Рішення

від 19.06.2019 по справі 904/1891/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2019м. ДніпроСправа № 904/1891/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ Юкон", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротрансавто", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 301 639,99 грн. за договором поставки № 120918/1 від 12.09.2018

Представники:

Від позивача Кірієнко Ю.А. - директор

Від позивача Біліба В.В. - засновник

Від відповідача Снігур А.С. - адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КБ Юкон" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротрансавто" про стягнення заборгованості за договором поставки № 120918/1 від 12.09.2018 у сумі 301 639,99 грн., яка складається з суми основного боргу - 274 850,04 грн., пені - 14 410,15 грн., та 36% річних - 12 379,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 10.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду в засіданні на 27.05.2019.

23.05.2019 Відповідач надав відзив на позов, в якому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КБ Юкон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротрансавто" з претензіями про погашення заборгованості, проведення звірки стану розрахунків за договором поставки №120919/1 від 12.09.2018 р. не зверталось. Також, за обставинами виникнення заборгованості переговори не проводились.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку Відповідача на час звернення Позивача до господарського суду, згідно акту звірки за період дії договору з вересня 2018 року по квітень 2019 року заборгованість відповідача складає всього 20 335,54 грн., яка виникла у зв`язку з невиконанням Позивачем умов п. 2.1 договору, в частині не надання в повному обсязі паспортів (сертифікатів) якості виробника на поставлений товар, що виключало законні підстави для проведення повного розрахунку. Зазначені сертифікати якості Позивачу не надано до цього часу. Даний факт підтверджується випискою з банку про рух коштів по рахунку Відповідача в ПАТ КБ Земельний Капітал та копіями виставлених Позивачем платіжних документів.

Ухвалою суду від 27.05.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 11.06.2019.

30.05.2019 Позивач надав відповідь на відзив в якій зазначив, що посилання відповідача на те, що позивач не звертався до відповідача з претензією про погашення заборгованості та не проводив переговорів не ґрунтується ні на законі, ні на договорі. Досудове врегулювання спору є добровільним порядком, яке реалізується у формі претензійного провадження в який не втручається суд, і він не є стадією господарського процесу. Використання досудового претензійного порядку є правом, а не обов`язком суб`єктів господарських правовідносин, оскільки встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації конституційного права на судовий захист.

Як вбачається з тексту договору поставки нафтопродуктів № 120918/1 від 12 вересня 2018 року при узгодження умов цього договору сторони не передбачили обов`язковий претензійний порядок врегулювання спорів.

Щодо переговорів, на які посилається відповідач, то порядок їх проведення також не обумовлений договором.

Також Позивач зазначив, що за даними бухгалтерського обліку відповідача у нього обліковується заборгованість в сумі всього 20335,54 грн. то в цій частині відповідач вводить суд в оману.

В доданому до відзиву акті звірки взаємних розрахунків за період з вересня 2018 по квітень 2019 року відображені не всі господарські операції між сторонами (акт звірки в редакції позивача додається).

В акті звірки в редакції відповідача не відображена операція по придбанню ним палива дизельного Євро ІUN-1202-3-Ш у кількості 8370,00 літрів на загальну суму 254514,96 грн., у тому числі ПДВ 42419,16 грн. за видатковою накладною № 174 від 24 жовтня 2018 р. Але оплата за цією накладною, яка була здійснена 23.10.2018 р. в сумі 254514,96 грн. відображена (копії рахунку на оплату № 167 від 23.10.2018 р., видаткової накладної № 174 від 24.10.2018 р., ТТН №Р174 від 24.10.2018 р., платіжного доручення № 406 від 23.10.2018 додаються).

При цьому, як видно з копії Товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів № Р174 від 24.10.2018 р., за якою дизельне паливо було доставлено відповідачу, у останнього не було ніяких претензій до вантажовідправника в частині відсутності будь-яких документів на товар.

Позивач зазначив, що умовами договору сторони не передбачили обов`язковий перелік документів, які надаються Постачальником Покупцеві при передаванні нафтопродуктів, окрім видаткової накладної.

Оскільки відповідач прийняв товар, що підтверджується підписом посадової особи та печаткою відповідача, і не пред`явив позивачу жодних претензій ні щодо якості отриманого товару, ні щодо відсутності буд-яких документів на цей товар, його посилання на невиконання позивачем умов договору безпідставні.

Відповідач не надав ні позивачу, ні суду жодного письмового доказу того, що ним не були отримані паспорти якості виробника на отриманий товар за будь-якою партією товару отриманою за період с вересня 2018 р. по день подання позовної заяви. Про відсутність паспортів якості на товар, відпущений за видатковими накладними № 39 від 01.03.2019 року, № 48 від 14.03.2019 року, № 58 від 01.04.2019 року позивачу стало відомо тільки з отриманого відзиву на позовну заяву.

До того ж наявність або відсутність паспортів якості ніяк не стосується обов`язку відповідача сплатити отриманий товар, як це передбачено пунктом 1.1. договору поставки та частиною 1 ст. 712 ЦК України.

Ухвалою від 11.06.2019 оголошено перерву до 19.06.2019.

Позивач у судовому засіданні 19.06.2019 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 19.06.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КБ Юкон" (далі ( постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпротрансавто" (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів № 120918/1 (далі - договір).

На умовах цього договору постачальник зобов`язується передати покупцю нафтопродукти (іменовані надалі по тексту договору - товар) відповідно видаткової накладної, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити поставлений йому товар в строк і в порядку, встановленому цим законом (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.3. договору покупець надає право власності на товар і несе пов`язані з цим ризики (пошкодження, псування товару тощо) з моменту фактичного прийому товару покупцем. факт прийому товару підтверджується підписанням товарно-транспортної накладної (ТТН).

Згідно п. 4.1. договору сторони за цим договором здійснюють взаємні розрахунки, які складаються з вартості товару зазначеної в товарній накладній.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що ціна товару по кожній позиції визначена у видатковій накладній, яка є невід`ємною частиною цього договору.

У відповідності до п. 4.5. договору покупець зобов`язаний оплатити шляхом перерахування на поточний рахунок продавця вартість поставлених товарів, не пізніше 1 (одного) календарного дня після передачі товару.

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що він набуває чинності в момент його підписання і дії до 31.12.2019.

Позивачем відповідачеві виставлені рахунки на оплату № 33 від 20.02.2019 на суму 202 587,48 грн. (а.с. 21), № 51 від 14.03.2019 на суму 125 062,56 грн. (а.с. 26), № 59 від 22.03.2019 на суму 97 200,00 грн. (а.с. 29).

На виконання умов договору позивачем відповідачеві здійснено поставку дизельного пального у кількості 17 740 л. на загальну суму 424 850,04 грн., що підтверджується видатковими накладними №39 від 01.03.2019 на суму 202 587,48 грн. (а.с. 22), №48 від 14.03.2019 на суму 125 062,56 грн. (а.с. 26), №58 від 01.04.2019 на суму 97 200,00 грн. (а.с. 30). Вказаний товар отриманий представником відповідача без заперечень, що підтверджується його підписом та печаткою підприємства відповідача. Також поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 23, 28, 31).

Відповідач за поставлений товар розрахувався часткову в наслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 274 850,04 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

У відповідності до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на умови договору строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів оплати поставленого товару в сумі 274 850,04 грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

За викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 274 850,04 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у сумі 14 410,15 грн. та 36% річних - 12 379,80 грн. за період з 02.03.2019 по 03.05.2019.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків сторони несуть відповідальність згідно з положеннями договору, якщо інший рівень відповідальності сторони не встановили в додатковій угоді о цього договору.

За прострочення виконання своїх зобов`язань, сторони сплачують договірну неустойку в таких розмірах: у разі порушення термінів оплати, покупець сплачує пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, як5а діяла в період зазначеного порушення, за кожен день такого порушення від вартості товару, який повинен бути сплачений. У разі порушення термінів підписання акту прийому-передачі товару (якщо підписання такого акту прийому-передачі потрібно постачальником або визначено умовами договору), покупець сплачує штраф у розмірі 0,1 % від вартості товару, щодо якого має бути підписаний певний акт (п. 6.2., пп. 6.2.1. договору).

У разі прострочення оплати покупцем більш ніж на добу, покупець оплачує постачальнику 36% річних за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення оплати, які нараховуються та сплачуються незалежно від встановлених в договорі штрафних санкцій (п. 6.3. договору).

Відповідно до п. 6.4. договору сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань за цим договором стягуються за весь період прострочення, без урахування норми ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо обмеження такого терміну шістьма місяцями. І такі штрафи санкції (пеня, штрафи) продовжують нараховуватись до дати повного виконання стороною відповідних прострочених зобов`язань за договором.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Перевіривши розрахунки пені та 36% річних, судом встановлено, що позивачем не вірно здійснено їх нарахування, оскільки пунктом 4.5. Договору встановлено оплату не пізніше 1 календарного дня після передачі товару.

Тобто, пеню необхідно нараховувати за період з 03.03.2019 по 03.05.2019 та її сума, що підлягає до стягнення становить 14 204,41 грн.

В частині стягнення пені у сумі 205,74 грн. слід відмовити.

36% річних, що підлягають до стягнення за період з 03.03.2019 по 03.05.2019 становлять 12 231,80 грн.

В частині стягнення 36% річних у сумі 148,00 грн. слід відмовити.

Суд не приймає заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов з наступних підстав.

Як зазначалось вище, відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його: невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Посилання відповідача на те, що позивач не звертався до відповідача з претензією про погашення заборгованості та не проводив переговорів не ґрунтується ні на законі, ні на договорі, оскільки досудове врегулювання спору є добровільним порядком, яке реалізується у формі претензійного провадження в який не втручається суд, і він не є стадією господарського процесу. Використання досудового претензійного порядку є правом, а не обов`язком суб`єктів господарських правовідносин, оскільки встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації конституційного права на судовий захист.

З тексту договору поставки нафтопродуктів № 120918/1 від 12 вересня 2018 вбачається, що при узгодження умов цього договору сторони не передбачили обов`язковий претензійний порядок врегулювання спорів.

Також суд звертає увагу на те, що порядок проведення переговорів, на які посилається відповідач, також не обумовлений договором.

Щодо даних бухгалтерського обліку відповідача про наявність заборгованості в сумі всього 20 335,54 гри. суд зазначає, що в доданому до відзиву акті звірки взаємних розрахунків за період з вересня 2018 року по квітень 2019 року відображені не всі господарські операції між сторонами.

Так, в акті звірки в редакції відповідача не відображена операція по придбанню ним палива дизельного Євро ІМ-1202-3-Ш у кількості 8 370,00 літрів на загальну суму 254 514,96 грн., у тому числі ПДВ 42419,16 грн. за видатковою накладною № 174 від 24 жовтня 2018 р. Але оплата за цією накладною, яка здійснена 23.10.2018 р. в сумі 254 514,96 грн. відображена (а.с. 72-75).

При цьому, як видно з копії Товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів № Р174 від 24.10.2018 р., за якою дизельне паливо доставлено відповідачу, у останнього не було ніяких претензій до вантажовідправника в частині відсутності будь-яких документів на товар.

Посилання відповідача на невиконання позивачем умов п.2.1. договору судом не приймаються на підставі наступного.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що якість товару, що поставляється, підтверджується паспортом/сертифікатом якості виробника і повинна відповідати стандартам або технічним умовам на цей товар .

Умовами договору сторони не передбачили обов`язковий перелік документів, які надаються постачальником покупцеві при передаванні нафтопродуктів, окрім видаткової накладної.

Оскільки відповідач прийняв товар, що підтверджується підписом посадової особи та печаткою відповідача, і не пред`явив позивачу жодних претензій ні щодо якості отриманого товару, ні щодо відсутності буд-яких документів на цей товар, його посилання на невиконання позивачем умов договору безпідставні.

Відповідачем не надано жодного письмового доказу того, що ним не отримані паспорти якості виробника на отриманий товар за видатковими накладними № 39 від 01.03.2019 року, №48 від 14.03.2019 року, №58 від 01.04.2019 року.

Суд зазначає що наявність або відсутність паспортів якості ніяк не стосується обов`язку відповідача сплатити отриманий товар, як це передбачено пунктом 1.1. договору поставки та частиною 1 ст. 712 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача суму основного боргу у розмірі 274 850,04 грн., 12 231,80 грн. - 36 % річних, 14 204,41 грн. - пені.

В частині стягнення 148,00 грн. - 36 % річних та 205,74 грн. - пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ Юкон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротрансавто" про стягнення заборгованості у сумі 301 639,99 грн. за договором поставки № 120918/1 від 12.09.2018 - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротрансавто" 49021, м. Дніро, вул. Берегова, буд. 200, код ЄДРПОУ 39517314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ Юкон" (49049, м. Дніпро, вул. Верхоянська, буд 49, офіс 5/1, код ЄДРПОУ 39723756) суму основного боргу у розмірі 274 850,04 грн., 12 231,80 грн. - 36 % річних, 14 204,41 грн. - пені та 4 519,29 грн. - витрат по сплаті судового збору , про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротрансавто" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КБ Юкон" 148,00 грн. - 36 % річних та 205,74 грн. - пені - відмовити.

Судовий збір у сумі 5,31 грн. покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.06.2019

Суддя Н.Г. Назаренко