Постанова

від 26.06.2019 по справі 825/3735/15-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/3735/15-а Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Ганечко О.М.,

за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Варвинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.05.2019, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить суд: визнати протиправним і скасувати наказ УМВС в Чернігівській області від 06 листопада 2015 року № 416 о/с По особовому складу в частині звільнення із займаної посади та поновити його з 07 листопада 2015 року на посаді інспектора поліції Варвинського ВП Прилуцького відділу поліції ГУ НП в Чернігівській області майора поліції; стягнути грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2018 року скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2016 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У подальшому, позивачем надано уточнену позовну заяву, в якій останній просив: визнати неправомірним і скасувати наказ начальника УМВС в Чернігівській області полковника міліції Альохіна Е.В. від 06.11.2015 за № 416 о/с, в частині звільнення з посади; зобов`язати Ліквідаційну комісію УМВС в Чернігівській області поновити на посаді дільничного інспектора Варвинського РВ УМВС в Чернігівській області з 07.11.2015; вирішити питання щодо стягнення з ГУНП в Чернігівській області на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу; зобов`язати ГУНП в Чернігівській області вирішити питання щодо призначення в порядку переведення на рівнозначну, вищу або нижчу посаду в Варвинське відділення поліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області у відповідності до п.9 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Національну поліцію та видати наказ.

Під час нового розгляду справи, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірним і скасовано наказ начальника УМВС в Чернігівській області полковника міліції Альохіна Е.В. від 06.11.2015 за № 416 о/с в частині звільнення з посади майора міліції ОСОБА_1 , дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського РВ УМВС у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом г (через скорочення штатів). Зобов`язано Ліквідаційну комісію УМВС в Чернігівській області поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора Варвинського відділення міліції Прилуцького відділу поліції ГУНП в Чернігівській області майора міліції ОСОБА_1 з 07.11.2015. Стягнуто з ГУНП в Чернігівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 12.09.2018 в сумі 108960,80 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 25.03.2019, зокрема змінено рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019, виклавши четвертий абзац резолютивної частини рішення суду першої інстанції в наступній редакції стягнути з Варвинського РВ УМВС України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 12.09.2018 в сумі 108960 грн. 80 коп., без урахування податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів .

16 квітня 2019 року Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області подано заяву про поворот виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 - стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУНП в Чернігівській області кошти у сумі 108960,80 грн.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 у задоволенні заяви про поворот виконання судового рішення відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Головне управління Національної поліції в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення заяви про поворот виконання судового рішення.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм процесуального права, без врахування всіх фактичних обставин справи. Вказує, що судом першої інстанції не було досліджено факту, чи проходив ОСОБА_1 службу у органах Національної поліції та чи отримував останній грошове забезпечення (зарплату).

У запереченнях на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів правомірності своїх дій, тобто іншого меморіального ордеру крім ордеру №14 від 22.02.2019 про добровільне перерахування на його користь грошових коштів у сумі 108960 грн 80 коп. Варвинським РВ УМВС в Чернігівській області згідно постанови Верховного Суду від 25.03.2019, яка є обов`язковою до виконання.

В судове засідання з`явився позивач та представник відповідача-апелянта, який підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити та ухвалу суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове про задоволення заяви про поворот виконання рішення.

Позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні заяви про поворот виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки предметом стягнення по цій справі була заробітна плата у відносинах публічної служби, а при розгляді справи судом не встановлено повідомлення позивачем неправдивих відомостей або надання підроблених документів, тому виплачений позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу поверненню відповідачу не підлягає.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 380 КАС України питання про поворот виконання судових рішень суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Частиною 4 вищевказаної статті визначено, що питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної сторони.

Особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ врегульовані статтею 381 КАС України.

Так, відповідно до ст. 381 КАС України поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що вона застосовується до рішень про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби.

Відповідно до статті 239 КЗпП України, у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

При цьому, суд звертає увагу, що середній заробіток за час вимушеного прогулу належить до інших виплат, що випливають з трудових правовідносин.

Відтак, поворот виконання рішення у даній справі допускається лише за наявності двох підстав: якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.02.2019 року меморіальним ордером №14 Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області було виконано рішення суду та нараховано позивачу кошти - середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 108960 грн. 80 коп. (а.с. 28 Том 4).

У той же час, як зазначалось, Верховним Судом змінено рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019, виклавши відповідний абзац в наступній редакції: стягнути з Варвинського РВ УМВС України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 12.09.2018 в сумі 108960 грн. 80 коп. .

Змінюючи рішення в цій частині, Верховний Суд виходив з того, що позивач проходив службу безпосередньо у Варвинському РВ УМВС, відтак стягнення відповідних виплат з ГУНП в Чернігівській області є помилковим.

Тобто, судами першої та апеляційної інстанції у даній справі було неправильно застосовано норми матеріального права.

Водночас, висновки Верховного Суду не грунтуються на тому, що рішення були вмотивовані на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.

До того ж, в матеріалах справи відсутні та апелянтом не надано доказів на підтвердження того, що скасовані рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 були обґрунтовані на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах, що виключає можливість повороту виконання судового рішення.

При цьому, колегія суддів зауважує, що спосіб повороту виконання судового рішення, зазначений у заяві, порушує право на мирне володіння майном, передбачене ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року).

Як також наголосив Європейський суд з прав людини в рішення від 26 червня 2014 року у справі Суханов та Ільченко проти України (заяви №68385/10 та №71378/10), перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету в інтересах суспільства . Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто справедливого співвідношення між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 14 травня 2019 року та не можуть бути підставами для її скасування.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, у відповідності з нормами процесуального права правомірно відмовив у задоволенні заяви про поворот виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Варвинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови виготовлено 26.06.2019