Постанова

від 25.06.2019 по справі 911/418/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/418/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кийавтотранс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 (головуючий суддя Власов Ю.Л., Калатай Н.Ф., Буравльов С.І.)

у справі № 911/418/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Ласлер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кийавтотранс"

третя особа-1 - Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна"

третя особа-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Овочевий комбінат "Станишівка"

про стягнення 465 176,74 грн

Історія справи

Короткий зміст вимог

1. У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Ласлер" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кийавтотранс" (далі - відповідач) про стягнення 465 176,74 грн.

1.1. Обгрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначав про те, що відповідачем порушено зобов`язання за договором про надання транспортних послуг з перевезення вантажів №15 від 15.03.2016 щодо забезпечення збереження товару, що призвело до його псування та спричинення позивачу збитків.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Рішенням Господарського суду Київської області від 08.10.2018 у справі №911/418/18 у позові відмовлено повністю.

2 . 1. Обгрунтовуючи рішення у даній справі, господарський суд першої інстанції вказав, що надана у матеріали справи CMR №209901 не підтверджує, що товар було охолоджено до температури +8С, на яку посилається позивач, як необхідну для перевезення огірків. У графі 13 (відмітки відправника) позивач не зазначив температуру, за якою має здійснюватися перевезення вантажу, а також у інших графах відсутні будь-які попередження щодо температурного режиму. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не додержано приписів п.4.2.7 договору щодо зазначення температурного режиму в CMR, будь-яких інших документів на підтвердження встановленого температурного режиму при перевезенні не надано.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції

3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2018 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача збитки в сумі 407 040 грн та судові витрати. В іншій частині у позові відмовлено.

3.1. Обгрунтовуючи рішення у даній справі, апеляційний господарський суд посилаючись на встановлені обставини справи вказав, що оскільки причину псування огірків встановити не вдалось, відповідачем не доведено, що таке псування сталось не з його вини та у зв`язку із цим дійшов висновку, що відповідач має відповідати за втрату, псування прийнятих до перевезення огірків у розмірі фактичної шкоди.

3.2. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 стягнуто з позивача на користь відповідача 742,67 грн витрат на оплату вартості проведення судової експертизи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. 15.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Кийавтотранс" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019, у якій просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

5. Скаржник зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що виразилось у неправильному тлумаченні закону, а також незастосуванні закону, який підлягав застосуванню, наслідком чого стало скасування законного рішення суду першої інстанції.

5.1. Як вказує скаржник, судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке полягає в недотриманні принципів змагальності та диспозитивності, зокрема, збирання доказів судом, вихід за межі позовних вимог, яке полягає у стягненні з відповідача "реальних збитків", хоча в позові заявлено вимогу про стягнення "упущеної вигоди", адже відсутні докази оплати товару.

5.2. На думку скаржника, судом допущено порушення статей 75, 77, 86 ГПК України, зокрема, не враховано, що відповідач заперечував обставини оплати товару; застосував у справі недопустимий доказ, а саме, встановив факт оплати за товар лише на підставі усних пояснень позивача та третьої особи; надав оцінку доказу - звіту про перевірку LV.10.16.0101.7 від 22.03.2016, яким встановлено, що продукція неякісна, не врахувавши, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, перевізник не несе відповідальності за якість товару.

5.3. Також скаржник наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції не було застосовано до даних правовідносин ч. 1 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та ст. 673 Цивільного кодексу України.

5.4. Скаржник зазначає, що апеляційним господарським судом не було застосовано ст. 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, оскільки не було визначено розміру збитків.

5 . 5. На думку відповідача, суд апеляційної інстанції вказав, що причину псування огірків, які перевозились відповідачем, встановити не вдалось, виходячи з висновку і повідомлення двох судових експертиз, не врахувавши, що вони не відповідають закону.

5 . 6. Також скаржник зауважує, що судом безпідставно не прийнято до уваги висновок експертизи №2726 від 10.09.2018.

5 . 7. Скаржник зазначає про порушення апеляційним судом статті 233 ГПК України, яке полягає у затягуванні видачі повного тексту судового рішення.

5 . 8. На думку відповідача, судом апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального права, яке полягає у незастосуванні до спірних правовідносин сторін положень статті 308 Господарського кодексу України та статті 4 Угоди про міжнародні перевезення швидкопсувних харчових продуктів та спеціальні транспорті засоби, які призначені для цих перевезень, які безпосередньо регулюють дані правовідносини.

Позиція позивача

6. Позивачем відзиву на касаційну скаргу не подано, що, у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України, не перешкоджає перегляду судових рішень у даній справі.

Позиція інших учасників справи

7. Третьою особою 2 подано відзив на касаційну скаргу, у якій висловлено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, наголошуючи, зокрема, на тому, що відповідачем не доведено, що псування огірків сталося не з його вини.

8. Третьою особою 1 відзиву на касаційну скаргу не подано, що, у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень у даній справі.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

9. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 05.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Ласлер" (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Овочевий комбінат "Станишівка" (як продавцем) укладено договір поставки №05/02, за яким постачальник зобов`язався передавати у власність покупця, а покупець зобов`язався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного договору.

9.1. На виконання умов даного договору, 17.03.2016 позивачу передано огірки "Яні" 1 сорт у кількості 18 000 кг, за ціною 31,80 грн за кілограм, вартістю 572 400 грн. Вказані огірки були позивачем оплачені, що підтверджується поясненнями позивача, третьої особи 2 та не заперечується сторонами.

9.2. 15.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кийавтотранс" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Ласлер" (далі - замовник) укладено договір №15 на надання транспортних послуг з перевезення вантажів, за умовами якого відповідач зобов`язався здійснити перевезення автомобільним транспортом вантажів позивача та організувати і забезпечити надання транспортних і додаткових послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів позивача автомобільним транспортом в порядку міжнародного транспортного сполучення на підставі прийнятих від позивача заявок. Позивач зобов`язується оплатити належним чином надані послуги.

9.3. Згідно із п. 2.1 договору, перевезення виконується відповідно з умовами цього договору, Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПГ), митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), Європейської угоди про режим праці і відпочинку водіїв (ЕСТР), а також законодавчим і нормативними актами України. Сторони також дотримуватимуться положень Конвенції про дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ADR) і Європейської угоди про перевезення вантажів, які швидко псуються. Відповідно до п. 2.2 договору на кожні окремі ТП оформляється заявка що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, що є невід`ємною частиною цього договору.

9.4. Згідно із п. 4.1 договору права та обов`язки позивача, зокрема, повідомляти у своїй заявці усю необхідну інформацію про перевезення вантажу в терміни і відповідно до даних, вказаних в п. 3.1 цього договору. Забезпечувати за свій рахунок митне оформлення автомобілів в митницях за місцем розташування вантажовідправника/вантажоодержувача (якщо інше не обумовлене сторонами в заявці, яка є невід`ємною частиною договору), а також оформлення товаротранспортних накладних (CMR), митних і інших документів (ліцензій, сертифікатів і ін.) необхідних для безперешкодного проходження державних кордонів, ветеринарного, карантинного, екологічного і інших видів контролю і здачі вантажу вантажоодержувачеві.

9.5. Відповідно до п. 4.2 договору правами та обов`язками відповідача за договором є: забезпечити подання під завантаження справного в технічному стані транспортного засобу, що відповідає міжнародним вимогам перевезення вантажів і має всі необхідні для здійснення міжнародних перевезень документи встановленої форми. При завантаженні забезпечити звірку фактичної кількості і візуальної якості вантажу з вказаним і даними в товаротранспортних документах. Про розбіжності інформувати замовника і зробити відповідні записи в товаротранспортній накладній (CMR). Прийняти і перевірити усі документи, необхідні для безперешкодного перевезення і митного оформлення вантажу і у разі оформлення, інформувати про це замовника до виїзду з митного контролю. Забезпечити перевірку відповідності кріплення і укладення вантажу на транспортному засобі вимогам безпеки руху і забезпечення збереження транспортного засобу і вантажу (в т.ч. попередження перевантаження на осі транспортного засобу). У разі порушень повідомити замовника, вказати вантажовідправникові на неправильне укладання і кріплення вантажу, а також зробити відповідні записи в CMR, якщо вантажовідправник не виконав вимоги водія по зміні укладання і розміщення вантажу. Підтримувати на протязі усього часу транспортування до місця призначення температурний режим в рефрижераторі, згідно СМR.

9.6. Згідно із п. 6.2 договору відповідач з моменту отримання вантажу у вантажовідправника і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу несе повну відповідальність за часткову або повну втрату, псування або пошкодження вантажу під час перевезення в розмірах вартості втраченого, зіпсованого або пошкодженого вантажу.

9.7. Судами установлено, що 18.03.2016 відповідач прийняв для перевезення огірки свіжі 2848 картонних коробів вагою брутто 19218 кг з відправкою на адресу ТОВ "Elbi" м. Рига, Латвія, що підтверджується CMR №209901, які було завантажено у автомобіль рефрижератор №00150KM/А10030ХХ.

9.8. При вивантаженні товару 22.03.2016 установлено, що огірки мають дефекти, що не відповідають вимогам для задекларованого класу та впливають на загальний зовнішній вигляд товару. В середині коробок було виявлено водяний конденсат. Окремі ділянки огірків гнилі або запліснявілі. Огірки мають м`які кінчики та жовтий колір. Огірки мають дефекти розвитку, що не відповідають вимогам для задекларованого класу 1. Пошкоджено 71,2% або 12813,9 кг фактичної ваги нетто. Температура всередині вантажу під час перевірки становила +21,2 С, що підтверджується звітом про перевірку LV.10.16.0101.7 від 22.03.2016, складеним SGS Lstvija Ltd.

9.9. Після проведення експертизи був складений комерційний акт, відповідно до якого прийнято на склад фірми Elbi 2909 ящиків с огірками, нетто 17997 кг. Огірок з проблемою за якістю згідно з експертизою SGS склав 71,2% або 12813,9 кг, причини та інші деталі вказані у рапорті SGS. Даний комерційний акт був підписаний водієм відповідача без зауважень.

9.10. Листом №24/03/16 від 24.03.2016 відповідач повідомив, що він не заперечує проти продажу товару, який був доставлений 22.03.2016 для фірми Elbi.

9.11. Відповідно до акту утилізації товару від 29.03.2016 ТОВ "Ragn - Sells" за замовленням фірми Elbi було утилізовано огірки в кількості 12,1 т.

9.12. 29.03.2016 фірма Elbi виставила позивачу претензію на суму 15 994,00 євро, яка включає списання 12 800 кг огірків, за ціною 1,22 євро за кілограм, вартістю 15 616,00 євро, утилізацію вартістю 100,00 євро, експертизу вартістю 150,00 євро та розмитнення 128,00 євро.

9.13. У свою чергу позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування 15 994,00 євро збитків.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

10. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

11. В силу приписів статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

12. В силу частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

13. Згідно із п. 1-3 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

Відповідно до п. 4 ст.17 Конвенції за умови дотримання пунктів 2 - 5 статті 18, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин:

a) з використанням відкритих безтентових транспортних засобів, якщо таке використання було погоджене і чітко зазначене у вантажній накладній;

b) з відсутністю чи дефектами упаковки, у випадках, коли вантажі, що перевозяться без упаковки чи без належної упаковки, за своєю природою піддаються псуванню чи пошкодженню;

c) з обробкою, навантаженням, складуванням чи вивантаженням вантажу відправником або одержувачем, чи особами, які діють від імені відправника або вантажоодержувача;

d) з природними властивостями деяких вантажів, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, зокрема, внаслідок поломки, корозії, гниття, усушки, нормального витоку або дії молі чи шкідників;

e) з недостатністю або неадекватністю маркування чи нумерації вантажних місць;

f) з перевезенням худоби.

Пунктом 5 ст. 17 Конвенції обумовлено, що якщо відповідно до цієї статті перевізник не несе жодної відповідальності за деякі обставини, що викликали втрату, ушкодження або затримку, то він несе відповідальність лише в тій мірі, у якій обставини, за які він відповідає згідно цієї статті, сприяли виникненню втрати, ушкодження або затримки.

14. Згідно із ст. 18 Конвенції тягар доказування того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Якщо перевезення виконується транспортними засобами, спеціально обладнаними так, щоб вантаж не підпадав під вплив тепла, холоду, змін температури чи вологості повітря, перевізник не може посилатися на підпункт d) пункту 4 статті 17, якщо тільки він не доведе, що всі заходи стосовно вибору, обслуговування і використання вищезгаданого обладнання, яких він був зобов`язаний вжити з урахуванням обставин, були ним вжиті, і що він дотримувався будь-яких наданих йому спеціальних інструкцій.

15. Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

16. Судом апеляційної інстанції установлено, що відповідач прийняв для перевезення огірки позивача в кількості 2848 картонних ящиків вагою брутто 19 218 кг з відправкою на адресу ТОВ "Elbi" м. Рига Латвія, що підтверджується CMR №209901, які було завантажено у автомобіль рефрижератор №00150KM/А10030ХХ. При вивантаженні товару 22.03.2016 було встановлено, що огірки мають дефекти, що не відповідають вимогам для задекларованого класу та впливають на загальний зовнішній вигляд товару. В середині коробок було виявлено водяний конденсат. Окремі ділянки огірків гнилі або запліснявілі. Огірки мають м`які кінчики та жовтий колір. Огірки мають дефекти розвитку, що не відповідають вимогам для задекларованого класу 1. Пошкоджено 71,2% або 12813,9 кг фактичної ваги нетто. Температура всередині вантажу під час перевірки становила +21,2 С, що підтверджується звітом про перевірку LV.10.16.0101.7 від 22.03.2016, складеним SGS Lstvija Ltd, та засвідчені комерційним актом, підписаним водієм відповідача без зауважень.

17. Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на те, що ним була відвантажена продукція відповідно до встановлених стандартів, а саме була охолоджена до +8С, запакована у поліетиленові мішки зі стандартними отворами та укладена у картонні коробки, проте, у результаті недотримання при перевозці товару температурного режиму перевізником, в упаковці був виявлений водяний конденсат та товар (огірки) був зіпсований, про що і був складений акт перевірки, комерційний акт за участю водія перевізника, що, на його думку, свідчить про те, що збитки сталися за вини перевізника.

18. Колегія суддів зауважує, що в силу положень ст. 308 Господарського кодексу України, про неправомірне незастосування якої вказує відповідач в доводах касаційної скарги в контексті недотримання вимог до завантаження товару, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення.

19. Суд першої інстанції, виходячи з приписів частини 2 статті 308 Господарського кодексу України та статті 924 Цивільного кодексу України, посилаючись на недотримання позивачем п. 4.2.7 договору в частині зазначення температурного режиму в CMR та ненадання будь - яких документів на підтвердження температурного режиму при перевезенні, дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог.

20. У свою чергу, суд апеляційної інстанції здійснив аналіз доводів позивача і заперечення відповідача у цій частині, який зазначав, що при упаковці товару не було додержано температурного режиму щодо належного охолодження, оскільки товар завантажувався з теплиць, а відповідач не перевіряв температуру охолодження товару та внутрішню упаковку товару, оскільки він не має таких повноважень. Як вказував відповідач, при перевезенні товару протягом всього маршруту була низька зовнішня температура, а отже, навіть якщо припустити, що не працював охолоджувач, зовнішня температура не сприяла б підвищенню температури всередині

21. Апеляційний суд установив, що між сторонами відсутній спір щодо того, з якою температурою мали перевозитися огірки, оскільки матеріалами справи підтверджено, що сторони усвідомлювали температурний режим даного перевезення. Слід зазначити, що у CMR №209901 наявна відмітка про швидкопсувний вантаж. Крім того, за умовами договору до обов`язків виконавця входить при завантаженні забезпечити звірку фактичної кількості і візуальної якості вантажу з вказаними даними в товаротранспортних документах. При розбіжності інформувати замовника і зробити відповідні записи в товаротранспортній накладній (CMR) (п. 4.2.4).

22. У свою чергу, судами попередніх інстанцій не встановлено вчинення перевізником дій, обумовлених наведеним вище пунктом договору, як і не встановлено наявності таких відміток у CMR. Наведеним спростовуються доводи відповідача щодо необхідності застосування положень ст. 308 Господарського кодексу України у зв`язку з недоведеністю неналежної підготовки вантажовідправником вантажу до перевезення.

23. Таким чином, зокрема, з урахуванням п. 6.2 договору, прийнявши вантаж до перевезення, саме перевізник несе відповідальність за часткову або повну втрату, псування або пошкодження вантажу під час перевезення в розмірах вартості втраченого, зіпсованого або пошкодженого вантажу.

24. Як установлено апеляційним судом, відповідачем не доведено, що ушкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного з однією чи декількома з перерахованих нижче обставин, зокрема, з природними властивостями огірків, внаслідок яких вони піддаються повній або частковій втраті чи пошкодженню, оскільки огірки перевозились транспортним засобом, спеціально обладнаним так, щоб вантаж не підпадав під вплив тепла, холоду, змін температури чи вологості повітря. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач не може посилатися на підпункт d) пункту 4 статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

25. Крім того, в ході розгляду справи у суді першої інстанції за клопотанням відповідача було призначено комплексну біологічну та товарознавчу судову експертизу, на вирішення якої ставилося питання встановлення причин пошкодження товару - огірків, які перевозились відповідачем та встановлення факторів, які вплинули при перевезенні товару на утворення конденсату в упаковці. Призначеною експертизою не було надано відповіді на поставлені питання.

26. Повторна комплексна біологічна та товарознавча судова експертиза, призначена судом першої інстанції, також не надала відповіді на поставлені питання, зокрема, у зв`язку зі знищенням об`єкта дослідження.

27. Зважаючи на знищення об`єкта дослідження, апеляційний господарський суд обгрунтовано не взяв до уваги висновок експерта Київської незалежної судово-експертної установи №2627 від 10.09.2018, відповідно до якого огірки становили +22 градуси С, що могло бути зумовлено тим, що були укладені в картонні коробки та поліетиленові пакети при температурі вищий за +20 градусів С, зазначаючи, що даний висновок не мотивований у мотивувальній частині висновку та по суті є припущенням експерта щодо однієї з причин псування огірків. З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, викладені у п.п. 5.5 та 5.6 даної постанови, як необгрунтовані.

28. Крім того, колегія суддів зазначає, що в силу статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

29. З огляду на вищевикладене, враховуючи приписи статті 924 Цивільного кодексу України, а також встановлені обставини справи, зокрема, неможливість встановлення причини псування огірків, апеляційний господарський суд правомірно вказав, що відповідачем не доведено, що псування огірків сталося не з його вини, з огляду на що вірно вказав про те, що відповідач має відповідати за втрату, псування прийнятих до перевезення огірків у розмірі фактичної шкоди.

30. Посилання відповідача на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке полягає у стягненні з відповідача "реальних збитків", колегія суддів вважає безпідставним, оскільки частково задовольняючи позовні вимоги у даній справі, апеляційний суд обгрунтовано виходив з положень статті 924 Цивільного кодексу України, якою передбачено відповідальність перевізника саме у розмірі фактичної шкоди, яку, у даному випадку, суд обрахував виходячи з вартості пошкодженого товару, за яку він був придбаний позивачем у третьої особи.

31. Стосовно доводів скаржника в частині порушення судом апеляційної інстанції статей 75, 77, 86 ГПК України, колегія суддів зауважує, що матеріалами справи не підтверджується наявність порушення апеляційним судом норм процесуального закону, з огляду на що такі доводи відхиляє.

32. При цьому, колегія суддів зазначає про безпідставність посилання скаржника на те, що звітом про перевірку LV.10.16.0101.7 від 22.03.2016 встановлено неякісність продукції, та не враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, перевізник не несе відповідальності за якість товару, оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено відсутність зауважень перевізника, зокрема, щодо якості товару, заявлених у відповідності до п. 4.2.4 договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, та інформація, наявна у звіті, свідчить про ушкодження вантажу.

33. Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом приписів статті 233 ГПК України, яке полягає у затягуванні видачі повного тексту судового рішення колегія суддів вважає обгрунтованими, однак, зазначає, що таке процесуальне порушення в силу ч. 2 ст. 311 ГПК України не призвело до прийняття незаконного рішення та не може бути підставою для його скасування.

34. Таким чином, колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності оскаржуваного судового рішення виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом на результат вирішення спору не впливають та зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

35. За змістом ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

36. Колегія суддів відзначає, що апеляційним господарським судом дотримано вимоги коментованої статті, доводи касаційної скарги щодо порушення норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

37. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правомірності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, то Верховний Суд не вбачає підстав для його зміни чи скасування та вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Щодо судових витрат

39. У зв`язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кийавтотранс" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 у справі № 911/418/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.