Постанова

від 26.06.2019 по справі 126/3040/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 126/3040/17

Провадження № 22-ц/801/1136/2019

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуцол В. І.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 рокуСправа № 126/3040/17м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Матківської М.В., Міхасішина І.В.,

за участю секретаря судового засідання Огородник В.О.,

за участю сторін: представника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №126/3040/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Надбужжя Плюс до ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця Чабана Олександра Павловича, відділу з питань державної реєстрації Бершадської міської ради про визнання договору недійсним та скасування його державної реєстрації, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Надбужжя Плюс про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Надбужжя Плюс на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 11 березня 2019 року, яке ухвалене суддею Гуцол В.І. в приміщенні Бершадського районного суду Вінницької області о 15 год 13 хв,

в с т а н о в и в :

В листопаді 2017 року ТОВ Надбужжя Плюс звернулось у суд з позовом до ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця Чабана О. ОСОБА_3 ., відділу з питань державної реєстрації Бершадської міської ради про визнання договору недійсним та скасування його державної реєстрації, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що між ТОВ Надбужжя Плюс та ОСОБА_4 (спадкоємицею якої є відповідач ОСОБА_2 ) 07 травня 2010 року було укладено договір оренди землі строком на 10 років, ділянки площею 1 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована на території Чернятської сільської ради.

24 листопада 2010 року даний договір зареєстровано Бершадським районним відділом Вінницької регіональної філії ДЗК за №041003600301.

21 березня 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до позивача із заявою про погодження межових знаків земельних часток (паїв), зокрема за номером НОМЕР_2 : НОМЕР_3 .

28 березня 2017 року позивачу стало відомо, що між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_5 був укладений 28 грудня 2016 року та зареєстрований договір оренди вищевказаної земельної ділянки 30 грудня 2017 року, №18514032.

На час укладення і реєстрації цього договору оренди землі ця ж земельна ділянка вже тривалий час перебувала в оренді ТОВ Надбужжя Плюс , а договір оренди землі оформлений належним чином відповідно до чинного законодавства, яке діяло на момент оформлення цього договору.

Позивач вважає, що укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_5 договір оренди землі № 4 від 28 грудня 2016 року підлягає визнанню недійсним, а його державна реєстрація скасуванню, оскільки після смерті орендодавця ОСОБА_4 , спадкоємцем по закону є її дочка ОСОБА_2 , яка належним чином прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину. До неї перейшли всі права та обов`язки, що належали її матері, в тому числі і за договором оренди землі від 07 травня 2010 року.

Внаслідок недотримання в повній мірі вимог законодавства існують два чинні, зареєстровані у встановленому порядку договори оренди земельної ділянки і, відповідно, права позивача, як орендаря порушені.

Позивач вважає, що укладений між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_5 договір оренди землі №4 від 28 грудня 2016 року на земельну ділянку площею 1,0 га з кадастровим номером НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 та його державна реєстрація грубо порушують право користування земельною ділянкою, оскільки було укладено до закінчення строку дії попереднього (чинного) договору оренди землі №24 від 07 травня 2010 року, укладеного між померлою ОСОБА_4 та ТОВ Надбужжя Плюс , тому оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним, а його державна реєстрація скасуванню.

ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ Надбужжя Плюс про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння , мотивуючи позовні вимогти тим, що 07 травня 2010 року між ТОВ Надбужжя Плюс та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі №24, який зареєстровано в Бершалському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 листопада 2010 року №041003600301. За договором ОСОБА_6 мала намір передати ТОВ Надбужжя Плюс в користування земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 1,0 га, цільове призначення котрої - для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Чернятської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Однак 18 липня 2010 року, в період між підписанням договору оренди землі та його державною реєстрацією, ОСОБА_4 померла. ОСОБА_2 зазначає, що вона не успадкувала прав та обов`язків за договором оренди земельної ділянки №24 від 07 травня 2010 року, оскільки таких прав та обов`язків на момент своєї смерті не мала сама спадкодавець ОСОБА_4 .

Укладення договору саме по собі не породжує будь-яких прав та обов`язків. Правочин було підписано 07 травня 2010 року, орендодавець ОСОБА_4 за ним не набула будь-яких зобов`язань, так як на момент її смерті договір не був вчинений. Вважає, що до складу спадщини, відкритої в момент смерті ОСОБА_2 18 липня 2010 року - не увійшли жодні права та обов`язки за цим договором.

Подальша державна реєстрація вказаного договору не може породжувати для ОСОБА_2 будь-яких зобов`язань, тому земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_4 наразі перебуває у ТОВ Надбужжя Плюс незаконно. Факт того, що спірна земельна ділянка знаходиться у володінні ТОВ Надбужжя Плюс свідчить сам зміст позову, договір оренди землі №24 та акт приймання - передачі об`єкта оренди. Так як спірна земельна ділянка перебуває в ТОВ Надбужжя Плюс поза волею нинішнього власника, будь-яких прав та обов`язків що пов`язані з цією земельною ділянкою та випливають з договору №24 від 07 травня 2010 року, ОСОБА_2 не успадкувала, вважає, що така земельна ділянка підлягає їй поверненню.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 11 березня 2019 року в задоволені позову ТОВ Надбужжя Плюс до ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця Чабана О.П., відділу з питань державної реєстрації Бершадської міської ради про визнання договору недійсним та скасування його державної реєстрації відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ТОВ Надбужжя Плюс про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння задоволено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ Надбужжя Плюс подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 11 березня 2019 року є незаконним, ухвалене внаслідок незастосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме статті 1218 Цивільного кодексу України , тому просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ Надбужжя Плюс про визнання договору недійсним, скасування його державної реєстрації задовольнити, а в задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Відмовляючи у задоволені первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки власник земельної ділянки ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а державна реєстрація речового права оренди відбулася після її смерті - 24 ІНФОРМАЦІЯ_2 , то не могло виникнути жодних прав та обов`язків за договором оренди від 07 травня 2010 року в ОСОБА_2 .

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка перебуває в користуванні ТОВ Надбужжя Плюс безпідставно, тому підлягає поверненню власнику ОСОБА_2 .

Колегія суддів, не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 , виданого 13 квітня 2010 року ОСОБА_4 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 1,0 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровими номером НОМЕР_6 , що підтверджується державним актом (т.1 а.с.65).

З матеріалів справи вбачається, що 07 травня 2010 року ОСОБА_4 та ТОВ Надбужжя Плюс підписали договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років з орендною платою 3% річних від вартості об`єкта оренди, який зареєстрований у Бершадському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП Центр ДЗК 24 листопада 2010 року, реєстраційний запис № 041003600301 (т.1 а.с.63-64).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 (т.1 а.с.103).

ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 грудня 2016 року, №1092, на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,0 га, кадастровий номер НОМЕР_6 , розташованої за адресою: Вінницька область Бершадський район, Чернятська сільська рада.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті (частини друга та четверта статті 25 ЦК України).

Зміст правоздатності фізичної особи визначається як здатність мати цивільні права та обов`язки ( стаття 26 ЦК України) і у зв`язку зі смертю фізичної особи така здатність припиняється.

На реалізацію своїх прав та обов`язків фізична особа може вчиняти правочини, тобто дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків ( частина перша статті 102 ЦК України)

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини друга, третя, п`ята статті 203 ЦК України).

За загальними нормами цивільного законодавства, правочини можуть бути вчинені в усній, письмовий та нотаріальній форми, як різновиду письмової форми. Деякі правочини підлягають державній реєстрації.

Так, згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договір є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частина перша - друга статті 640 ЦК України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.

Аналогічних висновків дійшла й Велика Палата у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18)

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

У п. 9.3 договору №24 від 07 травня 2010 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ Надбужжя Плюс передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (т.1 а.с.64).

Таким чином, строк дії спірного договору оренди земельної ділянки починається після його підписання сторонами, тобто з 07 травня 2010 року, оскільки при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо початку дії його строку саме з цього моменту.

Отже, з моменту підписання договору оренди 07 травня 2010 року у його сторін виникли відповідні права та обов`язки за даним договором, тобто він набув чинності за життя спадкодавця ОСОБА_4 .

Враховуючи наведене, твердження суду першої інстанції щодо виникнення у сторін договору прав та обов`язків за договором оренди тільки з моменту його державної реєстрації є помилковими.

Крім того, з матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами, що ТОВ Надбужжя Плюс фактично користується земельною ділянкою, належною ОСОБА_4 , а на даний час його спадкоємцю ОСОБА_2 з 07 травня 2010 року, коли було укладено договір оренди даної земельної ділянки.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволені первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Колегією суддів встановлено, що на момент укладення договору оренди землі №24 від 07 травня 2010 року, сторони не допустили порушень, волевиявлення власника земельної ділянки на передачу її в оренду ТОВ Надбужжя Плюс відповідало внутрішній волі ОСОБА_4 , оскільки реєстрація договору здійснена після смерті ОСОБА_4 , не впливає на недійсність договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17.

Також, як вбачається з п.7.5. договору оренди землі №24 від 07 травня 2010 року, перехід права власності на об`єкт оренди до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря, не є підставою для зміни умов або розірвання цього договору.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 грудня 2016 року, №1092, на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,0 га, кадастровий номер НОМЕР_6 , розташованої за адресою: Вінницька область Бершадський район, Чернятська сільська рада.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_2 набула право власності на спірну земельну ділянку, тому і повинна виконувати договір оренди землі №24 від 07 травня 2010 року, укладений за життя ОСОБА_4 з ТОВ Надбужжя Плюс .

Строк дії договору оренди землі починається з моменту його державної реєстрації, оскільки саме таку умову визначили сторони у відповідних пунктах цього договору (п.9.3 даного договору), що є волевиявленням сторін договору (постанова Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 6-219цс14, постанова Верховного Суду від 15 серпня 2018 року №532/384/16-ц).

Якщо закон містить вимогу державної реєстрації договору як умову набуття ним чинності, то договір набуває чинності з моменту його відповідної реєстрації. В договорі оренди від 07 травня 2010 року його сторонами визначено, що він набуває чинності з моменту підписання та його державної реєстрації, тобто з моменту реалізації такої вимоги цього договору. ОСОБА_4 на момент здійснення позивачем його права оренди спірної земельної ділянки на підставі договору оренди від 07 травня 2010 року, не відкликала своєї згоди на узгоджені умови, що підтверджується її підписом, цього договору. Тому договір оренди від 07 травня 2010 року в силу визначених його сторонами умов та зазначених норм права набув чинності з моменту державної реєстрації права оренди позивача - 24 листопада 2010 року, а отже, строк в 10 років закінчується з 24 листопада 2020 року. Зазначений висновок викладений в постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року справа №696/1880/15-ц.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ Надбужжя Плюс є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки одна і та ж сама земельна ділянка не може бути об`єктом оренди двох договорів, укладених із різними орендарями, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання оспорюваного договору оренди землі №4, укладеного 28 грудня 2016 року, зареєстрованого 10 січня 2017 року, між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_5 недійсним, на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, так як він укладений у період дії попереднього договору.

Крім того, позовна вимога про скасування державної реєстрації права оренди ФОП ОСОБА_5 вище зазначеної земельної ділянки, від 10 січня 2017 року, є похідною від позовної вимоги про визнання договору оренди недійсним, колегія суддів вважає, що її також слід задовольнити.

Оскільки встановлено, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ Надбужжя Плюс на законних підставах, так як договір оренди землі №4 від 07 травня 2010 року є чинний до 24 листопада 2020 року, а тому зустрічний позов ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння не підлягає задоволенню.

За таких обставин, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позов ТОВ Надбужжя Плюс слід задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, оскільки апеляційна скарга ТОВ Надбужжя Плюс підлягає задоволенню, тому сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3200 грн (т.1 а.с.62, 87) та за подання апеляційної скарги в розмірі 4757,20 грн (т.2 а.с.64), а всього 7957,20 грн, слід стягнути в рівних частках по 2652,40 грн (7957,20 грн/3 відповідача) з кожного з відповідачів за первісним позовом на користь позивача.

Керуючись ст.ст.141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Надбужжя Плюс задовольнити.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 11 березня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Надбужжя Плюс до ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця Чабана Олександра Павловича, відділу з питань державної реєстрації Бершадської міської ради про визнання договору недійсним та скасування його державної реєстрації задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі №4 від 28 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33376501 від 10 січня 2017 року, номер запису про інше речове право 18514032 щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди землі) на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 на підставі договору оренди землі №4 від 28 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Надбужжя Плюс про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та відділу з питань державної реєстрації Бершадської міської ради в рівних частках на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Надбужжя Плюс витрати по оплаті судового збору по 2652,40 гривень з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 червня 2019 року.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Матківська М.В.

Міхасішин І.В.

Згідно з оригіналом: Сопрун В.В.