Постанова

від 24.06.2019 по справі 910/5829/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2019 р. Справа№ 910/5829/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від позивача Бригинець А.А. довіреність № 000473 від 21.09.2018 року;

від відповідача не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.05.2019 року у справі № 910/5829/19 (суддя: Ващенко Т.М.)

за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про забезпечення позову

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Приватного підприємства "Дари України"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

Встановив

Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Дари України (далі - відповідач) про звернення стягнення на нежилі приміщення№ №1, № 2 (групи приміщень № 101), № 1 (групи приміщень № 102) в літ. А, загальною площею 39,30 кв.м, що знаходяться за адресою Липківського Василя Митрополита , б. 40, шляхом продажу предмета іпотеки через проведення прилюдних торгів із встановленням початкової ціни продажу предмета іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, в рахунок погашення заборгованості 77358,53 Євро, що відповідно до розпорядження НБУ від 22.04.2019 року про встановлення офіційних курсів 30.210716 до гривні становить 2337056,58 грн. за кредитним договором № KIR0GA0000040п від 01.11.2017 року.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що за наявності заборон відчуження на майно, передане в іпотеку за договором іпотеки нежилих приміщень від 01.11.07. № 331, таке майно було перереєстровано на нового власника відповідача, який набув статус іпотекодавця та зобов`язаний задовольнити вимоги позивача за кредитним договором № KIR0GA0000040п від 01.11.17. майном, переданим в іпотеку за договором іпотеки нежилих приміщень від 01.11.07. № 331 Клименко Оксаною Миколаївною.

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на нерухоме майно, що належить Приватному Підприємству "Дари України" (код ЄДРПОУ 25641674), а саме: на нежилі приміщення: № 1, № 2 (групи приміщень № 101), № 1 (групи приміщень № 102) в літ. "А", загальною площею 39,30 кв.м, що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Урицького, буд. 40.

- заборони державному реєстратору здійснювати дії щодо реєстрації права власності на нежилі приміщення: № 1, № 2 (групи приміщень № 101), № 1 (групи приміщень № 102) в літ. "А", загальною площею 39,30 кв.м, що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Урицького, буд. 40.

- заборони Приватному Підприємству "Дари України" (код ЄДРПОУ 25641674) вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження нерухомого майна, а саме: нежилих приміщень: № 1, № 2 (групи приміщень № 101), № 1 (групи приміщень № 102) в літ. "А", загальною площею 39,30 кв.м, що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Урицького, буд. 40.

Заяву обґрунтовано тим, що позичальник за кредитним договором, іпотекодавець спірного нерухомого майна за договором іпотеки від 01.11.2007 року, та новий власник спірного майна - відповідач, уникають відповідальності за невиконання взятих зобов`язань, маніпулюють предметом іпотеки, з огляду на що без вжиття заходів забезпечення позову є вірогідність унеможливлення або ускладнення належного та своєчасного виконання рішення суду.

Господарський суд міста Києва відмовив в задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про забезпечення позову своєю ухвалою від 08.05.2019 року.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.05.2019 року у справі № 910/5829/19.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Крім того, скаржник вказав, що враховуючи значну суму заборгованості та маніпулювання іпотекодавцем предметом іпотеки, змушує позивача діяти в рамках необхідність забезпечення позову, що в свою чергу може слугувати гарантією захисту прав позивача, так як без вжиття заходів із забезпечення позову є вірогідність унеможливлення або ускладнити належного та своєчасного виконання рішення суду.

Також, скаржник зазначив, що недобросовісні дії відповідача та третіх осіб свідчать про свідоме небажання належним чином виконувати свої цивільно-правові зобов`язання перед банком та наявне бажання уникнути відповідальності за невиконання покладених цивільним договором обов`язків.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2019 року справу № 910/5829/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Смірнова Л.Г., Пономаренко Є.Ю.

Північний апеляційний господарський суд відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.05.2019 року у справі № 910/5829/19 своєю ухвалою від 03.06.2019 року.

Представник скаржника в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 24.06.2019 року підтримав доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу господарського суду скасувати.

Представник відповідача у судове засідання 20.06.2019 року не з`явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 03.06.2019 року на відповідну адресу.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду ухвали місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки ухвали Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 08.05.2019 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Відповідно до ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову повинна, зокрема, містити обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Таким чином, з вказаних положень законодавства вбачається, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених нормами Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Однак, у своїй заяві скаржник не наводить жодного належного доказу чи доводу, з якого би вбачалося, що існує ймовірність істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та враховуючи, що матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих в розумінні ст.ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказів на припущення позивача про те, що відповідач може здійснювати дії по відчуженню майна з метою утруднення виконання рішення суду.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що недобросовісні дії відповідача та третіх осіб свідчать про свідоме небажання належним чином виконувати свої цивільно-правові зобов`язання перед банком та наявне бажання уникнути відповідальності за невиконання покладених цивільним договором обов`язків та що без вжиття заходів із забезпечення позову є вірогідність унеможливлення або ускладнити належного та своєчасного виконання рішення суду.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що приписи ст. 23 Закону України "Про іпотеку", частинами 1 та 2 якої унормовано, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

При цьому, як передбачено положеннями ст. 141 Кодексу, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Проте, заявник не вбачає необхідності зустрічного забезпечення, а подана заява не містить обґрунтування того, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову не призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, та не призведе до понесення відповідачем збитків, у разі задоволення заяви про забезпечення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги, що мотиви апеляційної скарги фактично зводяться до мотивів викладених у заяві про забезпечення позову, висновки по яким були зроблені судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі.

Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.05.2019 року у справі №910/5829/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали оскарження №910/5829/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Л.Г. Смірнова

Є.Ю. Пономаренко

Дата складення повного тексту 26.06.2019 року.