Рішення

від 19.06.2019 по справі 914/666/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2019 Справа № 914/666/19

м.Львів

за позовом: Львівського національного академічного театру опери та балету ім.Соломії Крушельницької, м.Львів

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Романа Святослава Володимировича, м.Львів

про: стягнення заборгованості у розмірі 238633,17 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Зарицькій О.Р.

Представники сторін:

від позивача: Дмитришин М.П. - адвокат;

від відповідача: Роман С.В. - фізична особа-підприємець

Суть спору: на розгляд Господарського суду Львівської області поступила справа за позовом Львівського національного академічного театру опери та балету ім.Соломії Крушельницької до Фізичної особи-підприємця Романа Святослава Володимировича про стягнення 238633,17грн., з яких 175000,00грн. основного боргу, 7305,00грн. інфляційних втрат, 2143,53грн. 3% річних, 29184,64грн. пені, 25000,00грн. штрафу.

Ухвалою суду від 15.04.2019р. відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче провадження призначено на 15.05.2019р.

Ухвалою суду від 15.05.2019р. підготовче засідання відкладено на 05.06.2019р. з підстав викладених в ній.

Ухвалою суду від 05.06.2019р. закрито підготовче провадження та призначити справу №914/666/19 до судового розгляду по суті на 19.06.2019р.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд» .

18.06.2019р. за вх.№25061/19 від позивача поступила заява про долучення до матеріалів справи доказів понесених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання 19.06.2019р. з`явився, позовні вимоги підтримав. Просив суд стягнути з відповідача понесені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.

Відповідач в судове засідання 19.06.2019р. з`явився, позовні вимоги визнав про що подав заяву (вх.№23290/19 від 05.06.2019р.).

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Позиція позивача.

Між ФОП ОСОБА_1 Святославом Володимировичем (Замовник) та Львівським національним академічним театром опери та балету імені С. Крушельницької (Виконавець) було укладено Договір про забезпечення функціонування залу глядача №14/08/18 від 14 серпня 2018 року (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого в порядку і на умовах, передбачених цим Договором Виконавець зобов`язується забезпечити функціонування залу глядача на 940 місць, гардеробів, гримувальних кімнат, сцени, а Замовник зобов`язується здійснити відшкодування експлуатаційних витрат Виконавця по проведенню Заходу - концерт Leoband Orchesta. White Christmas 18 грудня 2018 року о 17.00 год. та 19.30 год. з показом/відміною вистави Виконавця.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Замовник, якщо інше не передбачено пунктом 3.2 даного Договору, в термін до 17 грудня 2018 року, сплачує Виконавцю кошти в сумі відшкодування експлуатаційних витрат - 250 000,00 грн (двісті п`ятдесят тисяч гривень), в т.ч. ПДВ - 41 666, 67 грн (сорок одна тисяча шістсот шістдесят шість 67 копійок), шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Виконавця.

Відповідно до п. 3.2. Договору Замовник зобов`язується провести попередню оплату в розмірі 120 00,00 (Сто двадцять тисяч гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ - 20 000,00 (Двадцять тисяч гривень 00 коп.), до 18 листопада 2018 року. Пунктом 3.3. Договору передбачено, що датою сплати Замовником платежів вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Проте, як стверджує Позивач, передбаченої Договором попередньої оплати у строк до 18 листопада 2018 року Замовник не здійснив. В термін, передбачений п.3.2. Договору, а саме до 17 грудня 2018 року, жодних оплат від відповідача позивачу не надходило.

За умовами Договору Замовником взято на себе ряд зобов`язань, в т. ч. передбачалося, що Замовник здійснить відшкодування експлуатаційних витрат Виконавцю по проведенню вищевказаного заходу в сумі 250 000, 00 грн. (Двісті п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.), (в тому числі ПДВ) шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця в термін до 17 грудня 2018. Однак в визначені Договором строки оплата за надані послуги на рахунок позивача не надходила.

Відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. на підтвердження факту надання Виконавцем послуг Замовнику складається Акт приймання-передачі наданих послуг (надалі акт наданих послуг) в двох ексеземплярах протягом одного робочого дня з моменту проведення Заходу.

Замовник (позивач) взяті на себе зобов`язання виконав в повному обсязі, що підтверджується актом наданих послуг від 18 грудня 2018 року до договору від 14.08.2019 №14/08/18, який підписаний сторонами без зауважень. Згідно п.2 вищевказаного акту він є документом, який підтверджує виконання зобов`язань згідно Договору Виконавцем і є основою для сплати Замовником Виконавцю суми у розмірі 250 000, 00 грн. (Двісті п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.) (в тому числі ПДВ).

Відповідно до відомостей зазначених у банківській виписці за 24 січня 2019 року, відповідачем здійснено проплату за договором №14/08/18 від 14 серпня 2018 року в сумі 25000 грн. З банківської виписки за 01 березня 2019 року вбачається, що відповідачем здійснено проплату за договором №14/08/18 від 14 серпня 2018 року в сумі 50000 грн.

Отже, Позивач вважає, що розмір основної суми заборгованості Замовника по договору складає 175 000 грн.

На підставі п.12.2 Договору Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 29184,64 грн., штраф у розмірі 25000,00 грн. та в порядку ст.625 ЦК України інфляційні втрати у розмірі 7305,00 грн. та 3% річних у розмірі 2143,53 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач у заяві від 05.06.2019р. (вх.№23290/19 від 05.06.2019) позовні вимоги визнав повністю.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства ( ч.2 ст.530 ЦК України).

За правовою природою договір №14/08/18 від 14.08.2018р. є договором надання послуг.

Договір є двостороннім, а відтак, погоджені в ньому умови, права та обов`язки стосуються лише сторін цього договору. Зі змісту договору не вбачається, що він укладений на користь третіх осіб.

За приписами ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 ст. 902 ЦК України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачений обов`язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами у справі підтверджується, що Позивач виконав умови договору від 14.08.2018 №14/08/18, а саме провів роботи, вартістю 250000,00 грн., що підтверджується актом наданих послуг від 18 грудня 2018 року до договору від 14.08.2019 №14/08/18, який підписаний сторонами без зауважень. Згідно п.2 вищевказаного акту він є документом, який підтверджує виконання зобов`язань згідно Договору Виконавцем і є основою для сплати Замовником Виконавцю суми у розмірі 250 000, 00 грн.

Станом на день розгляду даної справи Відповідачем не надано будь-яких доказів, які б спростовували факт виконання позивачем умов Договору №14/08/18 від 14.08.2018.

Відповідачем частково оплачено заборгованість у розмірі 75000,00 грн, а заборгованість у розмірі 175000,00 грн. станом на час розгляду справи залишена відповідачем непогашеною. Доказів зворотнього відповідачем не подано і матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, а також визнання заборгованості відповідачем, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача про стягнення 175000,00 грн. основного боргу підставні, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що «якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.»

За неналежне виконання договірних зобов`язань, відповідачу нараховано пеню у розмірі 29184,64 грн., штраф у розмірі 25000,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 7305,00 грн. та 3% річних у розмірі 2143,53 грн.

Відповідно до ч.4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Провівши перерахунок інфляційних втрат за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА» , ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН» , 2019» , заявлених позивачем до стягнення суд встановив на ступне.

За період з 18.12.2018 по 30.03.2019р. відповідно до суми боргу 130000,00 грн. суд встановив, що сума інфляційних втрат становить 3144,11 грн (позивачем заявлено 2990,00 грн.);

за період з 19.11.2018 по 23.01.2019р. відповідно до суми боргу 120000,00 грн. суд встановив, що сума інфляційних втрат становить 2169,60 грн (позивачем заявлено 3840,00 грн.);

за період з 01.02.2019 по 28.02.2019р. відповідно до суми боргу 95000,00 грн. суд встановив, що сума інфляційних втрат становить 475,00 грн (позивачем заявлено 475,00 грн.).

Відтак, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає до часткового задоволення, а саме до стягнення належить 5634,60 грн. інфляційних втрат. В задоволенні решти вимоги про стягнення інфляційних втрат відмовити за безпідставністю нарахування.

Провівши перерахунок 3% річних за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА» , ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН» , 2019» , заявлених позивачем до стягнення суд встановив, що нарахування суми 3% річних проведено вірно і до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 2143,53 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 12.2 Договору у випадку несвоєчасного виконання відшкодування експлуатаційних витрат або інших платежів, передбачених цим Договором, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день протермінування, а також штраф у розмірі 10% від суми, що не була вчасно сплачена.

Господарський суд, здійснивши перерахунок за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА» , ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН» , 2019» , заявленого до стягнення розміру пені у відповідності до вимог законодавства, з урахуванням норм щодо перебігу строків на моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання, встановив, що:

за період з 18.12.2018 по 30.03.2019р. відповідно до суми боргу 130000,00 грн., сума пені становить 13206,58 грн (позивачем заявлено 16668,49 грн.);

за період з 19.11.2018 по 28.02.2019р. відповідно до суми боргу 120000,00 грн., сума пені становить 7811,51 грн (позивачем заявлено 7811,50 грн.);

за період з 24.01.2019 по 28.02.2019р. відповідно до суми боргу 95000,00 грн., сума пені становить 3373,15 грн. (позивачем заявлено 3373,15 грн.);

за період з 01.03.2019 по 30.03.2019р. відповідно до суми боргу 45000,00 грн., сума пені становить 1331,51 грн. (позивачем заявлено 1331,50 грн.).

Відтак, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає до часткового задоволення, а саме до стягнення належить 25722,73 грн. пені. В задоволенні решти вимоги про стягнення пені відмовити за безпідставністю нарахування.

Провівши перерахунок розміру штрафу, заявленого позивачем до стягнення суд встановив, що нарахування штрафу проведено вірно і до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума штрафу у розмірі 25000,00 грн.

Станом на день прийняття рішення, доказів оплати проведених позивачем нарахувань суду не надано, позовні вимоги визнано.

Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За умовами ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача належить: 175000,00 грн. основного боргу, 5634,60 грн. інфляційних втрат, 2143,53 грн. 3% річних, 25722,73 грн. пені, 25000,00 грн. штрафу.

На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір необхідно віднести на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 3502,52 грн.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати, пов`язані з на професійну правничу допомогу.

За змістом приписів частини 1 - 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, частинами 4-5 зазначеної статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

На підтвердження вимог щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, позивач надав договір №885-5/19 про надання правової допомоги від 28.03.2019, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням Лемеха та партери , додаток №1 від 28.03.2019 згідно договору - доручення №884-5 від 28.03.2019, окрему угоду погодження вартості правової допомоги за договору - доручення №884-5 від 28.03.2019, акт виконання робіт №1 від 07.06.2019 згідно договору - доручення №884-5 від 28.03.2019, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1621 від 03.02.2010, ордер серії ЛВ №150352 від 01.04.2019, рахунок на оплату №884-5/1 від 28.03.2019, платіжне доручення про сплату позивачем на користь Адвокатського об`єднання Лемеха та Партнери юридичних послуг у розмірі 12 000, 00 грн.

Згідно приписів частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, враховуючи співмірність ціни позову та розміру наданих позивачем адвокатських послуг, відсутність клопотання відповідача про зменшення суми витрат на правничу допомогу з урахуванням того, що рішенням Господарського суду Львівської області позовні вимоги задоволено частково, то сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає до стягнення пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 11741,91 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 123, 129, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 Святослава Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Львівського національного академічного театру опери та балету ім.Соломії Крушельницької (79008, м.Львів, пр.Свободи, 28, ідентифікаційний код 02224620) 175000,00 грн. основного боргу, 5634,60 грн. інфляційних втрат, 2143,53 грн. 3% річних, 25722,73 грн. пені, 25000,00 грн. штрафу, 3502,52 грн. судового збору, 11741,91 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписано 26.06.2019р.

Суддя Кітаєва С.Б.