Постанова

від 26.06.2019 по справі 910/6659/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/6659/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Пількова К.М. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лабораторія Фінансів",

представник позивача -Сідько О.С, адвокат (довіреність від 05.01.2019),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Тас-Фарма",

представник відповідача - Левченко І.О., адвокат (ордер від 08.01.2019 № 766451), Руденко Ю.О., адвокат (ордер від 15.04.2019 № 411681),

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко",

представник третьої особи - не з`явились,

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Фарма"

на рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2018 (суддя - Спичак О.М.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 (головуючий суддя - Михальська Ю.Б., судді Тищенко А.І., Іоннікова І.А.)

по справі № 910/6659/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Лабораторія Фінансів"(далі - ТОВ "ФК "Лабораторія Фінансів")

до товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Фарма" (далі - ТОВ "Тас-Фарма"),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (далі - ТОВ "Фрам Ко"),

про стягнення 1 059 959,79 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" (далі - ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації") звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Тас-Фарма" 2 952 459,64 грн заборгованості за договором поставки від 18.11.2014 № 366 (далі - Договір № 366).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 366 у частині повної та своєчасної оплати поставленого товару перед ТОВ "Фрам Ко". Окрім того, в позовній заяві зазначено про те, що між ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" та ТОВ "Фрам Ко" було укладено договір надання послуги факторингу від 10.03.2017 № Ф100317/1, за яким позивачу було відступлено право вимоги заборгованості за Договором № 366.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2017 залучено ТОВ "Фрам Ко" до участі у розгляді справи № 910/6659/17 як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

ТОВ "Тас-Фарма" подано зустрічну позовну заяву до ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" та ТОВ "Фрам Ко" про визнання недійсним договору надання послуги факторингу від 10.03.2017 № Ф100317/1 на підставі частин першої, другої та п`ятої статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.08.2017 (суддя Сташків Р.Б.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Тас-Фарма" на користь ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" 2 952 459,64 грн заборгованості. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви ТОВ "Тас-Фарма" від 23.03.2017 не відбулося, вимоги ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" до ТОВ "Тас-Фарма" на суму 2 952 459,64 грн є правомірними та обґрунтованими, тому позов у цій частині підлягає задоволенню. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з недоведеності ТОВ "Тас-Фарма" існування підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України, для визнання договору надання послуги факторингу від 10.03.2017 № Ф100317/1 недійсним.

Постановою Київського апеляційного господарського суд від 24.01.2018 рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто з ТОВ "Тас-Фарма" на користь ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" 109 897,31 грн заборгованості, в решті позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що: проведення ТОВ "Тас-Фарма" зарахування зустрічних однорідних вимог, яке було проведено до моменту повідомлення про укладення договору факторингу, є належним виконанням зобов`язання за договором поставки на суму 1 782 602,60 грн; до моменту повідомлення про укладення договору факторингу ТОВ "Тас-Фарма" було сплачено на користь ТОВ "Фрам Ко" 1 059 959,73 грн за договором поставки. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення заборгованості. Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо вимог за зустрічним позовом.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині вимог первісного позову. В частині відмови у задоволенні зустрічного позову судові рішення ним не оскаржувались.

Постановою Верховного Суду від 10.05.2018 касаційну скаргу ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 та рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2017 у справі № 910/6659/17 скасовано. Справу № 910/6659/17 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Зокрема, в постанові зазначено , що судом апеляційної інстанції не перевірено: за які саме періоди поставки ТОВ "Тас-Фарма" сплачено грошові кошти у розмірі 1 059 959,73 грн на виконання договору поставки; за які поставки ТОВ "Фрам Ко" зараховані дані кошти; чи була наявна у ТОВ "Тас-Фарма" заборгованість за поставлений товар, крім тієї, що була відступлена ТОВ "Фрам Ко" позивачу, а відтак чи була ТОВ "Фрам Ко" відступлена вся заборгованість ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації", чи залишилась інша заборгованість, у рахунок якої ТОВ "Фрам Ко" мало підстави зарахувати сплачені кошти в розмірі 1 059 959,73 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.10.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019, позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) задоволені повністю. Стягнуто з ТОВ "Тас-Фарма" на користь ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" 1 059 959,73 грн основного боргу.

Судові рішення обґрунтовані тим, що наявними у справі доказами підтверджуються порушення ТОВ "Тас-Фарма" зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар та заборгованість у розмірі 1 059 959,73 грн перед ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 залучено до участі у справі правонаступника ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" - ТОВ "ФК "Лабораторія Фінансів".

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Тас-Фарма" звернулось до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- присуджені до стягнення кошти вже були сплачені ТОВ "Тас-Фарма", а відтак у нього відсутня заборгованість перед ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації";

- судами першої та апеляційної інстанції не були виконані вказівки Верховного Суду, вказані в постанові від 10.05.2018, та не з`ясовані періоди, за які зараховувалась сплачена спірна сума у розмірі 1 059 959,73 грн;

- частина товарно-транспортних накладних, на підставі яких було проведено експертизу, заповнені без істотних умов і, можливо, були підроблені;

- наданий ТОВ "Фрам Ко" акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2016 по 31.10.2016 містить ознаки підробки, оскільки не підписувався головним бухгалтером ТОВ "Тас-Фарма", однак суди не перевірили зазначені докази щодо їх достовірності та справжності;

- до постановлення рішення господарським судом міста Києва від 08.10.2018 між ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації", ТОВ "ФК "Лабораторія Фінансів" та ТОВ "Фрам Ко" був укладений договір надання послуги факторингу від 28.09.2018 № Ф280918, відповідно до якого до ТОВ "ФК "Лабораторія Фінансів" перейшло право вимоги щодо стягнення заборгованості з ТОВ "Тас-Фарма", а відтак рішенням суду першої інстанції від 08.10.2018 присуджено до стягнення кошти на користь неналежного позивача. При цьому повідомлення про відступлення права вимоги не було одержане ТОВ "Тас-Фарма".

ТОВ "ФК "Лабораторія Фінансів" подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. ТОВ "ФК "Лабораторія Фінансів" наголошує, що судами попередніх інстанцій виконані вказівки Верховного Суду, зазначені в постанові від 10.05.2018, та зроблені висновки на підставі належних та допустимих доказів. При цьому ТОВ "ФК "Лабораторія Фінансів" зазначає, що 19.10.2018 ТОВ "Тас-Фарма" направлялось повідомлення про відступлення права вимоги з вимогою сплатити борг, проте поштове відправлення повернулось із зазначенням причини: "За закінченням терміну зберігання".

Приватне підприємство "Соломія-Сервіс" подало клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке відхилено Касаційним господарським судом у зв`язку з його необґрунтованістю.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судами встановлено, що 18.11.2014 між ТОВ "Фрам Ко" як постачальником та ТОВ "Тас-Фарма" як покупцем укладено Договір № 366, відповідно до пункту 2.1 якого постачальник зобов`язався поставляти товари разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов`язався прийняти такі товари та своєчасно оплачувати їх вартість у порядку та на умовах, що визначені договором.

На виконання договору поставки, ТОВ "Фрам Ко" поставляло ТОВ "Тас-Фарма" медичні товари, однак останнє як покупець за договором не в повному обсязі оплатило отриманий на підставі укладеного договору товар, у зв`язку з чим у нього перед постачальником виникла заборгованість перед постачальником, що не заперечується ТОВ "Тас-Фарма".

10.03.2017 між ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" як фактором та ТОВ "Фрам Ко" як клієнтом було укладено договір надання послуги факторингу № Ф100317/1, згідно з пунктом 1.1 якого фактор зобов`язався передати грошові кошти в сумі 2 952 459,64 грн у розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язався відступити факторові своє право грошової вимоги до ТОВ "Тас-Фарма" за Договором №366 у розмірі 2 952 459,64 грн.

Відповідно до Додатку №2 до договору клієнт передав фактору Договір №366, реєстр податкових накладних за лютий-березень 2017 та акт звірки взаємних розрахунків з 01.01.2017 по 10.03.2017 включно.

Листом від 20.04.2017 № 20/04 ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" повідомило ТОВ "Тас-Фарма" про відступлення права грошової вимоги та просило ТОВ "Тас-Фарма" як боржника за Договором №366 погасити заборгованість у розмірі 2 952 459,64 грн.

Спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що ТОВ "Тас-Фарма" не виконало вимогу ТОВ "Фінансова компанія "Європейське бюро реструктуризації" та не сплатило позивачу суму у розмірі 2 952 459,64 грн.

Також судами встановлено, що 23.03.2017 між ТОВ "Тас-Фарма" та ТОВ "Мовіс Хелс" укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до пунктів 1.1-1.3 якого ТОВ "Мовіс Хелс" (первісний кредитор) відступило ТОВ "Тас-Фарма" (новий кредитор) право грошової вимоги в сумі 1 782 602,60 грн до боржника - ТОВ "Фрам Ко", що виникло на підставі договору поставки від 02.12.2014 № 38, укладеного між ТОВ "Мовіс Хелс" та ТОВ "Фрам Ко". 23.03.2017 про укладення даного договору відступлення боржника - ТОВ "Фрам Ко" було повідомлено як первісним кредитором, так і новим кредитором.

У зв`язку з набуттям зустрічних грошових вимог ТОВ "Тас-Фарма" надіслало ТОВ "Фрам Ко" як кредитору за Договором №366 заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 23.03.2017 № 65/1, на підставі якої здійснило залік зустрічних однорідних вимог на суму 1 782 602,60 грн у порядку статті 601 ЦК України.

Встановлено судами і те, що 03.09.2018 ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку із проведеним заліком зустрічних однорідних вимог сторін на суму 1 782 602,60 грн та сплатою ТОВ "Тас-Фарма" заборгованості у сумі 109 897,31 грн відповідно до платіжного доручення від 27.02.2018 № 2514, у зв`язку з чим просило суд стягнути з ТОВ "Тас-Фарма" заборгованість у сумі 1 059 959,73 грн.

Окрім того, судами встановлено, що ТОВ "Тас-Фарма" у період з 28.02.2017 по 17.03.2017, тобто до повідомлення відповідача про відступлення права грошової вимоги позивачу, здійснило перерахування на рахунок ТОВ "Фрам Ко" 1 059 959,73 грн на погашення заборгованості за Договором № 366.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України).

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підтвердження наявної у ТОВ "Тас-Фарма" заборгованості ТОВ "ФК "Європейське бюро реструктуризації" було надано до суду першої інстанції Висновок експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи за матеріалами справи № 910/6659/17, складений 30.08.2018 за № 109/07/17-18.

Частиною першою статті 98 ГПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблених у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до частини першої статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Частинами п`ятою та шостою статті 101 ГПК України визначено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у висновку судових експертів дослідження проводилось методом документальної перевірки та зіставлення. На дослідження були надані документи, що підтверджують здійснення господарських операцій протягом періоду з 03.12.2014 по 10.03.2017 (включно) з поставки ліків та товарів медичного призначення з боку постачальника на адресу покупця на загальну суму 58 762 540,31 грн.

У висновку судових експертів із сьомого питання зазначено, що заборгованість ТОВ ТАС-Фарма перед ТОВ ФК Європейське бюро реструктуризації відповідно до умов договору надання послуги факторингу від 10.03.2017 № Ф100317/1 станом на дату проведення судово-економічної експертизи документально та нормативно підтверджується в сумі 1 059 959,73 грн.

Водночас встановлено судами і те, що у висновку зазначено, що його підготовлено для подання до суду згідно з вимогами чинного законодавства, а експерти повідомлені про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України.

Відтак судами попередніх інстанцій були виконані вказівки, зазначені в постанові Верховного Суду від 10.05.2018, та встановлено, що у ТОВ ТАС-Фарма наявна заборгованість перед ТОВ ФК Європейське бюро реструктуризації та встановлено її суму.

З огляду на викладене посилання в касаційній скарзі на невиконання судами попередніх інстанцій вказівок Верховного Суду та те, що у ТОВ ТАС-Фарма відсутня заборгованість перед позивачем, є безпідставним та спростовується матеріалами даної справи.

Окрім того, за приписами статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця . Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у матеріалах справи міститься копія листа-відповіді Офісу великих платників податків ДФС від 17.08.2018 з додатком, відповідно до якого за період з грудня 2014 року по березень 2017 року включно податковий кредит відповідача як покупця товару згідно зі звітністю з ПДВ склав 4 274 954,28 грн., а сума податкових зобов`язань продавця ТОВ Фрам Ко склала 4 275 306,94 грн. Різниця між зазначеними показниками дорівнює 352,66 грн.

ТОВ Фрам Ко на суму нарахованого податку на додану вартість надало відповідачу відповідні податкові накладні, у зв`язку з цим у останнього виникло право на формування податкового кредиту.

При цьому судами будо встановлено, що доказів невключення податку на додану вартість до податкового кредиту за спірними поставками відповідачем суду не надано, як не подано і доказів того, що ним не заявлялася до відшкодування відповідна сума податку.

Вказані дії сторін щодо формування податкового кредиту та податкові зобов`язання підтверджують факт отримання відповідачем від ТОВ Фрам Ко товару за спірними видатковими накладними.

Податкові накладні не є первинними бухгалтерськими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , однак у сукупності з наявними у матеріалах справи доказами - товарно-транспортними накладними, додатково підтверджують факт здійснення поставки товару відповідачу у кількості та за ціною, що вказані у спірних видаткових накладних.

Водночас судами було досліджено, що відповідно до висновку експертів, даними податкової звітності ТОВ Тас-Фарма та ТОВ Фрам Ко обсяг задекларованих поставок товару на адресу ТОВ Тас-Фарма відповідно до Договору № 366 за період з 03.12.2014 по 21.03.2017 підтверджується в сумі 58 963 907,46 грн. Перерахування грошових коштів ТОВ Тас-Фарма на адресу ТОВ Фрам Ко за період з 08.01.2015 по 10.03.2017 документально підтверджується в сумі 55 301 710,99 грн. (відповіді на питання 2,8 експертизи).

Відтак у даному випадку суди попередніх інстанцій встановили, що експертне дослідження проводилось на підставі даних наданих податковою службою, факт надання послуг ТОВ Фрам Ко підтверджується відповідними актами наданих послуг, які були надіслані ТОВ Тас-Фарма та отримані ним і від підписання яких Товариство не відмовилося шляхом надання мотивованої відмови, як то передбачено умовами Договору, а тому довід скаржника про те, що висновок експертизи був здійснений на підставі неналежних доказів, а саме акта звірки взаєморозрахунків та товарно-транспортних накладних, на яких зазначені прізвища осіб, які не підписували зазначені документи, про що свідчать нотаріально засвідчені заяви свідків, - не знайшов свого підтвердження.

Отже, суди, оцінивши подані позивачем докази у їх сукупності, з урахуванням наведеного дійшли правильного висновку про те, що висновок експертів № 109/07/17-18 за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи за матеріалами справи № 910/6659/17 є належним доказом в розумінні статей 98, 101 ГПК України.

При цьому довід скаржника про те, що рішенням господарського суду від 08.10.2018 прийняте на користь особи, яка не мала права вимоги, а відтак має бути скасоване, не знаходить свого підтвердження з огляду на таке.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частин першої та другої статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що письмове повідомлення про заміну ТОВ ФК Європейське бюро реструктуризації на ТОВ "ФК "Лабораторія Фінансів" у зобов`язанні за Договором №366 на підставі договору про надання послуги факторингу від 28.09.2018 № Ф280918 з вимогою про погашення заборгованості було направлено ТОВ Тас-Фарма 19.10.2018.

Таким чином, до моменту одержання від клієнта або фактора письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові обов`язок виконати грошове зобов`язання на користь фактора у боржника відсутній.

Відповідно до статті 603 ЦК України у разі заміни кредитора боржник має право пред`явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора. У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред`явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред`явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Частиною другою статті 516 ЦК України передбачено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Обов`язок здійснити платіж фактору виникає у відповідача лише після отримання Відповідачем повідомлення про відступлення права грошової вимоги, тому Відповідач до моменту отримання вказаного повідомлення мав право виконати свої зобов`язання перед первісним кредитором, і таке виконання зобов`язання в порядку частини першої статті 1085 ЦК України звільняє Відповідача від відповідальності перед Позивачем на суму проведеного заліку (аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №914/909/17, від 17.04.2018 у справі №910/8303/17, від 19.04.2018 у справі №910/8249/17, від 24.04.2018 у справі №910/7917/17).

Отже, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, обов`язок здійснення платежу фактору ТОВ "ФК "Лабораторія Фінансів" виникне лише після отримання ТОВ Тас-Фарма повідомлення про факторинг. Повідомлення направлено ТОВ Тас-Фарма після постановлення рішення у справі, а тому до моменту отримання повідомлення про факторинг існує право на погашення заборгованості ТОВ ФК Європейське бюро реструктуризації , і таке виконання зобов`язання є належним.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових актів попередніх інстанцій - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тас-Фарма" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 08.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 у справі № 910/6659/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя К. Пільков

Суддя В. Селіваненко