Постанова

від 05.06.2019 по справі 346/2201/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 червня 2019 року

м. Київ

справа № 346/2201/14-ц

провадження № 61-15119 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідач за первісним та зустрічним позовами - Коломийська міська рада Івано-Франківської області,

відповідач за первісним позовом - виконавчий комітет Коломийської міської ради Івано-Франківської області,

третя особа за первісним позовом - управління Держгеокадастру у Коломийському районі Івано-Франківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року у складі судді

Калинюка О. П. та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2018 року у складі колегії суддів: Матківського Р. Й.,

Девляшевського В. А., Меланишина Г. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2014 року ОСОБА_12 звернулася до суду з позовом до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області, третя особа - управління Держгеокадастру у Коломийському районі,про визнання частково незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради, визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину та визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку.

На обгрунтування позовних вимог зазначала, що відповідно до рішення виконавчого комітету Коломийської міської Ради народних депутатів Івано-Франківської області від 27 жовтня 1982 року № 347, за домоволодінням АДРЕСА_1 обліковувалася земельна ділянка, загальною площею 3 300,00 кв. м.

Будинок АДРЕСА_2 ) належав до державного житлового фонду і складався з житлової частини - квартири АДРЕСА_3 , та нежитлового приміщення.

16 березня 1998 року квартиру № 1 передано у приватну власність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які на підставі договору купівлі-продажу від 05 вересня 2005 року відчужили її матері позивача ОСОБА_7 , яка 12 лютого

2010 року подарувала її ОСОБА_12 Нежитлову частину будинку придбало мале приватне підприємство Сопів (далі - МПП Сопів ), засновником якого є позивач.

У 80-х роках ХХ століття на земельній ділянці, що обліковувалася за зазначеним домоволодінням, ОСОБА_9 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , самочинно побудував житловий будинок.

Рішенням виконавчого комітету Коломийської міської Ради народних депутатів від 12 липня 1989 року № 189 Про розгляд заяв громадян по індивідуальному житловому будинку ОСОБА_9 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації на самочинно збудований житловий будинок по АДРЕСА_1 (наразі - АДРЕСА_4 , житловою площею 25,2 кв. м, загальною площею 51,3 кв. м. За новозбудованим будинком зареєстровано земельну ділянку площею 600,00 кв. м. У серпні 1989 року межі переданої у користування ОСОБА_9 земельної ділянки було встановлено у натурі на місцевості.

Підпунктом 9 пункту 2 рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 21 вересня 1999 року № 330 Про передачу присадибних ділянок у приватну власність та надання у тимчасове користування , ОСОБА_9 безоплатно передано у приватну власність присадибну земельну ділянку площею 1000,00 кв. м по

АДРЕСА_4 у зоні старої забудови. Внаслідок прийняття зазначеного рішення, розмір земельної ділянки, що обліковувалася за будинком АДРЕСА_5 зменшився до 865,00 кв. м.

18 лютого 2000 року ОСОБА_9 отримав державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку площею 1000,00 кв. м. При передачі ОСОБА_9 у приватну власність зазначеної ділянки її межі у натурі на місцевості не виносилися, межовими знаками не закріплювалися, та із суміжними землекористувачами не погоджувалися.

Восени 2009 року ОСОБА_10 самовільно пересунув межу між його земельною ділянкою та земельною ділянкою, що перебувала у користуванні співвласників домоволодіння АДРЕСА_5 , у зв`язку з чим у фактичному користуванні співвласників цього домоволодіння залишилася земельна ділянка площею 683,00 кв. м.

У 2012 році між МПП Сопів та ОСОБА_12 , як співвласниками будинку АДРЕСА_5 , було досягнуто згоди щодо поділу земельної ділянки, необхідної для обслуговування вищевказаного будинку, відповідно до якого МПП Сопів перейшла у користування земельна ділянка площею 83,00 кв. м, а позивачу - 600,00 кв. м.

Рішенням Коломийської міської ради Івано-Франківської областівід 19 квітня 2012 року № 1042-17/2012 Про передачу земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд , ОСОБА_12 у власність передано земельну ділянку площею 600,00 кв. м, що перебуває у її користуванні по АДРЕСА_6 . Однак при перевірці обмінного файлу на цю земельну ділянку стало відомо, що частина цієї земельної ділянки площею 172,00кв. м передана у приватну власність суміжному з нею землекористувачу ОСОБА_9

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер, передану йому у приватну власність земельну ділянку успадкувала його дочка - ОСОБА_2 У 2013 році вона змістила існуючу межу успадкованої земельної ділянки та встановила її згідно з виданим їй державним актом на право власності на земельну ділянку від 29 листопада 2012 року. На новій межі ОСОБА_2 установила паркан, закріпивши його металеві конструкції у веранду належної позивачеві квартири. При виготовленні ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою у порушення вимог статті 198 Земельного кодексу України (далі - ЗК України ) межі земельної ділянки не встановлювалися, у натурі на місцевості не виносилися та із суміжними землекористувачами, у тому числі зпозивачем, не погоджувалися.

Оскільки станом на 27 жовтня 1982 року, а потім і на час набуття позивачем права власності на квартиру

АДРЕСА_7 , земельна ділянка площею 600,00 кв. м, що включає і спірну площу земельної ділянки розміром 172,00 кв. м, обліковувалася за будинком, співвласником якого є позивач, та перебувала у її фактичному користуванні, рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 19 квітня 2012 року № 1042-17/2012 про передачу їй у приватну власність зазначеної земельної ділянки є законним.

Посилаючись на наведене просила визнати незаконним та скасувати підпункт 9 пункту 2 рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 21 вересня 1999 року у частині передачі

ОСОБА_9 у приватну власність спірної земельної ділянки, площею

172,00 кв. м; визнати частково недійсним видане ОСОБА_2 . свідоцтво про право на спадщину за законом від 10 вересня 2012 року у частині спадкування нею 172,00 кв. м спірної земельної ділянки , а також визнати недійсними державний акт на право приватної власності на землю від 18 лютого 2000 року, виданий ОСОБА_9 , та державний акт на право власності на земельну ділянку від 29 листопада 2012 року, виданий ОСОБА_2 .

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_12 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради.

Зустрічні позовні вимоги обгрунтовувала тим, що її батьку ОСОБА_9 на праві власності належав житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_5 , для обслуговування якого рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 21 вересня 1999 року йому було передано у приватну власність земельну ділянку площею 1000,00 кв. м, про що видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

Після смерті батька вона успадкувала вищезазначений житловий будинок з господарським будівлями і спорудами та земельну ділянку, на якій він розташований.

Рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 19 квітня 2012 року № 1042-17/2012 про передачу у приватну власність ОСОБА_12 земельної ділянки площею 600,00 кв. м для будівництва та обслуговування квартири АДРЕСА_7 порушує її право на належну їй на праві власності земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_5 , оскільки передана позивачу земельна ділянка накладається на належну їй земельну ділянку.

Крім того, при виготовленні ОСОБА_12 технічної документації на земельну ділянку, з її батьком, як суміжним землекористувачем, не було узгоджено межі земельної ділянки.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_2 просила визнати незаконним та скасувати рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області від

19 квітня 2012 року у частині передачі ОСОБА_12 у приватну власність земельної ділянки площею 600,00 кв. м для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_6 .

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від

03 березня 2016 року позов ОСОБА_12 та зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанції

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від

01 березня 2017 року позов ОСОБА_12 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано підпункт 9 пункту 2 рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 21 вересня 1999 року № 330 Про передачу присадибних ділянок у приватну власність та надання у тимчасове користування у частині передачі ОСОБА_9 у приватну власність земельної ділянки площею 172 кв. м, розташованої по АДРЕСА_5 .

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане

09 листопада 2012 року ОСОБА_2 державним нотаріусом Коломийської міської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_9 у частині успадкування 172,00 кв. м земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_5 , призначеної для обслуговування жилого будинку та надвірних споруд. Це свідоцтво є додатковим до свідоцтва про право на спадщину за законом від 10вересня

2012 року.

Визнанонедійсними державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 , виданий 18 лютого 2000 року, та державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 , виданий 29 листопада

2012 року, площею 1000,00кв. м, розташовану по

АДРЕСА_5 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, видані на ім`явідповідно ОСОБА_9 та ОСОБА_2 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що передача ОСОБА_9 у приватну власність земельної ділянки площею 1000,00 кв. м, розташованої по АДРЕСА_5 , відбулася з порушенням земельного законодавства, оскільки зазначена земельна ділянка попередньо не була надана ОСОБА_9 у користування, а розмір приватизованої ним земельної ділянки 1000,00 кв. м не підтверджується земельно-кадастровою документацією, оскільки рішенням виконавчого комітету Коломийської міської ради народних депутатів Івано-Франківської області від

12 липня 1989 року ОСОБА_9 було надано у користування земельну ділянку площею лише 600,00 кв. м. Підпунктом 9 пункту 2 рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 21 вересня 1999 року № 330 Про передачу присадибних ділянок у приватну власність та надання у тимчасове користування порушено право позивача, як попереднього землекористувача земельної ділянки площею 600,00 кв. м для будівництва та обслуговування квартири АДРЕСА_7 , яка набула це право шляхом переходу до неї права власності на вказану квартиру. Ураховуючи, що за правилами статей 1216, 1218 ЦК України до ОСОБА_2 , як спадкоємця ОСОБА_9 , мали перейти лише ті права і обов`язки, що мав спадкодавець на законних підставах, відтак ОСОБА_2 не мала права на спадкування 172,00 кв. м земельної ділянки, яку незаконно отримав спадкодавець, а тому наявні підстави для визнання незаконними, виданого ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом у частині спадкування земельної ділянки площею 172,00 кв. м та державного акту на право власності на вказану земельну ділянку.

Оскільки станом на 2012 рік земельна ділянка площею 600,00 кв. мобліковувалася за будинком АДРЕСА_12 була у користуванні ОСОБА_12 , рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 19 квітня 2012 року № 1042-17/2012 про передачу їй зазначеної земельної ділянки власність є законним.

Відмовляючи у застосуванні до заявлених ОСОБА_12 вимог позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що позивач дізналася про порушення свого права на спірну земельну ділянку після отримання повідомлення від управління Держземагентства у Коломийському районі Івано-Франківської області за наслідками перевірки наданої позивачем технічної документації із землеустрою та обмінного файлу від 17 грудня

2012 року, якою було установлено накладення переданої їй у власність земельної ділянки із суміжною земельною ділянкою по

АДРЕСА_5 .

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_12 залишено без задоволення, позов ОСОБА_2 задоволено.

Скасовано рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області від

19 квітня 2012 року № 1042-17/2012 у частині передачі у власність ОСОБА_12 земельної ділянки площею 600,00 кв. м для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_6 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_12 задоволено частково, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від

01 березня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У березні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2018 року, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року і постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від

24 січня 2018 року, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_12 та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження наявності у ОСОБА_12 права користування спірною земельною ділянкою. Рішенням виконавчого комітету Коломийської міської Ради народних депутатів Івано-Франківської області від 27 жовтня 1982 року № 347 було визначено площу земельної ділянки 3 300,00 кв. м, що обліковувалася за домоволодінням по АДРЕСА_1 , а не за користувачами цього будинку. Позивач ОСОБА_12 стала власником квартири АДРЕСА_7 на підставі договору дарування, посвідченого 12 лютого 2010 року. На час передачі у власність її батьку ОСОБА_9 земельної ділянки площею 1000,00 кв. м, власником квартири АДРЕСА_7 були ОСОБА_6 , ОСОБА_18 та ОСОБА_5 , які набули право власності на цю квартиру у порядку приватизації державного житлового фонду, однак право користування всією земельною ділянкою, закріпленою за цим домоволодінням вони не набули, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду у разі приватизації квартир, до її власників переходить лише право користування прибудинковою територією. Відтак до ОСОБА_12 не перейшло право користування земельною ділянкою площею 865,00 кв. м, а тому приймаючи рішення №330 від 21 вересня 1999 року, виконавчий комітет Коломийської міської ради Івано-Франківської області, мав правові підстави передати у приватну власність ОСОБА_9 земельну ділянку по АДРЕСА_5 , площею 1000,00 кв. м. Натомість, прийняте Коломийською міською радою Івано-Франківської області 19 квітня 2012 року рішення № 1042-17/2012 є незаконним, оскільки передана у власність ОСОБА_12 земельна ділянка площею 172,00 кв. м частково належала її батькові

ОСОБА_9 , і не була попередньо у нього вилучена, як це передбачено статтею 140 ЗК України.

Крім того, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, за відсутності підстав передбачених статтею 1301 ЦК України, помилково визнав недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом у частині успадкування нею 172,00 кв. м земельної ділянки, та необгрунтовано відхилив її заяву про застосування позовної давності.

Станом на дату розгляду справи відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно рішення виконавчого комітету Коломийської міської Ради народних депутатів Івано-Франківської області від 27 жовтня 1982 року № 347 за домоволодінням АДРЕСА_1 наразі АДРЕСА_5 обліковувалася земельна ділянка загальною площею 3 300,00 кв. м.

У межах зазначеного домоволодіння ОСОБА_9 самовільно побудував житловий будинок. Рішенням виконавчого комітету Коломийської міської Ради народних депутатів від 12 липня 1989 року № 189 Про розгляд заяв громадян по індивідуальному житловому будинку ОСОБА_9 надано дозвіл на виготовлення технічної документації на побудований житловий будинок по АДРЕСА_1 наразі АДРЕСА_8 АДРЕСА_4 , за новозбудованим будинком зареєстровано земельну ділянку площею 600,00 кв. м. Актом та схемою виносу в натурі меж земельної ділянки та розбивки будівель від

10 серпня 1989 року встановлено межі земельної ділянки, виділеної

ОСОБА_9 . 26 жовтня 1989 року ОСОБА_9 отримав свідоцтво про право приватної власності на вищевказаний жилий будинок.

25 січня 1996 року на підставі договору купівлі-продажу державного майна представництво регіонального відділення Фонду державного майна України в Івано-Франківській області продало МПП Сопів майно та приміщення торгово-комерційного підприємства Косачівка , загальною площею 47,80 кв. м, що становило 46/100 частин будинку, розташованого по

АДРЕСА_5 . Відповідно до статуту МПП Сопів , затвердженого протоколом загальних зборів від 21 травня 2009 року, ОСОБА_12 є засновником і власником цього підприємства.

Іншу частину будинку складає квартира АДРЕСА_7 , яку в порядку приватизації державного житлового фонду набули у спільну часткову власність ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які у подальшому за договором купівлі-продажу від

05 вересня 2005 року відчужили її ОСОБА_7 .

Підпунктом 9 пункту 2 рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 21 вересня 1999 року № 330 Про передачу присадибних ділянок у приватну власність та надання у тимчасове користування , ОСОБА_9 безоплатно передано у приватну власність присадибну ділянки площею 1000,00 кв. м по

АДРЕСА_13 у зоні старої забудови. Актом установлення та узгодження зовнішніх меж землекористування від 24 вересня 1999 року встановлено в натурі межі земельної ділянки по АДРЕСА_5 .

18 лютого 2000 року ОСОБА_9 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_5 , площею 1000,00 кв. м.

На підставі договору дарування від 12 лютого 2010 року

ОСОБА_12 набула право власності на квартиру АДРЕСА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер, його спадкоємцем за законом, яка прийняла спадщину є ОСОБА_2 .

22 лютого 2012 року МПП Сопів та ОСОБА_20 - ОСОБА_12 погодили порядок користування земельною ділянкою площею 683 кв. м для обслуговування будинку АДРЕСА_5 , відповідно до якого у користуванні МПП Сопів переходить земельна ділянка площею 83,00 кв. м, а у користування ОСОБА_12 . земельна ділянка площею 600,00 кв. м.

20 березня 2012 року ОСОБА_20 - ОСОБА_12 звернулася із заявою до Коломийської міської ради про передачу їй безоплатно у власність земельної ділянки площею 600,00 кв. м, що перебуває у її користуванні.

Рішенням Коломийської міської ради від 19 квітня 2012 року № 1042-17/2012 Про передачу земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель у споруд , ОСОБА_12 передано у власність земельну ділянку площею 600,00 кв. м, що перебуває у її користуванні по

АДРЕСА_6 .

29 листопада 2012 року ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 листопада 2012 року, видано державний акт

серії НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку площею

1000,00 кв. м, розташовану по АДРЕСА_5 .

Протоколом проведення перевірки документації із землеустрою та обмінного файлу від 17 грудня 2012 року встановлено перекриття земельної ділянки по АДРЕСА_6 із земельною ділянкою по АДРЕСА_5 .

08 лютого 2013 року управління Держгеокадастру у Коломийському районі Івано-Франківської області направило Замулінській-Жуковській В. В. повідомлення про повернення їй технічної документації щодо інвентаризації земельної ділянки на доопрацювання у зв`язку з перетином її земельної ділянки із суміжною земельною ділянкою по АДРЕСА_5 .

Згідно повідомлення управління Держгеокадастру у Коломийському районі Івано-Франківської області від 11 березня 2013 року № 3-21/0604, за даними протоколу проведення перевірки документації із землеустрою та обмінного файлу від 17 грудня 2012 року, земельна ділянка, право власності на яку має намір зареєструвати ОСОБА_12 перекривається із земельною ділянкою по АДРЕСА_5 .

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи від 24 листопада 2014 року має місце накладення земельної ділянки, що вказана у державному акті на право власності на земельну ділянку від 29 листопада 2012 року, виданому ОСОБА_2 , на кадастровий план земельної ділянки, що виготовлений ОСОБА_12 , площа накладення становить

172 кв. м.

Площа земельної ділянки, що перебуває у фактичному користуванні

ОСОБА_2 становить 0,1000 га (1000,00 кв. м) по площі земельних ділянок на які видано державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_9 вони відповідають 0,1000 га, конфігурація земельних ділянок і їх лінійні розміри неоднакові.

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи від 11 листопада

2015 року конфігурація і площа земельної ділянки, яка державним актом на право власності на земельну ділянку від 18 лютого 2000 року передана у власність ОСОБА_9 не відповідають земельній ділянці, яка згідно з технічною документацією ОКП Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації обліковувалась за його будинком АДРЕСА_5 . Встановлено, що є накладення (перекриття) земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_12 , площа накладення земельної ділянки становить 172,00 кв. м.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволеннюз наступних підстав.

Пунктом 5 постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року

№ 362 Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР встановлено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію кодексу зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю або землекористування.

Відповідно до частини третьої статті 6 Земельного кодексу України 1990 року (далі - ЗК України 1990 року) , чинного на дату прийняття рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_9 земельної ділянки площею 1000,00 кв. м, передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно.

Безоплатно земельні ділянки передаються у власність громадян, зокрема для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), у тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу (частини четверта статті 6 ЗК України 1990 року).

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_12 суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що станом на 2012 рік у фактичному користуванні ОСОБА_12 перебувала земельна ділянка площею 600,00 кв. м, а тому рішенням Коломийської міської ради від 19 квітня 2012 року № 1042-17/2012 Про передачу земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель у споруд , ОСОБА_12 законно передано у власність земельну ділянку площею 600,00 кв. м.

Передача у власність ОСОБА_9 земельної ділянки площею 1000,00 кв. м по АДРЕСА_5 на підставі рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 21 вересня 1999 року № 330 Про передачу присадибних ділянок у приватну власність та надання у тимчасове користування відбулася з порушенням статей 17, 29, 31 ЗК України 1992 року, оскільки попередньо у його власності перебувала земельна ділянка площею 600,00 кв. м, докази про законність її збільшення до 1000,00 кв. м відсутні, а тому зазначеним рішенням виконкому Коломийської міської ради було незаконно припинено право користування співвласників будинку АДРЕСА_5 зазначеною земельною ділянкою.

Таких висновків суди дійшли внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 23 ЗК України 1990 року, статті 126 ЗК ЦК України 2001 року, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою

За змістом частини п`ятої статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду у разі приватизації квартир, до їх власників переходить право користування прибудинковою територією, яка закріплюється за приватизованим будинком, та здійснюється в порядку і на умовах передбачених ЗК України.

Відповідно до частин першої і другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю, споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Право власності на квартиру

АДРЕСА_9 ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 набули на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Коломийським бюро по приватизації державного житлового фонду від 14 травня 1998 року, та в подальшому відчужили її матері позивача ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу від 05 вересня 2005 року.

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що наймачі квартири АДРЕСА_10 ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 набули право користування земельною ділянкою у розмірі 600,00 кв. м, що обліковувалася за вказаним будинком у порядку приватизації житла, а в подальшому таке право в порядку статті 120 ЗК України перейшло до ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу зазначеної квартири та до ОСОБА_12 за договором дарування від 12 лютого 2010 року, не грунтуються на положеннях Закону України Закону України Про приватизацію державного житлового фонду та ЗК України, оскільки, як було зазначено вище, у разі приватизації квартир до їх власників переходить лише право користування прибудинковою територією.

Прибудинкова територія це територія навколо багатоквартирного будинку, що визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації у межах відповідної земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок і належні йому будівлі, яка необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку і забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень у будинку.

Таким чином визначення прибудинкової території і земельної ділянки, яка обліковується у документах міської ради відповідно до містобудівної документації, що належить на праві власності, є істотно відмінним. А відтак висновки судів про те, що відповідно до статті 120 ЗК України до ОСОБА_12 перейшло право користування земельною ділянкою у розмірі 600,00 кв. м грунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Установивши відсутність доказів того, що власнику квартири

АДРЕСА_11 було виділено у користування земельну ділянку площею 600,00 кв. м з визначенням її меж, на відміну від земельної ділянки переданої у власність ОСОБА_9 , суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про порушення прав ОСОБА_12 на отримання у приватну власність земельної ділянки, переданої їй на підставі рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 19 квітня 2012 № 1042-17/2012 Про передачу земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд , площею 600,00 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_6 .

Зважаючи на те, що на дату вирішення питання про передачу ОСОБА_9 у приватну власність присадибної ділянки площею 1000,00 кв. м по АДРЕСА_5 , у власника квартири

АДРЕСА_7 був відсутній правовий титул на користування земельною ділянкою площею

600,00 кв. м, прийняте Коломийською міською радою Івано-Франківської області рішення від 19 квітня 2012 року № 1042-17/2012 про передачу у приватну власність ОСОБА_12 земельної ділянки, порушує права ОСОБА_2 , на належну їй на праві власності у порядку спадкування за законом земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_5 ,у зв`язку з накладенням меж земельної ділянки переданої у власність ОСОБА_12 на належну їй на праві власності земельну ділянку, а тому зустрічні вимоги ОСОБА_2 про визнання зазначеного рішення незаконним та його скасування підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що вимоги ОСОБА_21 про визнання частково незаконним і скасування рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 21 вересня 1999 року у частині передачі

ОСОБА_9 у приватну власність спірної земельної ділянки площею

172,00 кв. м, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_2 , визнання недійсними державних актів про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_5 , виданих 18 лютого 2000 року ОСОБА_9 та

29 листопада 2012 року ОСОБА_2 , є необгрунтованими, відсутні підстави для застосування позовної давності.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої та третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки суди попередніх інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про скасування рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2017 року та постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2018 року, з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_12 та задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 .

Щодо розподілу судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів б , в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ураховуючи, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, сплачений заявником судовий збір за подання зустрічної позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у розмірі 8 301,60 грн (551,20 грн + 2112,00 грн + 5 638,40 грн) підлягає стягненню із ОСОБА_12 на її користь.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від

01 березня 2017 року та постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_12 до Коломийської міської ради, ОСОБА_2 , виконавчого комітету Коломийської міської ради Івано-Франківської області, третя особа - Управління Держгеокадастру у Коломийському районі, про визнання частково незаконним і скасування рішення, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, відмовити.

Позов ОСОБА_2 до Коломийської міської ради Івано-Франківської області, ОСОБА_12 про визнання незаконним та скасування рішення задовольнити.

Скасувати рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області від

19 квітня 2012 року № 1042-17/2012 у частині передачі у власність ОСОБА_12 земельної ділянки площею 600,00 кв. м для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_6 .

Стягнути із ОСОБА_12 на користь ОСОБА_2 на відшкодування судового збору сплаченого за подання зустрічної позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг

8 301,60 грн.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик