Рішення

від 27.06.2019 по справі 826/16914/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2019 року № 826/16914/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Житлово-будівельного кооперативу Радянський вчений

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0450011209,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи.

Голова правління житлово-будівельного кооперативу Радянський вчений (далі - Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - Суд) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - Відповідач) та просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19 липня 2018 року № 0450011209, яким Житлово-будівельному кооперативу Радянський вчений збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб у сумі 6271,08 гривень та застосовано штрафні санкції у сумі 1567,77 гривень;

судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку за результатами якої 25 червня 2018 року складено акт № 281/26-15-12-09-19/21617727, висновками якого встановлено, що розмір податкового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб платником податку занижено на 6271,08 гривень. На підставі вищевказаного акту відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Однак позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі

№ 826/16914/18, з одноособовим розглядом справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Водночас запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення зазначеної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, або заяву про визнання позову.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Зобов`язано відповідача у п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали видати суду: належним чином завірені копії матеріалів, що слугували підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 19 липня 2018 року № 0450011209.

Роз`яснено учасникам справи, що позивач має право подати до суду відповідь на відзив (стаття 163 КАС України), відповідач - заперечення (стаття 164 КАС України) протягом дводенного строку, відлік якого починається, відповідно: для позивача - з моменту отримання відзиву на позов, для відповідача - з моменту отримання відповіді на відзив.

12 листопада 2018 року через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про призначення судового засідання у справі з викликом осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2018 року № 826/16914/18 у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

22 листопада 2018 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи та який обґрунтований тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, визначений законодавством, а тому визнання спірного податкового повідомлення-рішення протиправними і його скасування відсутні.

26 листопада 2018 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому висловлено незгоду з доводами відповідача стосовно правомірності та обґрунтованості прийнятого ним рішення, підтримано заявлено позовні вимоги.

17 грудня 2018 року через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про приєднання доказів понесення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката та стягнення їх за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у сумі 2300 гривень.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Обставини встановлені судом.

На підставі підпункту 19 1 .1.2 пункту 19 1 .1 статті 19 1 , підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 та статті 76 Податкового кодексу України уповноваженим працівником Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок) реєстраційний номер № 99689 від 05 червня 2018 року за січень-квітень 2018 року ЖБК Радянський вчений .

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено 25 червня 2018 року акт № 281/26-15-12-09-19/21617727 (а.с. - 12-13).

Контролюючий орган дійшов висновку про заниження розміру податкового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб на 6271,08 гривень, визначеного ЖБК Радянський вчений в уточнюючій податковій декларації.

Отримавши Акт перевірки позивачем відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України подано заперечення (а.с. - 14).

Листом відповідача від 17 липня 2018 року № 33296/10/26-15-12-09-й18 повідомлено, що висновки Акта перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення (а.с. - 15-16).

На підставі вищезазначеного Акта перевірки контролюючим органом 19 липня 2018 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0450011209, яким ЖБК Радянський вчений збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельного податку з юридичних осіб та застосовано штрафні санкції на загальну суму 7838,85 гривень (а.с. - 11).

02 серпня 2018 року позивач звернувся зі скаргою про перегляд цього рішення до Державної фіскальної служби України (а.с. - 17-18).

За результатами розгляду скарги, рішенням Державної фіскальної служби України від 29 вересня 2018 року № 31457/6/99-99-11-03-01-25 податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2018 року № 0450011209 залишено без змін (а.с. - 19-20).

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його таким, що прийняте із порушенням норм законодавства, звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов`язків, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 ПК України).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Згідно з пунктом 41.3 статті 41 ПК України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Відповідно до статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов`язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).

Пунктом 50.1 статті 50 ПК України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з пунктами 54.1 та 54.3 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Пунктом 58.1 статті 58 ПК України визначено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт, зокрема, заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з порядком проведення такої перевірки, визначеного статтею 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Разом з тим, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України), а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Зі свого боку, земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, що узгоджено статтею 269 ПК України.

Статтею 270 ПК України визначено, що об`єктами оподаткування є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно (підпункт 14.1.34 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73 пункту 14.1 статті 14

ПК України).

Відповідно до статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (підпункт 286.1 статті 286 ПК України).

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону (підпункт 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Статтею 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно зі статтею 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Також приписами пункту 284.1 статті 284 ПК України передбачено, що, зокрема, органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року № 58/923) Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві (зі змінами та доповненнями) затверджено Положення про плату за землю в місті Києві (додаток № 3) (далі - Положення).

Так, пунктом 5.4 Положення передбачено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (крім комунальної власності), встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктом 5.3 цього Положення.

А саме, за земельні ділянки для житлово-будівельних кооперативів, асоціацій об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, об`єднань співвласників багатоквартирних будинків ставка податку складає 0,01 % (підпунктом 5.3.3.30 пункту 5.3 Положення).

З матеріалів справи судом встановлено, що Житлово-будівельний кооператив Радянський вчений зареєстровано як юридичну особу з основним видом економічної діяльності: 81.10 комплексне обслуговування об`єктів (а.с. - 9-10).

Згідно з даними міського земельного кадастру за житлово-будівельним кооперативом Радянський вчений обліковується земельна ділянка по вулиці Івана Кудрі 41/22, площею 0,3348 га (обліковий код 82:093:0001) (лист Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 09 серпня 2018 року № 057026-16971) (а.с. - 21).

При цьому, як вказано у листі, інформація щодо вказаної земельної ділянки відсутня в Державному земельному кадастрі.

Рішення Київської міської ради про передачу (надання) у власність (користування) цієї земельної ділянки не приймалось. Інформація щодо державної реєстрації права власності (користування) на земельну ділянку в міському земельному кадастрі відсутня.

За таких обставин, аналізуючи викладену у листі Департаменту земельних ресурсів інформацію а також вказані норми, ставка податку за земельну ділянку для ЖБК Радянський вчений складає 0,01 %.

Проте, як вбачається з Акта перевірки від 25 червня 2018 року № 281/26-15-12-09-19/21617727 та розрахунку податкових зобов`язань та/або штрафних (фінансових) санкцій, контролюючим органом встановлено, що застосована позивачем ставка (0,01%) не відповідає вимогам підпункту 5.3.4 пункту 5.3 Положення, застосувавши, зі свого боку, ставку податку за землю у розмірі 3 %, у зв`язку з чим, розмір податкового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб позивачу було збільшено на 6271,08 гривень та застосовано штрафні санкції у сумі 1567,77 гривень.

Як встановлено вище, пунктом 5.4 Положення, плату за користування земельними ділянками встановлено у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, окрім земельних ділянок, визначених, підпунктом 5.3.3.30, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктом 5.3 цього Положення, а саме 0,01 %.

При цьому, підпункт 5.3.3.30 пункту 5.3 Положення складається з двох абзаців та встановлює ставку податку за земельні ділянки у розмірі 0,01 %, а саме:

- для житлово-будівельних кооперативів, асоціацій об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, об`єднань співвласників багатоквартирних будинків;

- для благодійних або громадських організацій, створених та зареєстрованих відповідно до закону, які займаються реабілітаційною практикою та/або оздоровленням дітей-інвалідів та дітей, що страждають дитячим церебральним паралічем, аутизмом, олігофренією, і діяльність яких не передбачає отримання прибутків, в частині переданих таким організаціям в оренду площ нерухомого майна територіальної громади міста Києва виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією), районними в місті Києві державними адміністраціями та комунальними підприємствами територіальної громади міста Києва.

Доповнення підпункту 5.3.3.30 другим абзацом відбулося згідно з рішенням Київської міської ради від 19 квітня 2018 року № 515/4579.

Цим же рішенням підпункт 5.3.4 пункту 5.3 розділу 5, на який посилається контролюючий орган в акті перевірки, було викладено в такій редакції: Дія пункту 5.3 цього Положення (за виключенням підпункту 5.3.3.30) не поширюється на надані в оренду земельні ділянки або земельні ділянки пропорційно до площ наданих в оренду окремих будівель, споруд або їх частин, що на них розташовані, крім випадків передачі в оренду будівель, споруд (їх частин) комунальної власності для здійснення статутної діяльності підприємств, установ та організацій, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету або бюджету міста Києва, комунальних некомерційних підприємств по галузі Охорона здоров`я , які утримуються за рахунок коштів бюджету міста Києва .

Тобто, встановлені пунктом 5.3.4 обмеження стосуються суто орендованих земельних ділянок, за виключенням земельних ділянок, переданих в оренду благодійним і громадським організаціям, діяльність яких спрямована на надання широкого спектру реабілітаційних послуг та/або оздоровлення хворих дітей, площ нерухомого майна, з метою пом`якшення податкового клімату та створення сприятливих умов для надання реабілітаційних послуг хворим дітям.

Отже, вказані обставини свідчать про невірне тлумачення контролюючим органом норм Положення та їх застосування, а відтак підтверджують протиправність висновків, викладених в акті перевірки, що є підставою для задоволення позовних вимог та скасування прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення від 19 липня 2018 року № 0450011209.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Долученими до матеріалів справи платіжним дорученням від 12 жовтня 2018 року

№ 104 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1 762 гривні та підтвердження платіжним дорученням від 04 жовтня 2018 року № 102, понесених судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, які підлягають відшкодуванню на його користь.

Окрім того, матеріалами справи підтверджується понесення позивачем судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у сумі 2300 гривень, які також підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 257-262 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов Житлово-будівельного кооперативу Радянський вчений (01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, будинок 41/22, код ЄДРПОУ: 21617727) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2018 року № 0450011209, яким Житлово-будівельному кооперативу Радянський вчений збільшено суму грошового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб та застосовано штрафні санкції на загальну суму 6271,08 гривень.

Стягнути судові витрати у сумі 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) гривні та 2 300 (дві тисячі триста) гривень на користь Житлово-будівельного кооперативу Радянський вчений (01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, будинок 41/22, код ЄДРПОУ: 21617727) шляхом їх безспірного списання з рахунків Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19,код ЄДРПОУ 39439980) за рахунок бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда