Постанова

від 19.06.2019 по справі 720/604/17

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року

м. Чернівці

справа №720/604/17

провадження 822/410/19

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з

розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.,

секретар Герман Я.І.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області,

третя особа Маршинецька сільська рада Новоселицького району Чернівецької на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 08 січня 2019 року,

апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 08 січня 2019 року (повний текст рішення складено 18 січня 2019 року),

головуючий в суді першої інстанції суддя Павлінчук С.С.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області, третя особа Маршинецька сільська рада Новоселицького району Чернівецької області про скасування наказу, свідоцтва про право власності та його реєстрації.

В обґрунтування позову посилалася на те, що вона є власником земельної частки (пай), однак не може зареєструвати право власності, оскільки її земельна ділянка перетинається із земельною ділянкою ОСОБА_2 , яка отримана останньою у спадщину від ОСОБА_4 ..

Просила суд скасувати наказ №24-53/14-15-ст від 11 лютого 2015 року Головного управління Держземагенства України в Чернівецькій області про затвердження документації та надання земельної ділянки у власність та свідоцтво про право власності на нерухоме майно на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,3707 га, а також рішення про державну реєстрацію земельної ділянки індексний номер 19888523 від 10 березня 2015 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 08 січня 2019 року позов задоволено.

Скасовано наказ №24-53/14-15-ст від 11 лютого 2015 року Головного управління Держземагенства України в Чернівецькій області про затвердження документації, надання земельної ділянки у власність та свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 10 березня 2015 року на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,3707 га, а також рішення про державну реєстрацію земельної ділянки індексний номер 19888523 від 10 березня 2015 року. Вирішено питання про судові витрати.

Суд прийшов до висновку про те, що оскільки позивач є спадкоємцем ОСОБА_5 та переоформила на своє ім`я свідоцтво про право на земельну частку (пай) на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 лютого 2017 року, то відповідно виділенням земельної ділянки ОСОБА_4 було порушено її право на отримання земельної частки в порядку спадкування. Позивач правомірно набула право власності в порядку спадкування на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_3 , оскільки вказана земельна ділянка відноситься до пайового фонду.

Відсутність реєстрації права власності на вказану земельну ділянку в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно не може бути перешкодою у захисті порушеного права, а лише позбавляє позивача на розпорядження нею, як однією із складових права власності (володіти, користуватися та розпоряджатися).

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , в своїй апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області, третя особа Маршинецька сільська рада Новоселицького району Чернівецької області про скасування наказу, свідоцтва про право власності та його реєстрації відмовити.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги

Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що Головне управління Держгеокадастру не є органом, який здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Як наслідок, вказане управління не може бути тим органом, який повинен відповідати за позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення не звернув увагу, що обмін земельними ділянками був проведений без обов`язкової нотаріально посвідченої згоди власників.

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що висновок суду першої інстанції про те, що позивач правомірно набула право власності в порядку спадкування на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_4 , є безпідставним, оскільки позивачка в поряду спадкування набула лише право на

земельну частку (пай), що підтверджується її сертифікатом, виданим на підставі

свідоцтва про право на спадщину, а не на земельну ділянку.

Суд першої інстанції розглянув позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування свідоцтва про право власності та його реєстрації без належного відповідача - реєстраційної служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

На апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у

Чернівецькій області Криган В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав відзив.

Просить апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у

Чернівецькій області залишити без задоволення. Посилається на те, що

аргументи Головного управління, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними.

Просить ухвалити рішення, яким апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області та її апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 лютого 2017 року позивач успадкувала після смерті матері ОСОБА_5 право на земельну частку (пай) в розмірі 2,51 в умовних кадастрових гектара, яка перебуває у власності асоціації селянських господарств Маяк , що знаходиться в с.Маршинці Новоселицького району Чернівецької області. На підставі вказаного свідоцтва ОСОБА_1 було видано сертифікат на право на вищевказану земельну частку серії НОМЕР_5 від 23 лютого 2017 року.

06 квітня 2017 року представник ОСОБА_1 звернувся до державного кадастрового реєстратора відділу у Новоселицькому районі Г оловного управління Держгеокадстру в Чернівецькій області із заявою про державну реєстрацію в тому числі земельної ділянки площею 1,7965 га кадастровий номер НОМЕР_3 , що розташована на території Маршинецької сільської ради Новоселицького району. Рішенням №РВ-7300252222017 від 18 квітня 2017 року позивачу було відмовлено в реєстрації, оскільки вказана земельна ділянка перетинається на 20,63 відсотка із земельною ділянкою із кадастровим номером НОМЕР_1 .

Висновком начальника відділу Держземагенства у Новоселицькому районі №1229-1 від 17 жовтня 2014 року було погоджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 у власність земельної ділянки площею 0,3707 га в с.Маршинці Новоселицького району поле №6.

03 грудня 2014 року Маршинецькою сільською радою було складено акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання. Вказана земельна ділянка була виділена на підставі наказу Головного управління Держземагенства в Чернівецькій області №24-53/14-15-ст від 11лютого 2015 року ОСОБА_4 10 лютого 2015 року ним було отримано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_2 на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства площею 0,3707 га. Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а спадщину після нього прийняла відповідач ОСОБА_2 .

Розпорядженням Новоселицької районної державної адміністрації №410-р від 17 вересня 2003 року було затверджено технічну документацію про передачу земельних часток (паїв) із земель колективної власності колишньої асоціації селянських господарств Маяк Маршинецької сільської ради розроблену приватним підприємством Ріга . Згідно розпорядження Новоселицької районної державної адміністрації №204-р від 25 квітня 2006 року було внесено зміни в додаток №1 до розпорядження №410-р від 17 вересня 2003 року, згідно якого ОСОБА_5 була надана для виділення в натурі земельна ділянка №8 із кадастровим номером НОМЕР_3 , яка раніше була виділена відповідно до вказаного розпорядження ОСОБА_6 , а останньому була надана земельна ділянка під АДРЕСА_1 (замість земельної ділянки №8) із кадастровим номером НОМЕР_6 , яка раніше виділялася ОСОБА_7 .

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №286 від 07 травня 2018 року встановлено, що відбулося накладення площею 0,0607 га земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_1 та земельної ділянки, яка призначена для виділення в натурі паю ОСОБА_6 . На складеному ситуаційному плані земельної ділянки ОСОБА_4 та земельних ділянок, які були призначені для виділення в натурі ОСОБА_5 відсутнє місце накладання.

Позивач, яка є спадкоємцем ОСОБА_5 , переоформила на своє ім`я свідоцтво про право на земельну частку (пай) на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 лютого 2017 року.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких

виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарг та перевіривши матеріали

справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційні скарги

Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області та

ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , підлягають задоволенню з наступних

підстав.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України ( 254к/96-ВР), цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Нормами частини першої статті 81 ЗК України визначено способи набуття права власності на земельні ділянки, а саме: придбання за договором купівлі- продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою, а також повноваження органів виконавчої влади у частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок передбачено у статтях 186, 186-1 ЗК України.

Відповідно до статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними.

На виконання вказаної статті наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (далі - Інструкція тут і далі у редакції від 28 березня 2011 року), пунктом 3.12 якої передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами .

Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі-Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі Буланов та Купчик проти України , яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд , яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Кутій проти Хорватії (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ECHR 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (пункт 35), рішення від ЗО травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав црактичних та ефективних.

Вирішуючи питання правомірності і обгрунтованості звернення позивача до суду з відповідним позовом, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність порушених, оспорюваних чи невизнаних прав ОСОБА_1 наказом №24-53/14-15-ст від 11 лютого 2015 року Головного управління Держземагенства України в Чернівецькій області про затвердження документації та надання земельної ділянки у власність, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,3707 га, а також рішенням про державну реєстрацію земельної ділянки індексний номер 19888523 від 10 березня 2015 року.

Отже, позивач не є власником земельної ділянки площею 1,7965 га кадастровий номер НОМЕР_3 , що знаходиться на території Маршинецької сільської ради Новоселицького району. Тому він, відповідно до ст. 81 3К України, не ставши власником земельної ділянки, що передана йому згідно обміну, так як його право власності не зареєстровано в установленому законом порядку, відповідно до ст. 106 ЗК України, не має права вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяти встановленню твердих меж, відновлення межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Крім того, згідно ст. 78 ЗК України, він не може скористатися правом власника на земельну ділянку.

Апеляційний суд вважає помилковим та безпідставним висновок суду про те, що відсутність реєстрації права власності на земельну ділянку в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно не може бути перешкодою у захисті порушеного права, а лише позбавляє позивача права на розпорядження нею, як однією із складових права власності (володіти, користуватися та розпоряджатися).

Такий висновок суду протирічить ч.2 ст.331 ЦК України, яка передбачає, що право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Суд першої інстанції розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування свідоцтва про право власності та його реєстрації не звернув увагу, що відповідно до положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області не є органом, який здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а тому не може бути тим органом, який повинен відповідати за позовом.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.

Щодо судових витрат

Відповідно до правил статті 141 ЦПК України слід змінити розподіл судових витрат.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову в позові.

З квитанції від 19 березня 2019 року вбачається, що відповідач ОСОБА_2 за

подання до суду апеляційної скарги сплатила судовий збір в сумі 1 920 гривень (а.с. т.2 а.с.160-161).

Отже, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 1 920 гривень в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області та ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 08 січня 2019 року скасувати.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, третя особа без самостійних вимог Маршинецька сільська рада Новоселицького району Чернівецької області про скасування наказу №24-53/14-15-ст від 11 лютого 2015 року Головного управління Держземагенства України в Чернівецькій області про затвердження документації, надання земельної ділянки у власність та свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 10 березня 2015 року на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,3707 га, а також рішення про державну реєстрацію земельної ділянки індексний номер 19888523 від 10 березня 2015 року відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1920 гривень в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Дата складання повної постанови 25 червня 2019 року.

Головуючий (підпис) М.І.Кулянда

Судді (підпис) О.О.Одинак

(підпис) Н.Ю. Половінкіна

З оригіналом згідно: