Постанова

від 03.04.2020 по справі 826/16914/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2020 року

Київ

справа №826/16914/18

адміністративне провадження №К/9901/31925/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу ЖБК Український вчений на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року (головуючий суддя - Келеберда В.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді - Земляна Г.В., Мельничук В.П.) у справі №826/16914/18 за позовом Житлово-будівельного кооперативу Радянський вчений до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

У жовтні 2018 року Житлово-будівельний кооператив Радянський вчений (далі - ЖБК Радянський вчений ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у місті Києві), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2018 року №0450011209.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що з моменту викупу членами ЖБК та державної реєстрації ними права власності на квартири, усі власники квартир у багатоквартирному будинку є співвласниками майна цього будинку. Водночас наразі відсутній нормативно-правовий акт, який би надавав правові підстави співвласникам багатоквартирного будинку оформити право користування земельною ділянкою та зареєструвати його у встановленому порядку. У зв`язку з цим позивач вважав незаконним спірне податкове повідомлення-рішення, яким йому збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб, оскільки ЖБК у розумінні статті 287 Податкового кодексу України не є власником або користувачем земельної ділянки, тобто не є суб`єктом сплати земельного податку, а відтак у нього не виникає обов`язку зі сплати означеного податку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року, позов задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2018 року №0450011209, яким Житлово-будівельному кооперативу Радянський вчений збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб та застосовано штрафні санкції на загальну суму 6271,08 гривень.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач неправильно витлумачив норми Положення про плату за землю в місті Києві та дійшов помилкових висновків в акті перевірки у зв`язку з цим, що має наслідком скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржувані постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення, яким змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, задовольнивши позов з підстав, викладених у позовній заяві, а також стягнути судові витрати.

У касаційній скарзі її заявник посилається на те, що залишаючи без задоволення апеляційну скаргу позивача, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права (положення статті 269 Податкового кодексу України), застосував закон, який не підлягав застосуванню (Положення про плату за землю в місті Києві, затверджене рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629), та не застосував до спірних правовідносин положення пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, частину другу статті 382 Цивільного кодексу України та статтю 125 Земельного кодексу України. Вважає спірне податкове повідомлення-рішення незаконним саме з тих підстав, що земельна ділянка не зареєстрована в державному земельному кадастрі за ЖБК Радянський вчений , а тому обов`язку зі сплати земельного податку останній не має.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що 25 червня 2018 року посадовими особами ГУ ДФС у місті Києві проведено камеральну перевірку уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) ЖБК Радянський вчений №99689 від 5 червня 2018 року за січень-квітень 2018 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 25 червня 2018 року №281/26-15-12-09-19/21617727.

Перевіркою встановлено, що ЖБК Радянський вчений подавалась податкова декларація із самостійно обчисленими сумами земельного податку, що підлягав сплаті за 2018 рік.

Водночас сума податкового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб, зазначена ЖБК Радянський вчений в уточнюючій податковій декларації за 2018 рік з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 5 червня 2018 року №99689, є нижчою, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки відсоткова ставка податку, застосована платником, не відповідає вимогам пункту 5.4 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у місті Києві (в редакції рішення Київської міської ради від 28 січня 2015 року №58/923).

У зв`язку з цим відповідач дійшов висновку, що позивачем в уточнюючій податковій декларації занижено розмір податкового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб за січень-квітень 2018 року на 6271,08 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, 19 липня 2018 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0450011209, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати земельного податку з юридичних осіб на 7838,85 грн, у тому числі - 6271,08 грн за податковими зобов`язаннями та 1567,77 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За наслідками адміністративного оскарження означене податкове повідомлення-рішення залишене без змін, після чого позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

За приписами підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (пункт 270.1 статті 270 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (підпункт 286.1 статті 286 ПК України).

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За приписами підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як встановили суди, підставою до прийняття спірного повідомлення-рішення слугувало порушення позивачем пункту 274.1 статті 274 ПК України, пункту 5.4 Рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у місті Києві (зі змінами й доповненнями). Означеним Рішенням затверджено Положення про плату за землю в місті Києві.

Згідно з пунктом 5.4 Положення (тут і далі - у редакції, чинній станом на час проведення перевірки позивача) плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (крім комунальної власності), встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктом 5.3 цього Положення.

Пунктом 5.3 Положення визначено ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, які встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки (згідно з підпунктами 5.3.3.1 - 5.3.3.30).

Підпункт 5.3.3.30 пункту 5.3 Положення (який був застосований контролюючим органом під час перевірки) складався з двох абзаців та визначав ставку податку за земельні ділянки у розмірі 0,01 % для:

- житлово-будівельних кооперативів, асоціацій об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, об`єднань співвласників багатоквартирних будинків;

- благодійних або громадських організацій, створених та зареєстрованих відповідно до закону, які займаються реабілітаційною практикою та/або оздоровленням дітей-інвалідів та дітей, що страждають дитячим церебральним паралічем, аутизмом, олігофренією, і діяльність яких не передбачає отримання прибутків, в частині переданих таким організаціям в оренду площ нерухомого майна територіальної громади міста Києва виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією), районними в місті Києві державними адміністраціями та комунальними підприємствами територіальної громади міста Києва.

У свою чергу, за приписами пункту 5.3.4 Положення дія пункту 5.3 цього Положення (за виключенням підпункту 5.3.3.30) не поширюється на надані в оренду земельні ділянки або земельні ділянки пропорційно до площ наданих в оренду окремих будівель, споруд або їх частин, що на них розташовані, крім випадків передачі в оренду будівель, споруд (їх частин) комунальної власності для здійснення статутної діяльності підприємств, установ та організацій, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету або бюджету міста Києва, комунальних некомерційних підприємств по галузі Охорона здоров`я , які утримуються за рахунок коштів бюджету міста Києва.

Аналізуючи наведені вище норми, суди виходили з того, що встановлені пунктом 5.3.4 Положення обмеження стосуються суто орендованих земельних ділянок, за виключенням земельних ділянок, переданих в оренду благодійним і громадським організаціям, діяльність яких спрямована на надання широкого спектру реабілітаційних послуг та/або оздоровлення хворих дітей, площ нерухомого майна, з метою пом`якшення податкового клімату та створення сприятливих умов для надання реабілітаційних послуг хворим дітям.

Водночас встановлені пунктом 5.3.4 Положення норми на позивача не розповсюджуються, а тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що під час проведення камеральної перевірки декларації позивача контролюючим органом було неправильно витлумачено норми Положення й застосовано до позивача норму, яка застосуванню не підлягала.

У зв`язку з цим суди обґрунтовано визнали безпідставними висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, та, як наслідок дійшли висновку про неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції в мотивувальній частині свого рішення дійшов висновку про скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 19 липня 2018 року №0450011209 у повному обсязі. Означеним рішенням ЖБК Радянський вчений збільшено суму грошового зобов`язання за платежем земельного податку з юридичних осіб та застосовано штрафні санкції на загальну суму 7838,85 гривень. Апеляційний суд правильно відмітив, що скасування в резолютивній частині податкового повідомлення-рішення в сумі 6271,08 грн, а не 7838,85 грн, є опискою в розумінні статті 253 КАС України та а не підставою до зміни чи скасування судового рішення суду першої інстанції.

Стосовно доводів касаційної скарги щодо необхідності зміни мотивів, з яких виходили суди попередніх інстанцій при задоволенні позову, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій Житлово-будівельний кооператив заперечував право власності чи право користування спірною земельною ділянкою, і саме з цією підставою позивач пов`язував неправомірність спірного рішення.

Поряд із тим, як вже зазначалося вище, згідно з даними міського земельного кадастру земельна ділянка по вулиці Івана Кудрі 41/22 , площею 0,3348 га обліковується за ЖБК Радянський вчений (після зміни найменування - Обслуговуючий кооператив ЖБК Український вчений ).

Колегія суддів враховує, що Житлово-будівельний кооператив самостійно (добровільно) розрахував й задекларував розмір податкового зобов`язання за платежем земельний податок з юридичних осіб, про що свідчить подана ним до контролюючого органу уточнююча податкова декларація з плати землю. Ця обставина ним не заперечується і свідчить про те, що позивач визнає наявність у житлово-будівельного кооперативу такого податкового зобов`язання.

Саме факт подання позивачем уточнюючої декларації з плати землю мав наслідком ініціювання податковим органом камеральної перевірки її показників та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати земельного податку з юридичних осіб.

З огляду на межі заявлених позивачем позовних вимог (визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення), судовому контролю в цьому спорі підлягає питання щодо правомірності збільшення контролюючим органом суми грошового зобов`язання зі сплати земельного податку з юридичних осіб, задекларованого позивачем, що й перевірили суди під час розгляду даної справи.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені позивачем в судах першої та апеляційної інстанцій, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам. Доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, або ж їх зміни, а тому касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу ЖБК Український вчений на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року слід залишити без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу ЖБК Український вчений - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська