Рішення

від 25.06.2019 по справі 620/222/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/222/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - Половинка Б.М.,

представника відповідача - Паншиної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олишівка" до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, третя особа, - Приватне підприємство Сівер Агро Сервіс про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олишівка" (далі - ТОВ Олишівка ) 21.01.2019 звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ГУДФС у Чернігівській області), у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 31.10.2018 №00003751400.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ Олишівка було учасником фактичних господарських операцій із ПП Сівер Агро Сервіс , що підтверджуються всіма необхідними первинними документами, складеними з дотриманням Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . У свою чергу, висновки контролюючого органу про порушення товариством податкового законодавства, які зазначені в акті перевірки, базуються виключно на інформації про контрагентів та припущеннях податкового органу і не можуть виступати доказовою базою для висновків про те, що взаємовідносини з ними не підтверджені первинними документами. Крім того, чинним законодавством, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов`язку перевірки дотримання контрагентами вимог податкового чи іншого законодавства.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних пояснив, що в межах виконання договору ПП Сівер Агро Сервіс мало власними силами поставити товар покупцю, а тому, товарно-транспортні накладні не можуть бути первинними документами, які необхідні ТОВ Олишівка для підтвердження здійснення спірної господарської операції.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Кашпур О.В. від 25.01.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.02.2019 зупинено провадження у справі №620/222/19 до набрання чинності рішенням суду у справі №620/3341/18.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Бородавкіної С.В. від 14.05.2019 справу №620/222/19 прийнято до свого провадження на підставі розпорядження керівника апарату суду від 13.05.2019 №127 та Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою суду від 14.05.2019 провадження у справі поновлено та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29.05.2019, за обґрунтованим клопотання представника позивача, вирішено розгляд справи №620/222/19 проводити у режимі відеоконференції, у зв`язку з чим Ленінському районному суду міста Харкова доручено забезпечити участь представника ТОВ Олишівка у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 04.06.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, до участі в справі у якості третьої особи залучено Приватне підприємство Сівер Агро Сервіс (далі - ПП Сівер Агро Сервіс ).

Ухвалою суду від 19.06.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні у режимі відеоконференції позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні у режимі відеоконференції позов не визнав повністю, просив у його задоволенні відмовити, оскільки контрагент позивача (ПП Сівер Агро Сервіс ), не маючи у наявності будь-яких основних фондів, фактично не міг займатися фінансово-господарською діяльністю. Також відповідно до аналізу баз даних ІС Податковий блок , ПП Сівер Агро Сервіс здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Таким чином, у зв`язку відсутністю виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та формуванням податкового кредиту, вважає, що не підтверджено факт реального здійснення господарської діяльності ТОВ Олишівка із вказаним контрагентом.

У зв`язку з наведеним вважає, що ПП Сівер Агро Сервіс у травні та червні 2016 року здійснило постачання товару для покупця ТОВ Олишівка на суму 274 248,00 грн. ПДВ, за відсутності реального (законного) джерела його походження по ланцюгу постачання, тобто, з`ясовано документальне оформлення господарської операції за відсутності факту її реального здійснення. Податкові накладні та інші первинні документи, які мають реквізити постачальників ПП Сівер Агро Сервіс , виписані по ланцюгу постачання від ТОВ Константа Метал Трейдінг , ТОВ Дервік Капітал , ТОВ Зернотрейд Експрес , ТОВ Сієна Груп Логістик , складені всупереч вимог ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення у регістрах бухгалтерського обліку та у податковій звітності ТОВ Олишівка з придбання товару за номенклатурою Засоби захисту рослин - Амістар Екстра, Євро-Лайтінг .

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, заяв, клопотань та пояснень не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, враховуючи такі обставини.

Судом встановлено, що ТОВ Олишівка є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому чинним законодавством порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.08.2013 внесено відповідний запис (а.с. 14). Згідно Виписки основним видом економічної діяльності товариства є 01.11 вирощування зернових культур (крі рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 03.10.2018 №2163 та відповідно до наказу від 03.10.2018 №1797, керуючись пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 та ст. 82 Податкового кодексу України, посадовими особами контролюючого органу, проведено у період 04.10.2018 по 10.10.2018 документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Олишівка щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП Сівер Агро Сервіс за травень, червень 2016 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 18.10.2018 №691/14/38656637 (а.с. 19-46), яким встановлені порушення ТОВ Олишівка податкового законодавства, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, у результаті чого ТОВ Олишівка завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 231 948,00 грн. податкової декларації з ПДВ за травень 2016 року та завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 42 300,00 грн. податкової декларації з ПДВ за червень 2016 року.

На підставі акту перевірки ГУДФУ у Чернігівській області винесено ТОВ Олишівка податкове повідомлення-рішення від 31.10.2018 №00003751400, яким товариству нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 274 248,00 грн. (а.с. 47, 48).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у адміністративному порядку (а.с. 49-56), однак рішенням ДФС України від 28.12.2018 №42245/6/99-99-11-04-02-25 вона залишена без задоволення (а.с. 57-61).

Під час розгляду справи судом встановлено, що у перевіряємий період, з метою здійснення основної діяльності, ТОВ Олишівка мало господарські відносини з ПП Сівер Агро Сервіс .

Так, 07.04.2016 між ТОВ Олишівка (покупець) та ПП Сівер Агро Сервіс (постачальник) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №07-04-16/ДК-Х, підписаний повноважними представниками сторін, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (насіння кукурудзи, засоби захисту рослин), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму (а.с. 71-76).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що поставка товару в рамках і на підставі цього договору може здійснюватися окремими партіями відповідно до додаткових угод (специфікацій) до цього договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31.12.2016, а щодо невиконаних до цього дня зобов`язань та відповідальності - до повного їх виконання.

Поставка товару здійснюється на умовах, визначених відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів INCOTERMS - 2010. Конкретні умови поставки вказуються в додаткових угодах (специфікаціях) до цього Договору. При цьому фактичним вантажоодержувачем товару може бути як см покупець, так і вказані ним треті особи, які не є сторонами цього договору і діють на підставі договору доручення (п. 2.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору вартість товару повинна бути повністю сплачена постачальнику покупцем на умовах, які зазначені у додаткових угодах (специфікаціях) до даного договору, що є невід`ємною частиною даного договору.

Розрахунок за цим договором здійснюється: у безготівковій формі, в національній валюті, на поточний рахунок постачальника; у вексельній формі або шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за згодою обох сторін (п. 4.2 Договору).

На виконання умов договору, згідно додаткових угод (специфікацій) від 07.04.2016 №2 та від 20.04.2016 №3 (а.с. 77, 78), ПП Сівер Агро Сервіс здійснило постачання ТОВ Олишівка у травні-червні 2016 року товару, а саме: засобів захисту рослин.

Поставка та отримання позивачем товару від вказаного контрагента підтверджується видатковими накладними від 16.05.2016 №РН-0000037 на суму 947 304,00 грн. (з ПДВ), від 31.05.2016 №РН-0000043 на суму 444 384,00 грн. (з ПДВ) та від 17.06.2016 №РН-0000052 на суму 253 800,00 грн. (з ПДВ) (а.с. 79-81).

Придбані засоби захисту рослин оприбутковані ТОВ Олишівка на склад за номенклатурою Амістар , Євролайтинг , Прайм , що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями за 2016 рік та 2017 рік (а.с. 172, 173).

За результатом господарської операції постачальником виписано податкові накладні від 31.05.2016 №19 та від 17.06.2016 №6, які належним чином зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 82-83).

23.01.2017 ПП Сівер Агро Сервіс була направлено ТОВ Олишівка претензію про сплату заборгованості, штрафу, пені, інфляції, процентів річних на суму 2 707 027,89 грн., у зв`язку із несплатою позивачем взятих на себе, відповідно до договору поставки на умовах товарного кредиту від 07.04.2016 №07-04-16/ДК-Х, зобов`язань (а.с. 95-97).

20.04.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки на умовах товарного кредиту від 07.04.2016 №07-04-16/ДК-Х, згідно якої сторони дійшли згоди, що загальний розмір заборгованості ТОВ Олишівка за договором становить 2 111 466,30 грн., який буде сплачено до 24.04.2017 включно (а.с. 98).

Крім того, 20.04.2017 між позивачем та ПП Сівер Агро Сервіс було укладено угоду про погашення заборгованості згідно пункту 1 якої, ТОВ Олишівка належним чином виконає свої зобов`язання, взяті на себе згідно додаткової угоди №1 від 20.04.2017 до договору поставки на умовах товарного кредиту від 07.04.2016 №07-04-16/ДК-Х зі сплати у строк до 24.04.2017 включно грошових коштів у розмірі 2 113 446,30 грн. (а.с. 99).

На виконання взятих зобов`язань, ТОВ Олишівка у повному обсязі перераховано ПП Сівер Агро Сервіс кошти в сумі 2 113 446,30 грн. за отриманий товар (засоби захисту рослин), що підтверджується платіжним дорученням від 24.04.2017 №41 та випискою з банку (а.с. 100, 101).

Придбані у ПП Сівер Агро Сервіс засоби захисту рослин використані позивачем для безпосереднього здійснення господарської діяльності (обприскування соняшнику та кукурудзи), що підтверджується: актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за 16.05.2016 №4, за 31.05.2016 №5, №6/1, №6/2 та за 17.06.2016 №6; актами здачі-прийому робіт (надання послуг) від 31.05.2016 №МА_00000023, від 30.06.2016 №МА_00000026 (а.с. 89-94).

Так, відповідно до звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду станом на 01.12.2016, у 2016 році у ТОВ Олишівка в обробітку було 2401,77 га землі, які використовувались для вирощування сої, соняшнику та кукурудзи (а.с. 84-88).

Суд звертає увагу, що як у період господарських взаємовідносин, так і станом на день розгляду справи по суті ПП Сівер Агро Сервіс зареєстроване у встановленому законом порядку, що підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 161-163, 177-179, 184-189). Установчі документи ПП Сівер Агро Сервіс не скасовані та є чинними. Крім того, операція з поставки ТОВ Олишівка засобів захисту рослин відповідає основному виду діяльності контрагента, а саме: 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень п.198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Так, згідно із ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Наказ №88).

Відповідно до п.1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу №88).

Згідно з п.2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як встановлено абзацом 5 ст. 1 Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

Зокрема, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід враховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним само по собі не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на формування зобов`язань зі сплати податку на додану вартість вплинуло формування зазначених показників за рахунок взаємовідносин з ПП Сівер Агро Сервіс .

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення ГУДФС у Чернігівській області оскаржуваного податкового повідомлення-рішення дослідженню підлягає факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ПП Сівер Агро Сервіс .

У свою чергу, суд звертає увагу, що надані ТОВ Олишівка документи, складені за результатами здійснення вище наведеної господарської операції, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, які містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом у перевіряємий період.

Також контролюючим органом не спростовано того факту, що всі податкові накладні, видані контрагентом позивача, зареєстровано в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а також того факту, що вказаний контрагент позивача у спірний період був платником податку на додану вартість та сплачував його.

У матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Навпаки, документально доведено виконання зобов`язань щодо отримання та оплати товару.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товару (засоби захисту рослин), виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що ТОВ Олишівка доведено використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності придбаного у ПП Сівер Агро Сервіс товару, оскільки він використаний товариством з метою отримання прибутку та в межах господарської діяльності.

Фінансово-господарські операції між позивачем та ПП Сівер Агро Сервіс відображено у податковій звітності ТОВ Олишівка за відповідні податкові періоди, суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, що не заперечувалось ГУДФС у Чернігівській області.

Як вбачається з акту акту перевірки, податковим органом зроблено висновок про не встановлення факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП Сівер Агро Сервіс . Проте, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження вказаних висновків, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18) та від 17.04.2018 у справі №820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).

Суд звертає увагу, що ГУДФС у Чернігівській області дійшло висновку про неможливість здійснення ПП Сівер Агро Сервіс господарської операції з поставки ТОВ Олишівка товару (засобів захисту рослин), оскільки контрагент позивача не має у наявності основних фондів.

Однак, суд вважає, що наведене не є достатнім доказом факту нереального здійснення господарської операції між сторонами, оскільки під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 року у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а, адміністративне провадження №К/9901/2848/18, від 06.03.2018 у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18) та від 13.03.2018 у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18).

Крім того, суд звертає увагу, в акті перевірки зазначено, що у період з 01.05.16 по 30.06.16 у структурі податкового кредиту, задекларованого ТОВ Олишівка згідно з поданими податковими деклараціями, найбільший вплив мали здійснення операцій із придбання засобів захисту рослин, насіння соняшнику у ПП Сівер Агро Сервіс (а.с. 21-22).

Так, на виконання договору поставки на умовах товарного кредиту №07-04-16/ДК-Х, укладеного 07.04.2016 позивачем з ПП Сівер Агро Сервіс , контрагентом у період з березня по травень 2016 року включно, було поставлено товариству насіння соняшнику та кукурудзи, на які виписано податкові та видаткові накладні, здійснено оплату за товар, про що також вказується в акті перевірки (а.с. 22-25).

Відповідно до договору поставки на умовах товарного кредиту №07-04-16/ДК-Х від 07.04.2016, укладеного між ТОВ Олишівка і ПП Сівер Агро Сервіс , згідно всіх специфікацій і видаткових накладних, загальна сума поставленого товару становить 2 113 446,30 грн., в т.ч. ПДВ 352 241,05 грн.

Одночасно, аналізуючи дані податкових декларацій ПП Сівер Агро Сервіс , податковий орган дійшов висновку, що не може встановити реальне джерело походження поставленого товару у травні-червні 2016 року для покупця ТОВ Олишівка на загальну суму товару 1 645 488,00 грн., в т.ч. ПДВ 274 248,00 грн, із номенклатурою Засоби захисту рослин - Амістар Екстра, Євро-Лайтінг (а.с. 35).

Тобто, для частково поставленого товару на суму 467 958,30 грн., по одному і тому ж договору, контролюючий орган погодився з наявністю у ПП Сівер Агро Сервіс джерел походження товару, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту, трудових ресурсів, тощо, а в іншій частині зазначив про відсутність останніх.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Варто також зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Також суд звертає увагу, що усі кримінальні провадження та покази свідків, на які посилається ГУДФУ у Чернігівській області, стосуються постачальників ПП Сівер Агро Сервіс , а не самого контрагента позивача.

Верховним Судом в постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170), зазначено, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Крім того, відповідно о правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 05.06.2018 у справі №809/1139/17 (адміністративне провадження №К/9901/40809/18) та від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17, наявність кримінального провадження, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 Кримінального кодексу України відносно контрагента платника податку, не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Варто врахувати, що згідно з ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 Цивільного кодексу України).

Відповідачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарської операції позивача з ПП Сівер Агро Сервіс з поставки засобів захисту рослин цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійсненої операції, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчиненої операції, а також про те, що здійснення зазначеної операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії ТОВ Олишівка та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, встановлено рух активів (товару), встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Згідно із ст. 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-VI Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На сьогоднішній день, судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03).

Рішення Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності). За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

Так, у п. 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі Бізнес Суппорт Центр проти Болгарії суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Суппорт Центр) це не мало б.

У п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

У справі Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення встановлений законом , є передбачуваність. Норму не можна вважати законом , якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту у порядку, визначеному податковим законодавством.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарської операції ТОВ Олишівка з наведеним контрагентом-постачальником, а також право на формування податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладеного договору, суд вважає, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт реального здійснення господарської операції з придбання у ПП Сівер Агро Сервіс засобів захисту рослин, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та норми чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері справляння податків та зборів, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 31.10.208 №00003751400 винесене ГУДФС у Чернігівській області протиправно, відтак має бути скасоване.

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Олишівка" (код ЄДРПОУ 38656637, вул. Чернігівська, 3, смт. Олишівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15575) до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39392183, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000), третя особа, - Приватне підприємство ''Сівер Агро Сервіс'' (код ЄДРПОУ 38054157, вул. Київська, 74, оф. 1, м. Чернігів, 14000) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 31.10.2018 №00003751400.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олишівка" судові витрати в сумі 4 113 (чотири тисячі сто тринадцять) грн. 73 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 червня 2019 року.

Суддя С.В. Бородавкіна