Постанова

від 18.06.2019 по справі 4/63

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 4/63

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стример"

представник скаржника - Білик С. І., в. о. директора

позивач - Відкрите акціонерне товариство "Сумське автотранспортне підприємство № 15955"

представник позивача - не з'явився

відповідач - Комунальне підприємство "Сумське бюро технічної інвентаризації"

представник відповідача - не з'явився

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стример" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 (головуючий суддя Іоннікова І. А., судді Чорна Л. В., Коротун О. М.), з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 про виправлення описки, у справі Господарського суду Сумської області за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сумське автотранспортне підприємство № 15955" до Комунального підприємства "Сумське міське бюро технічної інвентаризації" про набуття права власності на недобудоване нерухоме майно,

1. Короткий зміст судового рішення по суті

1.1. 02.03.2004 Господарський суд Сумської області прийняв рішення, яким визнав за Відритим акціонерним товариством "Сумське автотранспортне підприємство № 15955" (далі - Позивач) право власності на недобудоване нерухоме майно - автостоянку, розташовану за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 15.

1.2. Судове рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується, що забудовником нерухомого майна - автостоянки, розташованої в м. Суми, вул. Чернігівська, 15 є Позивач, а готовність згідно з довідкою № 4-60 від 07.01.2003 складає 85 %, тобто частка невиконаних робіт є незначною. Вимога про зобов'язання Комунального підприємства Сумського міського бюро технічної інвентаризації (далі - Відповідач) зареєструвати об'єкт незакінченого будівництва не підлягає задоволенню, оскільки чинним законодавством не передбачено реєстрацію недобудованого майна.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

2.1. 22.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Стример" (далі - Скаржник) звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2004. Звертаючись з апеляційною скаргою, Скаржник зазначив, що за рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 302 від 15.05.2003 отримав дозвіл на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт об'єкта нерухомості за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 15 з подальшим використанням як авторинок. На підставі отриманого дозволу Скаржник здійснив будівництво об'єкта нерухомості за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 15 та вніс відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно з інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, об'єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, нежитлові будівлі готовністю 90% за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 15 є приватною власністю Скаржника. В ході розгляду справи №818/1966/17 Скаржнику стало відомо, що рішенням Господарського суду Сумської області від 02.03.2004 визнано за Відкритим акціонерним товариством "Сумське автотранспортне підприємство №15955" право власності на недобудоване нерухоме майно - автостоянку, розташовану за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 15.

2.2. Скаржник стверджував, що, оскільки дозвіл на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт об'єкта нерухомості за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 15 з подальшим використанням як авторинок надано 15.05.2003 рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради №302, тобто до прийняття рішення Господарським судом Сумської області від 02.03.2004 у справі №4/63, і на час прийняття цього рішення Скаржник здійснював будівництво об'єкта нерухомості за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 15, Господарський суд Сумської області при неповному розгляді обставин справи прийняв рішення від 02.03.2004 у справі №4/63 щодо прав та обов'язків Скаржника.

2.3. 14.03.2019 Північний апеляційний господарський суд ухвалив закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стример" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2004; матеріали знищеної справи № 4/63 та матеріали справи № 4/63 повернути до Господарського суду Сумської області.

2.4. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Скаржник не надав доказів на підтвердження виконання ним будівельних робіт на об'єкті нерухомості за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 15. З огляду на те, що Скаржник не довів наявності у нього станом на час прийняття Господарським судом Сумської області оскаржуваного рішення у цій справі права власності на об'єкт нерухомості, що знаходиться за вказаною адресою, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про те, що оскаржуваним рішенням не порушено права скаржника, що виключає право подання апеляційної скарги, оскільки право подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у розгляді справи в суді першої інстанції, існує лише в тому випадку, коли буде доведено існування самого порушеного суб'єктивного права.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Стример" (далі - Скаржник) подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019, передати справу до Північного апеляційного господарського суду для продовження апеляційного провадження.

4. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

4.1. При прийняття оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції застосував норми матеріального права, що не підлягали застосуванню, а саме положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та не застосували положення закону, який підлягав застосуванню, а саме - Цивільного кодексу УРСР, що призвело до порушення норм статей 254, 261, 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і неврахування того, що Скаржник набув всіх прав та обов'язків замовника будівництва автостоянки, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 302 від 15.05.2003.

4.2. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не порушено права Скаржника, що виключає право подання апеляційної скарги.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. 30.05.2019 Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5.2. Вважає, що Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржуване рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2004 жодним чином не впливає на права Скаржника.

6. Встановлені судами обставини

6.1. За змістом рішення виконавчого комітету Сумської міської ради №302 від 15.05.2003 "Про надання дозволу на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт об'єктів" (далі - Рішення) саме Позивачу як замовнику будівництва надано право на продовження будівництва автостоянки на користь Скаржника з подальшим використанням її як авторинок.

6.2. В пунктах 2, 3 Рішення зазначено про необхідність замовникам в місячний термін після прийняття цього рішення укласти договір з управлінням капітального будівництва міської ради про відрахування коштів на будівництво загальноміських об'єктів соціального і комунального призначення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури міста на виконання рішення виконавчого комітету міської ради від 16.07.2002 №411 "Про залучення коштів забудовників на розвиток загальноміських об'єктів соціального та комунального призначення". Також зазначено про необхідність зареєструвати в органах державного архітектурно-будівельного контролю початок робіт.

6.3. Скаржник посилається на Рішення, яким надано дозвіл на будівництво, прийняте в 2003 році, тоді як оскаржуване рішення суду стосується правовідносин, які склалися в період 1988 - 1992 років.

6.4. Скаржник не надав суду доказів на підтвердження виконання ним будівельних робіт на об'єкті за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 15.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

7.2. Оскаржуване в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції ухвалене Господарським судом Сумської області 02.03.2004, тобто до набрання чинності з 15.12.2017 ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 № 2147-VІІІ (далі - Закон № 2147-VІІІ).

7.3. Згідно з пунктом 13 частини першої Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України, в редакції, чинній з 15.12.2017, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

7.4. Разом з тим, за частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

7.5. Отже, судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності ГПК України в редакції Закону № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017. Наведений висновок викладений в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239.

7.6. З апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 02.03.2004 Скаржник звернувся 22.02.2018.

7.7. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

7.8. Таким чином, у разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення пропущений процесуальний строк може бути поновлено лише у разі, якщо його пропущено наслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, однак щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки.

7.9. Разом з цим, як свідчать матеріали справи, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2018 Скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Скаржника на рішення Господарського суду Сумської області від 02.03.2004. При цьому питання щодо наявності або відсутності вирішення оскаржуваним рішенням прав, інтересів та обов'язків Скаржника вказаною ухвалою не вирішувалося.

7.10. Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи Скаржника та надані на їх підтвердження докази, дійшов висновку про те, що місцевий господарський суд не ухвалював рішення про його права, інтереси та (або) обов'язки.

7.11. Верховний Суд враховує те, що апеляційний суд на підставі наданого Скаржником доказу - Рішення - встановив, що саме Позивачу (тобто не Скаржнику) як замовнику будівництва надано право на продовження будівництва автостоянки на користь Скаржника з подальшим використанням її як авторинок. Апеляційний суд також встановив, що Скаржник не надав доказів на підтвердження виконання ним будівельних робіт на спірному об'єкті. Цим спростовується твердження Скаржника (підпункт 4.1 цієї постанови) про набуття ним всіх прав та обов'язків замовника будівництва автостоянки з посиланням на Рішення.

7.12. За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Скаржника.

7.13. Доводи Скаржника (підпункти 4.1, 4.2) про неправильне застосування судом апеляційної інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали норм матеріального права, а саме - Цивільного кодексу УРСР, що призвело до порушення норм статей 254, 261, 264 ГПК України, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не порушено права Скаржника не знайшли свого підтвердження та наведених висновків апеляційного господарського суду не спростовують.

7.14. З огляду на викладене відсутні підстави для зміни чи скасування ухвали суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

8. Судові витрати

8.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стример" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2019 у справі № 4/63 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді В. А. Зуєв

Ю. Я. Чумак