Рішення

від 18.02.2010 по справі 3/3-62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2010 р.

Справа № 3/3-62

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

Розглянув справу

за позовом:   Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1   (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до відповідача:  Приватного  підприємства «Продторг –Тернопіль», м. Тернопіль  вул. Поліська , 14 ( код ЄДРПОУ  34473634)  

про  стягнення  заборгованості на суму  2344,50 грн.

за участю представників сторін:   

від позивача:           ОСОБА_1 –приватний  підприємець .

від відповідача:   не з‘явився

Суть справи:

 Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 , м. Тернопіль  звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до Приватного  підприємства «Продторг –Тернопіль», м. Тернопіль  про стягнення заборгованості  на суму 2344 грн. 50  коп.

Відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався. Явку в судове засідання свого представника  не забезпечив, хоча про   дату , час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у тому числі в порядку, передбаченому ст.64 ГПК  України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 та пунктом 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482, про  що  свідчать   повідомлення  про  вручення  поштового  відправлення  від 22.01.2010р. за № 2681278 та від 28.01.2010р.  за № 2687365,  письмового відзиву на позов суду не надав, а тому спір вирішено в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, по наявних у справі документах.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, розгляд  справи відкладався  на 04.02.2010р. о 11:20 год.,   на 18.02.2010р. о 10:30 год.  ,  що  підтверджується  ухвалами  суду  відповідно  від 25.01.2010р.  та від   04.02.2010р.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача  роз’яснено процесуальні  його права та обов’язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу  , в порядку ст.. 81-1 ГПК України , не   здійснюється із-за відсутності відповідного клопотання сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши обставини справи, суд встановив наступне:

16 лютого  2009 року   Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 (постачальник) та  Приватне  підприємство «Продторг-Тернопіль»(покупець) уклали  між собою  договір   на поставку  товарів .

Відповідно до умов п.1.1.  договору ,   постачальник   бере  на  себе  зобов‘язання  постачати  покупцю  товар  згідно заявки  , а покупець   бере  на себе   зобов‘язання   його прийняти  та оплатити  в порядку   та на  умовах  , що  визначені   цим  Договором.

Пункти 2.1. , 2.2., 2.3. Договору  передбачають, ціна  товару  , що постачається  визначається  у відповідності  з  умовами   вказаною  у прас –листах  постачальника , які діють на  момент   виконання  постачальником   заявки  покупцю  і вказується  в накладних.  

Розрахунки  за  кожну   поставлену  партію  товару  здійснюється покупцем  шляхом перерахування  грошових  коштів  на  поточний   рахунок  постачальника або шляхом  внесення  готівки в касу  постачальника. Оплата   товару  проводиться    на   умовах  -   відтермінування   21 календарного  дня з дня отримання   товару.

Зобов‘язання   покупця  по оплаті   вартості  отриманого  товару   вважаються  виконаними: при  безготівкових розрахунках  - з моменту    зарахування  коштів , перерахованих  покупцем , на  поточному   рахунку  постачальника   в банківській  установі;   при  розрахунках   готівкою  - з моменту  внесення   готівки   в касу  постачальника.

Позивач належним   чином  виконав  свої  зобов‘язання  за договором поставки від 16.02.2009р.,   поставив  відповідачу   товар   на    суму  2073 грн. 71 коп. , що підтверджується  видатковими  накладними   №2  від 17.02.2009р. , №3  від 17.02.2009р. , №4 від 17.02.2009р. , №5 від 17.02.2009р. , №6 від 17.02.2009р. , які   підписані  повноважними  представниками сторін та   скріплені  їх печатками (знаходяться   в матеріалах справи) .

Відповідач    свої зобов‘язання  не  виконав  ,  кошти  за поставлений  товар   не перерахував, у зв‘язку   з чим  виникла  заборгованість  у відповідача перед  позивачем   на суму 2073 грн. 71  коп. , яка на день розгляду справи позивачу не сплачена.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов‘язання  виникають   з підстав , встановлених   статтею 11  цього  Кодексу . Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України).

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. (ст. 510 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України)

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст.526 ЦК України).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (ст. 530 ЦК України).

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки , згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України,   продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

 Оцінивши представлені документальні докази,  господарський суд Тернопільської області прийшов до переконання, що позовні вимоги позивача  щодо стягнення з відповідача боргу за поставку товару на суму 2073 грн. 71 коп.  , документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

У відповідності  до п.6.1   даного  Договору   передбачено  , у разі  прострочення  покупцем  строків  оплати  вартості   отриманого  товару  ,  він  зобов‘язаний  сплатити пеню  в розмірі  облікової  ставки  НБУ  від суми  простроченого  платежу  , за  кожен  день   прострочення.

Згідно пункту 6.1  договору  б/н від 16.02.2009р. та ст.. ст. 549, 550, 551  ЦК України , за несвоєчасну оплату за  отримання  товару   позивач нарахував відповідачу пеню в сумі  140 грн.  54  коп.  , яка на день розгляду справи позивачу не сплачена.

              Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

              Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

               Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.(ст.549 ЦК України)

 Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання. (ст.. 550 ЦК України)

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом може бути збільшений у договорі. (ст.. 551 ЦК України)

Стаття 1 Закону  України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання  грошових зобов'язань»передбачає, що  платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При таких умовах ,  позовні вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі  140 грн. 54 коп., документально обґрунтовані та підлягають до задоволення.

В результаті несвоєчасної оплати за отриманий товар позивач нарахував відповідачу   суму на яку борг зростає з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення –92 грн. 75 коп.  та 3% річних –37 грн. 50  коп. , які на день слухання справи позивачу не сплачені.

Боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

                Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом. (ст.625 ЦК України)

З огляду на наведене ,  позовні вимоги позивача щодо стягнення  з відповідача   суми на яку борг зростає з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення –92 грн. 75 коп.  та  3% річних  - 37 грн. 50  коп. ,  документально обґрунтовані і підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що даний спір виник внаслідок неправильних дій відповідача,   судові  витрати  покладаються  на  відповідача.

Разом з тим, згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України  №7/93 від 23.01.1993 р., з наступними змінами та доповненнями “Про державне мито”, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується державне мито в сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду державного мита сплачено 131 грн. 54 коп., а належало до сплати 102 грн. 00 коп. , а тому  решта суми сплаченого позивачем державного мита підлягає поверненню в порядку ст. 8 Декрету КМ України № 7/93 та Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, у зв’язку з тим, що сплачено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.

Керуючись ст.ст. 43, 44,  49, 82 - 85 ГПК України, ст.ст. 509, 510, 525, 526, 530,  549, 550, 551, 625, 712 Цивільного кодексу України,  господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити  .

2. Стягнути з Приватного  підприємства «Продторг –Тернопіль», м. Тернопіль  вул. Поліська , 14 ( код ЄДРПОУ  34473634)  в користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1   (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) -  2073 грн. 71 коп.   основного боргу , 140 грн. 54 коп.  пені, 92 грн. 75 коп.  інфляційних  збитків , 37 грн. 50 коп.  –3%  річних , 102  грн. 00 коп. в повернення  витрат по оплаті  державного мита , 236 грн.  00 коп.  в повернення витрат по  оплаті інформаційно-технічного забезпечення  судового процесу.  Видати наказ.

3. Повернути  Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_1 , АДРЕСА_1   (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)  із  державного  бюджету України  зайво сплаченого державного мита в сумі 29 (двадцять  дев‘ять) грн.  54 коп.

Квитанція  № 1122.63.4 від 14 жовтня  2009 року про сплату державного мита в сумі 131,54 грн., залишається в матеріалах справи.

Видати довідку.

4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, «22» лютого 2010 року  , через місцевий господарський суд.

     5. Рішення направити сторонам по справі.

Суддя