Рішення

від 26.06.2019 по справі 640/8223/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2019 року № 640/8223/19

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980), які полягають у відмові у задоволенні адвокатського запиту адвоката ОСОБА_1 б/н від 10 січня 2019 року, оформленій листом №11379/3/26-15-14-05-02-16 від 06 лютого 2019 року;

зобов`язати ГУ ДФС у м. Києві вчинити дії: надати адвокату ОСОБА_1 копії документів відповідно до його адвокатського запиту б/н від 10 січня 2019 року, а саме: належним чином завірені копії актів позапланових, планових документальних та камеральних перевірок ТОВ Торгівельна Компанія Укрсервісгруп (код ЄДРПОУ 37099155) за період 2010-2012 років, в тому числі акт документальної позапланової виїзної перевірки за період з 21 травня 2010 року по 30 жовтня 2011 року, проведеної на підставі наказу № 193 від 23 березня 2012 року Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, як розпорядником інформації якою він володіє, було протиправно відмовлено у наданні запитуваної адвокатським запитом інформації, чим порушено норми діючого законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2019 року прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Вовком П.В. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Крім того, ухвалою суду 16 травня 2019 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

ГУ ДФС у м. Києві у своєму відзиві просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки при наданні відповіді на адвокатський запит діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

10 січня 2019 року адвокат ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДФС у м. Києві з адвокатським запитом б/н в порядку статей 20, 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , в якому просив контролюючий орган надати у визначений законом строк завірені належним чином копії актів позапланових, планових документальних та камеральних перевірок товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна Компанія Укрсервісгруп (код ЄДРПОУ 37099155) за період 2010-2012 років, у тому числі акт документальної позапланової виїзної перевірки за період з 21 травня 2010 року по 30 жовтня 2011 року, проведеної на підставі наказу № 193 від 23 березня 2012 року Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС.

До адвокатського запиту було додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію ордеру.

В своєму запиті позивач зазначив, що ним надається правова допомога ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги від 09 січня 2019 року, та з метою забезпечення належного захисту прав клієнта виникла потреба в отриманні копій документів, які наявні і зберігаються у відповідача.

ГУ ДФС у м. Києві листом від 16 січня 2019 року № 3754/3/26-15-14-05-02-17 Про розгляд адвокатського запиту повідомлено адвоката ОСОБА_1, що строк розгляду адвокатського запиту від 10 січня 2019 року б/н (вх. від 10 січня 2019 року № 67/Адв) продовжено до двадцяти робочих днів, оскільки зазначена у адвокатському запиті інформація потребує пошуку серед значної кількості даних.

Листом від 06 лютого 2019 року № 11379/3/26-15-14-05-02-16 Про розгляд адвокатського запиту позивачу відмовлено у наданні запитуваної інформації стосовно товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна Компанія Укрсервісгруп , з огляду на відсутність підстав.

Відмова суб`єкта владних повноважень (розпорядника інформації) у наданні запитуваних в адвокатському запиті документів, обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ч. 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 20 вказаного Закону, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

Положеннями статті 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.

У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації .

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України Про інформацію (далі також - Закон).

Так, відповідно до ч. 1 статті 1 цього Закону, документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі; захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї; інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб`єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів (стаття 5 Закону).

Згідно зі статтею 16 Закону, податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Визначення порядку здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом, та інформації, що становить суспільний інтерес встановлено положеннями Закону України Про доступ до публічної інформації .

При цьому, суд зазначає, що вимоги цього закону поширюються і на відносини щодо отримання інформації на адвокатський запит.

Так, за правилами статті 2 Закону України Про доступ до публічної інформації , метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Положеннями статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 5 Закону України Про доступ до публічної інформації , доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до статей 12, 13 Закону України Про доступ до публічної інформації , суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Статтею 14 вказаного Закону передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 19 Закону України Про доступ до публічної інформації , запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (ч.ч. 1, 2 статті 22 Закону України Про доступ до публічної інформації ).

Тобто, законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для відмови в задоволенні запиту, у тому числі адвокатському, на отримання публічної інформації.

Згідно з ч. 1 статті 6 Закону України Про доступ до публічної інформації , інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (ч. 2 статті 6 такого Закону).

У той же час, за правилами ч. 7 статті 6 Закону України Про доступ до публічної інформації , обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

За приписами статей 7, 8, 9 Закону України Про доступ до публічної інформації :

- конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону;

- таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю;

- відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.

Виходячи з системного аналізу вказаних вище правових норм, суд дійшов висновку, що нормами Закону України Про інформацію , чи Закону України Про доступ до публічної інформації не встановлено обмежень щодо надання запитуваної в адвокатському запиті інформації, а відмова надати таку інформацію порушує право позивача та його довірителя на доступ до інформації та положення статті 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Судом встановлено, що адвокат ОСОБА_1 звертався до ГУ ДФС у м. Києві з адвокатським запитом в інтересах ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги, надаючи відповідачу всі необхідні документи на підтвердження своїх повноважень відповідно до вимог чинного законодавства.

Як було зазначено вище, позивач просив контролюючий орган надати у визначений законом строк завірені належним чином копії актів позапланових, планових документальних та камеральних перевірок товариства з обмеженою відповідальністю Торговельна Компанія Укрсервісгруп (код ЄДРПОУ 37099155) за період 2010-2012 років, у тому числі акт документальної позапланової виїзної перевірки за період з 21 травня 2010 року по 30 жовтня 2011 року, проведеної на підставі наказу № 193 від 23 березня 2012 року Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС, тобто податкову інформацію розумінні статті 16 Закону.

ГУ ДФС у м. Києві у своєму листі від 06 лютого 2019 року про відмову у наданні запитуваної інформації зазначило про недопущення розголошення інформації з обмеженим доступом.

Так, згідно з пп. 17.1.9 п. 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, платник податків має право, зокрема, на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов`язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами.

Суд критично відноситься до таких тверджень відповідача, оскільки відповідно до ч. 1 статті 9 Закону України Про доступ до публічної інформації обмеження доступу до інформації допускається виключно за умови дотримання сукупності трьох вимог: в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Водночас, обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

В даній справі запитувана позивачем інформація, як встановлено судом, не віднесена до конфіденційної, таємної або службової, а відтак відсутні підстави вважати її такою, що має обмежений доступ.

Водночас, наявний в матеріалах справи відзив на позовну заяву містить в собі інші, крім зазначені листі від 06 лютого 2019 року обставини, які стали підставою відмови у наданні запитуваної інформації, однак суд не приймає їх до уваги з огляду на положення ч. 2 статті 77 КАС України.

За таких обставин, суд визнає протиправними дії ГУ ДФС у м. Києві щодо відмови у задоволенні адвокатського запиту б/н від 10 січня 2019 року, оформленої листом від 06 лютого 2019 року.

Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищевикладене, оскаржувані в межах розгляду даної справи дії не можуть вважатись такими, що прийняті з урахуванням критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

Відповідно до змісту статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 4 ч. 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 названої статті КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм КАС України суд приходить до висновку про те, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про надання запитуваної інформації позивачем виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Таким чином, в даному випадку задоволення позовної вимоги саме шляхом зобов`язання ГУ ДФС у м. Києві вчинити дії, а саме: надати адвокату ОСОБА_1 копії документів відповідно до його адвокатського запиту б/н від 10 січня 2019 року, буде вважатись дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. А тому саме вказаним шляхом підлягає задоволенню друга позовна вимога позивача.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, суд присуджує на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 1 536, 80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві, які полягають у відмові у задоволенні адвокатського запиту адвоката ОСОБА_1 б/н від 10 січня 2019 року, оформленій листом №11379/3/26-15-14-05-02-16 від 06 лютого 2019 року.

Зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві вчинити дії: надати адвокату ОСОБА_1 копії документів відповідно до його адвокатського запиту б/н від 10 січня 2019 року, а саме: належним чином завірені копії актів позапланових, планових документальних та камеральних перевірок ТОВ Торгівельна Компанія Укрсервісгруп (код ЄДРПОУ 37099155) за період 2010-2012 років, в тому числі акт документальної позапланової виїзної перевірки за період з 21 травня 2010 року по 30 жовтня 2011 року, проведеної на підставі наказу № 193 від 23 березня 2012 року Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 536, 80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк