Постанова

від 12.06.2019 по справі 344/10480/16-а

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 344/10480/16-а

Провадження № 11-140апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 , Приватного підприємства Генеза (далі - ПП Генеза ) до державного реєстратора Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради Полтавець Юлії Миколаївни (далі - державний реєстратор Полтавець Ю. М. ), треті особи - Юридичний департамент Одеської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування дій

за касаційною скаргою державного реєстратора Полтавець Ю. М . на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 березня 2017 року (суддя Пастернак І. А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 року (судді Іщук Л. П., Сеник Р. П., Попко Я. С.),

УСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 та ПП Генеза звернулися до суду з адміністративним позовом, в якому просили:

- визнати протиправною реєстраційну дію № 11191050015005710 від 10 серпня 2016 року (державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи: зміна місцезнаходження; зміна складу або інформації про засновників), вчинену державним реєстратором Полтавець Ю. М .;

- визнати протиправною реєстраційну дію № 11191070016005710 від 10 серпня 2016 року (внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах: зміна керівника юридичної особи; зміна складу підписантів), вчинену державним реєстратором Полтавець Ю. М .;

- скасувати реєстраційну дію № 11191050015005710 від 10 серпня 2016 року (державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи: зміна місцезнаходження; зміна складу або інформації про засновників), вчинену державним реєстратором Полтавець Ю. М .;

- скасувати реєстраційну дію № 11191070016005710 від 10 серпня 2016 року (внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах: зміна керівника юридичної особи; зміна складу підписантів), вчинену державним реєстратором Полтавець Ю. М .

На обґрунтування вимог позивачі, зокрема, зазначили, що державним реєстратором Полтавець Ю. М. згідно з даними, вказаними у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) від 16 серпня 2016 року № 22169557, було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю Легіон-Захід (далі - ТОВ Легіон-Захід ), а саме проведено зміну місцезнаходження та складу або інформації про засновників. Реєстраційними діями від 10 серпня 2016 року за № 11191050015005710 та № 11191070016005710 було внесено зміни до відомостей про ТОВ Легіон-Захід , що не пов`язані зі змінами в установчих документах, а саме проведено зміну керівника юридичної особи; проведено зміну складу підписантів. Відповідачем при вчиненні зазначених реєстраційних дій було допущено недбалість та порушено вимоги чинного законодавства України щодо вчинення такого роду реєстраційних дій, внаслідок чого порушено права та законні інтереси ОСОБА_1 як мажоритарного засновника і генерального директора ТОВ Легіон-Захід та ПП Генеза як міноритарного засновника ТОВ Легіон-Захід .

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області постановою від 21 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 року, адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував реєстраційні дії від 10 серпня 2016 року № 11191050015005710 (державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи: зміна місцезнаходження; зміна складу або інформації про засновників) та № 11191070016005710 (внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; зміна керівника юридичної особи; зміна складу підписантів), вчинену державним реєстратором.

Стягнув з державного реєстратора на користь ОСОБА_1 5512 грн витрат по оплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що державний реєстратор як суб`єкт владних повноважень, який зобов`язаний довести правомірність своїх рішень та дій, не довів, що вчиняв реєстраційну дію відповідно до Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Закон № 755-IV). Судом першої інстанції були встановлені порушення при прийнятті реєстратором документів, які не спростовані відповідачем.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, державний реєстратор Полтавець Ю. М . звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачам у задоволенні позовних вимог.

Так, у касаційній скарзі державний реєстратор Полтавець Ю. М. не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

Зокрема, державний реєстратор зазначила, що вчинення реєстраційних дій на підставі недостовірних документів не свідчить про їхню протиправність, адже є похідними від факту виготовлення таких документів та подання їх для державної реєстрації. За таких обставин державним реєстратором не було порушено права та інтереси позивачів у сфері публічно-правових відносин, оскільки фактично були порушені саме корпоративні права позивачів як учасників товариства.

Отже, на її думку, питання скасування спірних реєстраційних дій повинно вирішуватись у порядку господарського судочинства, оскільки при здійсненні своїх владних управлінських функцій державний реєстратор діяв в межах закону, що виключає можливість розгляду позовних вимог позивачів за правилами адміністративного судочинства та вказує на існування невирішеного корпоративного спору, який передував даному.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ПП Генеза просять залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Вважають, що суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, надали належну правову оцінку діям державного реєстратора та вирішили спір відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 серпня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою державного реєстратора Полтавець Ю. М. та встановив строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 13 лютого 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки державний реєстратор оскаржує судові рішення, зокрема, і з мотивів порушення судами правил предметної юрисдикції.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши в установлених статтею 341 КАС межах наведені в касаційній скарзі та запереченні на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як установили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 9 серпня 2016 року до державного реєстратора Полтавець Ю. М. звернувся уповноважений представник ТОВ Легіон-Захід ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від 5 серпня 2016 року, виданої директором ТОВ Легіон-Захід ОСОБА_2 та скріпленої печаткою ТОВ Легіон-Захід , з документами для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу ТОВ Легіон-Захід , що містяться в Реєстрі.

Заявником ОСОБА_3 були подані державному реєстратору протокол загальних зборів учасників ТОВ Легіон-Захід від 4 серпня 2016 року № 1/к/2016, підписаний та скріплений печаткою ТОВ Легіон-Захід ; договір купівлі-продажу 80 % частки у статутному капіталі ТОВ Легіон-Захід від 4 серпня 2016 року, підписаний ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; статут ТОВ Легіон-Захід (нова редакція), затверджений протоколом загальних зборів учасників ТОВ Легіон-Захід 4 серпня 2016 року № 1/к/2016; довіреність від 5 серпня 2016 року; протокол ПП Генеза (ЄДРПОУ 30609857) від 3 серпня 2016 року, підписаний директором ОСОБА_2 та скріплений печаткою.

Як убачається із матеріалів справи, зокрема з витягу з Реєстру, на момент подання ОСОБА_4 документів на вчинення оскаржуваних реєстраційних дій особою, уповноваженою представляти ТОВ Легіон-Захід у правовідносинах з третіми особами, та особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, був ОСОБА_1 - керівник та підписант.

Отже, ОСОБА_3 , що діяв на підставі довіреності, виданої та підписаної ОСОБА_2 , яка не мала права вчиняти дії від імені ТОВ Легіон-Захід , станом на 9 серпня 2016 року не був уповноваженою особою ТОВ Легіон-Захід і не мав права подавати документи на проведення реєстраційних дій.

Відповідно, державний реєстратор, встановивши таку обставину, повинен відмовити у державній реєстрації.

Суди, частково задовольняючи позовні вимоги, зазначили, що необхідною передумовою для здійснення реєстраційних дій щодо юридичної особи є наявність належного документального підтвердження повноважень особи, яка звернулася до державного реєстратора від імені цієї юридичної особи (законного її представника чи представника юридичної особи за довіреністю), а також відповідність заявлених прав відомостям, що містяться в наданих документах, та дійшли висновку про порушення державним реєстратором статей 19, 28 Закону № 755-IV.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час вирішення цієї справи судами попередніх інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 1 частини першої статті 3 КАС справою адміністративної юрисдикції визнавав публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 чинного КАС, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення до суду) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.

Так, ОСОБА_1 та ПП Генеза оскаржують до адміністративного суду дії суб`єкта владних повноважень - державного реєстратора Полтавець Ю. М., пов`язані з реєстрацією змін до установчих документів ТОВ Легіон-Захід , внесенням відомостей щодо зміни керівника юридичної особи, зміни складу підписантів, посилаючись при цьому на недотримання цим суб`єктом встановленого законом порядку проведення такої реєстрації.

Проте з висловлених під час розгляду справи мотивів звернення до суду вбачається, що незаконність, на думку позивачів, реєстрації таких змін пов`язана з підробкою протоколу загальних зборів ТОВ Легіон-Захід , реєстрацією Статуту ТОВ Легіон-Захід в новій редакції без скріплення його підписами засновників (учасників); виключенням позивача ОСОБА_1 зі складу засновників (учасників) цього товариства, реєстрацією нового керівника ТОВ Легіон-Захід .

Отже, звернення ОСОБА_1 та ПП Генеза до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту їх корпоративних та майнових прав, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а (провадження № 11-479апп18), 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а (провадження № 11-574апп18).

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, постанова Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 березня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 року підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу державного реєстратора Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради Полтавець Юлії Миколаївни задовольнити частково.

2. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2017 рокускасувати, провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко Т. О. Анцупова В. С. Князєв С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко В. В. Британчук Н. П. Лященко Ю. Л. Власов В. В. Пророк М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук О. С. Золотніков О. Г. Яновська