Постанова

від 20.06.2019 по справі 910/1873/15-г

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2019 р. Справа№ 910/1873/15-г

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

секретар судового засідання: Денисюк І.Г.

за участю представників

позивача : Жабінець Н.А., Романенко Є.С.;

відповідача-1 : Костинчук П.М.

відповідача-2,3,4,5,6: не з`явився;

відділу ДВС : Кузьменко О.С.;

розглянувши апеляційні скарги Відділу примусового виконання рішень

Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "САКУРА I"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2019

у справі №910/1873/15-г (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-

імпортний банк України"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "САКУРА I"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЖТЕСТ"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "САКУРА-

ТЕХНО"

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "САКУРА

ГЛАСС"

5) Дочірнього підприємства "САКУРА Т"

6) Дочірнього підприємства "САКУРА ГЛАСС"

про стягнення 762 544,32 дол. США, що еквівалентно 17 879 769,38

грн. та 0,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 у справі №910/1873/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015, позов Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі за текстом - позивач) задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакура І" (далі за текстом - відповідач-1) на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №151410К2 від 18.03.2010 в розмірі 762 544 долари США 32 центи та 22 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пожтест" (далі за текстом - відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакура-Техно" (далі за текстом - відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сакура Гласс" (далі за текстом - відповідач-4), Дочірнього підприємства "Сакура Т" (далі за текстом - відповідача-5), Дочірнього підприємства "Сакура Гласс" (далі за текстом - відповідач-6), як з солідарних з відповідачем-1 боржників, на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №151410К2 від 18.03.2010 в розмірі 762 544 долари США 32 центи та 22 коп., а також стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 73 080 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення 12.05.2015 видано накази.

05.03.2019 відповідач-1 звернувся до місцевого господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просив суд:

- визнати помилковим, прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства, недійсним та скасувати Звіт про оцінку від 26.11.2018 №УКБ-03-11-18 належних відповідачу-1 нежилих приміщень 1-го поверху, які знаходяться за адресою: вул. Бориспільська, буд. 9, корп. 61, м. Київ, 02660, загальною площею 4 071,20 кв. м, підготовлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська оціночна компанія" з датою оцінки станом на 31.10.2018 в рамках виконавчого провадження №49431909 на замовлення позивача;

- визнати неправомірними та протиправними дії та рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича у виконавчому провадженні №49431909 щодо використання (зокрема, і при визначенні вартості нерухомого майна при його передачі на реалізацію шляхом проведення торгів) вищевказаного Звіту про оцінку від 26.11.2018 №УКБ-03-11-18.

Вимоги скарги обґрунтовані тим, що оцінка майна проведена з суттєвим відступленням від методики оцінки, яка визначена чинним законодавством України, внаслідок чого визначена вартість нерухомого майна відповідача-1 не відповідає ринковим цінам, є значно заниженою, а продаж майна за вказаною ціною призведе до припинення діяльності боржника в цілому.

Також скаржник вважає, що процесуальні дії державного виконавця з визначення оцінки нежилих приміщень на основі спірного Звіту є такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки Звіт є неповним, недостовірним та таким, що не визначає ринкову вартість майна, не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, а тому він не може використовуватися для визначення ринкової вартості майна з метою подальшого його продажу на конкурентних засадах. На підтвердження своїх доводів, відповідачем-1 надано звіт від 26.02.2019 про оцінку нежилих приміщень відповідача-1 станом на 31.10.2018, складений Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЮАЖ на замовлення відповідача-1, а також суду було додатково надано рецензію від 12.03.2019 на оспорюваний Звіт Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська оціночна компанія".

Окрім того, відповідач-1 просив суд зупинити передачу державним виконавцем на реалізацію описаного і арештованого майна відповідача-1, а саме: нежилих приміщень 1-го поверху, які знаходяться за адресою: вул. Бориспільска, буд. 9, корп. 61, м. Київ, 02660, загальною площею 4 071,2 кв. м.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у справі №910/1873/15-г частково задоволено скаргу відповідача-1. Визнано незаконними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича щодо використання звіту №УКБ-03-11-18 про оцінку вартості майна від 31.10.2018, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська оціночна компанія" при реалізації арештованого майна боржника у ВП №49431909. В задоволенні решти скарги відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна згідно із законодавством. Скаржник не надав суду доказів його звернення до державного виконавця із заявами (клопотаннями), висловлюваннями своїх доводів та міркувань з усіх питань, що виникли в процесі виконавчого провадження №49431909, надання письмових пояснень відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема надання переліку об`єктів для порівняння оцінюваного майна боржника та якісного аналізу ринку попиту на аналогічні об`єкти оцінювання нерухомого майна, у зв`язку з чим в задоволенні вимог скарги щодо визнання помилковим, недійсним та скасування Звіту про оцінку вартості майна відмовлено.

Водночас, оскільки державний виконавець не направив боржнику звіт №УКБ-03-11-18 про оцінку вартості майна від 31.10.2018, складений 26.11.2018, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що скарга відповідача-1 в частині оскарження дій та рішень державного виконавця щодо використання Звіту про оцінку майна підлягає задоволенню.

В задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення передачі на реалізацію описаного та арештованого майна суд відмовив, вказавши про те, що вказані дії не входять до повноважень суду.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у справі №910/1873/15-г про часткове задоволення скарги відповідача-1 та прийняти рішення про відмову у задоволені скарги у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що норми ч.5 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження , на яку послався місцевий господарський суд, не покладають на державного виконавця обов`язку направляти боржнику повного звіту про оцінку вартості майна з усіма додатками, що свідчить про невірне застосування судом вказаної правової норми.

Суд визнав неправомірними дії державного виконавця щодо використання Звіту про оцінку майна, не вказавши при цьому в чому полягає причинний зв`язок між не надісланням повного тексту Звіту боржнику та його використанні при реалізації арештованого майна.

Окрім того, скаржник звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що відповідачем-1 пропущено десятиденний строк на оскарження дій державного виконавця, встановлений у ч.5 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження та в ст. 341 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Відповідач-1 також подав апеляційну скаргу, в якій просив суд:

- зупинити передачу державним виконавцем на реалізацію описаного і арештованого майна, а саме: належних відповідачу-1 нежилих приміщень 1-го поверху, які знаходяться за адресою: вул. Бориспільска, буд. 9, корп. 61, м. Київ, 02660, загальною площею 4 071,2 кв. м.;

- змінити ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у справі №910/1873/15-г в частині часткового задоволення вимог скарги відповідача-1 на дії державного виконавця, доповнивши мотивувальну частину судового рішення доводами відповідача-1, викладеними у його скарзі на дії державного виконавця та які зазначені в даній апеляційній скарзі;

- частково скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у справі № 910/1873/15-г в частині відмови відповідачу-1 у визнанні помилковим, прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства, недійсним та скасуванні Звіту про оцінку, ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог.

Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що наведені у скарзі на дії державного виконавця та які зазначалися вище.

В судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав свою апеляційну скаргу, просив суд скаргу задовольнити. Проти задоволення апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заперечував.

В судовому засіданні представники позивача та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити. Натомість в задоволенні апеляційної скарги відповідача-1 просив відмовити.

Представники решти відповідачів у судове засідання не з`явилися, про поважність причин нез`явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у відсутності представників нез`явившихся відповідачів.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що ухвала суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню та зміні, виходячи з наступного.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

Згідно з ч.4 ст. 3 названого Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

За змістом ч.1 ст. 10 і ч.1 ст. 11 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім.

Відповідно до ст. 33 цього Закону спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

В ч.2 ст. 32 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні передбачено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (ч.1 ст. 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

За змістом ст. ст. 12, 33 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 у справі №914/881/17 (провадження №12-18гс18) і Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 у справі №711/650/13-ц (провадження № 61-1186св17) та постанові від 30.07.2018 у справі №23/100-12.

Зважаючи на викладене та з урахуванням положень пункту 4 частини 1 статті 275 та статті 278 ГПК України оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні скарги відповідача-1 на дії державного виконавця щодо визнання недійсним і скасування звіту, а провадження у зазначеній справі в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України (аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 08.10.2018 у справі №910/10063/16).

Відносно решти вимог скарги відповідача-1 на дії державного виконавця, колегія суддів зазначає наступне.

Оцінка майна боржника за своєю суттю є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії.

Таким чином, відповідальність за порушення строку надання звіту суб`єктом оціночної діяльності та наявність недоліків у проведенні оцінки у виконавчому провадженні покладається на державного виконавця, яким було призначено таку оцінку.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.11.2015 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 910/1873/15-г від 12.05.2015.

Постановою ВП №49431909 від 01.12.2015 накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках в банківських установах, у межах суми 762 544, 32 дол. США та або еквівалентні сумі в національній чи іноземній валюті, а також накладено арешт на все майно боржника.

На підставі акту №150/9 від 04.02.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. у виконавчому провадженні ВП №49431909 описано та арештовано майно відповідача-1, а саме: нежилі приміщення першого поверху (в літ. 61), загальною площею 4 071,2 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 та належить на праві власності відповідачу-1 на підставі винесених Господарським судом міста Києва рішення від 04.02.2009 та ухвали від 18.02.2009 №18/45-32/517 (реєстраційне посвідчення серія та номер №0016859, видане 17.12.2009 КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна").

Постановою від 16.02.2016 призначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська оціночна компанія", яке має сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, виданий 17.03.2014 Фондом державного майна України за №16149/14, суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу №910/1873/15-г від 12.05.2015.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час винесення постанови про залучення суб`єкта оціночної діяльності, тобто на 16.02.2016) для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. Як експерт або спеціаліст може бути запрошена будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі. Експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові державного виконавця, а також надати усні рекомендації щодо дій, які виконуються за його присутності. Експерт, спеціаліст і суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги. Розмір винагороди визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Винагорода та інші витрати, зумовлені проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання належать до витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. За відмову без поважних причин від надання висновку чи за надання висновку, що містить завідомо неправдиві відомості, експерт несе кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений державним виконавцем. Збитки, завдані сторонам внаслідок видачі такого висновку, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом. За недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання несе відповідальність у порядку, встановленому законом, а оцінювач - кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений державним виконавцем.

Листом від 09.12.2016 відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомив позивача (стягувача) про необхідність здійснити оплату послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська оціночна компанія" за проведення оцінки описаного та арештованого майна та надав рахунок на оплату від 08.12.2016 на суму 6 500,00 грн.

27.03.2018 позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про призначення експерта оціночної діяльності, у відповідь на яку отримав лист від 29.05.2018 №10326-33-18/20-1 про те, що постановою від 16.02.2016 суб`єктом оціночної діяльності призначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська оціночна компанія", але авансові внески для оплати витрат на залучення до проведення виконавчих дій суб`єктів господарювання на платній основі державними виконавцями відділу не використовуються, оскільки Міністерством юстиції України не проведено тендеру/конкурсу між оцінювачами, з якими можна укладати договори на проведення оцінки майна. З метою забезпечення проведення оцінки описаного майна, позивачу відповідно до ст. ст. 18, 43 Закону України Про виконавче провадження запропоновано здійснити авансування витрат на залучення для провадження виконавчих дій суб`єкта господарювання, перерахувавши кошти на рахунок залученого державним виконавцем суб`єкта оціночної діяльності. Аналогічний за змістом лист від 02.10.2018 було вручено позивачу 02.10.2018.

Оцінку вартості майна було проведено Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська оціночна компанія" 31.10.2018, а Звіт №УКБ-03-11-18 про оцінку вартості майна складено 26.11.2018.

Відповідно до ч.5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення . Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

В матеріалах справи наявне повідомлення про експертну оцінку майна №32116-0-33-15/20-1/9 від 29.01.2019, адресоване стягувачу та боржнику, в якому зазначено про те, що із звітом про оцінку майна можна ознайомитись у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. В додатку до повідомлення надіслано витяг зі Звіту №УКБ-03-11-18 про оцінку вартості майна, а саме його перший та останній аркуші.

Представник позивача (стягувача) отримав повідомлення під розписку 29.01.2019, а відповідачу-1 (боржнику) повідомлення було надіслано поштою, на підтвердження чого суду надано фіскальний чек від 30.01.2019 (код для пошуку поштового відправлення вказаний у чеку - 0405341077540).

Відповідач-1 в своїй скарзі зазначав про те, що він не отримував повідомлення.

Відділом державної виконавчої служби надано суду апеляційної інстанції копію конверту, в якому на адресу відповідача-1 надсилалося повідомлення про експертну оцінку майна №32116-0-33-15/20-1/9 від 29.01.2019. Вказаний конверт повернувся до відділу державної виконавчої служби з відміткою відділення поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання .

Наведене свідчить про те, що боржник не отримував повідомлення про експертну оцінку майна №32116-0-33-15/20-1/9 від 29.01.2019, яке орган державної виконавчої служби надіслав для вчинення відповідних дій.

Представник органу державної виконавчої служби у своїх поясненнях зазначав про те, що відповідно до п.20 розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, державний виконавець не зобов`язаний надсилати сторонам звіт про оцінку майна, а лише повідомлення про оцінку майна.

Так, згідно з п.20 розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, у разі якщо оцінку майна проводив суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, виконавець надсилає сторонам повідомлення про оцінку майна не пізніше наступного робочого дня після отримання звіту про оцінку майна.

Однак вказана норма не позбавляє виконавця обов`язку дотримуватися строку, встановленого в ч.5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", для повідомлення сторін виконавчого провадження про результати визначення вартості чи оцінки майна.

До того ж, зміст поняття повідомлення передбачає не тільки направлення відомостей, з якими особу слід ознайомити, а й отримання цією особою зазначених відомостей (відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №233/844/18).

Поряд з тим, відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

З наведеного слідує, що порушення державним виконавцем строків здійснення виконавчих дій (зокрема, повідомлення про результати оцінки майна), такі порушення не є підставою для скасування відповідної виконавчої дії (прийняття звіту) відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України Про виконавче провадження (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 08.10.2018 у справі №910/10063/16).

Водночас, колегія суддів зазначає, що в п.2 ч.2 ст. 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна , у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Стаття 13 названого Закону визначає, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна , а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

В матеріалах справи наявні Звіт від 26.02.2019 про оцінку нежилих приміщень відповідача-1 станом на 31.10.2018, складений Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЮАЖ на замовлення відповідача-1, та рецензія від 12.03.2019 на Звіт про оцінку вартості майна №УКБ-03-11-18 від 26.11.2018, які суд першої інстанції залишив поза своєю увагою та не надав їм оцінки.

Так, згідно з рецензією від 12.03.2019 на спірний Звіт №УКБ-03-11-18 від 26.11.2018:

- вид вартості не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, враховуючи мету оцінку;

- зібраних вихідних даних, аналітичних оглядів по регіону та іншої інформації не достатньо для проведення оцінки майна;

- описана література, що не використана у даній роботі; не проведено аналіз існуючого та найбільш ефективного використання;

- не описано технічний стан будівлі, у якій розташоване оцінюване приміщення;

- не проведено аналіз місця розташування, оточення, рівня забезпечення транспортом, ділової активності та інфраструктури, рівня інвестиційної привабливості, та відповідно не враховано це у виборі об`єктів порівняння;

- не проведено огляд ринку нерухомості регіону розташування;

- у розрахунках дохідним підходом використані некоректні об`єкти порівняння, що дало велике коливання орендної ставки у отриманому ранжованому ряді;

- у порівняльному підході об`єкти порівняння не описано, тому їх придатність для використання у розрахунку не підтверджена. Коригування також не описані, не обґрунтовані;

- вартість значно нижча ніж ринкова;

- Звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у Звіті, після виправлення зазначених недоліків.

Окрім того, відповідачем-1 надано суду звіт від 26.02.2019 про оцінку нежилих приміщень відповідача-1 станом на 31.10.2018, складений Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЮАЖ на замовлення відповідача-1, згідно з яким ринкова вартість об`єкта оцінки склала 47 515 000,00 з ПДВ або 39 596 000,00 грн. без ПДВ.

Натомість у спірному Звіті про оцінку вартості майна №УКБ-03-11-18 від 26.11.2018 визначено ринкову вартість об`єкту оцінки у сумі 15 539 000,00 грн. без ПДВ.

Тобто, в даному випадку при проведенні оцінки вартості одного й того ж самого нерухомого майна станом однакову календарну дату суб`єкти оціночної діяльності визначили різну ринкову вартість належного боржникові майна і різниця складає більше 24 000 000 грн.

Виходячи зі змісту ст. ст. 25, 32 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності несуть відповідальність за порушення вимог цього Закону в порядку, встановленому законами. Оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Органом державної виконавчої служби було отримано складений за замовленням боржника Звіт Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮАЖ від 26.02.2019 про оцінку нежилих приміщень 04.03.2019, а рецензію від 12.03.2019 - 19.03.2019, про що свідчать відомості з сайту Укрпошти з відстеження відповідних поштових відправлень (роздруківка з сайту наявна в матеріалах справи).

Однак, не дивлячись на отримання від боржника вищезгаданих Звіту та рецензії, які свідчать про наявність недоліків у раніше складеному Звіті про оцінку вартості майна №УКБ-03-11-18 від 26.11.2018, що вплинули на достовірність оцінки майна боржника, державним виконавцем не було вчинено з цього приводу жодних дій, не повідомлено про це стягувача та передано майно на реалізацію, що підтверджується листом Державного підприємства СЕТАМ №2748/18-18-19 від 07.03.2019 (том справи - 5, аркуш справи - 94), в якому орган державної виконавчої служби, позивача (стягувача) та відповідача-1 (боржника) повідомлено про реалізацію предмету іпотеки (спірного нерухомого майна) шляхом проведення електронних торгів, призначених на 05.04.2019, за ціною 15 539 000,00 грн. (тобто за ціною, визначеною в оспорюваному відповідачем-1 Звіті №УКБ-03-11-18 від 26.11.2018).

Згідно з наданими суду апеляційної інстанції усними поясненнями державного виконавця Кузьменко О.С. у судовому засіданні 20.06.2019, електронні торги з реалізації майна відповідача-1, призначені на 05.04.2019, не відбулися.

Враховуючи, що у державного виконавця були в наявності документи, які підтверджували невідповідність ціни майна визначеній у звіті №УКБ-03-11-18 від 26.11.2018, але жодних дій з цього приводу державним виконавцем вчинено не було та використано вищевказаний Звіт, в тому числі при визначенні вартості нерухомого майна при його передачі на реалізацію шляхом проведення торгів, вимога відповідача-1 про визнання таких дій та рішення про використання Звіту неправомірними та протиправними є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Водночас колегія суддів не вбачає правових підстав для зупинення передачі на реалізацію описаного і арештованого майна, у зв`язку з чим клопотання відповідача-1 з цього приводу задоволенню не підлягає, оскільки це виходить за межі повноважень суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За результатами перегляду даної справи доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження. Натомість колегією суддів встановлено невірне застосування судом першої інстанції норм процесуального права в частині вимог скарги відповідача-1 щодо визнання помилковим, прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства, недійсним та скасування Звіту про оцінку від 26.11.2018 №УКБ-03-11-18. Відповідні порушення мають бути усунені апеляційним господарським судом шляхом скасування оскаржуваної ухвали суду та прийняття нового рішення про закриття провадження у частині вимог щодо недійсності та скасування Звіту.

Колегія суддів погоджується з правильністю висновку місцевого господарського суду щодо задоволення решти скарги відповідача-1 на дії державного виконавця, але вважає за необхідне змінити його мотивувальну частину, виклавши її в редакції даної постанови.

Витрати за подання апеляційних скарг, з огляду на відмову у їх задоволенні, покладаються на скаржників.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 269, 273, 275, 277, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "САКУРА I" та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у справі №910/1873/15-г скасувати в частині відмови у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "САКУРА I" на дії державного виконавця про визнання помилковим, прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства, недійсним та скасування Звіту про оцінку від 26.11.2018 №УКБ-03-11-18 належних відповідачу-1 нежилих приміщень 1-го поверху, які знаходяться за адресою: вул. Бориспільська, буд. 9, корп. 61, м. Київ, 02660, загальною площею 4 071,20 кв. м, підготовленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська оціночна компанія" з датою оцінки станом на 31.10.2018 в рамках виконавчого провадження № 49431909.

3. В цій частині провадження у справі закрити.

4. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 у справі №910/1873/15-г в частині визнання неправомірними та протиправними дій і рішень головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича у виконавчому провадженні № 49431909 щодо використання (зокрема, і при визначенні вартості нерухомого майна при його передачі на реалізацію шляхом проведення торгів) Звіту про оцінку від 26.11.2018 №УКБ-03-11-18 змінити, шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

5. Матеріали справи повернути Господарському суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у порядку і строки, встановлені ГПК України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 25.06.2019.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир