Постанова

від 19.06.2019 по справі 911/3454/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/3454/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 (Чорногуз М.Г., Хрипун О.О., Агрикова О.В.) та рішення Господарського суду Київської області від 04.05.2018 (Янюк О.С.) у справі № 911/3454/17

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1) Державного агентства водних ресурсів України, 2)Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, 3)Регіонального офісу водних ресурсів річки Рось до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-Альянс", 2) Головного територіального управління юстиції у Київській області, треті особи 1) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, 2) Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, 3)Пилипчанська сільська рада Білоцерківського району Київської області про скасування рішення та знесення самочинно побудованого майна

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Перший заступник прокурора Київської області (далі - Прокурор) звернувся в Господарський суд Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства водних ресурсів України (далі - Позивач-1), Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (далі - Позивач-2) та Басейнового управління водних ресурсів річки Рось (далі - Позивач-3) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-Альянс" (далі - Відповідач-1), Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Відповідач-2), треті особи Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі - Третя особа-1), Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області (далі - Третя особа-2), Пилипчанська сільська рада Білоцерківського району Київської області (далі - Третя особа-3) про скасування рішення та знесення самочинно побудованого майна.

2. В обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначив, що Відповідач-1 в порушення вимог чинного законодавства України та умов договору оренди без згоди орендодавця провів реконструкцію відповідного орендованого майна шляхом його руйнування та здійснив самочинне будівництво готелю на відповідній земельній ділянці. Прокурор вважає, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого зареєстровано право власності Відповідача-1 на відповідне майно, є незаконним та підлягає скасуванню, а самочинно побудоване майно знесенню. Крім того, про наявну необхідність захисту прав та інтересів держави у судовому порядку Прокурору стало відомо лише у 2017 році за результатами розгляду листа Третьої особи-1 від 11.11.2016 та матеріалів відповідного кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань у 2015 році, а тому строк позовної давності пропущений з поважних причин.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 04.05.2018 у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що Відповідачем-1 здійснено реконструкцію нежитлового приміщення шляхом його поліпшення, і ці поліпшення неможна відокремити без шкоди для орендованого майна; реконструкцію (поліпшення) орендованого майна проведено без згоди орендодавця, а тому Відповідачем-1 порушено умови договору та положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у зв`язку з чим державна реєстрація права власності на відповідне нерухоме майно є протиправною. Водночас, оскільки судом встановлено, що здійснене Відповідачем-2 будівництво нерухомого майна не є самочинним в розумінні статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та задоволення вимоги щодо його знесення не призведе до відновлення початкових прав Позивачів, тому суд не вбачає підстав для задоволення відповідної вимоги Прокурора.

4.1. Водночас, оскільки оскаржуване Відповідачем-2 рішення прийнято 22.09.2014, а Прокурор з позовом звернувся 22.11.2017, тобто, з порушенням загального строку позовної давності, і Позивачами не доведено про неможливість бути обізнаними про свої порушені права в межах строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, тому позовні вимоги в частині скасування рішення Відповідача-2 від 22.09.2014 заявлені з порушенням строку позовної давності, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 рішення Господарського суду Київської області від 04.05.2018 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Прокурор подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи Прокурора, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Судами попередніх інстанцій неналежним чином досліджено зібрані у справі докази та проігноровано факт неможливості проводити будь-які дії щодо об`єкта оренди.

8. Суди не врахували, що відповідно до статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" міжгосподарські меліоративні системи і гідротехнічні захисні споруди не можуть бути об`єктами оренди, тоді як фактично в оренду передано насосну станцію, яка є гідротехнічною спорудою і частиною Білоцерківської міжгосподарської зрошувальної системи та розташовувалася на земельній ділянці, яка відведена саме для розміщення гідротехнічних споруд.

9. Суди не врахували статтю 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якою надано можливість орендарям здійснювати лише реконструкцію, проте матеріали справи свідчать про проведення Відповідачем не реконструкції, а фактично повного знищення насосної станції без можливості її відновлення.

10. Судами проігноровано доводи Прокурора щодо порушення інтересів держави в особі Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області як єдиного власника і розпорядника земель водного фонду державної форми власності, на якій здійснено самочинне будівництво.

11. Судами безпідставно застосовано до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності та не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц, від 06.06.2018 у справі №372/1387/13-ц, від 20.06.2018 у справі №697/2751/14-ц про те, що закон пов`язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи порушення, а з часом, коли в дійсності стало відомо про порушення закону та у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів.

Позиція Відповідача-1 у відзиві на касаційну скаргу

12. Відповідачем-1 12.06.2019 (штамп поштового відділення на конверті) подано відзив на касаційну скаргу, в якому Відповідач-1 просить визнати пропущені строки подання відзиву поважними. В обґрунтування поважності пропуску строку на подання відзиву зазначено, що Відповідачем-1 неотримано копію касаційної скарги Прокурора у зв`язку з направленням її на невірну адресу: Київська область, місто Біла Церква , вул. Зелена, 30, кв. 83 , тоді як вірною є адреса Київська область, місто Біла Церква, вул. Зелена, 30а, кв. 83 , що позбавило Відповідача-1 підготувати відзив на касаційну скаргу в строки, визначені ухвалою Верховного Суду від 15.04.2019 (до 15.05.2019, але не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали). Крім того, Відповідач-1 звертає увагу Суду на те, що представник Відповідача-1 - адвокат Шовкопляс С.П. здійснює представництво Відповідача-1 лише з 04.06.2019, про що свідчать оригінал ордеру від 04.06.2019 та копія договору про надання правничої допомоги №48/18 від 04.06.2019.

12.1. Колегія суддів зазначає, що при відкритті касаційного провадження (ухвала від 15.04.2019) Судом перевірено наявність доказів надіслання Прокурором копії касаційної скарги всім учасникам справи, в т.ч. і Відповідачу-1 на адресу, яка наявна в матеріалах справи і Відповідач-1, отримавши 22.04.2019 (відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення) ухвалу Суду від 15.04.2019, не був позбавлений можливості скористатися правами, визначеними статтею 42 ГПК України.

12.2. Частиною 1 статті 119 ГПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

12.3. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням юридичної особи - Відповідача-1 (код ЄДРПОУ 37236062) є 09100, Київська область, місто Біла Церква, вул. Зелена, буд.30, кв. 83 і саме за цією адресою Прокурором була направлена копія касаційної скарги (опис вкладення у цінний лист (а.с. 14, т.с. 4) та направлена Верховним Судом вказана вище ухвала від 15.04.2019, яку 22.04.2019, як було вже зазначено, отримано представником Відповідача-1. При цьому, до відзиву адвокатом не додано будь-яких офіційних відомостей про іншу адресу місцезнаходження Відповідача-1.

12.4. Що стосується посилання на те, що представник Відповідача-1 - адвокат Шовкопляс С.П. здійснює представництво Відповідача-1 лише з 04.06.2019, про що свідчать оригінал ордеру від 04.06.2019 та копія договору про надання правничої допомоги №48/18 від 04.06.2019, колегія суддів зазначає, що вказане свідчить лише про волевиявлення Відповідача-1 щодо надання повноважень представництва конкретній особі в конкретний період часу.

12.5. Отже, вчасне подання відзиву на касаційну скаргу залежало виключно від волевиявлення Відповідача-1. Інших підстав для визнання поважними причин пропуску строку на подання відзиву на касаційну скаргу, Відповідачем-1 не наведено, а тому, зважаючи на норми статей 118, 119, 295 ГПК України, клопотання про визнання поважними строків для подання відзиву підлягає відхиленню, а зазначений відзив - залишенню без розгляду.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

13. Позивачі, Відповідач-2 та Треті особи відзив на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Третьою особою-1 (Орендодавець) та Відповідачем-1 (Орендар) 05.09.2011 укладено договір оренди №1242 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення - споруда насосної станції із збірних залізобетонних плит площею 224,4м 2 : службове приміщення площею 43,9м 2 ; під`їзна дорога площею 0,25м 2 ; площадка насосної станції 1шт; східці 19 шт; підпірна стінка висотою 1,5м 70 пог.м.; ливнеспуск 56пог.м., ворота 4х2 - 1шт; берегоукріплення 250 пог.м., розміщене за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с.Пилипча, що перебуває на балансі Позивача-3 (Балансоутримувач).

Пунктом 1.2 договору визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення готелю.

Відповідно до пункту 6.3 договору, Орендар має право за згодою Орендодавця проводити зміну, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості.

15. В подальшому, з метою будівництва готелю, Відповідачем-1 20.03.2013 зареєстровано у Третьої особи-2 декларацію про початок виконання будівельних робіт, відповідно до якої, загальна площа будівлі, відповідно до проектної документації, становить 871,07м 2 . Відповідачем-1 07.03.2014 зареєстровано у Третьої особи-2 декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (будівля загальною площею 870,5м 2 з яких: готель літ. "А" -721,6 м 2 , мангальна літ. "Б" - 122,9м 2 , теплогенераторна літ. "В" - 21,2 м 2 , КПП літ. "Г" -4,8 м 2 ).

Відповідач-1 звернувся до Третьої особи-3 із заявою про присвоєння юридичної адреси вказаному вище об`єкту і на підставі заяви Третьої особи-3 прийнято рішення про присвоєння новозбудованому об`єкту юридичної адреси: Київська область, Білоцерківський район, с.Пилипча, вул. Леніна, 33 В.

Відповідачем-2 22.09.2014 зареєстровано за Відповідачем-1 право власності на зазначене майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо суб`єкта.

16. На підставі наказу Фонду держмайна України №655 від 14.05.2012 "Щодо виконання контрольних функцій Фонду держмайна України у сфері оренди" 01.04.2016 Третьою особою-1 проведено контрольні заходи (перевірки) щодо використання державного майна та виконання договору, за результатами чого складено звіт, зі змісту якого вбачається, що Відповідач-1 без згоди Третьої особи-1 та в порушення умов пунктів 4.4, 5.1, 5.7, 6.3 договору змінено технічні характеристики частини орендованого державного майна.

17. 06.04.2016 Третьою особою-2 проведено позапланову перевірку дотримання Відповідачем-1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, за результатами якої складено акт, зі змісту якого вбачається, що на відповідній земельній ділянці за адресою, вул.Леніна, 33 В, с.Пилипча Білоцерківського району Київської області розміщено готель, який належить на праві власності Відповідачу-1.

Третьою особою-2 в період з 27.07.2017 по 09.08.2017 проведено плановий захід державного контролю щодо дотримання Відповідачем-1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, за результатами якого складено акт №Т-0908/2. Під час проведення вказаних заходів встановлено факт наведення Відповідачем-1 недостовірних даних у відповідних деклараціях, а саме: відповідний об`єкт не завершений будівництвом та не готовий до експлуатації; виконано будівельні роботи з реконструкції насосної станції зі зміною функціонального призначення, зміною геометричних розмірів будівлі та зміною геометричних розмірів фундаментів будівлі; виконано будівельні роботи з реконструкції нежитлової будівлі шляхом прибудови та надбудови приміщень, що призвело до зміни геометричних розмірів будівлі та фундаментів; виконано будівельні роботи з будівництва одноповерхової нежитлової будівлі. Встановлено, що Відповідач-1 будівельні роботи виконав на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, оскільки цільове призначення земельної ділянки визначено, як "для розміщення гідротехнічних споруд".

18. На підставі встановлених порушень, наказом Третьої особи-2 №348 від 22.08.2017 скасовано реєстрацію відповідних декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації.

19. Як зазначають попередні судові інстанції, враховуючи те, що Відповідачем-1 здійснено самочинне будівництво на відповідній земельній ділянці, на якій знаходилося державне майно, Третя особа-1 звернулася до Прокурора із проханням вжити заходів прокурорського реагування наслідком чого, є звернення Прокурора до суду з даним позовом на підставі статей 122, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 16, 376, 391 ЦК України.

20. Суди дійшли висновку, що оскільки Третьою особою-2 07.03.2014 зареєстровано подану Відповідачем-1 декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, тому зазначене свідчить про те, що Відповідачем-1 не було порушено будівельні норми та стандарти при здійсненні відповідного будівництва, а тому здійснене будівництво не може вважатися самочинним через відсутність ознак, які визначені статтею 376 ЦК України.

21. Стосовно доводів касаційної скарги про порушення норм матеріального права в частині застосування позовної давності, колегія суддів зазначає таке.

22. Здійснюючи розгляд питання пропуску Прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом в частині скасування рішення Відповідача-2 від 22.09.2014, суд першої інстанції за відповідною заявою Відповідача-1 дійшов висновку про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог Прокурора, оскільки оскаржуване рішення Відповідача-2 прийнято 22.09.2014, а з позовом Прокурор звернувся 22.11.2017, тобто, з порушенням загального строку позовної давності.

23. При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Відповідач-1 не отримував дозволів на проведення зміни, реконструкції, розширення, технічного переозброєння орендованого майна саме від Орендодавця - Третьої особи-1, і оскільки внаслідок недодержання Відповідачем-1 умов договору від 05.09.2011 та здійснення без згоди Орендодавця реконструкції нерухомого майна, Відповідачем-1 порушено умови договору оренди майна та вимоги Закону України "Про оренду державного та комунального майна", тому державна реєстрація права власності на відповідне нерухоме майно є протиправною, проте в задоволенні позову в частині скасування рішення від 22.09.2014 про державну реєстрацію відмовлено через пропуск Прокурором позовної давності.

24. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У ЦК України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

25. При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

26. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб`єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

27. Згідно з частинами 1, 4 статті 29 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення Прокурора з позовом до суду) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов`язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

28. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 17.02.2016 у справі №6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі №6-178гс15, від 23.12.2014 у справі №3-194гс14).

29. До того ж, і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного і того самого моменту: коли особа, у даному випадку держава, довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №359/2012/15-ц (провадження №14-101цс18).

30. Це правило пов`язано не тільки із часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

При цьому, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

31. Колегія суддів вважає, що для правильності визначення строку позовної давності для звернення до суду Прокурора з даним позовом, слід визначити орган, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, і, в залежності від встановленого, підлягають з`ясуванню обставини, які пов`язані з обчисленням строків, коли такий орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

32. Статтею 2 ГПК України (в редакції, чинній на час подання позовної заяви) передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для такого представництва.

33. При поданні позовної заяви Прокурор визначив органи, які уповноважені державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - Державне агентство водних ресурсів України, Білоцерківську районну державну адміністрацію Київської області, Регіональний офіс водних ресурсів річки Рось, обґрунтовуючи тим, що саме зазначені особи мають здійснювати заходи щодо зобов`язання Відповідача-1 знести самочинно збудований об`єкт, оскільки у власника та користувача земельної ділянки наявні всі права вимагати усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, однак ці органи не вживають заходів на усунення Відповідачем-1 зазначених порушень чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

34. Водночас, суди попередніх інстанцій не визначили, який саме орган, уповноважений державою на здійснення повноважень у спірних правовідносинах оренди державного майна з урахуванням виникнення спору за наслідками не дотриманням Відповідачем-1 умов договору оренди нерухомого майна та, відповідно, вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і, як наслідок, не перевірили та не надали оцінки чи вірно визначив Прокурор при зверненні до суду з позовом орган, уповноважений на здійснення державою відповідних функцій у сфері оренди державного майна.

Судам також потрібно дослідити (в залежності від підстав позову), чи вимога про знесення самочинного будівництва є окремою позовною вимогою, чи вона є похідною від вимоги про скасування рішення, що має значення для застосування позовної давності, в тому числі з огляду на правомірність визначення позивача у спірних правовідносинах та початку перебігу строку позовної давності.

35. При цьому, як зазначає Прокурор та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Третя особа-1 є Орендодавцем нерухомого майна за договором від 05.09.2011 та, відповідно до пунктів 8.1, 8.3 договору, саме ця особа мала б контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого Відповідачу-1 в оренду.

36. Крім того, розглядаючи спір за позовною заявою Прокурора, суд першої інстанції не встановив та не перевірив, чи виконав останній імперативні вимоги частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви), а саме, чи повідомив Прокурор, маючи намір здійснювати представництво у суді інтересів держави, Позивачів, які, як зазначає Прокурор, не вживають заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, як Позивачі. Наведених процесуальних порушень, здійснюючи апеляційний перегляд справи, суд другої інстанції не усунув.

37. Таким чином, судами попередніх інстанцій не з`ясовано характер спірних правовідносин і, як наслідок, не встановлено який суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження щодо захисту інтересів держави. В залежності від встановленого, підлягають з`ясуванню обставини, які пов`язані з обчисленням строків, коли такий орган, який здійснює функції у сфері правовідносин оренди державного майна, довідався або міг довідатися про порушення свого права (володіння та користування майном, що є державною власністю за договором оренди цього майна) або про особу, яка його порушила.

38. Водночас, здійснюючи розгляд заяви Відповідача-1 про застосування строку позовної давності, судам необхідно враховувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 де зазначено, що у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від встановленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

39. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суди належним чином не перевірили правову природу спірних правовідносин, не врахували, що Прокурор фактично посилається на порушення Відповідачем-1 договору оренди, а тому не дослідили за захистом якого права чи інтересу держави звернувся Прокурор, чи вірно визначено Прокурором орган, який здійснює повноваження у цих правовідносинах, зокрема, щодо належного використання орендованого майна. В залежності від встановлено, слід визначити момент, з якого орган, який уповноважений здійснювати функції у даних правовідносинах, дізнався або міг дізнатися про порушення свого права чи інтересу.

40. Судам у даній справі слід врахувати, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення права і відповідно ухвалює рішення на його захист чи відмову позивачу у захисті, встановивши необґрунтованість заявленого позову.

41. Отже, суди попередніх інстанцій припустилися порушення вимог частини 1 статті 86 ГПК України щодо оцінки доказів судом на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та частини 5 статті 236 названого Кодексу стосовно ухвалення рішення на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. Касаційний господарський суд бере до уваги й те, що за положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

43. Порушення попередніми судовими інстанціями відповідних норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення даної справи.

44. Доводи касаційної скарги, які стосуються суті спору (пункти 7, 8, 9, 10, 11 постанови), колегією суддів не досліджуються з огляду на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права щодо визначення характеру спірних правовідносин та, у зв`язку з цим, правильності визначення органу, який уповноважений державою на здійснення повноважень у цих правовідносинах, а також позовної давності, у зв`язку з порушенням судами норм процесуального права, що є підставою для скасування судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

45. Суд касаційної інстанції згідно із статтею 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

46. В силу приписів пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

47. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 ГПК України постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

48. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно і об`єктивно дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Щодо судових витрат

49. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 04.05.2018 у справі №911/3454/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.