Рішення

від 12.06.2019 по справі 910/16703/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2019Справа № 910/16703/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ УКРАЇНА"

про стягнення 890 070,34 грн.

за участю представників:

від позивача: Голінний А.М.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Смілянське комунальне виробниче підприємство "Комунальник" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ УКРАЇНА" про стягнення безпідставно перерахованих коштів в загальній сумі 890 070,34 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2018 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2019 (після усунення недоліків позовної заяви) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/16703/18, розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 05.02.2019.

22.01.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем оплачені послуги на підставі виставлених відповідачем рахунків, в своєю чергу відповідач надав, а позивач прийняв обумовлені договором послуги без заперечень, про що сторонами складені акти надання послуги. За доводами відповідача, оскільки грошові кошти у сумі 890 070,34 грн. сплачені на виконання договору, посилання позивача на приписи ст. 1212 ЦК України є безпідставним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2019 відмовлено Смілянському комунальному виробничому підприємству "Комунальник" у задоволенні клопотання про участь особи у судовому засіданні 05.02.2019 в режимі відеокоференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 задоволено клопотання позивача - Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконеренції та доручено забезпечення проведення відеоконференції 05.02.2019 о 15:10 Придніпровському районному суду міста Черкаси.

В судовому засіданні 05.02.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 26.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 продовжено підготовче провадження у справі № 910/16703/18 на 30 днів, відкладено підготовче засідання у справі № 910/16703/18 на 19.03.2019.

18.03.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про повернення позовної заяви.

В судовому засіданні 19.03.2019 судом розглянуто заяву відповідача про повернення позовної заяви та відмовлено в її задоволенні, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Заява відповідача обґрунтована тим, що встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" строк ліквідаційної процедури закінчився 14.02.2016, а тому ліквідатор, арбітражний керуючий Голінний А.М. не мав повноважень в грудні 2018 року підписувати позовну заяву та подавати її до суду.

Однак, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.09.2010 порушено провадження у справі № 01/1720 про банкрутство Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник".

Арбітражний керуючий Голінний Андрій Михайлович призначений ліквідатором Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" на підставі постанови Господарського суду Черкаської області від 14.02.2015 у справі № 01/1720.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03.10.2018 продовжено строк ліквідаційної процедури боржника та повноважень ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Голінного А.М., на шість місяців.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.03.2019 продовжено установлений ухвалою суду від 03.10.2018 строк завершення ліквідаційної процедури боржника та подання ліквідатором банкрута суду відомостей щодо її проведення за цей період до 14.09.2019.

У відповідності до ч. 7 ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор виконує свої повноваження до внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про припинення юридичної особи - банкрута.

Станом на час подання позову відомості про припинення СКВП "Комунальник" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесені.

Також, у відповідності до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником та підписантом СКВП "Комунальник" з 14.02.2015 зазначено арбітражного керуючого Голінного А.М.

З урахуванням наведеного, позовна заява підписана від імені СКВП "Комунальник" уповноваженою особою та у суду відсутні правові підстави для залишення позову без розгляду з причин, зазначених відповідачем у своїй заяві.

Враховуючи наведене, суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про повернення позовної заяви про залишення позову без розгляду.

В судовому засіданні 19.03.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 09.04.2019.

29.03.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

08.04.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ УКРАЇНА" надійшла заява про залишення без розгляду відповіді на відзив та заява про відвід судді Гулевець О.В. від участі в розгляді справи.

Судом відкладено розгляд справи для вирішення питання про відвід судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2019 за наслідками розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ УКРАЇНА" про відвід судді Гулевець О.В. від участі у розгляді справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, з огляду на що передано заяву для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України та зупинено провадження у справі №910/16703/18 до вирішення суддею, визначеного у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України, заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ УКРАЇНА" про відвід судді Гулевець О.В.

В результаті автоматизованого розподілу матеріалів заяви по справі №910/16703/18, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ УКРАЇНА" про відвід судді Гулевець О.В. від розгляду справи №910/16703/18 передано на розгляд судді Щербакову С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2019 у задоволенні вказаної вище заяви про відвід судді Гулевець О.В. від розгляду справи № 910/16703/18 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 поновлено провадження у справі № 910/16703/18 та призначено підготовче засідання на 22.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ УКРАЇНА" про участь у судовому засіданні 22.05.2019 з розгляду справи №910/16703/18 у режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 22.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.06.2019, про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання. Відповідачу направлено ухвалу про виклик в судове засідання з розгляду справи по суті, що відбудеться 12.06.2019.

Щодо заяви відповідача про залишення без розгляду відповіді на відзив, то судом встановлено, що у відповіді на відзив позивачем було обґрунтовані причини пропущення строку на подання відповіді на відзив, а саме у зв`язку із неотриманням відзиву та ознайомлення із поданим відповідачем відзивом 19.03.2019 в приміщенні суду, про що свідчить відповідна відмітка на клопотанні про ознайомлення з матеріалами справи. За таких обставин, оскільки судом прийнято до розгляду відповідь на відзив, заява відповідача про залишення без розгляду даної відповіді на відзив не підлягає задоволенню судом.

29.05.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ УКРАЇНА" надійшла заява про відвід судді Гулевець О.В. від участі в розгляді справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 виправлено описку, допущену в ухвалі Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 у справі № 910/16703/18

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2019 за наслідками розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ УКРАЇНА" про відвід судді Гулевець О.В. від участі у розгляді справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, з огляду на що передано заяву для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України та зупинено провадження у справі №910/16703/18 до вирішення суддею, визначеного у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України, заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ УКРАЇНА" про відвід судді Гулевець О.В.

В результаті автоматизованого розподілу матеріалів заяви по справі № 910/16703/18, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ УКРАЇНА" про відвід судді Гулевець О.В. від розгляду справи № 910/16703/18 передано на розгляд судді Головіної К.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2019 суддею Головіною К.І. відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Умвельт Україна" про відвід судді Гулевець О.В. у справі № 910/16703/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2019 поновлено провадження у справі № 910/16703/18. При цьому, суд звернув увагу учасників судового процесу, що оскільки в судовому засіданні 22.05.2019 було призначено справу до судового розгляду по суті на 12.06.2019, то розгляд справи по суті відбудеться у зазначений час.

Представник позивача в судовому засіданні 12.06.2019 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 12.06.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 22.05.2019, отриманою відповідачем 31.05.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103050513169.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 12.06.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.11.2013 між Смілянським комунальним виробничим підприємством "Комунальник" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Україна" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ-УКРАЇНА") (виконавець) укладено договір надання послуг з перевезення ТПВ від № 25-11/13 (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надавати замовникові послуги по перевезенню твердих побутових відходів (надалі - "ТПВ") у м. Сміла Черкаської області, а замовник зобов`язується оплачувати вказані послуги своєчасно та в повному обсязі; обсяг послуг та територія обслуговування визначаються дислокацією контейнерів, яка міститься в Додатку № 1 до цього договору (п.п. 1.1., 1.2. договору). Вартість перевезення одного кубічного метру відходів становить 22,76 грн., в т.ч. ПДВ 3,79 грн.

Згідно пункту 8.1 договору від 25.11.2013 договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків сторін - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Як підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, на виконання умов договору згідно виставлених відповідачем рахунків, позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у сумі 1 147 670,34 грн.

В період з 25.12.2013 по 13.02.2015 року загальна сума перерахованих коштів становить 890 070,34 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 764 від 25.12.2013 року на суму 17353,00 грн.; № 28 від 20.01.2014 року на суму 15000,00 грн.; № 46 від 30.01.2014 року на суму 34605,83 грн.; № 47 від 30.01.2014 року на суму 23772,92 грн.; №108 від 27.02.2014 року на суму 15000,00 грн.; № 137 від 25.03.2014 року на суму 10000,00 грн.; №144 від 26.03.2014 року на суму 3000,00 грн.; № 145 від 27.03.2014 року на суму 2000,00 грн.; №147 від 28.03.2014 року на суму 5000,00 грн.; № 165 від 04.04.2014 року на суму 2000,00 грн.; №213 від 25.04.2014 року на суму 87132,00 грн.; № 349 від 02.06.2014 року на суму 6000,00 грн.; № 395 від 17.06.2014 року на суму 2000,00 грн.; № 437 від 24.06.2014 року на суму 10000,00 грн.; №449 від 26.06.2014 року на суму 10000,00 грн.; №455 від 27.06.2014 року на суму 5000,00 грн.; №457 від 01.07.2014 року на суму 10000,00 грн.; №461 від 01.07.2014 року на суму 10000,00 грн.; №486 від 10.07.2014 року на суму 1000,00 грн.; № 489 від 11.07.2014 року на суму 1500,00 грн.; №493 від 14.07.2014 року на суму 3000,00 грн.; № 501 від 16.07.2014 року на суму 1500,00 грн.; №506 від 17.07.2014 року на суму 9000,00 грн.; № 507 від 17.07.2014 року на суму 1000,00 грн.; №510 від 18.07.2014 року на суму 3000,00 грн.; № 511 від 18.07.2014 року на суму 10000,00 грн.; №512 від 18.07.2014 року на суму 3000,00 грн.; № 515 від 21.07.2014 року на суму 13000,00 грн.; №518 від 22.07.2014 року на суму 10000,00 грн.; № 552 від 31.07.2014 року на суму 45000,00 грн.; № 569 від 06.08.2014 року на суму 10000,00 грн.; № 576 від 08.08.2014 року на суму 5000 грн.; №578 від 11.08.2014 року на суму 2500,00 грн.; № 582 від 12.08.2014 року на суму 2500 грн.; №589 від 15.08.2014 року на суму 5700,00 грн.; № 590 від 15.08.2014 року на суму 12300 грн.; №596 від 18.08.2014 року на суму 8000,00 грн.; № 632 від 26.0.8.2014 року на суму 50000,00 грн.; № 634 від 28.08.2014 року на суму 15000,00 грн.; №654 від 01.09.2014 року на суму 10000,00 грн.; №671 від 10.09.2014 року на суму 5000,00 грн.; № 683 від 15.09.2014 року на суму 15000,00 грн.; №688 від 16.09.2014 року на суму 12000,00 грн.; № 694 від 17.09.2014 року на суму 10000,00 грн.; №759 від 26.09.2014 року на суму 8000,00 грн.; № 761 від 29.09.2014 року на суму 10000,00 грн.; №763 від 30.09.2014 року на суму 8000,00 грн.; № 764 від 01.10.2014 року на суму 4000,00 грн.; №775 від 02.10.2014 року на суму 5000,00 грн.; № 777 від 03.10.2014 року на суму 5000,00 грн.; №781 від 08.10.2014 року на суму 10000,00 грн.; № 801 від 15.10.2014 року на суму 3000,00 грн.; №817 від 17.10.2014 року на суму 7000,00 грн.; № 827 від 20.10.2014 року на суму 5000,00 грн.; №830 від 21.10.2014 року на суму 11000,00 грн.; № 833 від 21.10.2014 року на суму 2000,00 грн.;. № 857 від 27.10.2014 року на суму 1600,00 грн.; № 866 від 29.10.2014 року на суму 2000,00 грн.; №881 від 31.10.2014 року на суму 13000,00 грн.; № 889 від 04.11.2014 року на суму 3500,00 грн.; №892 від 07.11.2014 року на суму 21600,00 грн.; № 923 від 18.11.2014 року на суму 8700,00 грн.; №930 від 19.11.2014 року на суму 6000,00 грн.; № 940 від 20.11.2014 року на суму 10000,00 грн.; №942 від 21.11.2014 року на суму 3000,00 грн.; № 943 від 21.11.2014 року на суму 5000,00 грн.; №947 від 24.11.2014 року на суму 4000,00 грн.; № 950 від.25,11.2014 року на суму 5000,00 грн.; №958 від 25.11.2014 року на суму 5000,00 грн.; № 968 від 27.11.2014 року на суму 6000,00 грн.; №993 від 01.12.2014 року на суму 15000,00 грн.; № 1002 від 05.12.2014 року на суму 20000,00 грн.; №1012 від 12.12.2014 року на суму 5000,00 грн.; № 1013 від 15.12.2014 року на суму 5000,00 грн.; №1015 від 16.12.2014 року на суму 11000,00 грн.; № 1017 від 16.12.2014 року на суму 3000,00 грн.; №1018 від 17.12.2014 року на суму 5000,00 грн.; № 1022 від 18.12.2014 року на суму 3000,00 грн.; №1023 від 18.12.2014 року на суму 2000,00 грн.; № 1024 від 18.12.2014 року на суму 2000,00 грн.; №1025 від 19.12.2014 року на суму 7000,00 грн.; № 1035 від 22.12.2014 року на суму 2000,00 грн.; №1038 від 23.12.2014 року на суму 5775,00 грн.; № 1039 від 23.12.2014 року на суму 7225 грн.; №1042 від 24.12.2014 року на суму 10000,00 грн.; № 1044 від 25.12.2014 року на суму 3000,00 грн.; №1045 від 25.12.2014 року на суму 10000,00 грн.; №1050 від 26.12.2014 року на суму 3000,00 грн.; № 1056 від 29.12.2014 року на суму 5000,00 грн.; № 1082 від 12.01.2015 року на суму 5000,00 грн.; № 1084 від 14.01.2015 року на суму 5000,00 грн.; № 1119 від 20.01.2015 року на суму 4500,00 грн.; № 150 від 21.01.2015 року на суму 10000,00 грн.; № 154 від 21.01.2015 року на суму 1000,00 грн.; № 155 від 22.01.2015 року на суму 9000,00 грн.; № 156 від 22.01.2015 року на суму 2000,00 грн.; № 157 від 23.01.2015 року на суму 13000,00 грн.; № 161 від 23.01.2015 року на суму 5000,00 грн.; №1139 від 28.01.2015 року на суму 5000,00 грн., №1185 від 12.02.2015 року на суму 3000,00 грн.; №1187 від 13.02.2015 року на суму 1306,50 грн.

За період з 16.02.2015 по 11.03.2015 року загальна сума перерахованих коштів складає 257 600,00 грн. постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 листопада 2018 року по справі №01/1720 було задоволено касаційну скаргу ліквідатора Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" Голінного А.М.; постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.07.2017 у справі №01/1720 скасовано та ухвалено нове рішення яким позов Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ УКРАЇНА" на користь Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" 257 600, 00 грн. та 15 842, 40 грн. судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що оскільки договір надання послуг з перевезення ТПВ від № 25-11/13 від 25.11.2013 визнаний у судовому порядку недійсним, перераховані за період з 25.12.2013 по 13.02.2015 грошові кошти у сумі 890070,34 грн. підлягають стягненню з відповідача на підставі приписів ст. 1212 ЦК України як безпідставно перераховані.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір надання послуг з перевезення ТПВ від № 25-11/13 від 25.11.2013, відповідно до умов якого виконавець (відповідач) зобов`язався надавати замовникові (позивачу) послуги по перевезенню твердих побутових відходів,а позивача взяв на себе зобов`язання їх оплатити.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та зазначено сторонами, на виконання договору надання послуг з перевезення ТПВ від № 25-11/13 від 25.11.2013 у період з 25.12.2013 по 13.02.2015 позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти у сумі 890 070,34 грн.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.09.2010 порушено провадження у справі № 01/1720 про банкрутство Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник".

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.09.2010 відкрито процедуру санації Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник".

Постановою Господарського суду Черкаської області від 14.02.2015 визнано Смілянське комунальне виробниче підприємство "Комунальник" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича.

Арбітражний керуючий Голінний А.М. звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ-УКРАЇНА про визнання недійсним договору надання послуг з перевезення ТПВ від 25.11.2013 № 25-11/13, укладеного між Смілянським комунальним виробничим підприємством "Комунальник" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Україна" (Товариство з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ-УКРАЇНА").

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.07.2017 відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Голінного А.М. про визнання недійсним договору надання послуг з перевезення ТПВ від 25.11.2013 № 25-11/13.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі №01/1720 апеляційну скаргу Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" задоволено. Скасовано ухвалу Господарського суду Черкаської області від 19.07.2017 про відмову в задоволенні заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Голінного А.М. про визнання недійсним договору надання послуг з перевезення ТПВ від 25.11.2013 № 25-11/13 у справі № 01/1720. Прийнято нове рішення яким заяву ліквідатора Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" про визнання недійсним договору задоволено. Визнано недійсним договір надання послуг з перевезення ТПВ № 25-11/13 від 25.11.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Україна" та Смілянським комунальним виробничим підприємством "Комунальник".

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 травня 2018 року по справі № 01/1720 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі № 01/1720 залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі № 01/1720 залишено без змін.

Предметом позову у даній справі є вимоги Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ УКРАЇНА" безпідставно перерахованих коштів у загальній сумі 890070,34 грн., сплачених на користь позивача відповідно до надання послуг з перевезення ТПВ № 25-11/13 від 25.11.2013, який в подальшому було визнано недійсним в судовому порядку.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована , визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідні висновки про застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 №6-100цс15 та постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/468/17, від 07.05.2018 по справі № 921/512/17-г.

Як встановлено судом, постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 у справі №01/1720, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 травня 2018 року, було визнано недійсним договір надання послуг з перевезення ТПВ № 25-11/13 від 25.11.2013, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремондіс Україна" та Смілянським комунальним виробничим підприємством "Комунальник".. Судом апеляційної інстанції встановлено, що оспорюваний договір надання послуг з перевезення ТПВ № 25-11/13 від 25.11.2013 укладений всупереч частини дев`ятої статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, без згоди комітету кредиторів.

Отже, відповідна правова підстава (договір надання послуг з перевезення ТПВ № 25-11/13 від 25.11.2013) для перерахування позивачем відповідачу коштів, визнана недійсною у судовому порядку.

Щодо посилань відповідача на приписи ст. 216 ЦК України, то суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

При цьому, положення Глави 83 Цивільного кодексу України та статті 1212 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню і в тому випадку коли здійснюється повернення стороні виконаного за недійсним правочином.

У зв`язку з викладеним, суд прийшов до висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача 890070,34 грн.

Враховуючи вище наведене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача на те, що позивач помилково посилається на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд задовольняє позовні вимоги Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ УКРАЇНА" безпідставно перерахованих коштів в загальній сумі 890070,34 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УМВЕЛЬТ УКРАЇНА" (03040, м. Київ, вулиця ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 14, ідентифікаційний код 35391427) на користь Смілянського комунального виробничого підприємства "Комунальник" (20700, Черкаська обл., м. СМІЛА, вул. ЧАПАЄВА, БУДИНОК 2, ідентифікаційний код 05431667) безпідставно перераховані кошти в загальній сумі 890070,34 грн. та судовий збір у сумі 13351,05 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 25.06.2019 .

Суддя О.В. Гулевець