Постанова

від 13.06.2019 по справі 554/1870/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 червня 2019 року

м. Київ

справа № 554/1870/18-ц

провадження № 61-8385 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду : Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В.,

Луспеника Д. Д.,

учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі: Головне управління Національної поліції у Полтавській області; прокуратура Полтавської області,

представник Головного управління Національної поліції у Полтавській області - Котенко Михайло Михайлович,

третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Полтавській області ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 грудня 2018 року у складі судді Материнко М. О. та постанову Полтавського апеляційного суду

від 20 березня 2019 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, прокуратури Полтавської області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Полтавській області, про визнання бездіяльності та відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового слідства та прокуратури.

Позовна заява мотивована тим, що у його власності перебував автомобіль марки ВАЗ 2109 білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 .

У період часу з 21 год. 15 хв. 09 жовтня 2013 року до 06 год. 00 хв. 10 жовтня 2013 року за адресою: АДРЕСА_1 , було вчинено крадіжку зазначеного транспортного засобу, чим завдано майнової шкоди на суму 25 тис. грн.

За його заявою про вчинення кримінального правопорушення внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12013180040004244, за правовою кваліфікацією частини першої статті 289 КК України . 07 жовтня 2014 року, тобто через рік, він був визнаний потерпілим у зазначеному кримінальному провадженні. На даний час досудове розслідування триває та проводиться Полтавським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

Зазначав, що з часу внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань минуло більш як чотири роки, однак кримінальне провадження триває, автомобіль не знайдений, необхідні слідчі дії, направлені на розшук автомобіля та на встановлення причетних до кримінального правопорушення осіб, не проводяться, у чому він вбачає бездіяльність органів досудового слідства та прокуратури.

Крім того, йому завдана моральна шкода, що спричинена необхідністю звертатися до слідчих, керівників відповідних органів державної влади, написання скарг та заяв у зв`язку із розслідуванням, що завдало непоправної шкоди здоров`ю, порушення нормальних життєвих зв`язків, активного громадського життя .

Ураховуючи викладене, посилаючись на положення статей 23, 1167, частину шосту статті 1176, 1192 ЦК України ОСОБА_1 просив суд визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області та прокуратури Полтавської області щодо розслідування кримінального провадження, внесеного 10 жовтня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013180040004244 за правовою кваліфікацією частини першої статті 289 КК України; стягнути солідарно за рахунок державного бюджету з відповідачів на свою користь 25 тис. грн майнової шкоди, а також 250 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень першої інстанції

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 березня 2018 року

у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, прокуратури Полтавської області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Полтавській області, про визнання бездіяльності неправомірною відмовлено, відповідно до пункту першого частини першої статті 186 ЦПК України.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 27 березня 2018 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Полтавській області, прокуратури Полтавської області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби

у Полтавській області, про відшкодування майнової та моральної шкоди відкрито за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 грудня 2018 року

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доказування факту протиправної бездіяльності, завдання шкоди (її розміру) та причинного зв`язку між ними покладається на позивача, який ці обставини не довів.

Бездіяльність органу досудового розслідування (щодо неповноти вчинення слідчих дій) є предметом оскарження відповідно до статті 303 КПК України рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора, є правом сторони кримінального провадження і за своєю сутністю є механізмом здійснення судового контролю під час досудового розслідування в межах кримінального провадження, не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦПК України. При цьому, суд послався на відповідну правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня

2018 року у справі № 641/2328/17-ц (провадження № 61-7053зпв18).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 грудня 2018 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не доведено належними доказами бездіяльність відповідачів під час досудового розслідування за фактом крадіжки транспортного засобу, яке на даний час триває, а також причинний зв`язок між бездіяльністю відповідачів та втратами позивача майнового характеру. Також судом апеляційної інстанції зазначено, що позивач не надав докази (технічний паспорт тощо) на підтвердження того, що він є власником транспортного засобу, яким незаконно заволоділа невстановлена органами досудового розслідування особа. Відповідно до облікової картки власником транспортного засобу номерний знак НОМЕР_2 , станом на 19 березня 2019 року є ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, прийняти нову постанову про задоволення його позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що при ухваленні судових рішень не були застосовані норми КПК України, Закон України Про національну поліцію , Закон України Про прокуратуру , Конституція України, норми якої є нормами прямої дії. ОСОБА_1 вважає, що слідчими, у зазначеному кримінальному провадженні допущено бездіяльність та порушено своєчасність здійснення своїх повноважень, повне та всебічне розслідування справи, а також відсутність прокуратурою нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Зазначав, що тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні становить більш як п`ять років. Посилався на правові позиції, висловлені Верховним Судом України від 03 грудня 2014 року у справі

№6-183цс14, Верховним Судом від 04 липня 2018 року у справі

№ 641/2328/17-ц (провадження № 61-7053зпв18).

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 13 травня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано її з суду першої інстанції.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 23, 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті тобто така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильного виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами бездіяльність органів досудового слідства та прокуратури, а тому за умов відсутності інших складових: наявність шкоди, бездіяльність та причинний зв`язок між бездіяльністю та шкодою, для виникнення зобов`язання відшкодування шкоди відповідно до вимог статей 23, 1167, частини шостої статті 1176 ЦК України підстави відсутні.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі про те, що тривалість досудового розслідування становить більш як п`ять років є безпідставні, так як суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що пунктом 1 частини першої статті 219 КПК України передбачено, що строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить: дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості, оскільки законодавець цей строк пов`язує з днем повідомлення особі про підозру, у даному випадку особа не встановлена.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд відмовив

у витребуванні матеріалів кримінального провадження не заслуговують на увагу, так як кримінальне провадження по факту викрадення транспортного засобу триває, законом заборонено втручання у процесуальну діяльність слідчого, незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, а витребування кримінального провадження під час розгляду судом цивільної справи може бути розцінений як втручання суду у процесуальну діяльність слідчого. ОСОБА_1

не скористався своїм правом відповідно до статті 56 КПК України як потерпілий, не отримав копії процесуальних документів, які вважав за необхідне надати до матеріалів справи.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судового рішення не впливають,

а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 грудня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова

Д. Д. Луспеник