Постанова

від 25.06.2019 по справі 480/1318/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2019 р. м. ХарківСправа № 480/1318/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Гуцала М.І.,

Суддів: Донець Л.О. , Бенедик А.П. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2019, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Опімах (повний текст складено 16.04.19) по справі № 480/1318/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Сумській області

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (ГУНП в Сумської області, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУНП в Сумської області щодо проведення перевірки відомостей заяви № 124 від 25.02.2019 по Закону України "Про звернення громадян".

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Роз`яснено позивачу, що розгляд даного спору віднесено до місцевого суду загальної юрисдикції в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 та постановити нове рішення, яким повернути справу до суду першої інстанції для відкриття провадження по справі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на незаконність оскаржуваної ухвали, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що відмовляючи у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Зазначив, що позивачем оскаржуються дії та бездіяльність відповідача при здійсненні ним владних управлінських функцій, а саме при проведенні перевірки в порядку Закону України «Про звернення громадян» , тобто, позовні вимоги не пов`язані з повідомленням про злочин і не стосуються бездіяльності слідчого, оскільки позивач оскаржує дії інших працівників поліції.

Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представники сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до начальника ГУНП в Сумській області з заявою від 25.02.2019 р. № 124 про внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене статтею 172 КК України.

Листом від 14.03.2019 №К-33 т.в.о. начальника Лебединського ВП Сумського РВП ГУПН в Сумській області повідомив позивача про направлення звернення до СВ Лебединського ВП Сумського РВП ГУНП в Сумській області, яким було прийнято рішення про відсутність в матеріалах достатніх даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, та в зв`язку з цим неможливість внесення відповідної інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань, після чого супровідним листом вих. № 3108 від 06.03.2018 направлено для розгляду згідно Закону України «Про звернення громадян» .

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки відомостей заяви в порядку Закону України "Про звернення громадян", позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимоги позивача пов`язані не з управлінською діяльністю відповідача, а з діями та прийняттям рішення, порядок вчинення яких визначений кримінальним процесуальним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір -спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно положень ч.ч. 1-2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Аналізуючи зміст наведених вище правових норм у контексті вирішення питання юрисдикційної належності тих вимог, які ставить перед судом позивач, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Предметом спору в справі, яка переглядається, є неналежні, на думку позивача, дії відповідача щодо проведення перевірки в порядку Закону України "Про звернення громадян" відомостей заяви, в якій він ставив питання про порушення кримінального провадження за статтями 241, 358, 364, 366 КК України.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Згідно із частиною першою статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

За правилами частин першої - четвертої статті 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.

Згідно із частиною другою цієї ж статті скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Наведеними правовими нормами визначено суб`єктний склад, процедуру ініціювання і початку досудового розслідування, а також порядок оскарження дій чи бездіяльності слідчого або прокурора у разі нездійснення ними процесуальних дій, які вони зобов`язані вчинити у визначений цим Кодексом строк.

З матеріалів даного позову вбачається, що позивач звернувся до начальника ГУНП в Сумській області з заявою від 25.02.2019 р. № 124 про внесення до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення, передбачені статтями 241, 358, 364, 366 КК України.

Звернення до суду з даним позовом обумовлене неналежним, на думку позивача, реагуванням ГУНП в Сумській області на цю заяву, зокрема, проведення перевірки на підставі Закону України «Про звернення громадян» .

У межах спірних правовідносин позивач і відповідач діють як учасники кримінального провадження, права і обов`язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, тому спір у цій справі не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.

Та обставина, що відповідь на заяву позивача була надана відповідно до Закону України "Про звернення громадян", не змінює суті спірних правовідносин, оскільки незалежно від того, якими нормами керувався відповідач, надаючи відповідь на заяву позивача про внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, це не впливає на його процесуальний статус, а відтак і на те, що його дії і рішення за результатами розгляду цієї заяви можуть бути оскаржені лише за правилами і в порядку, визначеному КПК.

Вказаний висновок узгоджується із правовим висновком, який викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 705/406/18 та 27.03.2019 у справі №818/1421/18.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, вимоги позивача пов`язані не з управлінською діяльністю відповідача, а з діями та прийняттям рішення, порядок вчинення яких визначений кримінальним процесуальним законодавством України.

Доводи апеляційної скарги про наявність правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо його тотожних позовів визнаються колегією суддів необгрунтованими, оскільки у зазначених судових рішеннях, аналізуючи зміст наведених вище правових норм у контексті вирішення питання юрисдикційної належності тих вимог, які ставить перед судом позивач, Велика Палата Верховного Суду виходила з наявності у заяві, крім повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, вимог про розгляд інших питань (назвати осіб, які ініціювали та виконали перевірку відомостей про кримінальне правопорушення, а також закони, якими вони керувались при проведенні перевірки, залучити позивача до цієї перевірки), які, у розумінні статті 3 Закону № 393/96-ВР, підпадають під дію цього Закону.

В той же час у цій справі предметом позову є належний розгляд відповідачем заяви позивача №124, в якій єдиною вимогою було внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 172 КК України, щодо факту грубого порушення законодавства про працю, вчинене гр. ОСОБА_2 Надання оцінки належному розгляду такої заяви позивача можливе лише в порядку кримінального судочинства.

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України.

Відповідно п. 1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ч.1 ст.242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 по справі № 480/1318/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді (підпис) (підпис) Л.О. Донець А.П. Бенедик Повний текст постанови складено 27.06.2019.