Постанова

від 20.06.2019 по справі 120/4727/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/4727/18-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар П.А.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

20 червня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Люлька О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області про визнання рішення протиправним, визнання компетенції щодо вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2018 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в Вінницький окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області, про:

- визнання відсутності у відповідача Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області компетенції (повноважень) визначати розташування пам`ятника Тарасу Шевченку на території Війтівської загальноосвітньої школи чи направлення звернення до Бершадської районної ради про надання дозволу на розміщення вказаного пам`ятника на території Війтівської загальноосвітньої школи, оскільки Бершадська районна рада теж не є розпорядником території (землі) Війтівської загальноосвітньої школи і не має відповідної компетенції та на цій підставі визнати протиправним і скасувати рішення 24 сесії 7 скликання Війтівської сільської ради від 31 липня 2018 року в частині: "2. З метою патріотичного виховання підростаючого покоління, вшанування ОСОБА_2 як українського поета, письменника, громадського і політичного діяча, національного героя і символу України - місцем розташування пам`ятного знаку визначити територію Війтівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.";

- виконавчому комітету сільської ради направити звернення до Бершадської районної ради щодо надання дозволу на встановлення пам`ятного знаку на території Війтівської ЗОШ ;

- стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 05 березня 2019 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що що п. 2, 3 Рішення 24 сесії 7 скликання від 31.07.2018 Війтівської сільської ради не порушує жодних прав та інтересів позивача, не створюють для позивача жодних юридичних прав та/чи обов`язків й не можуть порушувати його особистих прав та/або інтересів, оскільки не містять будь-яких обмежень/заборон щодо нього. Стверджуючи про своє порушене право у результаті прийняття оскаржуваного рішення, позивач не підтвердив його жодними доказами.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що 20.07.2018 він звернувся до голови Війтівської сільської ради Замкової М.В., депутатів Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області із зверненням про невідкладне внесення на розгляд чергової сесії Війтівської сільської ради питання спорудження пам`ятного знаку Т.Г. Шевченку в центрі села Війтівка, навпроти будинку культури, на місці демонтованого пам`ятника ОСОБА_3 . Леніну. Вважає, що суд першої інстанції своїм рішенням надає право позивачу здійснювати протиправне розміщення пам`ятника ОСОБА_4 на земельній ділянці Війтівської ЗОШ І-ІІІ ступенів в с. Війтівка Бершадського району Вінницької області по вул. Соборна, 101, що належить на праві постійного користування відділу освіти, фізичної культури та спорту Бершадської районної державної адміністрації.

Також, зазначає про порушення порядку оприлюднення проекту регуляторного акту при прийнятті рішення 24 сесії 7 скликання Війтівської сільської ради від 31 липня 2018 року "Про розгляд звернення ОСОБА_1 щодо встановлення пам`ятного знаку Т. ОСОБА_5 ".

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що в позовній заяві та апеляційній скарзі позивач трактує чинне законодавство на власний розсуд, оперуючи здогадками та припущеннями. Власником земельної ділянки на якій розташований заклад освіти є Війтівська сільська рада. Вважає твердження позивача неправдивими та надуманими. Після прийняття оскаржуваного рішення, від зацікавлених сторін до Війтівської сільської ради, щодо місця розташування пам`ятного знаку не було.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.07.2018 ОСОБА_1 звернувся із зверненням до голови Війтівської сільської ради Замкової М.В., депутатів Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області про невідкладне внесення на розгляд чергової сесії Війтівської сільської ради питання спорудження пам`ятного знаку Т.Г. Шевченку в центрі села Війтівка, навпроти будинку культури, на місці демонтованого пам`ятника ОСОБА_6 І. Леніну.

Рішенням 24 сесії 7 скликання Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 31.07.2018 Про розгляд звернення ОСОБА_1 щодо встановлення пам`ятного знаку Т. ОСОБА_5 вирішено:

- підтримати ініціативу ОСОБА_1 щодо спорудження пам`ятного знаку ОСОБА_7 на території с. Війтівка Бершадського району Вінницької області за власні кошти;

- з метою патріотичного виховання підростаючого покоління, вшанування великого Кобзаря як українського поета, письменника, громадського і політичного діяча, національного героя і символа України - місцем розташування пам`ятного знаку визначити територію Війтівської ЗОШ І-ІІІ ст.;

- виконавчому комітету сільської ради направити звернення до Бершадської районної ради щодо надання дозволу на встановлення пам`ятного знаку на території Війтівської ЗОШ;

- контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію, з питань соціально-економічного та культурного розвитку, комунальної власності, роботи з молоддю, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища (С.Грабовий).

Однак, не погоджуючись з пунктами 2, 3 вказаного рішення позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування № 280/97-ВР (далі-Закону № 280/97-ВР), місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 25 Закону № 280/97-ВР зазначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Положеннями ст. 27 Закону № 280/97-ВР визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, у сфері соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 16 Закону України Про культуру , органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування забезпечують збереження культурних цінностей на території України, охорону культурної спадщини, захист історичного середовища.

Відповідно до ст. 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно частини першої статті 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).

Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти.

До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001.

Як встановлено судом першої інстанції, Рішенням 24 сесії 7 скликання Війтівської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 31.07.2018 Про розгляд звернення ОСОБА_1 щодо встановлення пам`ятного знаку Т. ОСОБА_5 вирішено, зокрема: підтримати ініціативу ОСОБА_1 щодо спорудження пам`ятного знаку ОСОБА_7 на території с. Війтівка Бершадського району Вінницької області за власні кошти; з метою патріотичного виховання підростаючого покоління, вшанування великого Кобзаря як українського поета, письменника, громадського і політичного діяча, національного героя і символа України - місцем розташування пам`ятного знаку визначити територію Війтівської ЗОШ І-ІІІ ст.; виконавчому комітету сільської ради направити звернення до Бершадської районної ради щодо надання дозволу на встановлення пам`ятного знаку на території Війтівської ЗОШ;

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, власником земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 , є Війтівська сільська рада.

Слід зазначити, що надання дозволу на встановлення пам`ятного знаку та використання (оформлення права) земельної ділянки під встановленим пам`ятним знаком різні за своєю природою юридичні поняття, які не є тотожними.

Згідно частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Захист прав, свобод або законних інтересів, серед іншого, можливий шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень або визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Отже, обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до матеріалів справи, стверджуючи про своє порушене право у результаті прийняття оскаржуваного рішення, позивач не підтвердив його жодними доказами.

Також, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що п. 2, 3 Рішення 24 сесії 7 скликання від 31.07.2018 Війтівської сільської ради не порушує жодних прав та інтересів позивача, не створюють для позивача жодних юридичних прав та/чи обов`язків й не можуть порушувати його особистих прав та/або інтересів, оскільки не містять будь-яких обмежень/заборон щодо нього.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення порядку оприлюднення проекту регуляторного акту при прийнятті рішення 24 сесії 7 скликання Війтівської сільської ради від 31 липня 2018 року "Про розгляд звернення ОСОБА_1 щодо встановлення пам`ятного знаку Т. ОСОБА_5 ", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом;

Враховуючи, що рішення 24 сесії 7 скликання Війтівської сільської ради від 31 липня 2018 року "Про розгляд звернення ОСОБА_1 щодо встановлення пам`ятного знаку Т. ОСОБА_5 " не є регуляторним актом, та відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому відсутня необхідність спростовувати доводи апеляційної скарги в цій частині.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , що стало підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Крім того, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 26 червня 2019 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.