Рішення

від 27.06.2019 по справі 905/516/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.06.2019 Справа № 905/516/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сигма Капітал

до відповідача Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь

про стягнення заборгованості у розмірі 111467,33 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Предмет та підстави спору.

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сигма Капітал до Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь про стягнення заборгованості у розмірі 111467, 33 грн., у тому числі, 3 % річних у розмірі 27722, 00 грн.; інфляційні втрати у розмірі 83745, 33 грн.

Позов обґрунтований тим, що рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2018 у справі № 905/471/18 з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість за поставлений товар по договору поставки № 15/442 від 15.04.2014 у розмірі 906694, 93 грн., у тому числі 3% річних у розмірі 8570,00 грн за період з 08.11.2017 по 03.03.2018, інфляційні втрати у розмірі 31168, 83 грн за період з листопада 2017 року по січень 2018 року.

Вказане рішення суду набрало законної сили 02.10.2018 та на момент подання позовної заяви до суду відповідачем не виконано. У зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України на основну суму боргу, що стягнута рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2018 у справі № 905/471/18 нараховує 3 % річних у розмірі 27722, 00 грн за період з 04.03.2018 по 11.03.2019 та інфляційні втрати у розмірі 83 745, 33 грн за період лютий 2018 року по лютий 2019 року.

Заперечення учасників процесу.

Відповідач у поданому до суду відзиві заперечував проти задоволення позову, мотивуючи його тим, що позивач не має права на застосування до відповідача санкцій передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки правовідносини між сторонами виникли не з порушення зобов`язання відповідачем, а з примусового виконання рішення суду. А отже після набрання рішенням законної сили їх відносини стали регулюватися Законом України Про виконавче провадження , а не Цивільним кодексом України.

Також відповідач наголошує на тому, що прострочення виконання грошового зобов`язання сталося не з прямої вини боржника та просить зменшити розмір господарських санкцій, що підлягають стягненню з підприємства відповідача.

Нормативно відповідач посилається на ч. 1 ст. 230 та ч. 1. ст. 233 Господарського кодексу України, виходячи з того, що вказаними нормами визначено право суду зменшити розмір штрафних санкцій.

Позивач подав відповідь на відзив в якій зазначив, що згідно з частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням проведеним належним чином (стаття 599 цього кодексу).

Отже чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат та 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення, така правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 26.04.2017 у справі № 918/329/16.

Хід розгляду справи та процесуальні дії.

Ухвалою суду від 18.03.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №905/516/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.05.2019 зупинено провадження по справі № 905/516/19 до перегляду судових рішень Великою палатою Верховного суду у справі №916/190/18 у подібних правовідносинах.

Підставою для зупинення провадження слугувало те, що позивач у справі, що розглядається просить стягнути з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заборгованість у розмірі 111 467, 33 грн..

Тобто, позивачем при визначенні періодів для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат не враховано ухвалу суду від 24.09.2018, якою постановлено відстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2018 у справі №905/471/18 до 24.03.2019.

Між тим, під час розгляду господарським судом справи №905/516/19 встановлено, що в провадженні Великої палати Верховного суду перебуває аналогічна справа №916/190/18 за позовом Дочірньої компанії Газ Україна Національної акціонерної компанії Нафтогаз України до Публічного акціонерного товариства Одесагаз (про стягнення заборгованості в розмірі 11 281 58,48 грн, яка складається з інфляційних втрат за період з січня 2015 року по серпень 2015 року за зобов`язаннями з оплати основного боргу, що виник на підставі договору № 06/10-1992 від 20 грудня 2010 року в розмір 10 787 039,37 грн та 3% річних за період з 30 січня 2015 року по 30 серпня 2015 року включно за зобов`язаннями з оплати основного боргу, що виник на підставі договору № 06/10-1992 від 20 грудня 2010 року в розмірі 494 549,11 грн.

Позовні вимоги у справі №916/190/18 обґрунтовані несвоєчасним виконання відповідачем рішення Господарського суду Одеської області від 22 жовтня 2012 року у справі № 5017/2643/2012, що стало підставою для нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за вказані періоди, відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України.

04 грудня 2018 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою передав справу № 916/190/18 разом з касаційною скаргою ДК Газ Україна НАК Нафтогаз України на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

У цій справі постало питання щодо визнання розстрочки чи відстрочки виконання рішення підставою для зміни строків виконання зобов`язання.

У своїй ухвалі Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі №905/3137/14-908/5775/14 (провадження № 3-1276гс15), яку прийнято за подібних правовідносин, Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що невиконання грошового зобов`язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, за період такого розстрочення або відстрочення.

Отже, Верховний Суд України з посиланням на частину п`яту статті 11 цього Кодексу, згідно якої у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду, фактично визнав розстрочення чи відстрочення виконання рішення зміною строків виконання зобов`язання.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду висловила намір відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, справа № 916/190/18 підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду.

Таким чином правовідносини у справах №905/516/19 та № 916/190/18 є подібними.

Ухвалою Великої Палати Верховного суду від 26.12.2018 року справу № 916/190/18 прийнято до розгляду, призначено справу до розгляду на 04.06.2019.

14.06.2019 від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №905/516/19 в порядку ст. 230 Господарського процесуального кодексу України.

З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що 04 червня 2019 року Великою палатою Верховного суду, за наслідками перегляду судових рішень по справі №916/190/18 ухвалено постанову.

Ухвалою суду від 25.06.2019 поновлено провадження у справі зі стадії на якій воно було зупинено.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Справа №905/516/19 розглянута судом без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2018 у справі №905/471/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю СИГМА КАПІТАЛ до Публічного акціонерного товариства ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 906694,93грн., 3% річних в розмірі 8570,00грн., інфляційні нарахування в сумі 31168,83грн., та судовий збір у сумі 14196,50грн. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою суду від 24.09.2018 частково задоволена заява Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь про відстрочку виконання рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2018 у справі №905/471/18; постановлено відстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2018 у справі №905/471/18 на 6 місяців від дати постановлення ухвали.

На виконання вказаного рішення судом виданий наказ від 25.02.2019.

Ухвалою суду від 04.04.2019 постановлено відмовити у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь про розстрочку виконання судового рішення у справі №905/471/18.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі №905/471/18 встановлено наступні обставини.

15.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Востокмет (постачальник) та відповідачем Публічним акціонерним товариством Енергомашспецсталь (покупець) підписаний договір поставки №15/442, за умови якого постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та сплачує товар, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна сума, виробник якого визначена сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору (п.1.1. договору).

Свої зобов`язання по оплаті поставленої продукції за договором №15/442 від 15.04.2014 Публічним акціонерним товариством Енергомашспецсталь на умовах встановлених договором та у погоджені специфікаціями строки виконані не були.

02.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Востокмет (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю СИГМА КАПІТАЛ (новий кредитор) укладений договір відступлення права вимоги №02-17, за умовами якого до нового кредитора перейшло право вимоги до відповідача Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь за договором поставки №15/442 від 15.04.2014 на суму 2156694,93грн.

Матеріали справи містять докази письмової згоди відповідача (лист №17/219-359 від 21.02.17) на укладення договору про відступлення права вимоги, обов`язковість якої передбачена в п.14.4 договору поставки.

Суд дійшов висновку про відповідність договору про відступлення права вимоги положенням ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України.

Після укладання договору відступлення права вимоги №02-17 від 02.02.2017 відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості перед новим кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю СИГМА КАПІТАЛ в сумі 1250000,00 грн., відповідно до платіжних доручень №4571 від 09.03.2017, №4552 від 07.03.2017, №322 від 03.05.2017, №6141 від 03.05.2017, №10194 від 07.11.2017.

Несплаченою залишилась заборгованість у сумі 906694,93грн.

Сутність заявлених позовних вимог полягає у спонуканні відповідача - Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь сплатити новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю СИГМА КАПІТАЛ заборгованість за договором поставки №15/442 від 15.04.2014 у сумі 906694,93грн., а також нараховані за несвоєчасне погашення заборгованості пеню в суму 83689,09грн., 3% річних в сумі 8570,00грн., інфляційні нарахування в сумі 31168,83 грн.

Враховуючи, отримання письмової згоди Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь на укладання договору про відступлення права вимоги та беручи до уваги факт наявності заборгованості Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь за договором поставки №15/442 від 15.04.2014 в сумі 906694,93грн., що останнім не спростовано, а також відсутність в матеріалах справи жодних доказів повного виконання зобов`язання по сплаті боргу за договором поставки, судом задоволено вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 906694,93грн.

Так, звернувшись до суду з позовом до відповідача 06.03.2018, позивач пропустив строк позовної давності щодо стягнення пені, оскільки, навіть за останньою видатковою накладною від 29.09.2016 (строк оплат - 10 календарних днів) прострочення почалося з 11.10.2016 і, відповідно, з цього ж дня почався перебіг позовної давності для стягнення пені. Позовну заяву, згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті, позивач направив до суду 06.03.2018, тому суд застосовує позовну давність до вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 83689,09грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 83689,09грн. задоволенню не підлягають.

Суд надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково в сумі 946433,76грн. з яких: 906694,93грн. - основний борг; 8570,00грн. - 3% річних; 31168,83грн. - інфляційні втрати.

Рішення господарського суду Донецької області по справі № 905/471/18 станом на день подання позову та на момент вирішення цієї справи набрало законної сили та є чинним.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Враховуючи вищевикладене, обставини пов`язані з укладанням та виконанням умов договору №15/442 від 15.04.2014; обставини пов`язані з наявністю у позивача права, відповідно до підписаного між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма Востокмет (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю СИГМА КАПІТАЛ (новий кредитор) договору відступлення права вимоги №02-17, за умовами якого до нового кредитора перейшло право вимоги до відповідача Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь за договором поставки №15/442 від 15.04.2014 на суму 2156694,93грн, на стягнення з відповідача заборгованості у сумі 906694,93 грн.; обставини пов`язані з порушенням відповідачем умов договору №15/442 від 15.04.2014; обставини пов`язані з розміром заборгованості відповідача по договору №15/442 від 15.04.2014 не доводяться знову, оскільки вже встановлені рішенням суду в господарській справі між тими ж сторонами під час розгляду справи №905/471/18.

Ухвалою суду від 24.09.2018 постановлено відстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2018 у справі №905/471/18 на 6 місяців від дати постановлення ухвали, тобто до 24.03.2019.

Разом з тим, відповідачем не виконані грошові зобов`язання, розмір яких встановлений рішенням суду по справі № 905/471/18 а ні в добровільному а ні в примусовому порядку, станом на день прийняття рішення заборгованість встановлена рішенням суду по справі №905/471/18 відповідачем не сплачена.

З огляду на несплачену відповідачем - Публічним акціонерним товариством Енергомашспецсталь заборгованості в розмірі 906694,93грн. за договором поставки №15/442 від 15.04.2014 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю СИГМА КАПІТАЛ звернувся з позовними вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 111 467, 33 грн., у тому числі: 3 % річних у розмірі 27722, 00 грн за період з 04.03.2018 по 11.03.2019; інфляційних втрат у розмірі 83 745, 33 грн за період лютий 2018 року по лютий 2019 року.

Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду.

Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стосовно доводів відповідача про те, що у зв`язку з прийняттям судом рішення цивільно правові зобов`язання між сторонами припинилися і відповідно позивач не має право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.

Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Згідно із положеннями статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме відстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.

Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

Відстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов`язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Велика палата Верховного суду за результатами перегляду справи № 916/190/18 дійшла наступного висновку щодо застосування норм права: чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання відповідача, а тому не звільняє його від наслідків порушення відповідного зобов`язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене суд відхиляє доводи відповідача щодо неправомірності позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла на підставі договору поставки №15/442 від 15.04.2014 та договору про відступлення права вимоги №02-17, її розмір підтверджується рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2018 №905/471/18, станом на день прийняття рішення у цій справи, вказана заборгованість відповідачем не сплачена а ні в добровільному а ні в примусовому порядку навіть після настання строку відстрочення виконання рішення.

Ухвалою суду від 24.09.2018 постановлено відстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області від 11.09.2018 у справі №905/471/18 на 6 місяців від дати постановлення ухвали, тобто до 24.03.2019.

Позивач визначив період нарахування заявлених до стягнення сум 3% річних з 04.03.2018 по 11.03.2019 та інфляційних втрат за період лютий 2018 року - лютий 2019 року.

Суд встановлено, що рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2018 у справі №905/471/18 з відповідача на користь позивача стягнуто 3% річних за період з 08.11.2017 по 03.03.2018 та інфляційні втрати за період з листопада 2017 року по січень 2018 року. Отже визначений позивачем у цій справі період нарахувань не охоплюється рішенням господарського суду Донецької області від 11.09.2018 у справі №905/471/18.

З огляду на викладене суд вважає нормативно обґрунтованими вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України

Судом перевірений розрахунок інфляційних втрат позивача та визнано його арифметично вірним та таким, що підлягає стягненню з відповідача.

За розрахунком суду розмір 3% річних становить 27797,03 грн., у той час як позивачем заявлено до стягнення у розмірі 27722,00 грн.

Враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 27722,00 грн.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 27722, 00 грн за період з 04.03.2018 по 11.03.2019 інфляційних втрат у розмірі 83745,33 грн за період лютий 2018 року по лютий 2019 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, відповідач у відзиві на позов, просить суд зменшити розмір господарських санкцій, що підлягають стягненню з підприємства відповідача.

Вказане клопотання відповідач обґрунтовує тим, що прострочення виконання грошового зобов`язання сталося не з прямої вини боржника, а також просить врахувати майновий стан його підприємства та зацікавленість у продовженні господарської діяльності.

З приводу наведеного клопотання відповідача, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Проте, за приписами ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Отже, з урахуванням викладених приписів, суд має право зменшити розмір санкцій, штрафних санкцій. Разом з тим, 3% річних та інфляційні витрати не є штрафними санкціями, не є санкціями у загальному розумінні, вони мають компенсаційну природу, а не природу відповідальності.

За таких обставин, суд не наділений правом зменшувати нараховані 3% річних та інфляційні втрати, тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 130, 191, 231, 234, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь (84306, Донецька область, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сигма Капітал (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 8, код ЄДРПОУ 39528415) 3% річних у сумі 27722 (двадцять сім тисяч сімсот двадцять дві ) грн 00 коп; інфляційні втрати у розмірі 83745 (вісімдесят три тисячі сімсот сорок п`ять) грн 33 коп; та судовий збір у розмірі 1921(одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 27.06.2019.

Суддя Д.М. Огороднік