Постанова

від 04.09.2019 по справі 640/8223/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8223/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Кучми А.Ю., Пилипенко О.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року (справу розглянуто в порядку позовного провадження) у справі за адміністративним позовом Задорожного Микити Сергійовича до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 позивач, Задорожний Микита Сергійович , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980), які полягають у відмові у задоволенні адвокатського запиту адвоката Задорожного М.С. б/н від 10 січня 2019 року, оформленій листом №11379/3/26-15-14-05-02-16 від 06 лютого 2019 року;

- зобов`язати ГУ ДФС у м. Києві вчинити дії: надати адвокату Задорожному М.С. копії документів відповідно до його адвокатського запиту б/н від 10 січня 2019 року, а саме: належним чином завірені копії актів позапланових, планових документальних та камеральних перевірок ТОВ "Торгівельна Компанія "Укрсервісгруп" (код ЄДРПОУ 37099155) за період 2010-2012 років, в тому числі акт документальної позапланової виїзної перевірки за період з 21 травня 2010 року по 30 жовтня 2011 року, проведеної на підставі наказу № 193 від 23 березня 2012 року Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року адміністративний позов задоволено:

- визнано протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві, які полягають у відмові у задоволенні адвокатського запиту адвоката Задорожного Микити Сергійовича б/н від 10 січня 2019 року, оформленій листом №11379/3/26-15-14-05-02-16 від 06 лютого 2019 року;

- зобов`язано Головне управління ДФС у м. Києві вчинити дії: надати адвокату Задорожного Микити Сергійовича копії документів відповідно до його адвокатського запиту б/н від 10 січня 2019 року, а саме: належним чином завірені копії актів позапланових, планових документальних та камеральних перевірок ТОВ "Торгівельна Компанія "Укрсервісгруп" (код ЄДРПОУ 37099155) за період 2010-2012 років, в тому числі акт документальної позапланової виїзної перевірки за період з 21 травня 2010 року по 30 жовтня 2011 року, проведеної на підставі наказу № 193 від 23 березня 2012 року Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідачем, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві подано апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права. Апелянт зазначає, що ГУ ДВС у м.Києві за наслідками розгляду адвокатського запиту позивача було надано обґрунтовану відповідь , згідно норм чинного законодавства. Зокрема, апелянт наголошує, що в силу положень п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України будь-яка інформація про платника податку є інформацією з обмеженим доступом для третіх осіб і перестає бути інформацією з обмеженим доступом тільки в разі отримання письмової згоди платника податків щодо їх розголошення, одночасно ТОВ Торгівельна Компанія Укрсервісгруп запит на інформацію щодо якої надсилався до ГУ ДФС у м.Києві адвокатом, не уповноважувала адвоката Задорожного М.С. витребовувати інформацію щодо товариства в контролюючих органах, в ордерах про надання правової допомоги вказані повноваження щодо надання правової допомоги ОСОБА_2 .

23.08.2019 до Шостого апеляційного адміністративного суду від апелянта надійшли доповнення до апеляційної скарги, які колегія суддів не враховує під час апеляційного розгляду , оскільки такі доповнення подано з порушенням вимог ч.1,2 ст. 303 КАС України.

У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково , виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 січня 2019 року адвокат Задорожний М.С. звернувся до ГУ ДФС у м. Києві з адвокатським запитом б/н в порядку статей 20, 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", в якому просив контролюючий орган надати у визначений законом строк завірені належним чином копії актів позапланових, планових документальних та камеральних перевірок товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна Компанія "Укрсервісгруп" (код ЄДРПОУ 37099155) за період 2010-2012 років, у тому числі акт документальної позапланової виїзної перевірки за період з 21 травня 2010 року по 30 жовтня 2011 року, проведеної на підставі наказу № 193 від 23 березня 2012 року Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС.

До адвокатського запиту було додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та копію ордеру.

В своєму запиті позивач зазначив, що ним надається правова допомога ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги від 09 січня 2019 року, та з метою забезпечення належного захисту прав клієнта виникла потреба в отриманні копій документів, які наявні і зберігаються у відповідача.

ГУ ДФС у м. Києві листом від 16 січня 2019 року № 3754/3/26-15-14-05-02-17 "Про розгляд адвокатського запиту" повідомлено адвоката Задорожного М.С., що строк розгляду адвокатського запиту від 10 січня 2019 року б/н (вх. від 10 січня 2019 року № 67/Адв) продовжено до двадцяти робочих днів, оскільки зазначена у адвокатському запиті інформація потребує пошуку серед значної кількості даних.

Листом від 06 лютого 2019 року № 11379/3/26-15-14-05-02-16 "Про розгляд адвокатського запиту" позивачу відмовлено у наданні запитуваної інформації стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельна Компанія "Укрсервісгруп", з огляду на відсутність підстав.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом в суд.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги та зазначив, що нормами Закону України "Про інформацію", чи Закону України "Про доступ до публічної інформації" не встановлено обмежень щодо надання запитуваної в адвокатському запиті інформації, а відмова надати таку інформацію порушує право позивача та його довірителя на доступ до інформації та положення статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". При цьому, запитувана позивачем інформація, не віднесена до конфіденційної, таємної або службової, а відтак відсутні підстави вважати її такою, що має обмежений доступ.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції, крім іншого, виходив з того, що даний спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Даючи правову оцінку викладеним фактичним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу - участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень.

При цьому, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб`єкта владних повноважень.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Натомість, однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначені Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації".

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-VI ).

З огляду на пункт 1 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Таким чином, відповідач, реалізуючи свої повноваження, наділений правом вчиняти певні дії на підставі та в межах чинних норм законодавства України, зокрема, надавати інформацію на звернення громадян у порядку Закону № 2939-VI.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач вважає протиправними дії відповідача, які полягають у відмові у задоволенні його адвокатського запиту б/н від 10 січня 2019 року, оформленій листом №11379/3/26-15-14-05-02-16 від 06 лютого 2019 року.

Правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI).

Закон визначає адвокатський запит - як письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту (ч. 1 ст. 24 Закону № 5076-VI).

За приписами ст. 24 Закону № 5076-VI орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб`єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту, у зв`язку з чим відносини, які склалися між позивачем та Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві щодо зобов`язання останнього надати відповідь на адвокатський запит, не є публічно-правовими у розумінні КАС України.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої палати Верховного суду від 16.01.2019 у справі 686/23317/13-а.

Таким чином, враховуючи суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад колегія суддів вважає, що вимоги стосовно ненадання відповіді на адвокатський запит не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для розгляду даного спору у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Пунктом.3 ч.1 ст.315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити.

Керуючись ст. 243, 315, 319, 322, 323 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом Задорожного Микити Сергійовича до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії - закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст підписано 04.09.19.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді А.Ю.Кучма

О.Є.Пилипенко