Постанова

від 05.09.2019 по справі 620/222/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/222/19 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ключковича В.Ю.,

суддів Беспалова О.О.,

Парінова А.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року (повний текст рішення виготовлено 26.06.2019, суддя Бородавкіна С.В.) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Олишівка" до Головного управління ДФС у Чернігівській області, третя особа - приватне підприємство Сівер Агро Сервіс про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олишівка" звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 31.10.2018 №00003751400.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 31.10.2018 №00003751400; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олишівка" судові витрати в сумі 4 113 (чотири тисячі сто тринадцять) грн. 73 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що оскільки контрагент позивача - ПП Сівер Агро Сервіс , не маючи у наявності будь-яких основних фондів, фактично не міг займатися фінансово-господарською діяльністю, а відповідно до аналізу баз даних ІС Податковий блок , ПП Сівер Агро Сервіс здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам, у зв`язку відсутністю виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності та формуванням податкового кредиту, то є непідтвердженим факт реального здійснення господарської діяльності ТОВ Олишівка із вказаним контрагентом.

Апелянт вважає, що ПП Сівер Агро Сервіс у травні та червні 2016 року здійснило постачання товару для покупця ТОВ Олишівка на суму 274 248,00 грн. ПДВ, за відсутності реального (законного) джерела його походження по ланцюгу постачання, тобто, з`ясовано документальне оформлення господарської операції за відсутності факту її реального здійснення. Податкові накладні та інші первинні документи, які мають реквізити постачальників ПП Сівер Агро Сервіс , виписані по ланцюгу постачання від ТОВ Константа Метал Трейдінг , ТОВ Дервік Капітал , ТОВ Зернотрейд Експрес , ТОВ Сієна Груп Логістик , складені всупереч вимог ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не мають юридичної сили первинних документів та не можуть бути підставою для відображення у регістрах бухгалтерського обліку та у податковій звітності ТОВ Олишівка з придбання товару за номенклатурою Засоби захисту рослин - Амістар Екстра, Євро-Лайтінг .

21.08.2019 до суду апеляційної інстанції від товариства з обмеженою відповідальністю "Олишівка" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, зокрема, зазначає, що зазначена в акті перевірки та апеляційній скарзі характеристика постачальника та контрагентів постачальника товару, як платників податків, жодним чином не може виступати доказовою базою для висновків про те, що взаємовідносини між постачальником і позивачем не підтверджені первинними документами та зменшення розміру від`ємного значення з ПДВ у позивача.

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Олишівка є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому чинним законодавством порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.08.2013 внесено відповідний запис (а.с. 14, т.1). Згідно Виписки основним видом економічної діяльності товариства є 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

На підставі направлення від 03.10.2018 №2163 та відповідно до наказу від 03.10.2018 №1797, керуючись пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 та ст. 82 Податкового кодексу України, посадовими особами контролюючого органу, проведено у період 04.10.2018 по 10.10.2018 документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Олишівка щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП Сівер Агро Сервіс за травень, червень 2016 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 18.10.2018 №691/14/38656637 (а.с. 19-46), яким встановлені порушення ТОВ Олишівка податкового законодавства, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, у результаті чого ТОВ Олишівка завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 231 948,00 грн. податкової декларації з ПДВ за травень 2016 року та завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 42 300,00 грн. податкової декларації з ПДВ за червень 2016 року.

На підставі акту перевірки ГУДФУ у Чернігівській області винесено ТОВ Олишівка податкове повідомлення-рішення від 31.10.2018 №00003751400, яким товариству нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 274 248,00 грн. (а.с. 47, 48, т.1).

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у адміністративному порядку (а.с. 49-56, т. 1), однак рішенням ДФС України від 28.12.2018 №42245/6/99-99-11-04-02-25 скарга залишена без задоволення (а.с. 57-61, т.1).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що у перевіряємий період, з метою здійснення основної діяльності, ТОВ Олишівка мало господарські відносини з ПП Сівер Агро Сервіс .

Так, 07.04.2016 між ТОВ Олишівка (покупець) та ПП Сівер Агро Сервіс (постачальник) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №07-04-16/ДК-Х, підписаний повноважними представниками сторін, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (насіння кукурудзи, засоби захисту рослин), а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму (а.с. 71-76).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що поставка товару в рамках і на підставі цього договору може здійснюватися окремими партіями відповідно до додаткових угод (специфікацій) до цього договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31.12.2016, а щодо невиконаних до цього дня зобов`язань та відповідальності - до повного їх виконання.

Поставка товару здійснюється на умовах, визначених відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів INCOTERMS - 2010. Конкретні умови поставки вказуються в додаткових угодах (специфікаціях) до цього Договору. При цьому фактичним вантажоодержувачем товару може бути як см покупець, так і вказані ним треті особи, які не є сторонами цього договору і діють на підставі договору доручення (п. 2.2 Договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору вартість товару повинна бути повністю сплачена постачальнику покупцем на умовах, які зазначені у додаткових угодах (специфікаціях) до даного договору, що є невід`ємною частиною даного договору.

Розрахунок за цим договором здійснюється: у безготівковій формі, в національній валюті, на поточний рахунок постачальника; у вексельній формі або шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за згодою обох сторін (п. 4.2 Договору).

На виконання умов договору, згідно додаткових угод (специфікацій) від 07.04.2016 №2 та від 20.04.2016 №3 (а.с. 77, 78, т.1), ПП Сівер Агро Сервіс здійснило постачання ТОВ Олишівка у травні-червні 2016 року товару, а саме: засобів захисту рослин.

Поставка та отримання позивачем товару від вказаного контрагента підтверджується видатковими накладними від 16.05.2016 №РН-0000037 на суму 947 304,00 грн. (з ПДВ), від 31.05.2016 №РН-0000043 на суму 444 384,00 грн. (з ПДВ) та від 17.06.2016 №РН-0000052 на суму 253 800,00 грн. (з ПДВ) (а.с. 79-81, т.1).

Придбані засоби захисту рослин оприбутковані ТОВ Олишівка на склад за номенклатурою Амістар , Євролайтинг , Прайм , що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями за 2016 рік та 2017 рік (а.с. 172, 173, т.1).

За результатом господарської операції постачальником виписано податкові накладні від 31.05.2016 №19 та від 17.06.2016 №6, які належним чином зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 82-83, т.1).

23.01.2017 ПП Сівер Агро Сервіс була направлено ТОВ Олишівка претензію про сплату заборгованості, штрафу, пені, інфляції, процентів річних на суму 2 707 027,89 грн., у зв`язку із несплатою позивачем взятих на себе, відповідно до договору поставки на умовах товарного кредиту від 07.04.2016 №07-04-16/ДК-Х, зобов`язань (а.с. 95-97, т.1).

20.04.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки на умовах товарного кредиту від 07.04.2016 №07-04-16/ДК-Х, згідно якої сторони дійшли згоди, що загальний розмір заборгованості ТОВ Олишівка за договором становить 2 111 466,30 грн., який буде сплачено до 24.04.2017 включно (а.с. 98, т.1).

Крім того, 20.04.2017 між позивачем та ПП Сівер Агро Сервіс було укладено угоду про погашення заборгованості згідно пункту 1 якої, ТОВ Олишівка належним чином виконає свої зобов`язання, взяті на себе згідно додаткової угоди №1 від 20.04.2017 до договору поставки на умовах товарного кредиту від 07.04.2016 №07-04-16/ДК-Х зі сплати у строк до 24.04.2017 включно грошових коштів у розмірі 2 113 446,30 грн. (а.с. 99 ,т.1).

На виконання взятих зобов`язань, ТОВ Олишівка у повному обсязі перераховано ПП Сівер Агро Сервіс кошти в сумі 2 113 446,30 грн. за отриманий товар (засоби захисту рослин), що підтверджується платіжним дорученням від 24.04.2017 №41 та випискою з банку (а.с. 100, 101, т.1).

Придбані у ПП Сівер Агро Сервіс засоби захисту рослин використані позивачем для безпосереднього здійснення господарської діяльності (обприскування соняшнику та кукурудзи), що підтверджується: актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за 16.05.2016 №4, за 31.05.2016 №5, №6/1, №6/2 та за 17.06.2016 №6; актами здачі-прийому робіт (надання послуг) від 31.05.2016 №МА_00000023, від 30.06.2016 №МА_00000026 (а.с. 89-94, т.1).

Так, відповідно до звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду станом на 01.12.2016, у 2016 році у ТОВ Олишівка в обробітку було 2401,77 га землі, які використовувались для вирощування сої, соняшнику та кукурудзи (а.с. 84-88, т.1).

У період господарських взаємовідносин ПП Сівер Агро Сервіс зареєстроване у встановленому законом порядку, що підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 161-163, 177-179, 184-189, т.1). Установчі документи ПП Сівер Агро Сервіс не скасовані та є чинними. Крім того, операція з поставки ТОВ Олишівка засобів захисту рослин відповідає основному виду діяльності контрагента, а саме: 46.75 оптова торгівля хімічними продуктами.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень п.198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Так, згідно із ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Наказ №88).

Відповідно до п.1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу №88).

Згідно з п.2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як встановлено абзацом 5 ст. 1 Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

Зокрема, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід враховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним само по собі не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на формування зобов`язань зі сплати податку на додану вартість вплинуло формування зазначених показників за рахунок взаємовідносин з ПП Сівер Агро Сервіс .

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення ГУДФС у Чернігівській області оскаржуваного податкового повідомлення-рішення дослідженню підлягає факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ПП Сівер Агро Сервіс .

У свою чергу, надані ТОВ Олишівка документи, складені за результатами здійснення вищенаведеної господарської операції, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, які містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов`язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом у перевіряємий період.

Також контролюючим органом не спростовано того факту, що всі податкові накладні, видані контрагентом позивача, зареєстровано в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а також того факту, що вказаний контрагент позивача у спірний період був платником податку на додану вартість та сплачував його.

У матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товару (засоби захисту рослин), виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.

З огляду на викладене, ТОВ Олишівка доведено використання у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності придбаного у ПП Сівер Агро Сервіс товару, оскільки він використаний товариством з метою отримання прибутку та в межах господарської діяльності.

Фінансово-господарські операції між позивачем та ПП Сівер Агро Сервіс відображено у податковій звітності ТОВ Олишівка за відповідні податкові періоди, суми податку на додану вартість віднесені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, що не заперечується ГУ ДФС у Чернігівській області.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом зроблено висновок про невстановлення факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ПП Сівер Агро Сервіс . Проте, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження вказаних висновків, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Щодо доводів ГУДФС у Чернігівській області про неможливість здійснення ПП Сівер Агро Сервіс господарської операції з поставки ТОВ Олишівка товару (засобів захисту рослин), оскільки контрагент позивача не має у наявності основних фондів, колегія суддів зазначає, що наведене не є достатнім доказом факту нереального здійснення господарської операції між сторонами, оскільки під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а, адміністративне провадження №К/9901/2848/18, від 06.03.2018 у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18) та від 13.03.2018 у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18).

Крім того, суд звертає увагу, в акті перевірки зазначено, що у період з 01.05.2016 по 30.06.2016 у структурі податкового кредиту, задекларованого ТОВ Олишівка згідно з поданими податковими деклараціями, найбільший вплив мали здійснення операцій із придбання засобів захисту рослин, насіння соняшнику у ПП Сівер Агро Сервіс (а.с. 21-22, т.1).

Так, на виконання договору поставки на умовах товарного кредиту №07-04-16/ДК-Х, укладеного 07.04.2016 позивачем з ПП Сівер Агро Сервіс , контрагентом у період з березня по травень 2016 року включно, було поставлено товариству насіння соняшнику та кукурудзи, на які виписано податкові та видаткові накладні, здійснено оплату за товар, про що також вказується в акті перевірки (а.с. 22-25, т.1).

Відповідно до договору поставки на умовах товарного кредиту №07-04-16/ДК-Х від 07.04.2016, укладеного між ТОВ Олишівка і ПП Сівер Агро Сервіс , згідно всіх специфікацій і видаткових накладних, загальна сума поставленого товару становить 2 113 446,30 грн., в т.ч. ПДВ 352 241,05 грн.

Одночасно, аналізуючи дані податкових декларацій ПП Сівер Агро Сервіс , податковий орган дійшов висновку, що не може встановити реальне джерело походження поставленого товару у травні-червні 2016 року для покупця ТОВ Олишівка на загальну суму товару 1 645 488,00 грн., в т.ч. ПДВ 274 248,00 грн, із номенклатурою Засоби захисту рослин - Амістар Екстра, Євро-Лайтінг (а.с. 35, т.1).

Тобто, для частково поставленого товару на суму 467 958,30 грн., по одному і тому ж договору, контролюючий орган погодився з наявністю у ПП Сівер Агро Сервіс джерел походження товару, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту, трудових ресурсів, тощо, а в іншій частині зазначив про відсутність останніх.

Щодо доводів апелянта про те, що ПП Сівер Агро Сервіс у травні та червні 2016 року здійснило постачання товару (Амістар Екстра, Євро-Лайтінг) для покупця - TOB Олишівка на суму 274248 грн. ПДВ, за яким встановлено відсутність реального (законного) джерела його походження по ланцюгу постачання, колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що усі кримінальні провадження та покази свідків, на які посилається апелянт, стосуються постачальників ПП Сівер Агро Сервіс (ТОВ Константа Метал Трейдінг , ТОВ Дервік Капітал , ТОВ Зернотрейд Експрес , ТОВ Сієна Груп Логістик ) а не самого контрагента позивача - ПП Сівер Агро Сервіс .

Верховним Судом в постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170), зазначено, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 05.06.2018 у справі №809/1139/17 (адміністративне провадження №К/9901/40809/18) та від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17, наявність кримінального провадження, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 Кримінального кодексу України відносно контрагента платника податку, не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів вказує на те, що сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Доказів наявності вироків суду відносно позивача чи його контрагента за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), відповідачем не надано, а договори, укладені позивачем з даним товариством не визнані нечинними.

Враховуючи наведене, колегія судів приходить до висновку, що саме по собі внесення кримінальних проваджень до Єдиного реєстру досудового розслідувань не може розглядатися як беззаперечний доказ відсутності фактичного здійснення спірних операцій.

Варто врахувати, що згідно з ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 Цивільного кодексу України).

Відповідачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарської операції позивача з ПП Сівер Агро Сервіс з поставки засобів захисту рослин цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійсненої операції, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчиненої операції, а також про те, що здійснення зазначеної операції не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії ТОВ Олишівка та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, встановлено рух активів (товару), встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

Суд зазначає, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

У пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання контрагентами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями ст.78 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення, обставин, які б спростовували факт здійснення господарських операцій, достовірності і повноти відображення податку на додану вартість за вказаними спірними господарськими операціями.

У справі Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства (рішення від 25 листопада 1999 року) Європейський суд з прав людини вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення встановлений законом , є передбачуваність. Норму не можна вважати законом , якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях. З іншого боку, хоча визначеність у законі надзвичайно бажана, забезпечення її може призвести до надмірної ригідності, тоді як закон ніколи не повинен відставати від обставин, що змінюються. Ступінь чіткості, яку мають забезпечувати формулювання національних законів і яка в жодному випадку не може охопити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту певного документа, сфери, на яку поширюється закон, а також від кількості та статусу тих, кому він адресований.

З наведеного вбачається, що особа, діючи у відповідності до встановленої законодавством України поведінки у рамках певних обставин, очікує досягнення певного результату та прогнозує конкретні ситуації у правовідносинах з контролюючим органом.

А саме, при сплаті податку на додану вартість особа має розраховувати на використання податкового кредиту у порядку, визначеному податковим законодавством.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що документи, які надані для перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують реальність господарської операції ТОВ Олишівка з наведеним контрагентом-постачальником, а також право на формування податкового кредиту, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Крім того, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга фактично повторює доводи відзиву на позовну заяву, яким суд першої інстанції надав оцінку та вірно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

А.Б. Парінов