Ухвала

від 07.08.2019 по справі 480/1318/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа №480/1318/19

адміністративне провадження №К/9901/19477/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі №480/1318/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання дій протиправними,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі №480/1318/19.

Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням скаржникові строку протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору.

Ухвала Верховного Суду від 17 липня 2019 року була направлена скаржнику поштою та вручена адресату 24 липня 2019 року, що підтверджується відповідним записом в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення із штриховим кодовим ідентифікатором ПАТ Укрпошта 0102927542150.

01 серпня 2019 року на адресу суду касаційної інстанції надійшло клопотання ОСОБА_1 про усунення недоліків касаційної скарги, в якому останній повторно ставить питання про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування клопотання позивач посилається на те, що він перебуває у скрутному матеріальному становищі, оскільки зареєстрований в центрі зайнятості як безробітний і не має ні роботи ні інших доходів, тому виконання ухвали Верховного Суду є неможливим. До клопотання позивачем додано відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України від 28 лютого 2019 року №67 про суми виплачених доходів за період з 01 січня по 31 грудня 2018 року, довідки Лебединської міськрайонної філії ДЦЗ МСП України від 18 липня 2019 року №2470 та від 29 липня 2019 року №2546.

Розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору суд зазначає таке.

За приписами частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частин першої, другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов`язком суду, а повноваженням за певних обставин.

За змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.

Отже, за приписами зазначеної норми, звільнення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому, приписами вказаної статті передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов`язки, суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи даний принцип, а також положення статті 5 Закону України Про судовий збір , суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору.

В свою чергу, особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати повинна навести доводи того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору та підтверджували можливість сплати судового збору до ухвалення рішення у справі.

Крім того, відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно частини першої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України зловживання процесуальними правами не допускається.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин (пункт 1 частини другої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України).

У відповідності до частини третьої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (CASE OF UNIОN ALIMENTARIA SANDERS S.A. v. SPAIN № 11681/85).

Розглянувши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, враховуючи відсутність підстав передбачених статтею 8 Закону України Про судовий збір для звільнення від сплати судового збору, у зв`язку з тим, що надані ОСОБА_1 відомості потребують уточнення і не свідчать про відсутність у заявника інших джерел доходів, доводи про скрутний майновий стан належними та допустимими доказами не підтверджені.

Таким чином, станом на 06 серпня 2019 року позивач не усунув недоліки касаційної скарги, які стали підставною для залишення її без руху.

За приписами частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі №480/1318/19 повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Дашутін