримання ІТ – обладнання (комп’ютерного обладання з програмним забезпеченням).

Відповідач на виконання свого зобов’язання, сплатив 49995,00 грн. та 15 %, передбачені умовами договору № 08030401 від 04.03.2008 року, що підтверджується матеріалами справи, зокрема платіжними дорученнями.

Позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції та індексацію місячних платежів відповідно до зміни встановленого НБУ курсу долару США, які були нараховані згідно Правил отримання обладнання, інших товарів та послуг, які відповідно пункту 1.1 договору є його невід’ємною його частиною.

Разом з тим, чинний Цивільний кодекс України розрізняє валюту зобов’язання та валюту виконання зобов’язання.

Відповідно із ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Ст. 524 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національний банк України” гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовуюється при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, який з урахуванням припису статті 4 Цивільного кодексу України є одним із джерел регулювання правовідносин у валютній сфері.

                Під валютними операціями у вказаному Декреті Кабінету Міністрів України розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Одночасно, статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до статі 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ліцензування, в тому числі, банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Згідно із статею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність” документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого Банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензією.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний Банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно із п.п. в), г) ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю” індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:

— надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

— використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, штрафні санкції та індексація щомісячних платежів, відповідно до встановленого НБУ курсу долару США та використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при дотриманні суб’єктами господарських відносин імперативних вимог законодавства, щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії.

Відповідно до частини 5 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, пункту 1.10 Положення «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу» одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції, означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії.

Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства, положення, щодо обов’язкового вираження зобов’язань в грошовій одиниці України (гривні) також передбачені статтею 524 Цивільного кодексу України.

Крім того, на день укладання Договору іноземний курс валюти становив одну суму, а на сьогоднішній день становить іншу, отже, існує істотна зміна становища, щодо виконання боргових зобов’язань за цим Договором. Тобто з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла, яку відповідачеві необхідно сплачувати позивачу.

Згідно статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісності та розумність. Вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушених цивільних прав або інтересів. Поєднання створених норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільних прав, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати, як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи, адекватного її становлення до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумління захисту цивільних прав та забезпечення виконання цивільних обов’язків. Розумність – це зважене вирішення питання регулювання цивільних відносин з урахуванням усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу).

Отже, подальше виконання договору лізингу № 08030401 від 04.03.2008 року, укладеного між СПД ФО ОСОБА_1 (відповідачем) та ТОВ «Матрикс Мобайл» буде на умовах, що діють на даний час с порушенням одного із принципів цивільно – правових відносин, які закріплені у статті 3 Цивільного кодексу України – принципу справедливості. Такі умови даного договору є несправедливими, так, як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договорених прав та обов’язків на шкоду, споживача наданих послуг (відповідача у справі).

Використання позивачем долара США, для нарахування збитків за договором, є внесення в зазначений Договір пункт, що значно погіршує становища відповідача, як споживача порівняно з позивачем в разі настання певних подій, що дає право для відповідача (споживача за договором) відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суб'єкт підприємницької діяльності, що надає послуги, не повинен включати у Договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс Договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Згідно із статі 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 статі 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

           Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги є необґрунтованими, неправомірними та такими, що спростовуються діючим Законодавством України, за таких обставин позові має бути відмовлено.

 Керуючись ст. ст. 33, 44-49, ст. ст. 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.          В позові – відмовити.

2.          Копію рішення надіслати сторонам у справі.

СУДДЯ                                                                                    С.О. Миропольський

    Суддя