Рішення

від 27.05.2019 по справі 757/72634/17-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/72634/17-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Остапчук Т.В.,

при секретарі Ахромєєва А.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Клименко В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про стягнення завданих збитків,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди , посилаючись на те що 03.08.2015 Міністерство юстиції України було винесено наказ № 1407/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) Градюка Олександра Івановича № 748 від 18.03.2013. Зазначений наказ Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2017 по справі № 813/4449/15 визнано протиправним та скасовано. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 по справі № 813/4449/15 вказану постанову залишено без змін. Наказом від 14.07.2017 № 2256/5 скасовано наказ від 03.08.2015 № 1407/5.Станом на 3.08.2015р. виконував обов`язки арбітражного керуючого на 4-х об`эктах та мав право на винагороду в розмірі не менше двох мінінмальних заробітних плат за кожний місяць. За період з 3.08.2015р. по 14.07.2017р. становить 432 332 грн.

Тому просить стягнути , розмір матеріальних збитків, а це доходи, які міг би і повинен був реально одержати за звичайних обставин, якби право не було порушене (упущена вигода) 432 332 грн. Вказував , що Наказ № 1407/5 підірвав його авторитет як одного з найдосвідченіших арбітражних керуючих. тому , моральну шкоду, завдану йому Міністерством юстиції України оцінює у 100 000 грн. В судовому засіданні позивач позов підтримав , просив задовольнити відповідно до ст.1173,1174 ЦК України. 27.05.2019р. просив розглядати справу в відсутність.

Представник відповідача надав відзив на позов в якому посилається на необгрунтованість розміру матеріальної та моральної шкоди. 27.05.2019р. просив розглядати справу в відсутність.

Представник ДКСУ ( ухвалою суду від 26.03.2019р.залучено в якості співвідповідача) в судове засідання не з`явився, про час розгляду повідомлений.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 12.12.2017р. відкрито провадження та призначено розгляд .

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи , приходить до слідуючого.

Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Судом встановлено , що 03.08.2015 Міністерство юстиції України винесено наказ № 1407/5 про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) Градюка Олександра Івановича № 748 від 18.03.2013. Зазначений наказ Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2017 по справі № 813/4449/15 визнано протиправним та скасовано. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 по справі № 813/4449/15 вказану постанову залишено без змін. Наразі справа оскаржується в касаційному порядку ухвалою Вищого адміністративного суду від 05.05.2017 відкрито касаційне провадження по даній справі. Наказом від 14.07.2017 № 2256/5 скасовано наказ від 03.08.2015 № 1407/5.Станом на 3.08.2015р. виконував обов`язки арбітражного керуючого на 4-х об`эктах .

Позивач вказував на те, що протиправним наказом заподіяна матеріальна та моральна шкода, оскільки з 3.08.2015р. по 14.07.2017р. не мав можливості обов`язки арбітражного керуючого.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли з підстав протиправної діяльності Міністерства юстиції України

Згідно з ч.1, п.8 ч.2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч.1,2 ст. 22 ЦК України Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу положень статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування не одержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум.

За змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Заявляючи вимоги про стягнення упущеної вигоди з Державного бюджету України за період з 3.08.2015р. по 14.07.2017р. в розмірі 432 332 грн. , вказував , що станом на 3.08.2015р. виконував обов`язки арбітражного керуючого на 4-х об`эктах та мав право на винагороду в розмірі не менше двох мінінмальних заробітних плат за кожний місяць.

Позивач вказував, що станом на 03.08.2015 р. виконував обов`язки арбітражного керуючого по справі про банкрутство ВАТ Надвірнянська автобаза - справа № 909/1307/13. Однак ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 07.07.2015 по справі № 909/1307/13 провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Надвірнянська автобаза" (вул.Майданська, 10, м.Надвірна, Івано-Франківська область, 78400, код 01268644) - припинено. Тобто дану справу про банкрутство припинену, ще до анулювання свідоцтва позивача.

Позивач вказував, що станом на 03.08.2015р. виконував обов`язки арбітражного керуючого по справі про банкрутство Івано-Франківське ОДОСП - справа № Б-11/45-3/270-21/145. Однак Позивачем не надано жодного достовірного, належного, допустимого та достатнього доказу на підтвердження вище вказаного факту.

Позивач стверджує, що станом на 03.08.2015 виконував обов`язки арбітражного керуючого по справі про банкрутство Радгосп Більшовик - справа № 5008/988/2011.

Постановою від 23.08.2011р. по справі № 5008/988/2011 відрито ліквідаційну процедуру визнано банкрутом радгосп „Більшовик", с. Теребля, вул. Центральна, 14 Тячівського району (код ЄДРПОУ 05528160).

Ухвалою від 30.01.2013 по справі № 5008/988/2011 призначено ліквідатором радгоспу „Більшовик", с. Теребля Тячівського району (код ЄДРПОУ 05528160) арбітражного керуючого Градюка О.І. ( АДРЕСА_3 , ліцензія серії АВ № 499160 від 26.01.2010р.), якому приступити до виконання обов`язків відповідно до ст.ст. 25-34 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.12.2016 по справі № 5008/988/2011 достроково припинити повноваження ліквідатора радгоспу „Більшовик, с. Теребля Тячівського району (код ЄДРПОУ 05528160) позивача.

Відповідно винагороду Позивачу за час виконання повноважень арбітражного керуючого протягом дії наказу (з 03.08.2015 по 07.12.2016) має виплачувати підприємство на якому арбітражний здійснював свої повноваження.

Щодо винагороди Позивачу, як арбітражному керуючому на підприємстві не виплачену з 07.12.2016 по 14.07.2017. Так ліквідаційна процедура розпочата 23.08.2011р.. Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( (в редакції за правилами якої здійснювався розгляд даної справи) строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом. Тобто ліквідаційна процедура мала б закінчитися не пізніше 23.02.2013. Позивач виконував повноваження ліквідатором по даній справі з 30.01.2013 по 07.12.2016 тобто протягом майже трьох років. Протягом такого тривалого терміну позивач не вжив належних заходів для закінчення ліквідаційної процедури.

Позивач вказував, що станом на 03.08.2015р. він виконував обов`язки арбітражного керуючого по справі про банкрутство ТзОВ Апша-Технокат - справа № 909/1307/13, (справа про банкрутство має номер 907/1040/14)

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.02.2015 по справі № 909/1307/13 відкрито ліквідаційну процедуру в межах строку, передбаченого ч.І ст.37 Закону Призначено ліквідатором ТОВ „Апша-Технокат" (90611, Закарпатська область, Рахівський район, с. Верхнє Водяне, вул. Плеханова, 11, код ЄДРПОУ: 30886233) арбітражного керуючого Градюка Олександра Івановича (свідоцтво №748 від 22.03.2013р., АДРЕСА_3 ).

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців. Тобто строк процедури сплинув ще 19.02.2016.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29.03.2017 по справі № 907/1040/14 ліквідовано юридичну особу боржника з обмеженою відповідальністю Апша - Технокат ( 90611, Закарпатська область, Рахівський район, с. Верхнє Водяне, вул. Плеханова, 11, код ЄДРПОУ: 308862330) .

Тому позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди , суд виходить з слідуючого.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне -за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки судовим рішенням, яе набрало законної сили, встановлено неправомірність дій посадової особи Міністерства юстиції України суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу такими діями моральної шкоди.

Доводи відповідача про відсутність будь-яких доказів протиправності діянь працівників є безпідставними.

Моральна шкода, завдана органами Міністерства юстиції України є підставою для покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, тому підлягають стягненню кошти на відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на підставі статей 1174, 1176 ЦК України.

Відповідний правовий висновок щодо застосування статей 1166, 1167, 1176, 1173, 1174 ЦК України викладено у правовому висновку Верховного Суду України у постанові від 22 червня 2017 року у справі №6-501цс17.

Аналізуючи зібрані докази , суд визнає факт заподіяння моральної шкоди бездіяльністю міністерства щодо анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого .

Проте враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. завищеними, їх розмір не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.

Так, позивачеві були спричинені моральні страждання, що безумовно змінило його нормальний життєвий ритм, проте інших доказів на підтвердження немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, істотності змін в житті, тощо) до суду не надано, а тому керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, вважає за необхідним стягнути з відповідача моральну шкоду в узагальненому вигляді моральних страждань в розмірі 1500 грн.

При таких обствинах позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. 22, 23, 1166,1167, 1174, 1176 ЦК України ст. 12,141,81,263,264,273 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України про стягнення завданих збитків задовольнити частково.

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м.Києва.

позивач ОСОБА_1 : АДРЕСА_3

відповідач 1: Міністерство юстиції України: 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13

відповідач 2: Державна казначейська служба України: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6

Дата складання повного тексту рішення 14.06.2019р.

Суддя Остапчук Т.В.